вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"21" грудня 2018 р. Справа№ 910/5503/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Разіної Т.І.
без виклику та повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 (повний текст рішення складено 13.07.2018)
у справі №910/5503/18 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 11 130, 12 грн.,-
У травні 2018 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго" (після зміни організаційно - правової форми - Акціонерне товариство "ДТЕК Західенерго") (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення 11 160,12 грн. вартості недостачі вантажу.
В обґрунтування своїх вимог Акціонерне товариство «ДТЕК «Західенерго» посилалося на ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України, ст.ст.105, 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України та зазначало, що відповідач не забезпечив збереження вантажу позивача, внаслідок чого останньому завдано збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5503/18 позов задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у розмірі 11 160 грн. 12 коп. та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу. Також, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки вказав, що позивач звернувся з даним позовом до суду 26.04.2018, тобто без пропущення установленого строку позовної давності.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи щодо зазначення відправником вологості вантажу та не застосував 2% (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто). Також, апелянт вказує, що відправник не підготував вагон для перевезення вантажу дрібних фракцій, не ущільнив підлогу вагона, через що сталась втрата вантажу. Крім того, судом першої інстанції невірно обчислено строки позовної давності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення Господарського суду міста Києва скасуванню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» відповідно до залізничних накладних №51147569 від 23.07.2017, №50675743 від 24.06.2017, №51317170 від 04.08.2017, №51544054 від 20.08.2017 та №51499309 від 17.08.2017 здійснено відправлення вугілля зі станцій Кривий Торець Донецької залізниці на станцію Бурштин Львівської залізниці одержувачу -ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго».
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Абзацом 1 ст. 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Під час слідування вагону №61789236 на станції Лиман Донецької залізниці складено комерційний акт №490000/295 від 25.07.2017, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №61789236 складає 2000 кг.
Під час слідування вагону №52986346 на станції Бурштин Львівської залізниці складено комерційний акт №388103/246 від 29.06.2017, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №52986346 складає 1900 кг.
Під час слідування вагону №52552486 на станції Бурштин Львівської залізниці складено комерційний акт №388103/300 від 11.08.2017, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №52552486 складає 1900 кг.
Під час слідування вагону №67300632 на станції Лиман Донецької залізниці складено комерційний акт №490000/326/322 від 21.08.2017, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №67300632 складає 1100 кг.
Під час слідування вагону №56068372 на станції Лиман Донецької залізниці складено комерційний акт №490000/319/317 від 18.08.2017, відповідно до якого недостача вугілля у вагоні №56068372 складає 1100 кг.
Додані до матеріалів справи комерційні акти №490000/295 від 25.07.2017; №388103/246 від 29.06.2017; №388103/300 від 11.08.2017; №490000/326/322 від 21.08.2017; №490000/319/317 від 18.08.2017 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому є належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу.
Відповідно до абзацу 2 ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів, зокрема у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
На всіх долучених до справи вантажних накладних зазначено, що вантажовідправник передає право пред'явлення позовних вимог до ПАТ«Українська залізниця» ПАТ«ДТЕК Західенерго».
Позивач, звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом у даній справі, зазначав, що у зв'язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею, йому заподіяно збитки у сумі 11 160,12 грн., яка була розрахована позивачем відповідно до довідок вантажовідправника з урахуванням норми недостачі вантажу.
За змістом ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Абзацом 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Частиною 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 ст. 22, ст. 611, частина 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; завдання шкоди у результаті такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Частиною 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до абз.1 ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, розмір шкоди, завданої внаслідок втрати вантажу, складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/13327/17.
Однак, матеріали справи не містять доказів про оплату позивачем вартості вантажу, про нестачу якого вказано в комерційних актах №490000/295 від 25.07.2017; №388103/246 від 29.06.2017; №388103/300 від 11.08.2017; №490000/326/322 від 21.08.2017; №490000/319/317 від 18.08.2017.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не доведено факту завдання йому збитків від втрати вантажу, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога Акціонерного товариства «ДТЕК «Західенерго» про стягнення з Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» 11 160,12 грн. вартості нестачі вантажу є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування до даних правовідносин позовної давності суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
Отже, враховуючи те, що у позові відмовлено і позовна давність застосуванню не підлягає, доводи сторін з цього питання суд не розглядає.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
У відповідності до 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі № 910/5503/18 підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення суду про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №910/5503/18 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 у справі №910/5503/18 скасувати.
Прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555) на користь Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; ідентифікаційний код 40081195) 2643,00грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/5503/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б.Михальська
Т.І. Разіна