Апеляційне провадження № 22-ц/824/2670/2018
Справа № 756/6982/16-ц
Іменем України
17 грудня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Богдан І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва в складі судді Тітова М.Ю., ухвалене в м. Київ 17 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитно-заставного договору та договору поруки,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В травні 2016 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути солідарно із відповідачів на користь банку заборгованість у розмірі 13203,80 доларів США, що еквівалентно 332735,78 грн., та судові витрати.
Позов мотивував тим, що 26 лютого 2008 року банк уклав кредитний договір із ОСОБА_1, за умовами якого зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 14101,15 доларів США на термін до 25 лютого 2015 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором також було укладено договір поруки із ОСОБА_2
В порушення умов кредитного договору позичальником свої зобов'язання виконано не було і станом на 04 травня 2016 року наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 13203,80 доларів США, яка складається із 7107,81 доларів США заборгованості за кредитом, 971,71 доларів США заборгованості по процентам за користування кредитом, 175,89 доларів США заборгованості по комісії за користування кредитом, 4310,19 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору 9,92 доларів США - фіксована частина, 628,28 доларів США - процентна складова.
В жовтні 2016 року відповідачем ОСОБА_1 було подано зустрічний позов, де позивач за зустрічним позовом просила визнати недійсним кредитно-заставний договір від 26 лютого 2008 року, укладений нею із ПАТ КБ «ПриватБанк», а також договір поруки від 06 грудня 2012 року, укладений ПАТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_2, та застосувати наслідки недійсності кредитно-заставного договору.
Зустрічний позов мотивовано тим, що при укладенні кредитного договору банк не надав позивачеві письмового повідомлення про особу та місцезнаходження кредитодавця та кредитні умови, не створив жодних умов для споживача щодо попереднього ознайомлення зі своїми правами та умовами кредитування, а навпаки переконав взяти валютний кредит, попри те, що транспортний засіб, з метою придбання якого брався кредит, оплачувався в гривні.
Також у спірному договорі банк не навів детального розпису сукупної вартості кредиту за встановленою формою, визначивши лише базові показники, на підставі яких споживачеві неможливо при укладенні договору усвідомити весь обсяг взятого на себе обов'язку, графік платежів до спірного договору побудовано за методикою зменшення кредиту без детального розпису згідно до зазначених вимог, що ускладнює його адекватне сприйняття споживачем; договір та додатки до нього не містять показників реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту; у складі кредиту договір передбачає надання частини кредиту у розмірі 1068,38 доларів США з метою оплати перших страхових платежів за договором страхування на перший рік кредиту, але жодного обґрунтування зазначеної вартості банк не наводив.
Вказував, що банк не тільки не повідомив позивача про валютні ризики, а навпаки, не залишив альтернативи для обрання валюти кредиту, що мало негативні наслідки при виконанні зобов'язань. Договір купівлі-продажу з використанням банківського кредиту між позивачем та ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс» було укладено в гривні, кошти з банку були також перераховані в гривні. Це порушує права позивача на справедливі умови кредитного договору.
Позивачеві при укладенні договору не було надано інформації щодо наявності в банку ліцензії та письмового дозволу на здійсненні операцій з валютними цінностями.
Крім того, вважала несправедливими відсутність транзитного рахунку в договорі, відсутність положень в договорі щодо зменшення процентної ставки у разі інфляційних процесів.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, стягнуто солідарно із відповідачів на користь банку борг у розмірі 13203,80 доларів США, що еквівалентно 332735,78 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2495,52 грн. із кожної. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просила скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що суд помилився щодо підстави позову, у зв'язку з чим всебічно не встановив обставини справи. Так, підставою зустрічного позову було порушення банком порядку надання позивачеві інформації про умови отримання кредиту, що передувало укладенню 26 лютого 2008 року кредитно-заставного договору, також вона посилалася на інші несправедливі умови договору як додаткову підставу для визнання його недійсним, але суд помилково досліджував тільки сам договір на предмет наявності несправедливих умов, а не порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, які передують укладенню договору.
Вказувала, що суд першої інстанції визнав, що при підписанні кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства. При цьому суд не витребував від банку кредитну справу, хоча мав дослідити документи, що передували укладенню договору. Водночас, укладення кредитного договору зі споживачем передбачає спеціальні вимоги, зокрема, дотримання механізму повідомлення про кредитні умови, сповіщення про валютні ризики тощо.
Вказувала також, що суд прийшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитно-заставний договір є несправедливим для позичальника, оскільки при підписанні договору позичальник мав реальну можливість ознайомитися з умовами договору та відмовитися від його укладення. Насправді вона не мала реальної можливості ознайомитися з умовами договору, як і будь-який пересічний позичальник через складність його правової та рекламної природи.
Таким чином, суд проігнорував недотримання банком формальних вимог до роботи зі споживачами, не дослідив надані докази на підтвердження зловживання відповідачем своїм становищем, через що дійшов помилкових висновків стосовно обставин отримання кредиту позивачем.
Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір, забезпечений договором поруки, укладеним із ОСОБА_2, в зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань, за яким у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 13203,80 доларів США, еквівалентна 332735,78 грн., яка підлягає солідарному стягненню із відповідачів.
Рішення суду в даній частині ніким не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитно-заставного договору та договору поруки, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які дають підстави вважати, що кредитно-заставний договір, укладений між сторонами, є несправедливим до позичальника, оскільки при підписанні договору позичальник мав реальну можливість ознайомитися з умовами договору і за умови непогодження з його положеннями - відмовитися від його укладення. При підписанні кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, а тому відсутні будь-які підстави для визнання кредитного договору недійсним.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що 23 лютого 2008 року ОСОБА_1 та ТОВ «УкрАвтоЗАЗ-сервіс» уклали договір купівлі-продажу з використанням банківського кредиту № 214232-0617, за умовами якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити автомобіль Chevrolet Lacetti загальною вартістю 91960 грн. Умови оплати - 30 % вартості автомобіля (завдаток) сплачується покупцем протягом 2 банківських днів після укладення цього договору, після чого право власності на автомобіль переходить до покупця, залишок 70 % вартості автомобіля покупець сплачує протягом 3 банківських днів з моменту підписання довідки-рахунку (а. с. 72 т. 1).
26 лютого 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» уклали кредитно-заставний договір № КІР0АК03392022 (а. с. 15 - 22 т. 1), за умовами якого банк зобов'язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених в цьому договорі, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і платити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.
Згідно п. 4.7 кредитного договору кошти, отримані банком від позичальника для погашення заборгованості, направляються в такій черговості: для відшкодування витрат (збитків), яких зазнав банк за договором; для оплати неустойки згідно із ст. 14 договору; для оплати простроченої заборгованості за винагородами; для оплати простроченої заборгованості за процентами; для оплати простроченої заборгованості за наданим кредитом; сума, що залишилася, направляється на погашення заборгованості в такій послідовності: за винагородами, за процентами, за наданим кредитом.
Розділом 14 кредитного договору встановлено відповідальність сторін, зокрема підстави і розмір нарахування штрафів та пені за порушення зобов'язання.
06 грудня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, яким зокрема змінено дату погашення кредиту на 30 грудня 2016 року, а також погоджено викласти графік погашення кредиту в новій редакції, згідно якої позичальник зобов'язується надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж в період сплати) у сумі 222,52 долари США (а. с. 23 т. 1).
Також 06 грудня 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали договір поруки, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором від 26 лютого 2008 року № КІР0АК03392022, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмір, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а. с. 25 т. 1).
31 березня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій просила переглянути умови за кредитним договором в зв'язку із економічною ситуацією та повернутися до попереднього графіку погашення кредиту, який закінчується 25 лютого 2015 року (а. с. 69 т. 1).
Позивачем надано розрахунок заборгованості, згідно якого станом на 04 травня 2016 року загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 7107,81 долари США, еквівалентно 179116,81 грн., в тому числі залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом 5195,89 долари США, еквівалентно 130936,43 грн., загальний залишок заборгованості за процентами 971,71 долари США, еквівалентно 24487,09 грн., в тому числі залишок заборгованості за процентами, нарахованими на залишок простроченої заборгованості 960,50 доларів США, еквівалентно 24204,60 грн., заборгованість з комісії 175,89 доларів США, еквівалентно 4432,43 грн., в тому числі заборгованість за простроченою комісією 175,89 доларів США, еквівалентно 4432,43 грн., погашено пені, в тому числі списано 2,64 долари США, еквівалентно 66,53 грн., загальна сума нарахованої пені 4310,19 долари США, еквівалентно 108616,79 грн., всього заборгованість за кредитом 12565,60 долари США, еквівалентно 316653,12 грн., штраф (фіксована частина) 9,92 долари США, еквівалентно 250 грн., штраф (відсоток від суми заборгованості) 628,28 долари США, еквівалентно 15832,66 грн., разом 13203,80 долари США, еквівалентно 332735,78 грн. (а. с. 5 - 10 т. 1).
На підтвердження руху коштів на рахунку позичальника ПАТ КБ «ПриватБанк» також надано виписку з рахунку (а. с. 98 - 250 т. 1, 1- 51 т. 2).
05 травня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив повідомлення на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно якого повідомив про наявність простроченої заборгованості в розмірі 10651,97 доларів США, та про необхідність погашення заборгованості у термін не пізніше 5 календарних днів з дня одержання цього повідомлення. У разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк, вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (а. с. 11 - 13 т. 1).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Також згідно п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (тут і в подальшому - в редакції станом на час укладення кредитного договору) договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з
оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Частиною 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством.
Постановою Правління Національного банку України № 68 від 10 травня 2007 року затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Пунктами 2.1 - 2.4 Правил передбачено, що банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; в) орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, уключаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; г) інші умови, передбачені законодавством. Інформація про платежі споживача, які зазначені в пункті 2.1 цієї глави, надається з обов'язковим зазначенням бази їх розрахунку (зазначається сума, на підставі якої робиться розрахунок, зокрема сума наданого кредиту, сума непогашеного кредиту, фіксована сума тощо). Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.
Згідно п. 3.1 Правил, банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
Пунктом 3.2 Правил передбачено, що кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.
Згідно п. 3.3 Правил, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати
сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором.
Згідно п. 3.4 Правил, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, субєктів оціночної
діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу
добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Відмовляючи в задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання кредитного договору та похідних від нього договорів недійсними у зв'язку з порушенням Закону України «Про захист прав споживача», оскільки не виявив таких порушень банком з огляду на те, що при підписанні кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а доказів несправедливості умов кредитного договору позивачем за зустрічним позовом не надано.
Доводи апеляційної скарги, що під час укладення кредитного договору банк не надав передбачену законом інформацію, а отже суд першої інстанції помилково визнав встановленими обставини дотримання вимог укладення договору споживчого кредитування, які відповідачем фактично доведені не були, є безпідставними та спростовуються встановленими у справі обставинами.
Кредитно-заставний договір від 26 лютого 2008 року структурно складається із розділу 1, в якому визначено терміни та тлумачення, і наступних частин - розділу 2 «Предмет договору», розділу 3 «Умови та механізм видачі кредиту та сплати банком чергових страхових платежів», розділу 4 «Порядок розрахунків», розділу 5 «Резервування ресурсів», розділу 6 «Права та обов'язки сторін», розділу 7 «Забезпечені вимоги», розділу 8 «Предмет застави», розділу 9 «Реєстрація застави», розділу 10 «Заяви та запевнення позичальника», розділу 11 «Втрата предмета застави», розділу 12 «Подія дефолту», розділу 13 «Звернення стягнення на предмет застави», розділу 14 «Відповідальність сторін та вирішення спорів», розділу 15 «Строк дії договору й порядок зміни умов договору», розділу 16 «Інші умови».
Ст. 16.5 кредитного договору передбачено, що детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у ст. ст. 17.1, 16.9, 16.10, 14, 6.2.7 договору: сума кредиту, проценти, винагороди, комісії, неустойки, витрати, збитки.
Розділом 17 визначено особливі умови договору, а саме: загальний розмір кредиту - 14101,15, валюта кредиту - долар США, мета кредиту: частина кредиту в розмірі 12770,61 долари США надається з метою придбання позичальником автомобіля, частина кредиту в розмірі 1068,38 долари США надається з метою оплати перших страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту, частина кредиту в розмірі 6,75 долари США надається з метою оплати коштів за реєстрацію предмета застави в державному реєстрі; частина кредиту в розмірі 255,41 долари США надається з метою оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту; дата видачі кредиту - не пізніше ніж 26 лютого 2008 року, дата погашення - 25 лютого 2015 року, процентна ставка - 10,56 річних, чергові страхові платежі: з метою виконання зобов'язань за п. 3.4, позичальнику відкривається кредитна лінія в розмірі 7478,67 долари США для сплати чергових страхових платежів; сплата інших платежів на користь банку: винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 255,41 грн. сплачується в момент видачі кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту, що сплачується щомісяця в період сплати у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту; винагорода за проведення додаткового моніторингу, яка сплачується відповідно до ст. 16,9; винагорода за резервування ресурсів у розмірі 2,04 % річних від суми зарезервованих ресурсів, період сплати - з 15 по 19 число кожного місяця, транзитний рахунок - не зазначено. До договорів страхування входять наступні договори, що погоджені банком у відповідності до ст. 3.1.3 договору: договір страхування предмета застави, договір особистого страхування позичальника. Якщо відповідно до п. б) ст. 17.1.3 договору, в загальний розмір кредиту не включено суму перших страхових платежів за договорами страхування, позичальник зобов'язаний на день укладення даного договору надати банку відповідні договори страхування та докази сплати страхових платежів. Зокрема, за відповідним договором страхування предмет застави повинен бути застрахований на суму 91960 грн. на строк 12 місяців на користь банку від ризиків КАСКО. З урахуванням положень статті договору 3.3 позичальник доручає банку без додаткового узгодження перерахувати кредит: в сумі 64300 грн. на поточний рахунок автосалону Филиал «Автоцентр на Столичном», в сумі 5379,30 грн. на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАО Страхова компанія «Ингосстрах», в сумі 34 грн. на сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рахунок ДП «Інформаційний центр», в сумі 255,41 доларів США для сплати винагороди банку за надання фінансового інструменту. Банк на власний розсуд може видати кредит будь-яким іншим способом, визначеним ст. 3.3 договору. Рахунком позичальника є рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПриватБанк.
Отже, вбачається, що умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядку погашення кредиту, кількості платежів та їх періодичності, обсягу платежів на весь час дії договору, рахунку позичальника.
Апеляційний суд враховує, що додаток № 1 до кредитного договору містить графік щомісячних платежів за весь період дії договору, і при наявності у графіку погашення суми погашення тіла кредиту та відсотків, розмір загальної вартості кредиту може бути визначений, виходячи із зазначеної суми платежу та терміну погашення.
Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що до травня 2014 року ОСОБА_1 виконувала зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, оскільки обставини, на які посилалася ОСОБА_1 у зустрічному позові, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, судом першої інстанції ухвалене законне і справедливе рішення про відмову в його задоволенні.
При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, а отже вона фактично погодилася із обставинами, встановленими судом в цій частині, зокрема щодо розміру заборгованості.
Не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не дослідив обставини відсутності повідомлення споживача про кредитні умови, що банк не створив жодних умов для споживача щодо попереднього ознайомлення зі своїми правами та умовами кредитування, а навпаки переконав взяти валютний кредит, попри те, що транспортний засіб, з метою придбання якого брався кредит, оплачувався в гривні.
Так, укладаючи спірний договір в іноземній валюті, сторони брали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане. Також незмінюваність курсу гривні відносно до іноземних валют, зокрема до долара США, законодавчо не закріплена. Нестабільність курсу гривні до долара США є загальновідомим фактом, який не міг бути невідомим позивачеві за зустрічним позовом.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що їй не була надана банком повна інформація про сукупну вартість кредиту, не є підставою для визнання кредитної угоди недійсною у розумінні ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови спірного договору містять інформацію щодо розміру процентної ставки, сукупних послуг позичальника, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність, обсяг платежів на весь час дії договору.
ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору мала можливість ознайомитися з його умовами та не погодитись чи відмовитись від укладання договору, проте договір був підписаний та виконувався сторонами.
Крім того, на момент укладення кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не забороняв надання та отримання споживчих кредитів в іноземній валюті на території України.
Апеляційний суд приймає до уваги, що позивач за зустрічним позовом не скористалася правом споживача (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів») відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору.
Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 при підписанні договору не бачила реальних цифр, кінцевого обсягу свого обов'язку та розміру кредиту разом із відсотками та комісією, та що вона не мала реальної можливості ознайомитися з умовами договору, як і будь-який пересічний позичальник, через складність його правової та рекламної природи.
Погоджуючись із висновками суду першої інстанції, апеляційний суд враховує, що позивачем за зустрічним позовом були також заявлені вимоги про визнання недійсним договору поруки, стороною якого вона не була, а поручитель ОСОБА_2 сама вказаний договір не оскаржувала, отже дані вимоги в будь-якому випадку не підлягали задоволенню.
Дані висновки узгоджуються із роз'ясненням, викладеним в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав,
свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновком суду щодо їх оцінки і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2018 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.