21.12.2018 року м.Дніпро Справа № 904/1632/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року (ухвалене суддею Юзіковим С.Г., повний текст якого складений 23.07.2018) у справі № 904/1632/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до ОСОБА_1 металургійної академії України, м. Дніпро
про стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 80 776,61 грн.
Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 металургійної академії України (далі - Відповідач) про стягнення 47 552 грн. 16 коп. - пені, 7 344 грн. 96 коп. - 3% річних, 28 879 грн. 49 коп. - інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газу № 1675/15-ТЕ(Т)-4 від 26.03.2015 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року у справі № 904/1632/18 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача 2 808,40 грн. - 3 % річних за період з 01.12.2016 року по 22.10.2017 року, 11 787,35 грн. - індексу інфляції з грудня 2016 року по вересень 2017 року, 318, 38 грн. - судового збору, в решті задоволення позову відмовлено.
Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що стягнення пені, 3% річних, втрат від інфляції підлягають списанню в силу приписів статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Оскільки поставлений відповідачу природний газ був використаний виключно для виробництва теплової енергії та заборгованість була погашена відповідачем до набрання чинності вищезазначеним законом України, а відтак підлягає списанню. Однак, частина заборгованості за природний газ спожитий у грудні 2015 року на суму 105 161 грн. 49 коп. сплачена відповідачем 23.10.2017 року, тобто після набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а відтак позивач має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану заборгованість. Стосовно пені місцевий господарський суд, що позивачем її нарахування можливе з зазначив, що за період за який можливе нарахування пені, а саме з 01.12.2016 року, однак позивач пеню за вказаний період не нарахував, тому вимоги про стягнення пені з наведеної суми не підлягають задоволенню.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом помилково було застосовано до спірних правовідносин норми статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Оскільки вказана стаття чітко регламентує коло осіб на яких поширюється дія вказаної норми. Так, згідно положень ст. 1-3 Закону його дія розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, крім того застосування ч. 3 ст. 7 названого закону правомірно лише відносно підприємств та організацій, включених до реєстру. Однак в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до такого реєстру.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 904/1632/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження (головуючий суддя -Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Кузнецова І.Л.).
Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.
03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/1632/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 металургійної академії України про стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 80 776,61 грн. з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/1632/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Дармін М.О. (доповідач), суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнято до провадження справу № 904/1632/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 03.12.13р. між сторонами укладено Договір №634/14-БО-3 купівлі-продажу природного газу (далі Договір), за п.1.1. якого Продавець (Позивач) зобов'язався передати у власність Покупцю (Відповідачеві) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ОСОБА_1 акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах цього Договору.
Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2. Договору).
У п.6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.
У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2. Договору).
У зв'язку з тим, що Відповідач порушив умови Договору щодо своєчасної оплати за спожитий газ, Позивач, з посиланням на п. 7.2 Договору, нарахував пеню 18 091,86 грн. за період з 15.01.16р. до 21.04.16р., 956,62 грн. за період з 22.04.16р. до 27.04.16р., 3 166,34 грн. за період з 28.04.16р. до 26.05.16р., 2 896,25 грн. за період з 27.05.16р. до 23.06.16р., 1 991,17 грн. за період 24.06.2016 року по 14.07.2016 року.
Крім того, з посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував 3% річних за період з 15.01.2016 року по 22.10.2017 року у розмірі 5 996 грн. 57 коп., інфляційні нарахування за період з лютого 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 24 262 грн. 13 коп.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього ж Кодексу).
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Отже, з наведеного випливає, що законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.
Тобто, суди повинні встановити чи відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ, на яку нараховано інфляційні та 3 % річних, до набрання чинності Законом, а саме до 30.11.2016р.
Як вбачається з матеріалів справи частина заборгованість у розмірі 48 401 грн. 18 коп. була погашена відповідачем 28.04.2016 року, тобто до набрання вищезазначеним законом чинності.
Відповідачем ОСОБА_1 металургійною академією України було придбано природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 1675/15-ТЕ(Т)-4 від 26.03.2015 року виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а тому колегія судів погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо стягнення нарахованих інфляційних, 3 % річних та пені за період з 15.01.2016 року по 14.07.2016 року на суму 48 401 грн. 18 коп. в силу Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", які підлягають списанню в силу спеціального закону.
Разом з тим ,відповідно до виписки по операціям по Договору "1675/15-ТЕТ(Т)-4, підприємство "Металургійна академія України" відповідачем заборгованість у розмірі 105 161 грн. 49 коп. була погашена 13.10.2017 року (а.с. 34), тобто після набрання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" чинності, а відтак відсутні підстави для списання інфляційних втрат, відсотків річних на вказану суму заборгованості за період з 15.01.2016 року по 12.10.2017 року та пені за період з 15.01.2016 року по 14.07.2016 року на суму 105 161 грн. 49 коп..
Провівши арифметичні розрахунки, колегія судів дійшла висновку що з урахуванням встановленого розміру зобов'язання 105 161 грн. 49 коп., підлягає до стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.01.2016 року по 12.10.2017 року у розмірі 5 497 грн. 54 коп. та інфляційні нарахування за період з лютого 2016 року по вересень 2017 року у розмірі 23 910 грн. 17 коп., пені за період з 15.01.2016 року по 14.07.2016 року у сумі 21 098 грн. 38 коп.
При визначені розміру пені, яка підлягає стягненню, колегія суддів керується положеннями частини 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано і доходить висновку, що стягненню підлягає пеня за період з 15.01.2016 року по 14.07.2016 року 21 098 грн. 38 коп.
Надаючи відзив на позовну заяву, пунктом 2 якого Відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% (а.с. 53). В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати природного газу є затяжна процедура розрахунково-касового обслуговування казначейство розпорядників і одержувачів бюджетних коштів та відсутність своєчасного бюджетного фінансування.
В силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
До того ж, як необхідність використання права на зменшення неустойки, так і розмір, до якого вона підлягає зменшенню закон (ст. 233 ГК України) це питання відносить на розсуд суду.
При цьому, розмір такого зменшення ґрунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів.
Отже, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
За таких обставин з огляду на економічне становище відповідача, який зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів як розпорядник бюджетних коштів, який утримується з державного бюджету. Та відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Одночасно враховується судом ступінь вини відповідача у несвоєчасному проведенні розрахунків за Договором купівлі-продажу природного газу. Проведення оплати за відповідним договором здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, недостатнє фінансування з якого спричинило несвоєчасність проведення відповідачем таких оплат. Отже, об'єктивною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є саме несвоєчасність проведення фінансування установи відповідача з боку держави.
За таких обставин колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 50%, тобто до 10 549 грн. 19 коп.
При цьому колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом дотримано балансу інтересів сторін та зменшено розмір пені до 50 %, враховуючи також інтереси позивача, тобто, йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, та враховано, що боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань. Судом також було враховано інтереси Позивача, прийнято до уваги, що діяльність ПАТ "НАК "Нафтогаз України" має важливе значення щодо надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи та беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, суд лише частково задовольнив клопотання Відповідача, який просив зменшити розмір пені на 90%, та зменшив розмір заявлених штрафних санкцій лише на 50%, чим забезпечив дотримання балансу інтересів обох сторін.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Стаття 277. Підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення
Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення позову в частині зміни розміру інфляційних нарахувань та 3% річних: 5 497 грн. 54 коп. - 3% річних, та інфляційні нарахування у розмірі 23 910 грн. 17 коп., пені у розмірі 10 549 грн. 19 коп. шляхом викладення абзацу другого рішення місцевого господарського суду з урахуванням проведених обчислень.
Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 282 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2018р. (повний текст рішення складено 23.07.2018р., суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/1632/18 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
Стягнути з ОСОБА_1 металургійної академії на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5 497 грн. 54 коп. - 3% річних, 23 910 грн. 17 коп. - інфляційних нарахувань, 10 549 грн. 19 коп. - пені, 871 грн. 48 коп. - судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 металургійної академії на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1307 грн. 22 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Зобов'язати господарський суд Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення .
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов
Суддя С.Г. Антонік