Справа № 442/5061/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.
Провадження № 22-ц/811/691/18 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
Категорія: 2
10 грудня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: Шеремети Н.О.
суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цапа П.М.
з участю: представника Дрогобицької міської ради -
Романкевич І.І, представника ОСОБА_4 -
ОСОБА_5, представника КП «Туристичний комплекс
«Дрогобич» - Ференц О.І., Гентоша Т.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Дрогобицької міської ради на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 червня 2018 року, -
17.07.2018 року ОСОБА_4 звернувся до Дрогобицької міської ради, КП «Туристичний комплекс «Дрогобич» з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої невиконанням договору про спільну діяльність від 18.11.2000 року в розмірі 400000.00 грн. та моральної школи у розмірі 100000.00 грн.
14.12.2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, у якій просив визнати за ОСОБА_4 права власності за набувальною давністю на майно автостоянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, залучивши, як відповідача Дрогобицьку міську раду, а третьою особою ОСОБА_7. В цей же день позивач подав заяву про забезпечення позову.
31.05.2018 року позивач ОСОБА_4 знову подав заяву про забезпечення позову, у якій просив до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти правочини та дії спрямовані на відчуження, передачу в оренду (найм), управління, суборенду, лізинг чи інші види оплатного чи безоплатного користування чи володіння іншими особами земельної ділянки, яка розташована під майном автостоянки, яке є предметом позову та яке складається з нежитлової будівлі, загальною площею 7,6 кв.м., воріт та огорожі, що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 765 кв.м.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовував тим, що рішенням сесії Дрогобицької міської ради № 785 від 22.08.2017 року КП «Туристичний комплекс «Дрогобич» позбавлено права власності на найбільший актив, котрий перебував у його віданні, а саме, нежитлові приміщення загальною площею 4673,2 кв.м, що розташовані за адресою АДРЕСА_2, які передані КП «Дрогобицький ринок». 03.10.2017 року Дрогобицькою міською радою прийнято рішення № 874 «Про внесення змін до рішення від 17.03.2017 року № 661 «Про припинення юридичної особи «Туристичний комплекс «Дрогробич» Дрогобицької міської ради шляхом приєднання до КП «Дрогобицький ринок»,яким передбачено провести ліквідацію КП «Туристичний комплекс «Дрогобич», що дало можливість КП «Дрогобицький ринок» звернутись із заявою про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлового приміщення. Відповідно до схематичного плану вказаної земельної ділянки, вона охоплює, в тому числі і територію, на якій розташована будівля автостоянки, яка є предметом позову у даній справі.
Оскаржуваною ухвалою заяву задоволено, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради, КП « Туристичний комплекс «Дрогобич», третя особа ОСОБА_7 про визнання права власності за набувальною давністю на майно автостоянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 заборонено іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачам, чи виконувати щодо нього інші зобов'язання, а саме що стосується земельної ділянки, яка розташована під майном автостоянки, яка є предметом позову та складається з нежитлової будівлі, загальною площею 7,6 кв.м., воріт та огорожі, що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 765 кв.м. у АДРЕСА_1.
Ухвалу суду оскаржила Дрогобицька міська рада.
В апеляційній скарзі зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, з якими суд першої інстанції пов'язував необхідність забезпечення позову та відповідні посилання чи обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а тому дана ухвала порушує права Дрогобицької міської ради, як власника земельної ділянки та права КП «Дрогобицький ринок», як користувача даною земельною ділянкою, на розроблення технічної документації із землеустрою. Враховуючи наведене просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника Дрогобицької міської ради львівської області Романкевич І.І., представника КП «Туристичний комплекс «Дрогобич» Ференц О.І. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_7 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_4 зазначив, що існує ризик вчинення відповідачами дій, а саме, відчуження спірного нерухомого майна, що може унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з»ясувавши обставини справи, вважав заяву про забезпечення позову підставною та такою, що підлягає до задоволення, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Стаття 149 ЦПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред»явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що є предметом спору.
Пункт 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до роз»яснень п. п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь - якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п.4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 просить забезпечити уточнені ним позовні вимоги, а саме, визнання за ним права власності на майно автостоянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за набувальною давністю.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутня інформація, що заява ОСОБА_4 про уточнення позовних вимог від 14.12.2017 року про визнання за ОСОБА_4 права власності за набувальною давністю на майно автостоянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, у якій відповідачем у справі, крім КП «Туристичний комплекс «Дрогобич», залучено, як відповідача, Дрогобицьку міську раду, а третьою особою ОСОБА_7, прийнято до провадження, оскільки цією заявою ОСОБА_4 фактично змінив підставу та предмет позову, залучив співвідповідачем Дрогобицьку міську раду Львівської області та третьою особою ОСОБА_7
З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що така постановлена з урахуванням уточнених ОСОБА_4 позовних вимог, поданих ним до суду 14.12.2017 року, про визнання за ОСОБА_4 права власності за набувальною давністю на майно автостоянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, у якій відповідачем у справі, крім КП «Туристичний комплекс «Дрогобич», залучено, як відповідача, Дрогобицьку міську раду, а третьою особою ОСОБА_7,
В суді апеляційної інстанції представник КП «Туристичний комплекс «Дрогобич» ОСОБА_6 повідомила про те, що заява про уточнення позовних вимог від 14.12.2017 року, згідно з якою позивач просить визнати право власності на майно автостоянки за набувальною давністю, ухвалою суду першої інстанції до розгляду не приймалася, і така, як ствердила представник ОСОБА_6 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду, яка оскаржена в апеляційному порядку, залишена без розгляду. Інші учасники справи, їх представники в суді апеляційної інстанції не заперечували зазначеної інформації.
У виділених матеріалах, які знаходяться в провадженні апеляційного суду, відсутні докази прийняття судом до розгляду уточненої позовної заяви від 14.12.2017 року, поданої ОСОБА_4
Встановивши зазначені обставини, колегії суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 на момент постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову від 01.06.2018 року залишились незміненими, і такими фактично були позовні вимоги про відшкодування на користь ОСОБА_4 майнової шкоди, завданої невиконанням договору про спільну діяльність від 18.11.2000 року в розмірі 400000.00 грн. та моральної школи у розмірі 100000.00 грн., тобто, предметом позову не є майно автостоянки, а відтак, з врахуванням того, що заходи забезпечення позову мають відповідати предмету і підставам позову, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти правочини та дії спрямовані на відчуження, передачу в оренду (найм), управління, суборенду, лізинг чи інші види оплатного чи безоплатного користування чи володіння іншими особами земельної ділянки, яка розташована під майном автостоянки, яке є предметом позову та яке складається з нежитлової будівлі, загальною площею 7,6 кв.м., воріт та огорожі, що розташовані на земельній ділянці, загальною площею 765 кв.м до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, є незаконною та підлягає скасуванню, та вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди слід відмовити.
Скасовуючи ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01.06.2018 року, колегією суддів враховується і те, що як вбачається з оскаржуваної ухвали, така постановлена на підставі заяви ОСОБА_4 від 14.02.2018 року про забезпечення позову.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції заява ОСОБА_4 про забезпечення позову від 14.02.2018 року, вже розглядалася судом першої інстанції і ухвалою суду від 16.02.2018 року позов ОСОБА_4 було забезпечено. Тобто, заява про забезпечення позову, подана ОСОБА_4 14.02.2018 року, була предметом розгляду, і така була задоволена судом першої інстанції, а відтак ця ж сама заява не могла повторно розглядатися судом першої інстанції.
Крім цього, з виділених матеріалів вбачається, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.04.2018 року, яка не оскаржувалась і є чинною, задоволено клопотання КП «Туристичний комплекс «Дрогобич» про скасування заходів забезпечення позову, і заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16.02.2018 року, скасовані судом з тих підстав, що обставини та умови, які існували на момент постановлення судом ухвали про забезпечення позову від 16.02.2018 року, змінилися, про що суду не було відомо на момент вжиття заходів забезпечення позову 16.02.2018 року, а саме, щодо законного користувача земельної ділянки, на якій розміщена автостоянка.
Тобто, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову ОСОБА_4 за його заявою від 14.02.2108 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу від 01.06.2018 року та задовольняючи заяву про забезпечення позову, з врахуванням уточнених позовних вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою вищезазначені обставини і безпідставно не врахував їх при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з»ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З врахуванням вищенаведеного, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу Дрогобицької міської ради - задовольнити.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 червня 2018 року- скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_4 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 17.12.2018 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Крайник Н.П.
Цяцяк Р.П.