вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без розгляду
18.12.2018м. ДніпроСправа № 904/4369/18
За позовом Фізичної особи-підприємця Іванушкіна Олега Геннадійовича, м. Дніпро
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпро
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технологічний університет", м. Дніпро
про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим
Суддя Воронько В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
у присутності представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: головний спеціаліст Конох Я.В., довіреність № 36 від 08.08.2018;
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши матеріали справи, -
Суть спору: 28.09.2018 Фізична особа-підприємець Іванушкін Олег Геннадійович (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - відповідач), у якій виклав вимогу про визнання договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності за № 122/02-5850-ОД від 01.10.2015 з додатковою угодою від 13.10.2016, укладеного між сторонами продовженим на той самий строк (терміном на три роки, тобто до 30.09.2021) та на тих самих умовах.
Разом з позовом ФОП Іванушкін О.Г. подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу приймати рішення про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-5850-ОД від 01.10.2015 з додатковою угодою від 13.10.2016, укладеного з позивачем.
Ухвалою від 01.10.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 24.10.2018; залучив до участі у справі 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державний вищий навчальний заклад "Український державний хіміко-технологічний університет", м. Дніпро, а також призначив розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні разом з позовною заявою.
24.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечив, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. Тож, враховуючи, що договір оренди від 01.10.2015 №12/02-5850-ОД офіційно діяв до 30.09.2018 та з урахуванням змін у Закон України "Про освіту" щодо передачі в оренду приміщень, які безпосередньо знаходяться у закладах освіти, Регіональне відділення на правових підставах припинило дію договору оренди від 01.10.2018, у зв'язку з чим відповідач просить у задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі.
Розгляд справи у підготовчому засіданні 24.10.2018 було відкладено на 27.11.2018 через неявку учасників справи та клопотання відповідача. На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК Україні у підготовчому засіданні 27.11.2018 судом оголошено перерву до 18.12.2018 через повторну неявку представника позивача та невиконання ним вимог суду, а також продовжено підготовче провадження на 30 днів, про що було постановлено відповідну ухвалу.
Позивач не забезпечив явку свого представника у судовому засіданні 18.12.2018 без пояснення причин, явка останнього, зважаючи на обставини справи, визнана судом обов'язковою та не виконав вимоги суду. Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснено всі необхідні заходи щодо належного повідомлення позивача про розгляд цієї справи за місцезнаходженням останнього згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвали по справі надсилались судом завчасно у відповідності до норм, передбачених ГПК України, та з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів. В матеріалах справи наявна поштова кореспонденція суду, а саме конверти з судовими ухвалами, що повернулись від позивача з додаванням довідки оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання", а відтак є всі підстави вважати, що позивач свідомо не забирав рекомендовану поштову кореспонденцію суду з поштового відділення, тобто фактично відмовився від її отримання. Вказаний факт свідчить про належне повідомлення позивача та достеменну обізнаність останнього про виклик до суду у відповідності до 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Однак, ігнорування позивачем вимог ухвали суду щодо надання доказів позбавляє його можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі, а тому, виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Іванушкіним Олегом Геннадійовичем (далі - орендар) було укладено договір оренди державного майна від 01.10.2015 №12/02-5850-ОД нерухомого майна (далі - договір), що належить до державної власності, а саме: частину нежитлового вбудованого приміщення, площею 3,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Дніпро, пр-т Гагаріна, 8, на 1-му поверсі 6-ти поверхової будівлі, що перебуває на балансі ДВНЗ "Український державний хіміко-технологічний університет" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість і становить за незалежною оцінкою 29800,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору майно передавалося в оренду з метою розміщення торгівельного автомату, що відпускає продовольчі товари (кавовий автомат).
Строк дії договору сторони погодили у п. 10.1. договору, а саме цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.10.2015 по 30.09.2016.
Додатковою угодою від 13.10.2016 сторони доповнили розділ 10 договору п. 10.1. наступного змісту: "Цей договір є пролонгованим з 01.10.2016 по 30.09.2018 включно."
Тож, як свідчать матеріали справи, договір припинив свою дію 01.10.2018.
Не отримавши згоду у відповідача на пролонгацію договору на новий строк, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання договору оренди продовженим до 30.09.2021.
Як вже зазначалося вище у цій ухвалі, судом 01.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні з викликом сторін разом з заявою про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.
Суд свої процесуальні обов'язки щодо повідомлення учасників справи виконав належним чином у повному обсязі, про що свідчать матеріали справи.
Положеннями ч. 3 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. Разом з тим, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку; суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ч.ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України).
При цьому, ст. 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пункт 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів.
Враховуючи складність спору та наявність заяви позивача про забезпечення позову, поданих матеріалів для вирішення якої не було достатньо, суд визнав явку у судове засідання представників учасників справи обов'язковою та надав сторонам час для підготовки та подання до суду своїх правових позицій, а також у позивача витребував додаткові пояснення та матеріали щодо доцільності забезпечення позову.
При цьому, намагаючись у повній мірі виконати всі завдання підготовчого провадження з метою отримання всіх необхідних доказів для об'єктивного розгляду справи, суд неодноразово відкладав та оголошував перерву в підготовчому засіданні через неявку позивача.
Тож, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання учасниками справи доказів і заперечень.
Однак, матеріалами справи не містять підтвердження виконання позивачем вимог ухвал суду як в частині подання документів, так і в частині явки у судове засідання.
Подаючи позов до суду, а згодом не з'являючись у судові засідання та не повідомляючи причин неявки, позивач свідомо зловживає процесуальними обов'язками, що перешкоджають виконанню завдань підготовчого провадження та, як наслідок, об'єктивного вирішення спору по суті.
Положеннями ст. 183 ГПК України визначено, що підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.
Частиною 4 ст. 202 ГПК України визначено, що у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Така правова норма кореспондується з п. 4 ч. 1 ст. 226 цього Кодексу, за яким суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи вищевикладене та той факт, що підготовче провадження, з урахуванням продовження його строку на 30 днів, тривало майже три місяці, суд приходить до висновку, що у позивача було достатньо часу для виконання вимог, покладених на нього судовими ухвалами. Біль того, відповідач повністю заперечив проти позову, про що свідчить наявний у матеріалах справи відзив на позовну заяву, тож позивач мав надати обґрунтовану відповідь на нього. Однак, матеріали справи не містять жодних доказів у підтвердження правової позиції позивача та взагалі виконання ним вимог ухвали суду, так само як і заяв чи клопотань щодо поважності причин відсутності представника позивача та невиконання ним вимог, покладених на позивача судом.
Таким чином, в силу приписів ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, розгляд якої було призначено в судове засідання разом з позовом. А відтак, вирішення питання про забезпечення позову поєднувалось з наявністю відкритого провадження за позовною заявою. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В свою чергу, статтею 137 ГПК України зазначено вичерпний перелік заходів щодо забезпечення позову, серед яких, зокрема, є заборона відповідачу вчиняти певні дії.
Проаналізувавши подану заяву та додані до неї документи, суд не вбачає достатніх підстав для застосування заходів забезпечення позову, оскільки позивач не подає достатніх доказів, які б надавали суду можливість розглянути заяву про забезпечення позову. Вивчивши подані матеріали, які наявні у справі, суд не знайшов підстав для висновку про наявність неправомірних дій зі сторони відповідача.
Отже, для висновку про наявність порушення прав та інтересів позивача слід хоча б в невеликій мірі встановити наявність протиправності дій відповідача, але позивач навіть не вказує про це та не надає доказів.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Разом з тим, як передбачає ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи зі змісту вказаних статей, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторону, у цьому випадку на позивача.
Положеннями ч. 4 ст. 140 ГПК України визначено, що у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Саме для встановлення фактичних обставин справи та надання правової оцінки об'єктивності доводів позивача щодо доцільності забезпечення позову суд і призначив судове засідання, але останній не скористався наданим йому правом на подання письмових додаткових пояснень та матеріалів щодо доцільності забезпечення шляхом заборони відповідачу приймати рішення про розірвання договору оренди нерухомого майна.
Однак, враховуючи те, що позов підлягає залишенню без розгляду, а позивач не надав жодного документального доказу в обґрунтування об'єктивності причин для заборони відповідачу приймати рішення про розірвання договору оренди нерухомого майна, суд не вбачає підстав у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Крім того, про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету (ч. 2 ст. 226 ГПК України).
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне надати роз'яснення щодо повернення сплачених сум судового збору.
Стаття 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ "Про судовий збір", зі змінами до нього, містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору.
Так, відповідно до п. 4 ст. 7 цього Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, суд не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору у сумі 1762,00 грн, сплаченого квитанцією № 0.0.1143636610.1 від 25.09.2018 за подання позову до суду, та у сумі 881,00 грн, сплаченого квитанцією № 0.0.1143634044.1 від 25.09.2018 за подання заяви про забезпечення позову, через порушення останнім процесуальних обов'язків, покладених на нього Господарським процесуальним кодексом України.
Судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 182, 183, 185, ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Іванушкіна Олега Геннадійовича залишити без розгляду.
2. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
3. Судові витрати покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини ухвали
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення - 18.12.2018 та складена 21.12.2018.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.Д. Воронько