вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"18" грудня 2018 р. Справа№ 911/1658/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1. - за ордером № 379963 від 01.09.2018 р.;
від відповідача-1: Квасков О.Д. - директор;
від відповідача-2: Карета О.О. - за протоколом № 03/18 від 16.05.2018 р.;
від третіх осіб: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5
на ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2018 р.
у справі № 911/1658/18 (суддя - Карпечкін Т.П.)
за заявою ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову
до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Водполімер" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер"
за участю третіх осіб - приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" та приватного нотаріуса Дудки Оксани Сергіївни
про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки,-
ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Водполімер" та товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" про визнання недійсним з моменту укладення відповідачами договору іпотеки, посвідченого 31.07.2015 р. приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дудкою О.С., зареєстрованого нотаріусом в реєстрі за № 2080.
Обґрунтовуючи недійсність вчиненого відповідачами правочину, позивач, як учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Водполімер" стверджував, що договір іпотеки укладено в забезпечення виконання зобов'язання третьої особи - приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" за фіктивними фінансовими зобов'язаннями за договором безпроцентної поворотної позики № 1 від 31.07.2015 р., в результаті зловмисної домовленості керівника товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Водполімер" із співвласниками та керівником товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер", приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55", з метою незаконного відчуження нерухомого майна (адміністративно-виробничого корпусу з підсобно-господарськими спорудами загальною площею 1005,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1), яке перебувало у власності відповідача-1, що порушує корпоративні права позивача.
30.07.2018 р. до суду першої інстанції позивачем подана заява про забезпечення позову, за змістом якої позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості або записи про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер"; заборони державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості або записи про припинення юридичної особи - приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №55"; накладення арешту на об'єкт нерухомого майна номер 693199132105, під назвою "Адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами", площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1; а також будь-яким іншим способом, який суд вважатиме за доцільне вжити з огляду на обставини спору.
В обґрунтування заяви позивач зазначав, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" та приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 55" з метою знищення доказів та уникнення відповідальності за протиправне набуття права власності відповідачем-2 на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Водполімер" вчиняють дії по ліквідації товариств, що надасть їм змогу припинити існування як суб'єктів спірних правовідносин. Крім цього, сторонами вчиняються дії з метою перешкоджання належному власникові нерухомого майна (відповідачу-1 в особі легітимних органів управління) повернути майно, яке незаконно вибуло з його власності, оскільки незаконно набуте майно відповідачем-2 було перепродано за договором купівлі-продажу № 454 від 13.02.2018 р. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Естейт".
З огляду на зазначене, позивач вважає, що невжиття судом наведених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.08.2018 р. у справі № 911/1658/18 заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.
Мотивуючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що накладення арешту на майно та заборона щодо завершення процедури ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" та приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" не пов'язані з предметом спору у даній справі, не порушують інтересів учасників провадження та не стосуються забезпечення фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки, а отже заява про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, а також мотивами, якими суд першої інстанції керувався при цьому, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу до апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості або записи про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер"; заборони державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості або записи про припинення юридичної особи - приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №55"; накладення арешту на об'єкт нерухомого майна номер 693199132105, під назвою "Адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами", площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Наводячи підстави скасування ухвали, скаржник зазначав, що невжиття судом заходів забезпечення позову щодо ймовірної ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" та приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона №55" може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки припинення юридичної особи передбачає знищення первинних документів необхідних для встановлення достовірних обставин спору у даній справі та втрату правосуб'єктності особи, що передбачає закриття провадження у справі. Крім цього, відповідачем-2 вчиняються дії щодо ускладнення виконання рішення в разі задоволення позову про визнання недійсним договору іпотеки, адже предмет іпотеки - адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами, площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, був відчужений товариству з обмеженою відповідальністю "Ріелті Естейт". На думку апелянта, накладення арешту на нерухоме майно є тимчасовим обмеженням для подальшого відчуження майна до моменту вирішення даного спору по суті та не порушує майнових інтересів сторін, тож у задоволенні заяви про забезпечення позову судом першої інстанції неправомірно відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 р., у складі колегії суддів: Пономаренко Є.Ю. (головуючий), Руденко М.А., Дідиченко М.А., відрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 01.10.2018 р.
Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 р. ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.
Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 р. в газеті "Голос України" № 185 (6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018 р.
Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.
Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 р. справу № 911/1658/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 р., у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., призначено справу до розгляду на 18.12.2018 р.
18.12.2018 р. до Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 18.12.2018 р. представник позивача та відповідач-1 просив скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову. Представник відповідача-2 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки суду не повідомили (а.с. 57, 60).
Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції зазначав, що заявлена позивачем вимога про визнання недійсним з моменту вчинення договору іпотеки передбачає встановлення факту протиправності правочину і як наслідок спростування правових підстав переходу права власності на нерухоме майно від товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Водполімер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер", тож в разі задоволення позову буде встановлений факт незаконності вибуття майна з володіння відповідача-1, що може бути використано в якості правових підстав витребування такого майна від будь-кого власника і не є необхідним вчинення дій сторін чи їх участі у виконанні рішення.
Таким чином, заявлені позивачем заходи забезпечення позову не пов'язані із судовим спором у даній справі і не впливають на виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду повністю погодитися не може з огляду на наступне.
Як визначено статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї статті.
Згідно з ч. 4 наведеної ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Приписами частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Частинами 10, 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства; не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову, та на підставі поданих доказів.
Предметом позову у даній справі є наявність чи відсутність підстав для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору іпотеки, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничої фірми "Водполімер" (іпотекодавець) набуло обов'язків майнового поручителя в забезпечення виконання зобов'язань приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" (позичальник) перед товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" (іпотекодержатель, позикодавець) за договором безпроцентної поворотної позики № 1 від 31.07.2015 р., внаслідок якого у власність відповідача-2 перейшло належне відповідачу-1 нерухоме майно - адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами, площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.
На підтвердження вказаних у заяві про забезпечення позову обставин, позивачем надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 7), витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-11).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги про заборону державним реєстраторам вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості або записи про припинення юридичної особи щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Сіверекополімер" та приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 55" суперечать ч. ч. 4, 5 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в позові не оскаржується законність ліквідації цих товариств, і відповідні питання безпосередньо не стосуються охоронюваних законом прав та інтересів позивача.
Щодо вимоги заявника про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна номер 693199132105, під назвою "Адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами", площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, слід зазначити таке.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позов" вимагається також враховувати ту обставину, аби вжиті заходи не перешкоджали господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, а суд повинен брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналізуючи зазначене, враховуючи те, що об'єкт іпотеки - нерухоме майно номер 693199132105, під назвою "Адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами", площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 було вже відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелті Естейт", колегія суддів приходить до висновку про те, що захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна не порушує прав інших осіб, запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, і дозволяє користуватися всіма правами, що випливають з нерухомого майна, крім права на відчуження. Сам по собі арешт майна включає заборону вчинення дій, в тому числі унеможливлює укладення правочинів, наслідком яких є відчуження відповідного нерухомого майна, що передбачає збереженість цілісності майна для законного власника.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід частково задовольнити, оскаржувану ухвалу - скасувати в частині відмови у накладенні арешту на об'єкт нерухомого майна - адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами, площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1. В решті вимог заява про забезпечення позову необґрунтована і задоволенню не підлягає, відтак ухвала в частині відмови у задоволенні заяви підлягає залишенню без змін.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зі змісту частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу випливає, що ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2018 р. у справі № 911/1658/18 частково задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2018 р. у справі № 911/1658/18 скасувати в частині відмови в задоволені заяви про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна номер 693199132105, під назвою "Адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами", площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Заяву ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову частково задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна номер 693199132105, під назвою "Адміністративно-виробничий комплекс з підсобно-господарськими спорудами", площею 1 005,2 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.
В іншій частині ухвалу господарського суду Київської області від 01.08.2018 р. у справі № 911/1658/18 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 911/1658/18 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 19.12.2018 р.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Є.Ю. Пономаренко