20 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2190/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії Херсонського обласного військового комісаріату оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій, за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування рішення про позбавлення особи статусу учасника бойових дій,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до комісії Херсонського обласного військового комісаріату оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій, (далі- відповідач), за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі-третя особа), в якому просить скасувати рішення відповідача від 13.09.2018 року про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій та залишити в силі рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.09.2009 року.
Ухвалою від 30.10.2018 року відкрите спрощене провадження, розгляд справи призначений на 22.11.2018 року о 14:00 год.
22.11.2018 року судове засідання не відбулось, у зв'язку із перебуванням головуючої судді у відрядженні, відповідно до наказу голови суду від 14.11.2018 року № 06-07/42, розгляд справи відкладений на 11.12.2018 року о 09:00 год.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісією Херсонського обласного військового комісаріату оперативного командування "Південь" з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій позивача позбавлено статусу учасника бойових дій у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не входив до групи розмінування та не приймав безпосередньої участі у розмінуванні. При цьому, позивач зазначає, що відповідно п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в редакції чинній на момент встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, учасниками бойових дій визначались особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, тобто Закон не вимагав безпосередньої участі особи в розмінуванні та не зобов'язував входити до групи розмінування. Позивач зазначає, що при прийнятті рішення про позбавлення його статусу учасника бойових дій, відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин п. 11 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції 2015 року, а не в редакції 2009 року, чим порушив вимоги ст. 58 Конституції України та п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 1-7/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, а саме за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. З урахуванням наведеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
11.12.2018 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступне. Так, під час прийняття рішення від 22.09.2009 року про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій було порушено пункт 6 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України та вимоги Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій у Збройних Силах України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 року № 158 (далі - Положення), яке діяло на дату прийняття зазначеного рішення. Зокрема, до компетенції Комісії військового комісаріату Автономної Республіки Крим, обласних та Київського міського військових комісаріатів (далі - Комісія) входило вирішення питань про визначення учасників бойових дій відповідно до ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з числа осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на обліку у військових комісаріатах, при цьому громадянин ОСОБА_1 02.01.2005 року знятий з військового обліку за віком, а отже рішення прийняте Комісією щодо встановлення позивачу статусу учасника бойових дій прийняте з перевищенням повноважень. Також відповідач відмітив, що відповідно до пункту 8 Положення комісія приймає рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні або траленні бойових мін на підставі документів: витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін); витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін); акта на виконання робіт із розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін). Зазначені документи до комісії надані не були. Крім того, відповідач зазначив, що підставою для встановлення позивачу статусу учасника бойових дій стало рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.07.2009 року у справі № 2о-131/09, яким встановлено факт залучення керівництвом УМВС України в Херсонській області ОСОБА_1 до розмінування об'єктів народного господарства, яке на думку відповідача було прийнято всупереч вимогам абз. 7 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення". Посилаючись на наведені обставини, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
11.12.2018 року представники сторін надали письмові клопотання про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження на підставі наявних в справі доказів.
Будучи належними чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи третя особа для розгляду справи не з'явилася, не повідомивши про причини неприбуття, не надавши жодних клопотань та пояснення щодо позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 205 КАС).
За таких обставин суд розглядає адміністративну справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
22.09.2009 року рішенням комісії Херсонського обласного воєнного комісаріату № 69 ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій за особисту участь у розмінуванні та знешкодженні вибухонебезпечних предметів на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Херсон від 24.07.2009 року у справі № 2о-131/09.
03.08.2018 року комісія Головного управління персоналом Генерального штабу Збройних сил України провела перевірку правомірності встановлення громадянину ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
13.09.2018 року за результатами перевірки рішенням комісії Херсонського обласного військового комісаріату оперативного командування "Підень" з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій ОСОБА_1 позбавлено статусу учасника бойових дій у спосіб прийняття рішення про скасування рішення Херсонського обласного воєнного комісаріату від 22.09.2009 року № 69. Підставою для скасування статусу учасника бойових дій, серед іншого, також зазначено вказівка Начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенанта Артаменко А.М.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII, в редакції, чинній на час встановлення позивачу статусу учасника бойових дій (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-XII до ветеранів війни серед інших належать також учасники бойових дій.
Відповідно до ст. 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Так, рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.07.2009 року у справі № 2о-131/09, що набрала законної сили 04.08.2009 року, встановлено, що перебуваючи на посаді заступника начальника Генічеського РВ УМВС України в Херсонській області та знаходячись при виконанні службових обов'язків ОСОБА_1 03.10.1995 року був залучений керівництвом УМВС України в Херсонській області до операції по розмінуванню об'єктів народного господарства, а саме: ДКП "Теплокомуненерго", м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 12; ВАТ "Херсонський комбінат хлібних продуктів", м. Херсон, вул. Порт-Елеватор, 5; ВАТ "Хлібзавод №1", м. Херсон, вул. Червоностуденська, 30; житловий будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, оскільки рішенням суду у справі № 2о-131/09 встановлено факт залучення ОСОБА_1 у жовтні 1995 року до розмінування об'єктів народного господарства, то з урахуванням вимог статті 78 КАС України, вказана обставина не потребує додаткового доказування при вирішенні даного спору.
Відповідно до п. 8 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України та Інструкції про порядок видачі посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 08.04.2009 року № 158 (далі-Положення № 158) (в редакції, чинній на час надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій) комісія приймає рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні або траленні бойових мін на підставі документів:
- витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін);
- витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін);
- акта на виконання робіт із розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін).
Отже, вказана норма зазначає вичерпний перелік документів на підставі яких приймається рішення про визнання громадян учасниками бойових дій.
При цьому відповідач зазначає, що документи передбачені п. 8 Положення відсутні, а отже встановлення статусу учасника бойових дій позивачу є протиправним.
Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача, зважаючи на наступне.
Відповідно п. 9 Положення № 158 за відсутності через незалежні від заявника причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником та яких визнано учасниками бойових дій.
Відповідно п. 10 Положення № 158 у разі звернення громадян до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визначення їх учасниками бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає збереженню разом з іншими документами.
Таким чином, за змісту наведених вище норм Положення № 158 слідує, що у разі відсутності документів передбачених пунктом 8 цього Положення, підставою для підтвердження права особи на визнання його учасником бойових дій є рішення суду.
Судом встановлено, що підставою для прийняття рішення про встановлення позивачу статусу учасника бойових дій є рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 24.07.2009 року, яким встановлено факт залучення позивача до розмінування об'єктів народного господарства.
Із дослідженого судом витягу із протоколу засідання комісії Херсонського обласного військового комісаріату оперативного командування "Південь" з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасників бойових дій № 8 від 13.08.2018 року встановлено, що підставою для позбавлення позивача статусу учасника бойових дій відповідач зазначив порушення пункту 7 Положення, чинного на момент встановлення статусу, а саме: комісії військових комісаріатів були уповноважені вирішувати питання про визначення учасників бойових дій з числа осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на обліку у військових комісаріатах, а позивач 02.01.2005 року був знятий з військового обліку у військовому комісаріаті за віком, тобто за 4 роки до прийняття рішення про встановлення статусу учасника бойових дій.
Разом з тим, відповідно до п. 21 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та Інструкції про порядок видачі в Міністерстві оборони України посвідчень учасника бойових дій, нагрудних знаків "Ветеран війни - учасник бойових дій" та листів талонів на право одержання проїзних квитків з 50-відсотковою знижкою їх вартості (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 року № 200 Комісія позбавляє особу статусу учасника бойових дій у разі:
- наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
- виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення або надання недостовірних даних про особу;
- подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.
Таким чином, пункт 21 Положення № 200 не містить такої підстави для позбавлення особи статусу учасника бойових дій, як скасування рішення, яким особі надано такий статус у зв'язку з тим, що таке рішення прийняте неналежним органом.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для прийняття рішення про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язує суди при розгляді справ враховувати практику як джерело права.
У рішенні від 20.10.2011 року (остаточне рішення від 20.02.2012 року) по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", відповідно до якого потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п.38).
Отже, відповідно до наведеної практики ЄСПЛ, в разі якщо комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 при прийнятті рішення про становлення позивачу статусу учасника бойових дій допущено помилку, вона не повинна мати негативні наслідки для прав позивача, які виникли внаслідок отриманого ним статусу.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто зазначені органи при здійсненні ними свої владних повноважень повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Варто відмітити, що із дослідженого судом витягу із протоколу засідання комісії Херсонського обласного військового комісаріату оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 13.09.2018 року № 8 встановлено, що серед інших обставин для прийняття рішення про позбавлення позивача статусу учасника бойових дій зазначено пряму вказівку Начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал- лейтенанта ОСОБА_2 .
Таким чином, оскаржуване рішення прийняте не на підставах, що передбачені законодавством, а за вказівкою керівника, що є порушенням ст. 19 Конституції України.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення у повному обсязі.
Беручи до уваги те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність підстав, передбачених пунктом 21 Положення № 200 для прийняття рішення про позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, є визнання протиправними та скасування рішення відповідача, оформлене протоколом № 8 від 13.09.2018 року в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій шляхом скасування рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22.09.2009 року № 69.
Суд відмічає, що скасування рішення від 13.09.2018 року № 8, має наслідком відновлення позивачу статусу учасника бойових дій, тобто чинність рішення від 22.09.2009 року № 69.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та задовольняє позов повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Херсонського обласного військового комісаріату оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій від 13.09.2018 року № 8 в частині позбавлення ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Херсонського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 08196988, 73000, м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, 21) .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кисильова О.Й.
кат. 10.3