вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" грудня 2018 р. Cправа № 902/430/18
Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", с.Суботівка Могилів-Подільського району Вінницької області
до фермерського господарства "Яружанка", м.Вінниця
про стягнення 3140191,90 грн шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок
за участю представників сторін
позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - діють за довіреністю;
відповідача: ОСОБА_3 - діє за довіреністю.
До Господарського суду Вінницької області 24.07.2018 надійшла позовна заява сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення з фермерського господарства "Яружанка" 3140191,90 грн шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району у нього в оренді перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Разом з тим, в період з 2015 по 2017 дані земельні ділянки без наявності правовстановлюючих документів оброблялись ФГ "Яружанка", що завдало позивачу збитки, у вигляді недоотриманого прибутку. Оскільки, СТОВ "Прогрес", як слідує із змісту позовної заяви, мало намір посіяти та реалізувати урожай соняшнику.
Ухвалою суду від 30.07.2018 постановлено відкрити провадження у справі №902/430/18, її розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження.
20.08.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на відсутність підстав для задоволення позову та поміж іншого зазначає, що у зв'язку із відсутністю технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж кожної орендованої земельної ділянки в натурі (на місцевості) між підприємствами у відповідності до площі орендованих земельних ділянок існувала усна домовленість для зручності використання земель щодо розбивки полів на чистини, які використовувалися єдиним масивом, які обробляв кожен орендар самостійно, отже дії ФГ "Яружанка" були правомірними. Окрім того, відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення упущеної вигоди, оскільки відсутнє документальне підтвердження можливості отримання реальної вигоди.
09.10.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останні заперечує проти доводів відповідача та вказує на відсутність домовленостей з відповідачем про використання земельних ділянок єдиним масивом, що підтверджується листами направленими до правоохоронних органів протягом 2015-2016рр.. Окрім того, позивач зазначає, що згідно структур посівних площ за 2015, 2016, 2017 роки на вказаних земельних ділянках планувалося сіяти та збирати врожай соняшнику, що підтверджується проведеною закупкою насіння за відповідними специфікаціями, договорами та видатковими накладними. Також позивач наголошує, що відповідачем, внаслідок самовільного використання земельних ділянок були знищені визначені межі при обробітку ґрунту, адже позивач орендує земельні ділянки, права на які посвідчуються державними актами на право власності на землю.
Вказану відповідь на відзив, позивач 17.10.2018 доповнив шляхом подачі відповідного пояснення. Так, останній зазначає, що земельним ділянкам відповідача також присвоєно кадастрові номера, таким чином, відповідач мав використовувати земельні ділянки виключно в їх межах. Окрім того, позивач вказує про наявність угод на відчуження урожаю соняшнику, зібраного з інших ділянок по ринковим цінам, а також про наявність основних засобів, насіння, добрив, засобів захисту рослин, наявність спеціалістів відповідної категорії. Таким чином, на думку позивача, не отримана вигода внаслідок не збору урожаю є реальною, а не абстрактною.
В ході судового розгляду справи судом оголошувалися перерви, з метою надання сторонам можливості реалізувати надані їм Господарським процесуальним кодексом України права. Востаннє судом оголошувалася перерва в судовому засіданні 04.12.2018 на 07.12.2018.
На визначену дату (07.12.2018) з'явилися представники обох сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Протягом 2015 - 2017 років сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району орендує у фізичних осіб згідно укладених з ними типових договорів оренди землі земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 161-250; т.2 а.с. 1-67).
Пунктом 2.1 вказаних договорів визначено, що об'єкти оренди належать орендодавцям на праві приватної власності, що посвідчується Державним актом про право приватної власності на земельну ділянку.
Кадастровий номер об'єкта оренди визначено пунктом 2.2. Договору.
01.04.2015 між Ярузькою сільською радою та СТОВ "Прогрес" укладено договір оренди землі, а саме невитребуваних та не переоформлених земельних часток (паїв) на території Ярузької сільської ради загальною площею 36,8681 га.
В свою чергу відповідач також орендує на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, в яких, як підставу виникнення іншого речового права на об'єкт нерухомого майна, визначено договір оренди землі, укладеного з ФГ "Яружанка" із зазначенням відповідного кадастрового номера земельної ділянки.
Як слідує з матеріалів справи, зокрема з листів, якими сторони обмінювалися протягом 2015-2017 років, частина земельних ділянок, які СТОВ "Прогрес" використовує на праві оренди, у вказаний період були зайняті та оброблялися ФГ "Яружанка".
Так, 24.09.2015 позивач, у листі адресованому голові ФГ "Яружанка", повідомив про використання та оброблення останнім земельних ділянок, що перебувають в оренді СТОВ "Прогрес", у зв'язку із чим, просив звільнити земельні ділянки після збирання урожаю 2015 року, не здійснювати обробіток землі та посів сільськогосподарських культур для вирощування урожаю 2016 та допустити працівників СТОВ "Прогрес" до їх обробітку. Окрім того, позивач запропонував відповідачу співпрацю шляхом обміну відповідними земельними ділянками з наступним юридичним оформленням зазначених операцій.
У відповідь на вказаний лист, відповідач листом № 20/10 від 20.10.2015 повідомив про неможливість звільнення земельних ділянок у зв'язку із тим, що всі вони знаходяться в загальних земельних масивах, які обробляються ФГ "Яружанка" та не виділені в натурі на місцевості. Запропонований обмін земельними ділянками на час написання листа відповідач визнав неможливим у зв'язку із відсутністю в договорах оренди з власниками орендованих земельних часток - паїв з ФГ "Яружанка" права на передачу ділянок в суборенду.
21.10.2015 Комісією по визначенню розміру збитків, завданих СТОВ "Прогрес" внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок ФГ "Яружанка", створеною відповідно до розпорядження голови Могилів-Подільської районної державної адміністрації від 16.10.2015 № 252 та на підставі розпорядження від 19.10.2015 № 253 складено відповідний Акт. Зазначений акт містить наступні рекомендації: "З врахуванням викладеного в Акті встановлено, що конфлікт, який виник між суб'єктами господарської діяльності СТОВ "Прогрес" та ФГ "Яружанка" віднесені до земельних спорів та враховуючи відсутність документальних підтверджень на вирішення вказаного спору в мирний спосіб, а також не отримавши комісією будь-яких додаткових відомостей та обґрунтувань з боку ФГ "Яружанка", за результатами розгляду представлених на ознайомлення відповідних документів, комісія вважає про наявність підстав для звернення СТОВ "Прогрес" до суду у відповідності до чинного законодавства України з предметом позову про відшкодування завданих землекористувачу СТОВ "Прогрес" завданих збитків в зв'язку з самовільним зайняттям та використанням земельних ділянок ФГ "Яружанка", що знаходяться в оренді в розмірі 116575,47 грн.. В додаток до вказаного акту комісією, поміж іншого, долучено перелік земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва розташованих на території с.Яруга Могилів-Подільського району, що перебувають у оренді СТОВ "Прогрес" та фактично обробляються ФГ "Яружанка".
По факту зайняття земельних ділянок відповідачем, СТОВ "Прогрес" також зверталось до: Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, Могилів-Подільського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, прокуратури Вінницької області, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Так, СТОВ "Прогрес" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з листом № 60 від 15.09.2017 року про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, зокрема з метою встановлення факту самовільного зайняття ділянок розташованих на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області ФГ "Яружанка".
На підставі наказу Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області від 25.10.2017 року № 522 було проведено перевірку дотримання ФГ "Яружанка" вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 75, 2165 га на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району. За результатами перевірки складено акт, яким встановлено, що фактично земельні частки (паї), загальною площею 50,413 га, які належать на праві користування (оренди) СТОВ "Прогрес", використовувались ФГ "Яружанка" за відсутності правовстановлюючих документів щодо надання в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо даних земельних ділянок, що є порушенням прав СТОВ "Прогрес" та земельного законодавства, передбаченого ст.ст.125,126 ЗК України.
Таким чином, у зв'язку із зайняттям в період 2015 - 2017 років відповідачем земельних ділянок, які належать на праві користуванні (оренди) позивачу, останній звернувся до суду про стягнення з ФГ "Яружанка" збитків, а саме упущеної вигоди в розмірі 3140191,90 грн, яку позивач розрахував, посилаючись на довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 01.10.2018 № 05-51/9704 щодо ціни оптової реалізації соняшнику по Вінницькій області за 1 тону: вересень 2015 - 7444,4 грн; вересень 2016 - 8396,40 грн; вересень 2017 - 8919,00 грн. та довідки: №№ 01-19/499 від 27.11.2017, 01-16/471 від 12.07.2018 щодо середньої урожайності сільськогосподарських культур в сільськогосподарських підприємствах Могилів-Подільського району, зокрема соняшника на зерно: 2015 - 21,9ц; 2016 - 25,7ц; 2017 - 24,5ц.
Таким чином, позивач стверджує, що він не дозібрав урожай соняшнику протягом 2015 - 2017 років в кількості 343,92 т, на загальну суму 3140191,90 грн, а саме:
- у 2015 році позивач не дозібрав 90,85 т соняшнику з площі 41,4821 га, при урожайності 21,9 ц/га, при ціні урожаю 7632,49 грн за 1 т, на загальну суму 693411,72 грн (90,85 т * 7632,49);
- у 2016 році позивач не дозібрав 129,56 т соняшнику з площі 50,413 га, при урожайності 25,7 ц/га, при ціні урожаю 9903,28 грн за 1 т, на загальну суму 1283068,96 грн (129,56 т * 9903,28);
- у 2017 році позивач не дозібрав 123,51 т соняшнику з площі 50,413 га, при урожайності 24,5 ц/га, при ціні урожаю 9422,00 грн за 1 т, на загальну суму 1163711,22 грн(123,51 т * 9,422,00).
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельними кодексом України.
Згідно зі статтею 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.
За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян (п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284)
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
В якості доказів на підтвердження можливості отримання вигоди при використанні земельних ділянок, які є предметом судового дослідження, СТОВ "Прогрес", поміж іншого, надає: договори, специфікації, видаткові накладні на закупку насіння соняшнику, добрив, засобів захисту рослин, нафтопродуктів, а також договори поставки, відповідно до яких позивач зобов'язувався поставити соняшник (т.3, а.с. 105-118; а.с.139-199).
Дослідивши умови договорів поставки (реалізації) соняшника №№: 5248/м від 02.09.2015, 6700/м від 05.09.2016, 2031-1 від 17.09.2017, 9955/к від 08.09.2017, зокрема щодо обсягу поставки товару (соняшника) зі сторони СТОВ "Прогрес, а також оформлені на виконання їх умов видаткові накладні, судом встановлено, що позивачем у повному обсязі виконано умови вказаних договорів в частині поставки обумовленої кількості вантажу (т.1 а.с. 99-155).
Зазначене свідчить, що погоджений між сторонами договорів поставки попит на соняшник покривався за рахунок отриманого позивачем врожаю з інших земельних ділянок, що не були предметом судового дослідження.
Також слід зазначити, що надані позивачем договори поставки: насіння соняшника; добрива та засобів захисту рослин не підтверджують намір їх використання саме на земельних ділянках, які є предметом судового дослідження, адже, як слідує з матеріалів справи та підтверджено самим позивачем, основним видом діяльності СТОВ "Прогрес" є вирощування сільськогосподарських культур. Тому, відсутність актів списання невикористаного насіння; договорів про перепродаж невикористаної частини насіння, а також договорів щодо поверненню продавцю невикористаного насіння, свідчить про освоєння позивачем придбаного насіння на інших належних йому земельних ділянках.
Окрім того, судом досліджено довідки Головного управління статистики у Вінницькій області від 01.10.2018 № 05-51/9704 щодо ціни оптової реалізації соняшнику по Вінницькій області за 1 тону: вересень 2015 - 7444,4 грн; вересень 2016 - 8396,4 грн; вересень 2017 - 8919,0 грн. та довідки: №№ 01-19/499 від 27.11.2017, 01-16/471 від 12.07.2018 щодо середньої урожайності сільськогосподарських культур в сільськогосподарських підприємствах Могилів-Подільського району, зокрема соняшника на зерно: 2015 - 21.9ц; 2016 - 25,7 ц; 2017 - 24,5 ц.
Вказані довідки були використані позивачем при здійсненні розрахунку недоотриманого прибутку.
Дослідивши вказаний розрахунок, судом встановлено, що позивачем не враховано положення ч. 1ст. 142 ГК України та не виключено валові витрати та суми амортизаційних відрахувань.
Таким чином, позивачем не визначенно в установленому порядку розмір збитків (упущеної вигоди).
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
Крім того, необхідно враховувати, що у ринкових відносинах на рішення того чи іншого покупця щодо вибору продавця товарів, робіт, послуг, впливає значна кількість факторів, як і сама кількість покупців та їх потреба у відповідному обсязі товарів, робіт, послуг, у кожний окремий період є змінною величиною та залежить від різних чинників.
Зокрема, основними факторами, що впливають на попит, є: ціни на товари та послуги; доходи споживачів; ціни на товари-замінники; сезонність; зміна смаку споживачів; кількість споживачів; очікування споживачів; зміна потреб і моди; реклама.
Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
Для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. (Дана правової позиції викладена Вищим господарським судом України у постанові № 33/230-07 від 20.03.2008 р.).
Сума збитків, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди. До матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВГСУ №910/24267/14 від 23.09.2015 року.
Також матеріалами справи спростовуються твердження позивача, що право оренди земельних ділянок, які використовуються відповідачем, виникло на підставі укладених з власниками земельних ділянок договорів оренди, що в свою чергу виключає можливість застосування положень Закону України № 899-ІV"Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2013.
Так, із змісту додатків №№3, 4 до Акту роботи комісії з визначення розміру збитків (т.1 а.с. 41-42) ФГ "Яружанка" фактично оброблялися земельні ділянки, що перебувають у оренді СТОВ "Прогрес", як невитребувані земельні ділянки, розташовані на території с.Яруга Могилів-Подільського району.
При цьому, суд зазначає, що зазначений акт відповідно до ст. 76 ГПК України є належним доказом, з огляду на положення п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 284, відповідно до яких, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.
Відповідно до ст.13 Закону України № 899-ІV нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Зміст вказаної статті підтверджує доводи відповідача про відсутність винесення в натурі (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки, оскільки фактично використовувані земельні ділянки ФГ "Яружанка" є невитребуваними, що виключає факт наявності актів на право власності на вказані земельні ділянки.
Суд також враховує, що відповідачем, листом № 20/10 від 20.10.2015 доведено до відома позивача про неможливість звільнення земельних ділянок, у зв'язку із їх не виділенням в натурі на місцевості (т.1 а.с.34).
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про сприяння відповідачу у звільненні земельних ділянок, які є предметом судового дослідження та які б свідчили про намір позивача попередити завдання останньому збитків у майбутньому.
Присутній в судовому засіданні представник позивача суду пояснив, що позивач наполягає на позовних вимогах, які ґрунтуються на його власному розрахунку упущеної вигоди і на тих підставах, про які позивач зазначив в позовній заяві.
Проте, попри встановлений факт протиправного використання земельних ділянок з боку відповідача, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, реальність упущеної вигоди, що не одержані доходи не є абстрактними і могли бути реально отримані позивачем на ту суму, яка ним заявлена.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позивачем при зверненні до суду з даним позовом не доведено повного складу цивільного правопорушення в діях відповідача, а саме визначення в установленому порядку розміру збитків та його доведення, у зв'язку з чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 21 грудня 2018 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - СТОВ "Прогрес" (вул.Наддністрянська, 2, с.Суботівка, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 24060);
3 - ФГ "Яружанка" (АДРЕСА_1, 21000).