вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4964/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СПЕЦЗАПЧАСТЬ", м.Василівка
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м.Павлоград
про стягнення заборгованості в сумі 144 136,62 грн.
Суддя Красота О.І.
За участю секретаря судового засідання Сліпченко С.В.
Представники:
від позивача: Денисенко Т.М., Договір про надання правової допомоги №0106-01 від 01.06.20118р., адвокат
від відповідача: Скиба С.Г., довіреність №ББУ/ПУ331/17 від 11.12.2017р., представник
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СПЕЦЗАПЧАСТЬ" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" і просить суд стягнути 121 866,73 грн. - боргу, 1 910,64 грн. - пені, 5 295,37 грн. - 3% річних, 15 063,88 грн. - інфляційних витрат та судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором поставки №2587-ПУ-УМТС від 25.05.2016р. в частині повної та своєчасної оплати товару.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 04.12.2018р.
30.11.2018р. представник Відповідача подав заперечення проти розгляду справи у спрощеному провадженні, посилаючись на великий обсяг доданих Позивачем доказів, що свідчить про складність справи та потребує додаткових розрахунків, оцінки доказів та розгляду заперечень. Крім того, Відповідач зазначає, що справа взагалі не підлягає розгляду у господарському суді, так як згідно розділу 7 п.7.5 Договору поставки №2587-ПУ-УМТС від 25.05.2016р., розгляд усіх спорів між сторонами у відповідності до даної третейської угоди буде здійснюватися третейським судом.
Вказаний Договір поставки підписаний сторонами без зауважень та заперечень, у добровільному порядку, при укладенні Третейської угоди сторонами додержано правил, передбачених ст.2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди".
Третейська угода за Договором відповідає вимогам закону "Про третейські суди, не визнана недійсною, тому розгляд справи повинен здійснюватись саме третейським судом, а не господарським судом.
30.11.2018р. представник Відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд закрити провадження по справі відповідно до п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Представник Позивача в судовому засіданні 04.12.2018р. заперечував проти доводів Відповідача та звернувся з усним клопотанням до суду про відкладення розгляду справи для надання відповіді на відзив.
04.12.2018р. представник Відповідача підтримав свої вимоги викладені у відзиві на позов та просив суд їх задовольнити.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018р. відкладено розгляд справи на 20.12.2018р.
13.12.2018р. від Позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідно до якої Позивач обґрунтовуючи свої докази вказує на те, що при наявності третейського застереження у Договорі справа може розглядатись і у господарському суді. Звернення до третейського суду це право сторін, а не обов'язок на звернення до цього суду.
В судовому засіданні 20.12.208р. представник Позивача заперечував проти доводів Відповідача, позовні вимоги підтримав повністю, просив суд їх задовольнити, надав для долучення до матеріалів справи докази на підтвердження витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні 20.12.208р. представник Відповідача підтримав свої вимоги, викладені у відзиві на позов та просив суд їх задовольнити.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалася на носій CD-R №1010827DA22672.
У порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
25.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СПЕЦЗАПЧАСТЬ" (далі-Позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі-Відповідач, покупець) було укладено Договір поставки № 2587-ПУ-УМТС (а.с.43).
Відповідно до пункту 1.1 Договору, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього Договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити, що поставляється в його власність продукцію відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 4.7 Договору встановлено, що датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником. При поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на видатковій накладній.
Ціни на продукцію, що поставляється постачальником встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (п. 5.2 Договору).
Відповідно до п. 5.4 Договору, розрахунки на продукцію, що поставляється постачальником за цим Договором здійснюються покупцем в порядку і строки узгоджені сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Сторонами були підписані Специфікації до Договору, в яких узгодили асортимент, кількість, строк поставки та вартість товару (а.с.52,58,63,68,73,78,83,89,95,101,106), а саме:
- від 09.06.2016р. на суму 69 805,20 грн.;
- від 10.10.2016р. на суму 428 391,24 грн.;
- від 21.11.2016р. на суму 194 821,74 грн.;
- від 14.12.2016р. на суму 50 667,84 грн.;
- від 19.01.2017р. на суму 287 051,21 грн.;
- від 25.01.2017р. на суму 53 011,79 грн.;
- від 25.01.2017р. на суму 2 832,04 грн.;
- від 01.03.2017р. на суму 1 777,20 грн.;
- від 03.03.2017р. на суму 5 045,38 грн.;
- від 05.04.2017р. на суму 53 637,95 грн.
Умовами вищезазначених Специфікацій до Договору було передбачено наступні умови та строки оплати товару покупцем: Розрахунки за продукцію, що постачається постачальником за даною Специфікацією до Договору, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 робочих днів з 30 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами Договору.
Виключенням з вказаного загального для всіх наведених вище Специфікацій до Договору положень стосовно строку оплати товару є Специфікація від 19.01.2017р. та Специфікація від 03.03.2017р., в яких строк оплати визначений протягом 5 робочих днів з 45 календарного дня з дати поставки продукції.
Позивачем було виставлено Відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 121 871,00 грн.:
- СФ-0000787 від 11.04.2017р. на суму 280,08 грн.;
- СФ-0000785 від 11.04.2017р. на суму 1 664,04 грн.;
- СФ-0000786 від 11.04.2017р. на суму 538,20 грн.;
- СФ-0000691 від 04.04.2017р. на суму 13 119,36 грн.;
- СФ-0000692 від 04.04.2017р. на суму 48 708,00 грн.;
- СФ-0000605 від 04.04.2017р. на суму 113,40 грн.;
- СФ-0000689 від 04.04.2017р. на суму 3 869,75 грн.;
- СФ-0000741 від 04.04.2017р. на суму 1 777,20 грн.;
- СФ-0000521 від 09.03.2017р. на суму 5 045,38 грн.;
- СФ-0000758 від 27.04.2017р. на суму 35 366,68грн.;
- СФ-0000937 від 27.04.2017р. на суму 11 388,91 грн.
На виконання умов Договору, Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 121 871,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- РН-11043 від 11.04.2017р. на суму 280,08 грн.;
- РН-11041 від 11.04.2017р. на суму 1 664,04 грн.;
- РН-11042 від 11.04.2017р. на суму 538,20 грн.;
- РН-14043 від 04.04.2017р. на суму 13 119,36 грн.;
- РН-14042 від 04.04.2017р. на суму 48 708,00 грн.;
- РН-14044 від 04.04.2017р. на суму 113,40 грн.;
- РН-14041 від 04.04.2017р. на суму 3 869,75 грн.;
- РН-14045 від 04.04.2017р. на суму 1 777,20 грн.;
- РН-19033 від 09.03.2017р. на суму 5 045,38 грн.;
- РН-27047 від 27.04.2017р. на суму 35 366,68грн.;
- РН-27048 від 27.04.2017р. на суму 11 388,91 грн.
Відповідно до п. 5.9 Договору, покупець при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в призначенні платежу платіжного доручення в обов'язковому порядку вказує реквізити даного Договору, а також період, за який проводиться оплата. У випадку не зазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду, за який проводиться оплата, то проведена по такому платіжному дорученню оплата за продукцію по даному Договору зараховується в хронологічному порядку у відповідності до дати виникнення зобов'язань по оплаті.
Позивач зазначає, що Відповідачем було здійснено оплату на користь Позивача у сумі 25 118,40 грн., даний платіж у хронологічному порядку було зараховано за рахунком-фактурою № СФ-0000274 від 17.02.2017р., однак сума оплати перевищила суму рахунку у розмірі 4,27 грн. та була зарахована Позивачем в рахунок часткової оплати наступної партії товару відповідно до рахунку-фактури СФ-0000521 від 09.03.2017р.
Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 121 866,73 грн.
Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію № 17/11-1 від 17.11.2017р., в якій Позивач просить погасити заборгованість у розмірі 121 866,73 грн. та сплатити суму пені у розмірі 6 093,15 грн. (а.с.111-112).
Відповідач суму заборгованості у розмірі 121 866,73 грн. не оплатив, що і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до Специфікацій, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 121 866,73 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6.8 Договору, у випадку несвоєчасної оплати продукції покупець за письмовою вимогою постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно неоплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 1 910,64 грн. за період з 05.11.2017р. по 02.12.2017р.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 11 642,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, Позивачем нараховано Відповідачу 3% річних за період з 18.05.2017р. по 05.11.2018р. у розмірі 5 295,37 грн. та інфляційні втрати за період червень 2017р. - вересень 2018р. у розмірі 15 063,88 грн.
Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 5 295,37 грн. та інфляційних втрат у розмірі 15 063,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Суд не приймає твердження Відповідача про те, що справа не підлягає розгляду у господарському суді, так як згідно розділу 7 п.7.5 Договору поставки №2587-ПУ-УМТС від 25.05.2016р., розгляд усіх спорів між сторонами у відповідності до даної третейської угоди буде здійснюватися третейським судом, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 7.5 Договору, усі спори, які виникають між сторонами у зв'язку з виконанням даного Договору або стосуються його зміни, припинення, недійсності, підлягають розгляду і вирішуються в третейському суді для розгляду конкретного спору.
Згідно з п. 7.6 Договору, третейський суд для розгляду конкретного спору формується і діє в складі трьох третейських суддів.
Відповідно до п. 7.8 Договору, третейський розгляд порушується за допомогою вручення Позивачем Відповідачу вимоги про третейський розгляд конкретного спору за цим Договором.
На виконання вищевказаних вимог, Позивач 04.07.2018 року звернувся з письмовою вимогою № 0407/3 про порушення третейського провадження та обрання третейського судді до Відповідача.
На адресу Позивача надійшов лист відповідь на вищезазначену вимогу від 18.07.2018р., в якому Відповідач повідомляє про обрання зі свого боку кандидатури третейського судді. Проте, жодних контактних даних обраного судді в листі не зазначено.
В свою чергу, Позивачем, 02.08.2018 року було направлено лист № 02/08-3 на адресу Відповідача з контактними даними третейського судді, обраного Позивачем, Молчанової Аліни Володимирівни, та з проханням надати засоби зв'язку третейського судді Мележик Олени Олександрівни.
У відповідь на вказаний лист 31.08.2018 року Позивачем отримано лист Відповідача від 15.08.2018 року, в якому останній зазначив контактні данні третейського судді, обраного з боку Відповідача.
Відповідно ч. 2 та 3 до ст. 17 Закону України «Про третейські суди», формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.
Якщо сторони не погодили іншого, то формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в такому порядку, зокрема, при формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. Якщо одна із сторін не призначить чи не обере належної кількості третейських суддів протягом 10 днів після одержання прохання про це від іншої сторони або якщо призначені чи обрані сторонами третейські судді протягом 10 днів після їх призначення чи обрання не оберуть ще одного третейського суддю, то розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір може бути переданий на вирішення компетентного суду.
Згідно з п. 7.9 Договору, склад третейського суду для розгляду конкретного спору формується в наступному порядку. Одного з третейських суддів обирає Позивач, вказавши інформацію про нього, згідно п. 7.10 цього договору і ЗУ "Про третейські суди", в своїй вимозі. Другий третейський суддя обирається Відповідачем, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від Позивача вимоги про третейський розгляд. Третій третейський суддя, який виступає в якості голови, обирається двома обраними третейськими суддями, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту вибору другого третейського судді, з урахуванням вимог п. 7.10. даного Договору та Закону України «Про третейські суди».
Отже, відповідно до умов Договору № 2587-ПУ-УМТС від 25.05.2017 року, строк у 10 (десять) календарних днів був продовжений за згодою сторін до 30 (тридцяти) календарних днів.
Проте, у строк передбачений Договором, обрані сторонами третейські судді так і не обрали третього третейського суддю.
Відповідно до п. 7.9 Договору, у разі недосягнення згоди у виборі третього третейського судді, у зазначений строк, такого третейського суддю призначає компетентний орган, на письмовий запит однієї зі сторін.
Оскільки, доказів обрання сторонами компетентного органу, сторони до суду не надали, та фактично його умовами договору не визначили, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про третейські суди», розгляд спору в третейському суді припиняється і цей спір вирішується компетентним судом.
Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 250,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з пунктом 4 статті 1 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2018р. між Адвокатом Денисенко Тетяною Миколаївною (далі-Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецзапчасть" (далі-клієнт) був укладений Договір про надання правничої допомоги №0106-01 (далі-Договір про надання правничої допомоги) (а.с.130). за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту юридичні послуги з питань, що виникають при здійсненні клієнтом фінансово-господарської діяльності.
Відповідно до Додатку № 8 від 01.11.2018р. до Договору, вартість підготовки та подання до господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» заборгованості за договором № 2587-ПУ-УМТС від 25.05.2016р. - 4 000,00 грн.
Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність унормовано, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розмір) гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано копію Договору про надання правничої допомоги (а.с.130), копію Додатку № 8 від 01.11.2018р. (а.с.131), Ордер на надання правничої допомоги Серія ДП № 1500/000036 від 01.11.2018р. (а.с.135), копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2863 від 31.10.2014р. (а.с.134), копію платіжного доручення № 1380 від 02.11.2018р. на суму 8 000,00 грн.(а.с.133), копію рахунку на оплату № 29 від 01.11.2018р. на суму 8 000,00 грн. (а.с. 132).
Проте, представником Позивача не надано відповідний акт приймання-передачі робіт (та/або Звіт) про виконані роботи, а також повний розрахунок між сторонами, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Також, не надано доказів оплати винагороди (гонорару) Адвокатському об'єднанню у повному обсязі, оскільки копія платіжного доручення № 1380 від 02.11.2018р. не приймається судом як належний доказ.
Враховуючи викладене, вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 250,00 грн. суперечить приписам ст.126 Господарського процесуального кодексу України, тому задоволенню не підлягають.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 193, 216-218, 230, 231, 232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525-526, 530, 549, 610-612, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. ст. ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; код 00178353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "СПЕЦЗАПЧАСТЬ" (71600, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Ліхачова, буд. 2; код 36549406) заборгованість у розмірі 121 866,73 грн., пеню у розмірі 1 910,64 грн., 3% річних у розмірі 5 295,37 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 063,88 грн., судовий збір у розмірі 2 162,05 грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.І. Красота
Повне рішення складено
21.12.2018