вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"17" грудня 2018 р. Справа№ 910/15651/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018
у справі №910/15651/16 (суддя Ващенко Т.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Валендюка Владислава Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Констракшн»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
2. ОСОБА_3,
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комсомольська когенераційна компанія»,
4. Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів»,
5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промінек»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Р ЕНД Р КОММОДІТІЗ»,
2. Публічне акціонерне товариство «Ужгородський турбогаз»,
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «КрАЗ-Капітал»,
про звернення стягнення на предмет застави
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,
Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - АТ «Банк «Фінанси та Кредит») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Чернявської О.С. (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Констракшн» (надалі - ТОВ «Індастріал Констракшн», відповідач) про звернення стягнення на предмет застави.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №910/15651/16 позовні вимоги задоволено повністю, у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Торговий дім «Р ЕНД Р КОММОДІТІЗ» перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про відновлювальну кредитну лінію №1344-10 від 19.11.2010, назву якого змінено Додатковою угодою від 13.12.2010 на Договір про мультивалютну кредитну лінію №1344м-10 від 19.11.2010 та Додатковими угодами до нього, у розмірі 1056688324,54 грн, а саме: сума простроченої заборгованості по основному боргу (Євро) - 17 011 783,30 євро, що еквівалентно 496 238 669,29 грн; сума простроченої заборгованості по основному боргу (грн) -147 977 697,17 грн; сума простроченої заборгованості по відсоткам (Євро) - 5707348,33 євро, що еквівалентно 166 485011,77 грн; сума простроченої заборгованості по відсоткам (долар США) - 7 572,32 дол. США, що еквівалентно 196134,59 грн; сума простроченої заборгованості по відсоткам (грн) - 74 895 521,88 грн; сума простроченої заборгованості по комісії - 4 000 000,00 грн; пеня - 166 895 289,84 грн, звернути стягнення на заставлене майно, згідно Договору застави акцій №3687А/0215 від 27.02.2015, а саме: прості іменні акції емітента ПАТ «Ужгородський турбогаз» у кількості 36 873 600 штук, номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 9218400,00 грн, які належать ТОВ «Індастріал Констракшн» шляхом визнання права власності на вказане майно за АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Стягнуто з ТОВ «Індастріал Констракшн» на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» 206 700,00 грн витрат зі сплати судового збору.
12.12.2016 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
22.08.2018 АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - Департамент ДВС МЮУ), згідно з якою заявник просив суд:
- визнати рішення заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. про повернення виконавчого документа № 56899725 від 03.08.2018 стягувачу без прийняття до виконання неправомірними;
- скасувати повідомлення № 56899725 начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. від 03.08.2018 про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/15651/16 стягувачу без прийняття до виконання;
- зобов'язати заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. або іншу посадову особу відділу примусового виконання рішень ДВС МЮУ прийняти до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/15651/16 та відкрити виконавче провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/15651/16 скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ задоволено повністю.
Задовольняючи скаргу АТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд виходив з того, що перерахування цінних паперів із рахунку боржника на рахунок стягувача на підставі виконавчого документа є безумовною операцією, яка здійснюється без розпорядження клієнта згідно з постановою державного виконавця; у даному випадку набуття стягувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження є неможливим без вчинення виконавчою службою дій щодо ініціювання депозитарної операції щодо цінних паперів боржника, у зв'язку з чим є неправомірним рішення заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ про повернення стягувачу без прийняття до виконання наказу, оформлене повідомленням від 03.08.2018, а наказ Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 №910/15651/16 підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Департамент ДВС МЮУ звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26.10.2016 у справі №6-1625цс16, вказував на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності є позасудовим способом звернення стягнення; в порушення приписів п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» у рішенні суду не обумовлено способу реалізації майна шляхом проведення публічних торгів; при прийнятті оскаржуваної ухвали судом не було враховано того факту, що виконання рішення у даній справі не передбачає застосування заходів примусового виконання рішення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 апеляційну скаргу Департаменту ДВС МЮУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/15651/16 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали даної справи було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2018 апеляційну скаргу Департаменту ДВС МЮУ передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту ДВС МЮУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/15651/16, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 апеляційну скаргу Департаменту ДВС МЮУ на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/15651/16 призначено до розгляду на 17.12.2018.
У судове засідання відповідач, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, ТОВ «Комсомольська когенераційна компанія», ПАТ «Херсонський завод карданних валів», та треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Частиною 2 ст. 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що вищевказані особи не повідомили суд про поважність причин нез'явлення до суду апеляційної інстанції, з огляду на встановлені статтею 273 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
У судовому засіданні представники апелянта та ТОВ «Промінек» підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними та необґрунтованими, просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні скарги, а ухвалу суду залишити без змін.
17.12.2018 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).
Частиною 1 статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2016 Господарським судом міста Києва на виконання рішення від 24.11.2016 у справі №910/15651/16 було видано, зокрема, наказ про примусове виконання рішення, яким у рахунок погашення заборгованості ТОВ «Торговий дім «Р ЕНД Р КОММОДІТІЗ» перед АТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Договором про відновлювальну кредитну лінію № 1344-10 від 19.11.2010, назву якого змінено Додатковою угодою від 13.12.2010 на Договір про мультивалютну кредитну лінію №1344м-10 від 19.11.2010 та Додатковими угодами до нього, у розмірі 1056688324,54 грн, а саме: сума простроченої заборгованості по основному боргу (Євро) - 17 011 783,30 євро, що еквівалентно 496 238 669,29 грн; сума простроченої заборгованості по основному боргу (грн) -147 977 697,17 грн; сума простроченої заборгованості по відсоткам (Євро) - 5707348,33 євро, що еквівалентно 166 485011,77 грн; сума простроченої заборгованості по відсоткам (долар США) - 7 572,32 дол. США, що еквівалентно 196134,59 грн; сума простроченої заборгованості по відсоткам (грн) - 74 895 521,88 грн; сума простроченої заборгованості по комісії - 4 000 000,00 грн; пеня - 166 895 289,84 грн, звернути стягнення на заставлене майно, згідно Договору застави акцій №3687А/0215 від 27.02.2015, а саме: прості іменні акції емітента ПАТ «Ужгородський турбогаз» у кількості 36 873 600 штук, номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 9218400,00 грн, які належать ТОВ «Індастріал Констракшн» шляхом визнання права власності на вказане майно за АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 231-232, т. 5).
Як встановлено місцевим господарським судом, повідомленням від 03.08.2018 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіним С.В. повернуто вищевказаний виконавчий документ без прийняття до виконання (а.с. 39-40, т. 7).
Стаття 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VІІІ) однією із засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.
Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Статтею 339 ГПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
В обґрунтування поданої скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ позивач наголошував на неправомірності повернення без прийняття до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі №910/15651/16, оскільки перерахування цінних паперів з рахунку боржника на рахунок стягувача на підставі виконавчого документа є безумовною операцією, яка здійснюється без розпорядження клієнта згідно з постановою державного виконавця, а набуття стягувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження є неможливим без вчинення виконавчою службою дій з ініціювання депозитарної операції щодо цінних паперів боржника.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, виходячи з наступного.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ є спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як вбачається зі змісту повідомлення заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.08.2018, наказ Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі №910/15651/16 було повернуто без прийняття до виконання з посиланням на п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до п. 7 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Разом з тим, згідно з положеннями ст. ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
За приписами статей 1, 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до п. 2 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013, депозитарна операція - це сукупність дій Центрального депозитарію, депозитарної установи, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках або клірингової установи у разі провадження ними депозитарної діяльності депозитарної установи щодо здійснення ними депозитарної діяльності відповідно до законодавства України.
Безумовна операція з управління рахунком у цінних паперах - списання, зарахування або переказ цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку у цінних паперах клієнта, депонента без його розпорядження під час проведення емітентом операцій з цінними паперами, а також у зв'язку із зміною дієздатності (обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною), внаслідок передачі цінних паперів у спадщину та в інших випадках, які передбачені законодавством України.
Ініціатор депозитарної операції - особа, за розпорядженням чи іншою вимогою якої в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію, депозитарної установи виконуються депозитарні операції. Ініціатором депозитарної операції можуть бути депонент, клієнт, керуючий рахунком у цінних паперах, Центральний депозитарій, депозитарна установа, державні органи у межах їх повноважень, а також інші суб'єкти у випадках, визначених законом.
Згідно з п. 8 глави 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, безумовні операції щодо цінних паперів/прав на цінні папери здійснюються на підставі наданих депозитарній установі та/або Центральному депозитарію оригіналів або копій таких документів, зокрема, постанови державного виконавця або інших документів виконавчого провадження, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, перерахування цінних паперів із рахунку боржника на рахунок стягувача на підставі виконавчого документа є безумовною операцією, яка здійснюється без розпорядження клієнта згідно із постановою державного виконавця.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, у даному випадку набуття стягувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження є неможливим без вчинення виконавчою службою дій щодо ініціювання депозитарної операції щодо цінних паперів боржника.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 16.09.2015 у справі № 910/12968/13.
При цьому, судом першої інстанції правомірно враховано ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у даній справі, якою відмовлено у задоволенні заяви АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про роз'яснення рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі №910/15651/16.
Так, зі змісту вказаної ухвали вбачається, що в обґрунтування заяви про роз'яснення рішення позивач зазначав, що АТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся із заявою № 3-242100/2759 до ТОВ «КрАЗ-Капітал» з вимогою виконати рішення суду від 24.11.2016 у справі № 910/15651/16, оскільки рішення суду є підставою для виконання депозитарною установою безумовної операції щодо цінних паперів. Проте, позивачем було отримано відповідь про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з відсутністю прямої вказівки депозитарній установі ТОВ «КрАЗ-Капітал» на здійснення безумовної операції в самому рішенні суду та відсутність розпорядження на списання цінних паперів від заставодавця - ТОВ «Індастріал Констракшн».
У вказаній ухвалі суд зазначив, що позивач, не пред'явивши наказ для примусового виконання до відповідних органів, фактично просить суд роз'яснити порядок виконання рішення та встановлення обов'язків для третьої особи, яка не є органом, що здійснює примусове виконання рішень. При цьому, суд також вказав на те, що набуття стягувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження є неможливим без вчинення виконавчою службою дій щодо ініціювання депозитарної операції щодо цінних паперів боржника.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що наказ Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 у справі № 910/15651/16 підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірним рішення заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Мурихіна С.В. про повернення стягувачу без прийняття до виконання вказаного наказу, оформлене повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.08.2018.
При цьому, місцевим господарським судом правомірно враховано, що згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» у даному випадку юридичним оформленням рішення начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ є повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 03.08.2018, яке, за наведених обставин, підлягає скасуванню.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пар. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, оскільки в протилежному випадку порушується баланс інтересів стягувача та боржника та основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, обов'язковість виконання якого встановлена приписами ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі та підтримані представниками третьої особи-5 у судовому засіданні, зокрема, щодо порушення судом при ухваленні рішення приписів п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень» з посиланням на позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 26.10.2016 у справі №6-1625цс16, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної ухвали у даній справі.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарським судом міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/15651/16 за скаргою АТ «Банк «Фінанси та Кредит» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала має бути залишена без змін, а апеляційна скарга Департаменту ДВС МЮУ - без задоволення.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/15651/16 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/15651/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/15651/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 21.12.2018.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді С.Я. Дикунська
Г.А. Жук