Справа № 810/555/18 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
21 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Мельничука В.П., Земляної Г.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про визнання бездіяльності щодо не виготовлення і не направлення до органів пенсійного фонду нової довідки про розмір грошового забезпечення протиправною та зобов'язання видати та направити нову довідку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, апелянтом подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Доводи апелянта обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не врахував наявність права позивача на включення до довідки додаткових видів грошового забезпечення, що є порушенням його прав.
Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 з 2015 року є пенсіонером органів внутрішніх справ України, якому призначена та виплачується пенсія за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка призначена з урахуванням таких даних про грошове забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років; премія.
У листопаді 2017 року позивач звернувся до відповідача з запитом, в якому просив повідомити, які розміри грошового забезпечення посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячні надбавки, доплати, підвищення, інші доплати та премії включені до довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії.
Так, 19.12.2017 позивач отримав довідку № П - 3348 від Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про грошове забезпечення з показниками, що враховані при перерахунку пенсії: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років 45%; премія 1,38%.
Не погоджуючись з даною довідкою, у зв'язку з тим, що відповідачем не було включено надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% та зменшено розмір премії з 145% до 1,38% позивач 05.01.2018 звернувся з листом до відповідача, однак 19.01.2018 Ліквідаційна комісія відмовила ОСОБА_2 у видачі нової довідки.
Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що дії відповідача відповідають вимогам закону, а позовні вимоги є необґрунтованими, що, зокрема, підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом у справі № Пз/9901/1/18.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення права на перерахунок пенсії) перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 (надалі - Порядок № 45) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Відповідно до абзацу 7 п. 5 Порядку № 45 додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
З урахуванням п. 5 Порядку № 45 суд зазначає, що оскільки надбавка за особливо важливі завдання 50 %, які отримував позивач на момент виникнення у нього права на перерахунок пенсії, вже не виплачувалась, тому ця надбавка правомірно не вказана у довідці про розмір грошового забезпечення.
Також, суд не може погодитись із доводами позивача про неправомірність зазначення Ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області премії у меншому, ніж він отримував розмірі, а саме 2,65 % замість 18 %.
Відповідно до абзацу 5 п. 5 Порядку перерахунку пенсій інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
Міністерство внутрішніх справ України листом від 20.04.2017 № 5551/05/22-2017 «Про окремі питання підготовки та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про грошове забезпечення для перерахунку пенсій» головам ліквідаційних комісій ГУМВС, УМВС України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі доведено до відома інформацію про середні розміри надбавок та премії, що фактично сплачені за грудень 2015 року, зокрема середній розмір премії начальника МВ УДСО при ГУ МВС України в Київській області становить 1,38 %.
Отже, вказаний відповідачем розмір премії 1,38 % є середнім розміром, що фактично виплачено за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою, що узгоджується зі змістом абзацу 5 п. 5 Порядку перерахунку пенсій, у зв'язку з чим підстав для врахування премії у розмірі 50%, яку отримував позивач, немає.
Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що зазначений відповідачем розмір премії є середнім розміром, що фактично виплачено за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою, що узгоджується зі змістом абзацу 5 п. 5 Порядку перерахунку пенсій, у зв'язку з чим, відсутні підстави для врахування додаткових видів грошового забезпечення, які отримував позивач.
Аналогічна правова позиція викладене у рішенні від 12.03.2018 Верховного Суду у справі № Пз/9901/1/18, що було винесена за результатами розгляду зразкової справи.
Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 вищевказане рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2018 залишено без змін.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав на необґрунтованість позовних вимог та відмовив в задоволенні позову.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В свою чергу, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зазначений обов'язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність своїх дій.
Суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта стосовно того, що він мав правомірні очікування на видачу довідки з включенням всіх додаткових видів грошового забезпечення, позаяк такі посилання жодним чином не свідчать про необґрунтованість мотивів суду першої інстанції та не спростовують правомірність дій відповідача.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів також критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
(Постанову у повному обсязі складено 21.12.2018)
Головуючий суддя Ю.А. Ісаєнко
Суддя Г.В. Земляна
Суддя В.П. Мельничук