ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
11 грудня 2018 року Справа № 903/406/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
представники учасників справи, які в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача-Фізичної особи-під-приємця Алібекової Тетяни Ярославівни на рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2018р., повний текст якого складено 13.07.2018р., у справі №903/406/18 (суддя Войціховсь-кий В.А.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський
комбінат харчових концентратів» м.Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Алібекової Тетяни Ярославівни м.Луцьк
про стягнення 165 329 грн. 95 коп. заборгованості, пені, інфляційних втрат та річних,-
У червні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський комбінат харчо-вих концентратів» (надалі в тексті - Товариство) звернулося до господарського суду Волинської об-ласті із позовом, у якому просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Алібекової Тетяни Яросла-вівни (надалі в тексті - Підприємець) про 165 329 грн. 95 коп. заборгованості, пені, інфляційних втрат та річних.(арк.справи 3-6).
Рішенням господарського суду Волинської області від 12.07.2018р. у справі №903/406/18 позов задоволено в повному обсязі.(арк.справи 132-136).
Суд вмотивував своє рішення тим, що сума боргу за поставлений товар підтверджується ма-теріалами справи. Крім того, здійснивши перерахунок пені, інфляційних та річних суд першої інс-танції дійшов висновку, що такі нарахуванні здійснення з дотриманням вимог законодавства і не містять арифметичних помилок, тому визнав позов таким, що підлягає задоволенню в повному об-сязі.(арк.справи 134-135).
Не погоджуючись із ухваленим рішенням щодо стягнення боргу та додаткових нарахувань за накладними №2705035 від 27.10.2017р. та №2705305 від 13.11.2017р., Відповідач подав скаргу до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій зазначає, що господарський суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що по зазначених видаткових накладних поставка не була здійснена, оскільки Відповідач не здійсню-вав замовлення по цих накладних, про що свідчить відсутність в матеріалах справи бланків замов-лення заповнених у відповідності до п.1.4 Договору.(арк.справи 145-146).
Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. ліквідовано Рівненський апеляцій-ний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляцій-ному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.
05.10.2018р. в газеті «Голос України» опубліковано оголошення про початок роботи Північ-но-західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018р. «Про комісію для передачі судових справ та матеріалів» згідно акта здачі судових справ від 02.10.2018р. до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга ФОП Алібекової Т.Я. на рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2018р. у справі №903/406/18.
Для розгляду справи №903/406/18 автоматизованою системою документообігу суду визна-чено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.(арк.справи 161).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2018р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відповідача.(арк.справи 162).
Через канцелярію апеляційного суду 07.09.2018р. надійшов відзив Позивача на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить суд залишити рішення суду першої інстанції - без змін.(арк.справи 155-158).
Учасники справи не забезпечили явку своїх представників у призначене на 11.12.2018р. су-дове засідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуаль-ного права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дніпропетровський комбінат харчових концентра-тів»-продавець та ФОП Алібекова Т.Я.-дистриб'ютор укладено договір купівлі-продажу від 01.06. 2017р. №10Д (17) з додатками №1, №2, №3 та додатковою угодою від 01.06.2017р.(надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1 якого Продавець бере на себе зобов'язання передати у власність дис-триб'ютору товари у визначених між сторонами асортименті та кількості, а дистриб'ютор, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату у визначеному Договором порядку. (арк.справи 10-16).
Прийняття товару по кількості, згідно п.4.2 Договору, здійснюється відповідно до кількості, вказаній у накладній на товар та товарно-транспортній накладній.
Розділом 8 Договору сторони передбачили права та обов'язки сторін. Так, дистриб'ютор, зо-крема, зобов'язаний в повному обсязі та вчасно приймати товар та оплачувати його вартість відпо-відно до умов Договору. Пунктом 7.3 Договору визначено обов'язок дистриб'ютора здійснити оп-лату отриманих товарів впродовж тридцяти календарних днів з моменту поставки товару.
У разі несвоєчасної оплати вартості товару дистриб'ютор зобов'язується сплатити продав-цю пеню в розрахунку 0,5% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної об-лікової ставки НБУ.(п.9.1 Договору).
Як вбачається з додаткової угоди від 01.06.2017р. до Договору особами дистриб'ютора, упов-новаженими на отримання товару від Позивача виступають Алібекова Т.Я. (директор) та ОСОБА_3 із зазначенням їх паспортних даних, особистого підпису та зразків відтисків печаток Підприємця.(арк.справи 16).
Договір і додаткові угоди до нього підписані директором Товариства та Підприємцем, скріп-лені відтисками печаток.(арк.справи 12-16).
З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору у період з вересня 2017 року по листопад 2017 року Товариство передало, а Підприємець прийняв товарно-матеріальні цінності на загальну суму 227 389 грн. 95 коп.: згідно видаткової накладної №2704375 від 22.09.2017р. на суму 126 071 грн. 39 коп., згідно видаткової накладної №2705035 від 27.10.2017р. на суму 50 630 грн. 84 коп., згі-дно видаткової накладної №2705305 від 13.11.2017р. поставлено товарів на суму 50 687 грн. 72 коп. Вказані накладні містять всі обов'язкові реквізити, в повному обсязі відображають зміст та об-сяги здійснених сторонами господарських операцій згідно умов Договору, підписані представника-ми сторін без зауважень, скріплені відтисками печаток.(арк.справи 21-23, 65-67).
Колегія суддів також звертає увагу, що асортимент товару, який поставлявся за видатковими накладними №2704375 від 22.09.2017р., №2705035 від 27.10.2017р., №2705305 від 13.11.2017р. відповідає переліку, узгодженому в Додатках №1 та №3 до Договору, які були підписані сторонами у справі та скріплені відтисками печаток.
Матеріали справи містять платіжні доручення №6590 від 19.04.2018р. на суму 10 000 грн. та №6634 від 11.05.2018р. на суму 10 000 грн., згідно яких Підприємець оплачував вартість постав-лених товарів, оскільки в полі «призначенні платежу» зазначено «оплата за товар згідно накладної №2704375 від 22.09.2017р. в т.ч. ПДВ 1 666 грн. 67 коп.».(арк.справи 27-28).
Крім того, матеріали справи містять:
- докази часткової оплати вартості поставленого товару на загальну суму 91 688 грн. 44 коп.: платіжне доручення №6281 від 16.11.2017р. на суму 110 000 грн. за яким 19 928 грн. 44 коп. зара-ховано в якості оплати товару, отриманого за видатковою накладною №2704375 від 22.09.2017р., а 90 071 грн. 56 коп. зараховано як оплата залишку товару, поставленого за видатковою накладною №2704124 від 08.09.2017р.(арк.справи 25).
- протокол заліку взаємних вимог №1 від 25.01.2018р. за договором купівлі-продажу №10Д (17) від 01.06.2017р. та за договором про надання маркетингових послуг №2 (18)М від 01.01.2018р. на суму 51 760 грн., згідно якого сторони здійснили залік взаємних вимог на суму 51 760 грн.(арк. справи 26).
Вбачається, що вважаючи своє право порушеним, Товариство у позові просило стягнути з Підприємця частину вартості отриманого і неоплаченого товару на суму 135 701 грн. 51 коп. нара-хувавши на підставі п.9.1 Договору та ст.232 ГК України - 20 295 грн. 26 коп. пені, а також на під-ставі ст.625 ЦК України - 7 141 грн. 32 коп. втрат від інфляції та 2 191 грн. 86 коп. -3% річних.(арк. справи 4-6).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Господарський договір, відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для ви-конання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).
Зобов'язанням, згідно ст.509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (борж-ник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, вико-нати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, ін-ших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -від-повідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного Виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтере-су. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Матеріалами справи стверджено, що 01.06.2017р. з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здій-нює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у вла-сність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'я-заних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'я-зується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу ст.ст. 655, 692 ЦК України та п.1 Договору - факт прийняття Відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити вартість цього товару в сумі 135 701 грн. 51 коп.
При цьому, зважаючи на межі перегляду рішення суду першої інстанції з урахуванням дово-дів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не перевіряє правомірність рішення щодо стягнен-ня з Відповідача 34 382 грн. 95 коп. основного боргу, 5 133 грн. 35 коп. пені, 2 186 грн. 98 коп. інф-ляційних втрат та річних 647 грн. 15 коп. по накладній №2704375 від 22.09.2017р.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним твердження Скаржника про неотримання товару за накладними №2705035 від 27.10.2017р. на суму 50 630 грн. 84 коп. та №2705305 від 13.11. 2017р. на суму 50 687 грн. 72 коп., оскільки зазначені документи відповідають встановленому За-коном України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядку оформлення документів, які можуть підтверджувати господарські операції про неотримання товару.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, що в підтвердження поставки товару Позивачем надано накладні №2705035 від 27.10.2017р. на суму 50 630 грн. 84 коп., №2705305 від 13.11.2017р. на суму 50 687 грн. 72 коп. із переліком товару, підписами представника Відповідача та відтисками печаток сторін.
Переглядаючи оскаржуване рішення, колегія суддів виходить із встановленої ст.204 ЦК Ук-раїни презумпції правомірності правочину і погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявні на накладних відтиски печатки та підписи повністю співпадають з підписом уповноваженої особи ОСОБА_3 та відтиском печатки, зазначених у додатковій угоді від 01.06.2017р. до Договору. Крім того, аналогічний підпис уповноваженої особи Відповідача на отримання товару також міститься в усіх накладних, згідно яких товар поставлявся Відповідачу та оплачувався ним впродовж дії Договору.(арк.справи 46-68).
Щодо тверджень Відповідача про відсутність в матеріалах справи бланків замовлення запов-нених у відповідності до п.1.4 Договору, колегія суддів зауважує, що належним доказом, який міс-тить відомості про господарську операцію є первинний документ. При цьому, господарська опера-ція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприєм-ства.(ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що від-повідно до статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських опера-цій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові рек-візити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено до-кумент; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий під-пис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарсь-кої операції.
Крім того, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, встановлено такі ж вимоги до первинних документів, а саме: первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий під-пис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господар-ської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є під-ставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають мож-ливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відо-мості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції мають бути фактично здійснени-ми та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документа-ми, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану плат-ника податків.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що лише первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто факт здійснення операції передачі певного товару від постачальника до покупця, тощо. Для надання документу юридичної сили й доказовості він повинен містити обов'язкові рекві-зити, передбачені законодавством.
Разом з тим, неналежне оформлення документів, що підтверджують господарську операцію не може свідчити про відсутність такої господарської операції.
Із зазначених мотивів колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи Скаржника, що ви-даткова накладна не може бути належним доказом поставки через відсутність доказів замовлення товару.
При цьому, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім пере-конанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимога про стягнення з Відповідача боргу по накладних №2705035 від 27.10. 2017р. на суму 50 630 грн. 84 коп., №2705305 від 13.11.2017р. на суму 50 687 грн. 72 коп. є обґрун-тованою і такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Позивач заявив до стягнення додаткові вимо-ги.
Так, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(статті 526, 530 ЦК України).
При цьому, судом першої інстанції вірно встановлено, що Відповідач повинен був до 26.11. 2017р. включно оплатити вартість товару, отриманого за видатковою накладною №2705035 від 27.10.2017р. на суму 50 630 грн. 84 коп., а за видатковою накладною №2705305 від 13.11.2017р. на суму 50 687 грн. 72 коп. - до 13.12.2017р. включно.
Перевіривши згідно ст.625 ЦК України розрахунок суми додаткових вимог, колегія суддів погоджується, що за видатковою накладною №2705035 від 27.10.2017р. сума інфляційних втрат за період з грудня 2017 року по травень 2018 року включно становить 2 740 грн. 13 коп., а сума 3% річних за період з 27.11.2017р. по 08.06.2018р. становить 807 грн. 31 коп., за видатковою наклад-ною №2705305 від 13.11.2017р. сума інфляційних втрат за період з січня 2018 року по травень 2018 року включно становить 2 214 грн. 21 коп., а сума 3% річних за період з 14.12.2017р. по 08.06. 2018р. становить 737 грн. 40 коп.
Таким чином, суми інфляційних втрат і річних нараховані підставно та обчислені арифме-тично вірно, тому підлягають стягненню з Відповідача, про що вірно вказано судом першої інстан-ції.
Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'язан-ня може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 9.1 Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару ди-стриб'ютор зобов'язується сплатити продавцю пеню з розрахунку 0,5% від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з Відповідача підлягає стягненню на користь Позивача 7 913 грн. 58 коп. пені за видатковою нак-ладною №2705035 від 27.10.2017р. за період з 27.11.2017р. по 25.05.2018р., а за видатковою накла-дною №2705305 від 13.11.2017р. за період несплати з 15.12.2017р. по 25.05.2018 р. - 7 248 грн. 33 коп. пені.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню, тому рішен-ня суду першої інстанції належить залишити без змін.
Порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни ос-каржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарсько-го суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Алібекової Тетяни Ярославівни на рішення господарського суду Волинської області від 12.07.2018р. у справі №903/406/18 залишити без за-доволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №903/406/18 повернути до господарського суду Волинської області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.