справа № 381/2028/15-ц
провадження № 22-ц/824/5435/2018
20 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суду складі:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Дуці В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року,
встановив:
14 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди, завданої діями працівника. які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 при сприянні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шляхом вчинення службового підроблення банківських документів, за період з червня по вересень 2012 року незаконно винесли з грошового сховища банку грошові кошти на суму 9 314 586,00 грн. За вказаним фактом щодо ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 за ознаками злочинів статей 366, 191 КК України було порушено кримінальну справу. 28 квітня 2014 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 було визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених статями 191 та 366 КК України. Цивільний позов прокурора в інтересах АТ «Ощадбанк» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної суспільно небезпечними діяннями в розмірі 9 314 586,00 грн був задоволений. 10 листопада 2014 року ухвалою Апеляційного суду Київської області зазначений вирок було змінено, а саме: дії ОСОБА_2 були перекваліфіковані з частини 5 статті 27, частини п'ятої статті 191, частини першої статті 366 КК України на частину першу статті 367 КК України (в редакції від 07 квітня 2014 року). Вирок стосовно цивільного позову скасований і справа направлена в цій частині на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. Отже, до матеріальної відповідальності винні працівники судом притягнуті не були, нанесена шкода банку так і не відшкодована. Таким чином, оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вчинили злочин при виконанні своїх службових обов'язків, то відповідно до частини третьої статті 134 КЗпП України вони мають нести повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини.
Ураховуючи наведене, просили суд стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь банку матеріальну шкоду в сумі 9 314 586,00 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року закрито провадження у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2016 року ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29 березня 2016 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року та ухвали нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Фастівська міськрайонна прокуратура Київської області та ПАТ &q? о;Державний ощадний банк України&q?ий; звернулися до суду з різними позовами, визначивши свої правові підстави для звернення до суду, хоча предмет позовів є однорідним. Зокрема, у вищезазначених цивільних справах різні позивачі. Фастівська міськрайонна прокуратура Київської області звернулася з позовом до суду в межах відшкодування шкоди, завданої злочином в порядку статей 36, 128 КПК України , що було встановлено вироком суду, а ПАТ &q?ко;Державний ощадний банк України&q?дн; звернувся з позовом про відшкодування банку шкоди, завданої службовими особами банку при виконанні трудових обов'язків, виходячи саме з вимог статей 130, 134, 232 КЗпП України. При перегляді вироку Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2014 року було перекваліфіковано дії ОСОБА_2 на статтю 367 КК України , як службову недбалість. Таким чином банк звернувся до суду з позовом про притягнення ОСОБА_6 до матеріальної відповідальності, як до працівника банку, оскільки шкода банку була завдана діями їх працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, оскільки судом першої інстанції достовірно встановлено, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був предметом судового розгляду і за позовними вимогами ПАТ &q?оз;Державний ощадний банк України&q? ; щодо неї ухвалено судове рішення, яке набрало законної сили.
В судовому засіданні представник ПАТ &q?ні;Державний ощадний банк України&q? о; - Калюжний С. С. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між тими самими сторонами вже вирішений спір з тих самих підстав і про той самий предмет, оскільки ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2014 року в задоволенні позову ПАТ &q?ов;Державний ощадний банк України&q?й ; до ОСОБА_6 про стягнення шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, за результатами розгляду кримінального провадження №11 кп/780/593/14 відмовлено.
Висновок суду першої інстанції про тотожність предмета спору, що стало наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України ( у редакції, чинній на момент постановлення ухвали) є передчасним, з огляду на таке.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені статтею 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали).
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали), суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Судом встановлено, що цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» про відшкодування майнової шкоди, заподіяної суспільно небезпечними діяннями в розмірі 9 314 586, 00 грн до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2014 року задоволено (а.с. 96-98).
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 листопада 2014 року вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2014 року змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_2 з частини п'ятої статті 27, частини п'ятої статті 191, частини першої статті 366 КК України на частину першу статті 367 КК України( в редакції 07 квітня 2014 року). Відмовлено в задоволенні цивільного позову щодо ОСОБА_2 вирок у частині цивільного позову, заявленого до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства (а.с. 99-106).
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 року позов ПАТ &q?ес;Державний ощадний банк України&q?вн; до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 207 ЦПК України.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, апеляційну скаргу ПАТ &qu ;Державний ощадний банк України &q?ни; задоволено. Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 вересня 2015 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Отже, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України ( у редакції,чинній на момент постановлення ухвали) є передчасним.
Зазначені позови заявлені з різних підстав. Прокурор в інтересах держави в особі ПАТ «Державний ощадний банк України» звернувся з цивільним позовом про відшкодування майнової шкоди, заподіяної суспільно небезпечними діяннями в розмірі 9 314 586, 00 грн до ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у межах кримінального провадження відповідно до частини першої статті 129 КПК України, з підстав передбачених статтею 1166 ЦК України. У цій справі банк у своєму позові керувався нормами трудового законодавства, зокрема приписами частини третьої статті 134 КЗпП України, які передбачають відшкодування шкоди, завданої діями працівника, які мають ознаки діянь переслідуваних у кримінальному порядку.
При визначенні підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Наведені обставини не дають підстав для висновку, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, а тому висновок суду про тотожність предмета спору є передчасним.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала про закриття провадження у справі постановлена судом з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, ст. 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 лютого 2016 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 грудня 2018 року.
Суддя-доповідач: Г.М. Кирилюк
Судді: І.М. Рейнарт
Т.А. Семенюк