Справа № 758/8429/16-а Суддя (судді) першої інстанції:Войтенко Т. В.
17 грудня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Шурка О. І.,
за участю секретаря Видмеденко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2018 про відмову в ухваленні додаткового судового рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.01.2016 про відмову у призначенні йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати відповідача призначити, нараховувати та проводити виплату пенсії за віком ОСОБА_3 з 27.07.2015 у зв'язку із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Подільського районного суду міста Києва від 16.02.2017 позов задоволено.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2018 відмовлено позивачу в ухваленні додаткового рішення.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та постановити додаткове рішення яким задовольнити заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
В судове засідання з'явився представник позивача, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Подільського районного суду м.Києва від 16.02.2017 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та визнано незаконним та скасовано рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.01.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вказаним рішенням зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_3 пенсію за віком у зв'язку із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
09.10.2017 ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Подільського районного суду м.Києва від 16.02.2017 залишена без змін.
06.04.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі, в якій просив суд додатковим рішенням зобов'язати відповідача призначити та нарахувати пенсію за віком ОСОБА_3 із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 27.07.2015.
Вказує, що судовим рішенням позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, а відтак, призначити йому пенсію із зниженням пенсійного віку на 4 роки, тобто з 27.07.2015 повинна вважатися такою, що задоволена.
На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною 2 цієї статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною 3 статті 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно із частиною 4 цієї статті про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12.01.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_3 з 27.07.2015 року пенсію за віком у зв'язку із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З резолютивної частини постанови Подільського районного суду м. Києва від 16.02.2017, убачається що усі вказані позовні вимоги і були задоволені судом.
У постанові Подільського районного суду міста Києва від 16.02.2017 зазначено:
Оскільки позивачем були надані всі необхідні документи для призначення пенсії, в тому числі і посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а згідно з висновком прізвища «Дубров» і «Дуброва» в паспорті і посвідченні потерпілого від Чорнобильської катастрофи є ідентичними, а також враховуючи, що позивач пропрацював у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року більше 4 років, а загалом 8 років, він має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 4 роки, тобто при досягненні 56 років.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 народився 26.07.1959 року в м. Києві (а.с.13-копія сторінки паспорту). 26.07.2015 року йому виповнилося 56 років.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність у резолютивній частині постанови конкретної дати, з якої необхідно призначити пенсію позивачу, не дає підстав для ухвалення додаткового рішення по справі, оскільки неточність викладення резолютивної частини рішення не є тотожним поняттям з не розглядом позовної вимоги взагалі.
Крім того, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (ч. 2 ст. 252 КАС України).
У ході апеляційного розгляду встановлено, що постанова Подільського районного суду м. Києва від 16.02.2017 виконана відповідачем, що підтверджується листом від 19.01.2018 (а.с.84), та позивач отримує пенсію за віком з 09.10.2017.
Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Таким чином, перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволені заяви про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2018 про відмову в ухваленні додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2018 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
О. І. Шурко
Повний текст постанови виготовлено 04.12.2018