04.12.2018
Справа №489/3450/18
Провадження №2/489/1898/18
04 грудня 2018 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Животовою А.В.,
за участю: представника позивача - Сімачевської І.І., відповідача - ОСОБА_3, представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та накласти заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1, право користування яким має малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач посилається на те, що відповідач ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, не сплачує аліментів, матеріально його не утримує, не цікавиться його вихованням, інтересами та здоров'я.
Відповідач проти позовом заперечував, зазначив, що приходив до дитини протягом року, мав проблеми зі здоров'ям, тому не мав змоги приходити частіше. Сплачує кошти на утримання. У квартирі є все необхідне для дитини.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідченням чого є свідоцтво про народження серії НОМЕР_1.
Відповідно до листа з Миколаївської обласної психіатричної лікарні № 1 Миколаївської обласної ради від 03.04.2018 року за вих.. № 157.8, ОСОБА_6 за рішенням ЛКК від 28.03.2018 року за психічним станом в теперішній час ростити та виховувати сина ОСОБА_5 не може.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2017 року, відібрано малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька - ОСОБА_3, без позбавлення батьківських прав. Стягнуто з ОСОБА_3, на користь органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітків (доходів), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 31.03.2017 р. та до закінчення часу його перебування в державному закладі.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 27.01.2017 р. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та влаштовано малолітнього до Миколаївського обласного будинку дитини на повне державне забезпечення, де він перебуває з 14.02.2017 р.
Розрахунком заборгованості по аліментам від 05.04.2018 року за вих. № 19995, наданого Інгульським відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вбачається, що ОСОБА_3 не сплачує аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Станом на 01.02.2018 року заборгованість становить 13878,89 грн.
Згідно Акту обстеження умов проживання від 10.04.2018 року за № 04.07-01-16/778, за адресою реєстрації місця проживання матері та дитини в АДРЕСА_1, в кімнаті брудно, речі розкидані, неприємний запах, на кухні брудний посуд, не прибрано. В дитячій кімнаті є ліжко, дитячий матрац, дитяча постіль, відсутні речі першої необхідності: одяг, іграшки, засоби гігієни, тощо.
Згідно характеристики, наданої Інгульським ВП ГУНП в Миколаївській області, ОСОБА_3 від 16.04.2018 року, ОСОБА_3 характеризується з негативного боку, був помічений у зловживанні спиртними напоями, в стані алкогольного сп'яніння поводить себе агресивно, неодноразово від сусідів надходили скарги щодо його неадекватної поведінки. До адміністративної відповідальності за 2017-2018 рр. не притягався.
Відповідно до листа Миколаївського обласного будинку дитини Миколаївської обласної ради від 23.04.2018 року за вих. № 03-364-04, за час перебування ОСОБА_5 в будинку дитини, його батьки відвідували за 2017 рік - 9 разів, за 2018 рік - 1 раз. Тривалість відвідувань триває до 20 хвилин. Хлопчик зовсім не знає своїх батьків, коли дитину відводять до батьків у нього починається істерика. Зовнішній вигляд батьків занедбаний, одяг батьків має неприємний запах.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.05.2018 року за № 1080/02.02.01-22/22/14/18, орган опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно до положень ст. 164 СК України, мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У відповідності до вимог ст. 165 СК України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися і особа, в сім'ї якої проживає дитина.
Згідно із ч. 1 ст. 155 та п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для позбавлення їх судом батьківських прав.
Абзацом 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до довідки житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради «Південь» від 02.04.2018 року за № 2938/д, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_5
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька по відношенню до неї батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
Позивачем надано копії квитанції на переказ готівки № 49, 33 на суми 972 грн. кожна, які свідчать про сплату аліментів на утримання дитини. Надано копії медичних довідок про знаходження на лікуванні.
В позові та при надання пояснень представник позивача зазначав, що відповідач зловживає алкогольними напоями, веде себе агресивно, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності у зв'язку зі скаргами сусідів.
Однак, відповідно до характеристики складеної ДОП СП Інгульського ВПГУНП в Миколаївські області щодо ОСОБА_3, останній характеризується за місцем мешкання посередньо. Від сусідів неодноразово надходили скарги стосовно мешканців по АДРЕСА_1. Раніше неодноразово був помічений у нетверезому стані.
При цьому, суд бере до уваги, що конкретних відомостей факти зазначені у характеристиці, тобто письмові заяви сусідів, скарги, тощо, суду не надано. З характеристики вбачається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не притягувався.
У суду на час розгляду справи відсутні відомості про знаходження відповідача на обліку у психологічному чи наркологічному диспансері.
Згідно акту обстеження складеному 10.04.2008 року вбачається що для виховання та розвитку дитини є дитяче ліжко, дитячий матрац, постіль, відсутні іграшки, одяг, засоби гігієни. У судовому засіданні відповідач зазначив, що на даний час все необхідне для дитини куплено, але представники органу опіки відмовляються повторно прийти та оглянути квартиру.
Позивач зазначає що ОСОБА_3 ухиляється від виховання дитини, тоді як з наданих документів вбачається, що він відвідував дитину майже кожного місяця, в період хвороби не мав такої можливості. Вказане не заперечувалось представником позивача.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.
Умовою по ухиленню від обов'язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідача відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до положень ст.81 ч.1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
В порушення зазначених вимог позивачем не надано належних та допустимих доказів винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов'язків. Також позивачем не доведено, в чому будуть полягати позитивні зміни в житті дитини в разі застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.
Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно його доньки є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
В задоволенні цивільного позову Органу опіки та піклування Миколаївської міської ради до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.
Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Суддя Ленінського районного
суду міста Миколаєва Н.О. Рум'янцева
Повний текст судового рішення складено «21» грудня 2018 року.