05 грудня 2018 року м. Київ
Справа № 22-1492 Головуючий у судді 1-ї інстанції - Виниченко Л.М.
Унікальний №755/3571/18 Доповідач - Гаращенко Д.Р.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.
при секретарі Гавриленко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Удавіцької Євгенії Валентинівни, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
В березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Печерського районного ВДВС міста Києва ГТУЮ у м. Києві Удавіцької Є.В., заінтересована особа: ПАТ «Укргазбанк» про визнання неправомірними дій та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Просив визнати дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Печерського РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві) Удавіцької Є.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53354321 від 07 лютого 2017 року після спливу строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також не виключено, використання підробного виконавчого документа - неправомірними та незаконними; скасувати постанову старшого державного виконавця Печерського РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві про відкриття виконавчого провадження 53354321 від 07 лютого 2017 року як незаконну; поновити строк для подання скарги.
В обґрунтування скарги посилався на те, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 листопада 2010 року, з ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» було стягнуто 96 965,01 доларів США та 19 998,88 грн. за невиконання умов іпотеки.
16 лютого 2011 року уповноваженим представником банку було отримано 5 виконавчих листів.
Постановою державного виконавця Печерського РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві МарченкоО.А. від 14 березня 2011 року було відкрито виконавче провадження, однак у зв'язку з відсутністю у боржника рухомого та нерухомого майна виконавче провадження було закрито.
Постановою державного виконавця Дарницького РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві у відкритті виконавчого провадження за зверненням АБ «Укргазбанк» та Печерського РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві було відмовлено.
Постановою державного виконавця Печерського РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Удавіцької Є.В. від 07 лютого 2017 року на підставі виконавчого листа №2-2080/1/09 від 16 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження №53354321.
15 березня 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника.
Разом з тим в матеріалах виконавчого провадження виконавчий лист на підставі якого було його відкрито відсутній. Згідно з матеріалами цивільної справи №2-2080/1/09, з повторною заявою на видачу виконавчого листа ані державний виконавець, ані банк після 16 лютого 2011 року не звертались.
Боржник наполягав, що враховуючи відсутність виконавчого листа в матеріалах виконавчого провадження на момент його ознайомлення з ним, є достатні підстави стверджувати про його підробку.
В разі відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих листів виданих Дніпровським районним судом м. Києва 16 лютого 2011 року, державний виконавець не мала права відкривати виконавче провадження у зв'язку зі спливом строку для їх пред'явлення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року позов ОСОБА_1 було поновлено процесуальний строк на звернення зі скаргою на дії державного виконавця та відмовлено в задоволенні скарги.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, 07 вересня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та задовольнити скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог, посилався на те, що висновки суду першої інстанції базуються на документах винесених з порушенням чинного законодавства.
Зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем Печерського РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Удавіцькою Є.В. було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва 16 лютого 2016 року.
Під час особистого ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження вказаного виконавчого листа виявлено не було.
Накладення арешту на банківські рахунки апелянта було здійснено також на підставі неіснуючого виконавчого листа.
В подальшому після звернення з відповідною скаргою до суду стягувач звернувся до керівника Печерського РВ ВДС міста Київ ГТУЮ у місті Києві з заявою про виправлення описки в постановах з «16 лютого 2016 року» на «16 лютого 2011 року».
Внесення відповідних виправлень у постанови державного виконавця не змінює факту відкриття виконавчого провадження з порушення строків пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Державний виконавець був зобов'язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження, оскільки після його видачі пройшло майже 6 років.
Окремо апелянт звертав увагу на відсутність у самому виконавчому листі від 16 лютого 2011 року будь-яких відміток щодо часу його пред'явлення та підстав повернення.
25 вересня 2018 року АБ «Укргазбанк» подало відзив на апеляційну скаргу, просило в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засідання ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.
Представник ПАТ «Укргазбанк» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час, і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Судом встановлено, що 16 лютого 2011 року Дніпровським районним судом м. Києва було видано п'ять виконавчих листів по справі №2-2080/1/09, якими було солідарно стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованості у розмірі 96 965,01 доларів США та 19 988,88 грн., строком пред'явлення до виконання три роки. (Том 2 а.с.206, 207)
Згідно відміток наявних на виконавчому листі він неодноразово пред'являвся стягувачем до виконання.
07 лютого 2017 року старшим державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Удавіцькою Є.В. було відкрито виконавче провадження ВП №53354321 з примусового виконання виконавчого листа №2-2080/1/09 виданого Дніпровським районним судом м. Києва 16 лютого 2016 року. (Том 2 а.с.199)
На підставі заяви представника стягувача від 13 квітня 2018 року (Том 2 а.с.21) старшим державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ в м. Києві Удавіцькою Є.В. було 13 червня 2018 року винесено постанову про виправлення помилки у процесуальних документах, а саме: змінено дату видачі виконавчого документу з 16 лютого 2016 року на 16 лютого 2011 року. (Том 2 а.с.8)
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2009 року залишається невиконаним.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частинами 6 та 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної постанови) рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, втрати годувальника тощо може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:
1) пред'явлення виконавчого документа до виконання;
2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
У пункті 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошується, що ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, копія яких міститься в матеріалах справи (Том 2 а.с.206-207) банк неодноразово пред'являв даний виконавчий документ до примусового виконання, а тому твердження апелянта щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу у якого закінчився строк пред'явлення до виконання не відповідають дійсним обставинам справи та положенням Закону України «Про виконавче провадження», а тому вважаються колегією суддів необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень прав та інтересів апелянта через допущення державним виконавцем помилки у тексті постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки як було встановлено виконавче провадження було відкрито саме на підставі виконавчого листа виданого 16 лютого 2011 року.
Всі інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що пункту першого статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (справа Гарсіа Руїз проти Іспанії).
Європейський суд з прав людини в справі PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, доводи апелянта необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 17 грудня 2018 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А.Пікуль