і м е н е м У к р а їн и
17 грудня 2018 року м. Дніпросправа № П/811/1528/17
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
секретар судового засідання Лащенко Р.В.
за участі представника позивача ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. (суддя Притула К.М.) в справі № П/811/1528/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДФС), в якому з урахуванням зміни предмету позову, просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001981303 від 08.06.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 669424,38 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 167356,09 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002001303 від 08.06.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 581520 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 145736,80 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0001991303 від 08.06.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в сумі 51824,72 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 12956,18 грн.; рішення № 0001621303 від 27.09.2017 року про донарахування штрафних санкцій в розмірі 19266,09 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00007013013 від 27.09.2017 року на суму 129709,41 грн.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення №0001981303 від 08.06.2017 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 669424,38 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 167356,09 грн.; №0002001303 від 08.06.2017 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 581520 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 145736,80 грн.; №0001991303 від 08.06.2017 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 51824,72 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 12956,18 грн.; визнано протиправним та скасовано рішення № 0001621303 від 27.09.2017 року, яким донараховано штрафну санкцію в розмірі 19266,09 грн.; визнано протиправним та скасоване вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-00007013013 від 27.09.2017 року на суму 129709,41 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, у зв'язку з відсутністю фактичного здійснення господарських операцій з постачання товару з позивача відсутній об'єкт оподаткування. Такий висновок ґрунтується на тому, що контролюючий орган вважає, що первинні документи, отримані позивачем від контрагентів-постачальників, не мають юридичної сили як такі, що видані особами, діяльність яких спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних господарських операцій. Також вказує про неврахування судом, що за приписами п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів. Є непідтвердженими витрати, відображені позивачем у податковій декларації за 2016 рік, з орендної плати за автомобільний транспорт в сумі 721200 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
До судового засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.
На підставі перевірки ГУ ДФС складено акт № 56/11-28-13-03/НОМЕР_5 від 17.05.2017 року, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства, а саме:
частини 2 пункту 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальну суму 129709,41 грн., в тому числі за 2915 р. в сумі 62951,49 грн., за 2016 рік у розмірі 66757, 92 грн.;
пункту 177.2, 177.3, підпунктів 177.4.1, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України в частині завищення отриманого доходу за 2016 рік, завищення витрат пов'язаних з одержанням доходу за 2015 та 2016 роки, що призвело до збільшення чистого оподатковуваного доходу та визначеної суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 669 424,38 грн., в том у числі за 2015 в сумі 505978,52 грн., за 2016 рік в сумі 163445.86 грн.;
підпункту 1.1 пункту ст. 16 і підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до донарахування військового збору в сумі 51824,72 грн., в т.ч. за 2015 рік 38204.23 грн., за 2016 рік в сумі 13620,49 грн.;
підпункту «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 581520,00 грн.. в т.ч.: за липень 2014 року на суму 76382,00 грн.: за квітень 2015 року на суму 90260,00 грн.; за червень 2015 року на суму 166511,00 грн.; за липень 2015 року на суму 51989,00 грн., за серпень 2015 року на суму 196378,00 грн.; зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 податкової декларації з ПДВ) на суму 148876.00 грн. в т.ч. за травень 2015 року на суму 23380,00 грн., за липень 2015 року на суму 125496.00 грн.
На підставі акту перевірки № 56/11-28-13-03/НОМЕР_5 від 17.05.2017 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 08.06.2017 року № 0001981303, № 0002001303, № 001991303, № Ф-0000401303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску № 0000681303, якими позивачу, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних в сумі 669424,38 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 167356,09 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 581520 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 145736,80 грн., збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 51824,72 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12956,18 грн. та донараховано єдиного соціального внеску в сумі 129709,41 грн. і застосовано штрафну санкцію за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 19266,09 грн., відповідно.
Рішенням про результати розгляду скарги від 04.08.2017 року за № 9944/А/99-99-11-02-02-15 податкове повідомлення рішення № Ф-0000401303 та рішення «Про застосування штрафних санкцій за донарахування Єдиного внеску № 0000681303 від 08.06.2017 року скасовані, як такі, що прийняті не за встановленою формою, і вважаються відкликаними.
Рішенням про результати розгляду скарги від 22.08.2017 року за № 10896/А/99-99-11-02-01-14 податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 року № 0001981303, № 0002001303, № 01991303 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.
Встановивши фактичне здійснення господарських операцій, підтвердження спірних господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, дотримання законодавства при формуванні податкових зобов'язань, незаконність донарахування позивачу податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 76382 грн. через заборону проведення планових перевірок одного й того ж періоду двічі, суд першої інстанції задовольнив позов.
Суд вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ГУ ДФС проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2016 р. по 31.12.2016 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., за наслідками якої складено акт № 56/11-28-13-03/НОМЕР_5 від 17.05.2017 р.
Перевіркою встановлено наступні порушення: ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальну суму 129709,41 грн., в тому числі за 2915 р. в сумі 62951,49 грн., за 2016 рік у розмірі 66757, 92 грн.; п. п. 177.2, 177.3, пп. 177.4.1, 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до завищення отриманого доходу за 2016 рік, завищення витрат, пов'язаних з одержанням доходу за 2015 та 2016 роки, внаслідок чого збільшено чистий оподатковуваний дохід та визначена сума податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 669 424,38 грн., в том у числі за 2015 в сумі 505978,52 грн., за 2016 рік в сумі 163445.86 грн.; пп. 1.1 ст. 16 і підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, що призвело до донарахування військового збору в сумі 51824.72 грн., в т.ч. за 2015 рік 38204.23 грн., за 2016 рік в сумі 13620,49 грн.; пп. «а» п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 581520,00 грн., в тому числі за липень 2014 р. на суму 76382,00 грн., за квітень 2015 р. на суму 90260,00 грн., за червень 2015 р. на суму 166511,00 грн., за липень 2015 р. на суму 51989,00 грн., за серпень 2015 р. на суму 196378,00 грн.; зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 21 податкової декларації з податку на додану вартість), на суму 148876.00 грн., в тому числі за травень 2015 року на суму 23380,00 грн., за липень 2015 року на суму 125496.00 грн.
На підставі акту перевірки 56/11-28-13-03/НОМЕР_5 від 17.05.2017 р. ГУ ДФС прийняті наступні рішення: податкове повідомлення-рішення № 0001981303 від 08.06.2017 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 836780,47 грн., в тому числі за основним платежем - 669424,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 167356,09 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002001303 від 08.06.2017 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 727256,80 грн., в тому числі за основним платежем - 581520 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 145736,80 грн., податкове повідомлення-рішення № 0001991303 від 08.06.2017 р. про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з військового збору в загальному розмірі 64780,90 грн., в тому числі за основним платежем - 51824,72 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12956,18 грн.; рішення від 08.06.2017 р. № 0000681303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 19266,09 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2017 р. № Ф-0000401303, якої від позивача вимагалось сплатити борг з єдиного внеску в розмірі 129709,41 грн.
За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 22.03.2017 р. № 10896/А/99-99-11-02-01-14 податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 р. №№ 0001981303, 0002001303, 0001991303 залишені без змін, а скарга платника податків без задоволення.
Рішенням про результати розгляду скарги від 04.08.2017 р. № 9944/А/99-99-11-02-02-15 вимога № Ф-0000401303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску № 0000681303 від 08.06.2017 р. скасовані, як такі, що прийняті не за встановленою формою, і вважаються відкликаними.
ГУ ДФС прийняті рішення від 27.09.2017 р. № 0001621303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 19266,09 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.09.2017 р. № Ф-00007013013, якої від позивача вимагалось сплатити борг з єдиного внеску в розмірі 129809,41 грн.
Однією з підстав збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, військового збору є висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій з придбання вугільної продукції.
Судом встановлено, що 01.06.2015 р. між ТОВ «Ролінг Груп» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір постачання вугільної продукції №0106, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (вугільну продукцію), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити відповідно до умов даного договору.
Фактичного виконання умов договору підтверджено специфікаціями, актами надання послуг, видатковими накладними, рахунками на оплату, відомостями вагонів, податковими накладними.
Позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми податку на додану вартість, за податковими накладними, виданими вищевказаним контрагентом.
Між позивачем (замовник) та ТОВ «Укрбудкомпані» (виконавець) укладено договір надання послуг №0908 від 09.08.2015 р. та договір постачання вугільної продукції № 0908/1 від 09.08.2015 р.
Фактичне виконання умов договору підтверджено специфікацією, видатковою накладною, рахунками на оплату, накладними, актами надання послуг, податковими накладними, за якими позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми податку на додану вартість.
Між ТОВ «Вальтес» (постачальник) та позивачем(покупець) укладено договір поставки вугільної продукції №0807/1 від 08.07.2015 р., за змістом якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар (вугільну продукцію), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити відповідно до умов даного договору.
Фактичне виконання умов договору підтверджено специфікаціями, актами надання послуг, видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, за якими позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.
Між ТОВ «Кларіон Макс» (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір поставки вугільної продукції № 27/02/15-1 від 27.02.2015 р., за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити вугілля кам'яне, надалі іменується «товар», кількість, ціна якого визначається в специфікаціях, що оформлені у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його частиною.
Фактичне виконання умов договору підтверджено видатковими накладними, актами прийняття-передачі вугільної продукції, накладними, відомостями вагонів, податковими накладними, на підставі яких позивач до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми податку на додану вартість.
Між позивачем (покупець) та ТОВ «Паливні Ресурси» (постачальник) укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу № ДГ03/2014 від 24.10.2014 р. та від 24.04.2015 р.
Фактичне виконання умов договору та додаткових угод підтверджено видатковими накладними, актами прийому-передачі вугілля, специфікаціями, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками, податковими накладними, на підставі яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено відповідні суми податку на додану вартість.
Використання позивачем придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності суд вважає доведеним наступним.
Відповідно до відомостей акту перевірки основним видом діяльності позивача є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Позивачем укладено з бюджетними установами договори про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами яких позивачем поставлялось бюджетним установам вугілля кам'яне. Факт виконання умов цих договорів є підтвердженим належним чином оформленими первинними документами.
Таким чином, придбане позивачем за спірними угодами вугілля кам'яне реалізоване позивачем іншим юридичним особам.
Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.
Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Судом встановлено, що спірні господарські операції мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, тому вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для твердження про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.
Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, що діяла протягом 2014 р. по 28.07.2015 р., право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України в зазначеній редакції датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу у вказаній вище редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.4 ст. 198 цього кодексу у зазначеній редакції якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у вказаній вище редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній з 28.07.2015 р., до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
За положеннями п. 198.6 ст. 198 у вказаній редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.
Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами не є спірним питанням.
Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.
В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв'язку з придбанням товарів та послуг, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.
Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг за спірними угодами, оприбуткування таких товарів та послуг, подальший рух та використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.
Відтак, суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій з ТОВ «Вальтес», ТОВ «УкрбудКомпані», ТОВ «Ролінг Груп», ТОВ «Кларіон Макс», ТОВ «Паливні ресурси».
За змістом акту перевірки позивачу здійснено донарахування податку на додану вартість в сумі 581520 грн., в тому числі за липень 2014 року на суму 76382 грн.
Судом встановлено, що з 11.11.2015 р. по 24.11.2015 р. Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведена планова документальна виїзна перевірка позивача щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2014 р., про що складено акт № 758/11-23-17-01/НОМЕР_5 від 01.12.2015 р.
За наслідками цієї перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.12.2015 р. № Ф-В 00004721701, від 17.12.2005 року № 0005021701 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2015 року № 0004631701, якими позивачу донараховано єдиний соціальний внесок в сумі 35846,43 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних в сумі 335826,89 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 167913,45 грн. та застосовано штрафну санкцію за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2672,03 грн.
Разом з тим, цією перевіркою не встановлено за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. порушень позивачем законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість.
Податковим законодавством не надано повноважень контролюючому органу проводити повторні планові перевірки платника податків за періоди, які вже були предметом планової перевірки. Це можливо лише шляхом проведення позапланових та фактичних перевірок, а не документальних планових.
Таким чином, є правильним висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивач суми податку на додану вартість за липень 2014 р. в сумі 76382 грн.
Також за змістом акту перевірки контролюючим органом не визнаються задекларовані позивачем у складі витрат за 2016 рік суми податкового зобов'язання на суму податкового кредиту під час придбання товарів (послуг), необоротних активів, які використовуються в неоподатковуваних операціях, в розмірі 188957,21 грн. та витрати у вигляді орендної плати за автомобільний транспорт в розмірі 721200 грн.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 1 липня 2017 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.
У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.
Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, в якому подано заяву.
Позивач з 01.03.2016 р. застосовувала пільгу у вигляді звільнення від оподаткування податком на додану вартість при постачанні вугілля.
Судом встановлено, що позивачем протягом 2016 року здійснювалось одночасне постачання товарів (послуг), що оподатковуються (послуги, дров, пелетів) податком на додану вартість, та товарів, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість (вугілля).
Позивачем рід час постачання вугілля покупцям відповідно до вимог п. 201.5 Податкового кодексу України за операціями, що звільнені від оподаткування, складались окремі податкові накладні, в яких робився запис «без ПДВ». Такі податкові накладні реєструвались в Єдиному реєстрі податкових накладних. Загальний обсяг постачання без податку на додану вартість відображено позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість як операції, що звільнені від оподаткування податком на додану вартість.
Аналогічно, контрагенти, у яких позивачем придбавалось вугілля, мали право на застосування вказаної пільги, а також мали права на відмову від застосування такої пільги.
Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Позивачем відповідно до зазначеної норми нараховано податкові зобов'язання на суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час придбання або виготовлення товарів (послуг), які відповідали частці використання таких товарів (послуг), необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
У березні 2016 року позивачем здійснено перший розрахунок частки використання товарів (послуг), необоротних активів в оподатковуваних операціях відповідно до ст. 199 Податкового кодексу України. За підсумками календарного року було здійснено перерахунок частки використання товарів (послуг) та необоротних активів в оподатковуваних операціях, виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, та було проведено коригування сум податкових зобов'язань податку на додану вартість.
Пунктом 1.4 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України № 141 від 01 липня 1997 р., визначено, що на рахунки обліку витрат діяльності включається сума податку на додану вартість у випадках використання раніше придбаних матеріальних цінностей (крім основних засобів), робіт і послуг в операціях, звільнених від оподаткування в частині податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.
При отриманні податкових накладних від постачальників на товари (послуги), які використовувалися в неоподатковуваних операціях, позивачем нараховані податкові зобов'язання за підсумками 2016 року у розмірі 188957,21 грн. на суму податкового кредиту з урахуванням значення частки.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем шляхом нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму податкового кредиту під час придбання товарів (послуг) не віднесено суму 188957,21 грн. на розрахунки з бюджетом з податку на додану вартість, і тому ця сума була включена до витрат діяльності в складі цін придбання матеріальних цінностей (робіт, послуг).
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
З урахуванням встановлення правомірності формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача недоїмки зі сплати єдиного внеску, що обумовило протиправність вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Також правомірність формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, вказує на протиправність податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Доводи апелянта дублюють заперечення проти позову та спростовані приведеними вище висновками суду.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. в справі № П/811/1528/17 залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 р. в справі № П/811/1528/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування рішень залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття 17.12.2018 р. та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.12.2018 р.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко