вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"17" грудня 2018 р. Справа№ 910/9764/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового зсідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго"
на рішенняГосподарського суду міста Києва
від16.10.2018
суддя Морозов С.М.
повний текст складений26.10.2018
у справі № 910/9764/18 Господарського суду міста Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Сумиобленерго", м. Суми
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго", м. Київ
простягнення 342 997,20 грн.,
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" (надалі-позивач/ ПАТ "Сумиобленерго) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго" (надалі-відповідач/ТОВ "Укрмонтаженерго") суми збитків у вигляді попередньої оплати вартості робіт за договором підряду № 2342/2706/16 від 27.06.2017 в розмірі 342 997 грн. 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим позивач зазнав збитків у вигляді попередньої оплати вартості не виконаних відповідачем робіт.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго" проти позову заперечував, зазначаючи про те, що вимоги позивача необґрунтовано завищені на суму 5 083 грн. 98 коп., оскільки на виконання укладеного з позивачем договору відповідач придбав обладнання на вищевказану суму, яке в подальшому було передано представнику субпідрядної організації. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача в частині стягнення 5 083 грн. 98 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9764/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/9764/18 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Укрмонтаженерго" на користь ПАТ "Сумиобленерго" 342 997 грн. 20 коп. збитків та 5 144 грн. 96 коп. судового збору.
Місцевий господарський суд, посилаючись на ст.ст. 22, 611, 623, 599-601, 604-609, 849, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 202, 224-226 Господарського кодексу України зазначав наступне:
- у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обумовлених договором підряду № 2342/2706/16 від 27.06.2017 робіт у повному обсязі та у передбачений договором строк;
- між сторонами відповідний акт виконаних робіт на підтвердження виконання підрядником обумовлених договором робіт у повному обсязі не підписано, що не заперечується відповідачем;
- позивач не отримав результату робіт, обумовленого умовами укладеного з відповідачем договору, а відповідачем не доведено суду факту виконання таких робіт;
- перерахувавши відповідачу на виконання умов договору попередню вартість робіт на заявлену суму, позивач зробив витрати, тоді як відповідач свого зобов'язання за умовами договору не виконав, чим порушив право позивача, як замовника, отримати виконані роботи, а тому у спірних правовідносинах позивач є управненою стороною, а відповідач - учасником відносин, який порушив вказане господарське зобов'язання;
- в даному випадку наявні всі складові цивільного правопорушення, які є обов'язковою передумовою для задоволення вимог щодо відшкодування збитків.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго" (надалі-скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/9764/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права при недотриманні норм процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення.
Скаржник зазначав про те, що суд виніс оскаржуване рішення у відсутності представника відповідача. Відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відрядженням представника, але суд відмовив у цьому клопотанні. Також відповідач вважає, що він надав суду достатні докази на підтвердження того, що заявлена позивачем до стягнення сума не відповідає розміру фактичної заборгованості і є завищеною.
За твердженням скаржника, ним було придбано обладнання на суму 5 083 грн. 98 коп., яке в подальшому було передано субпідряднику і змонтовано на об'єкті позивача КТП № 106, 158, 250.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/9764/18 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2018.
14.12.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ПАТ «Сумиобленерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзив на апеляційну скаргу, ПАТ «Сумиобленерго» зазначає на те, що відповідач вказує на необхідність відмови в задоволенні позовних вимог повністю з огляду на придбання ним обладнання на суму 5083,98 грн., яке нібито було встановлене на об'єктах позивача.
Разом з тим, позивач зазначає про те, що відповідач визнає правомірність стягнення з нього на підставі рішення суду збитків у сумі 337 913,22 грн. (близько 99 % від ціни позову.
Публічне акціонерне товариство «Сумиобленерго» вважає твердження скаржника придбання ним обладнання на суму 5083,98 грн., яке нібито було встановлене на об'єктах позивача недоведеними, оскільки, як вказує позивач до відзиву на позовну заяву відповідач додав лише докази передачі йому деякого обладнання від постачальників (ТОВ «Енергозахист» та ТОВ «Універсал Т»).
Водночас, за доводами позивача, пережача відповідного обладнання субпідряднику (ТОВ «Дженерал Енерджі Труп») та подальше монтування на об'єктах позивача не підтверджується належними доказами, оскільки предметом договору є саме виконання будівельно-монтажних робіт, а не передача обладнання.
Також ПАТ «Сумиобленерго» зазначає про те, що місцевим господарським судом правомірно було встанолено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором та як наслідок того спричинення позивачу збитків у розмірі 342 997,20 грн. - суми перерахованих коштів за договором у якості передоплати вартості робіт.
За твердженнями позивача, суд першої інстанції дійшов вірного всинови про те, що у спірних правовідносинах наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми збитків на підставі статті 224 Господарського кодексу України та частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України. Зазначена сума збитків покриває втрату позивачем майна (попередньої оплати вартості робіт) у розумінні частини 2 статті 224 Господарського кодексу України.
В судовому засіданні адвокат позивача вимоги апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін, як такий, що був постановлений з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач ( скаржник) в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Будь-яких заяв чи клопотань через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) від скаржника (відповідача) до суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце (рекомендовані поштові повернення), дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення адвоката позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, що 27.06.2017 між ПАТ "Сумиобленерго", як замовником та ТОВ "Укрмонтаженерго", к підрядником було укладено договір підряду № 2342/2706/16 (надалі - договір).
За умовами договору (п.п. 1.1-1.3) підрядник зобов'язався виконати та здати замовнику в установлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи (далі - роботи), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити їх. Сторони погодили найменування робіт: "Ремонт КТП (ЗТП) з заміною силових трансформаторів філії "СМРЕМ"" (далі - об'єкт). Обсяг, склад, характер виконуваних за цим договором робіт визначені в Дефектних актах (додаток № 3.1-3.3 до договору) та листках огляду (додаток № 4.1-4.3 до договору).
В розділі 3 договору сторони погодили договірну ціну, відповідно до п.п. 3.1-3.3 якого ціна договору визначається згідно з кошторисною документацією (договірною ціною та кошторисами), яка є додатком № 1.1-1.3 до договору. Ціна договору становить 317 590 грн. 00 коп., крім того ПДВ 20% - 63 518 грн. 00 коп. Загальна ціна договору з ПДВ складає 381 108 грн. 00 коп. Ціна у договорі визначена на основі кошторису та є твердою.
Порядок проведення розрахунків між сторонами визначений у розділі 4 договору, згідно з п. 4.2 якого оплата у розмірі 100% загальної ціни договору, визначеної в п. 3.2 договору, здійснюється протягом 180 банківських днів після повного закінчення підрядником всіх робіт, підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт замовником і здачі об'єктів в експлуатацію (п.п. 4.2.1 договору), за наявності фінансування замовник має право, але не зобов'язаний здійснити повну або часткову попередню оплату робіт (п.п. 4.2.2 договору), у випадку одержання попередньої оплати та неможливості виконати свої зобов'язання, підрядник повертає замовнику одержані грошові кошти не пізніше 5-ти банківських днів з моменту виявлення такої обставини (п.п. 4.2.3 договору).
Початок виконання робіт - не пізніше 5 робочих днів з дати надання підряднику фронту робіт. Строки виконання та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт за договором визначаються календарним планом виконання робіт (додаток № 2.1-2.3 до договору), який є невід'ємною частиною цього договору. Датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником (п.п. 5.1-5.3 договору).
В п. 13.1 договору визначено, що останній набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2017, а в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов'язань - до їх повного виконання.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що на виконання умов договору він перерахував відповідачу попередню оплату вартості робіт на суму 342 997 грн. 20 коп. згідно з платіжним дорученням № 0003051410 від 03.07.2017.
Наприкінці 2017 року між сторонами проводилося листування в процесі виконання умов договору, а саме:
- в листі вих. № 215 від 27.10.2017 відповідач просив позивача з надати всі необхідні відключення і допустити персонал підрядника до виконання робіт (в тому числі й за договором підряду № 2342/2706/16 від 27.06.2017) на правах відряджених працівників, а також дозволити виконання робіт у вихідні та святкові дні та роботи після 17:00 на об'єктах, термін виконання робіт з 27.10.2017 по 31.12.2017;
- позивач листом № 31/14560 від 23.11.2017 повідомив відповідача про вчинення всіх необхідних заходів для допуску та початку виконання робіт персоналом відповідача та наголошував останньому на обумовлених договором строках виконання таких робіт;
- в листі № 26/15396 від 08.12.2017 позивач рекомендував відповідачу прискорити виконання робіт, у тому числі за договором підряду № 2342/2706/16 від 27.06.2017 та надати акти приймання виконаних будівельних робіт до позивача на підпис у встановлений договором термін;
- відповідач у листі вих. № 288 від 19.12.2017 повідомив позивача про те, що у зв'язку з погіршенням погодних умов, завершення виконання робіт за договором призупинено.
Місцевим господарським судом також встановлено, що 29.12.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій вони дійшли згоди викласти п. 13.1 договору у новій редакції, а саме: "договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2018, в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов'язань - до їх повного виконання".
Позивач звернувся до відповідача з листом № 31/8021 від 21.06.2018, в якому він рекомендував прискорити виконання робіт за договором підряду № 2342/2706/16 від 27.06.2017 та надати акти приймання виконаних будівельних робіт до позивача на підпис у встановлений договором термін.
Однак звернення позивача було залишено відповідачем без відповіді та належного реагування.
Зазначаючи про порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного та в повному обсязі виконання обумовлених в договорі робіт, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав і просив суд стягнути з відповідача 342 997 грн. 20 коп. збитків у вигляді попередньої оплати вартості робіт за договором.
Місцевий господарський суд позов задовольнив у повному обсязі, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають як вимогам чинного законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
В ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Положеннями ст.ст. 843, 846 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з ст.ст. 525-527 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 342 997 грн. 20 коп. попередньої оплати вартості робіт, що підтверджується наданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 0003051410 від 03.07.2017 та не заперечується відповідачем.
В п.п. 5.1-5.3 договору сторони погодили, що початок виконання робіт становить не пізніше 5 робочих днів з дати надання підряднику фронту робіт, а строк виконання обумовлених договором робіт - 8 календарних днів.
Як уже зазначалося вище, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких він просив прискорити виконання робіт за договором та надати акти приймання виконаних будівельних робіт на підпис у встановлений договором термін.
Натомість відповідач не надав ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції доказів виконання ним обумовлених в Договорі робіт у обсязі та в строки, погоджені сторонами.
В ч. 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт виконаних робіт на підтвердження виконання підрядником у повному обсязі обумовлених договором робіт не підписано, що не заперечується відповідачем.
Проте, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, з яким і погоджується суд апеляційної сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання відповідачем робіт.
Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Прострочення підрядником виконання робіт лише дає право замовнику на відмову від договору відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України проте не є автоматичною підставою для виникнення грошового зобов'язання з повернення на користь замовника одержаних коштів (в тому числі в якості збитків).
Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді попередньої оплати за Договором, настання яких обумовлено неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.
В ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Стаття 22 ЦК України визначає, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
В ст. 225 ГК України наведено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання (ч.ч. 1, 6 ст. 226 ГК України).
Згідно з положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 193 ГК України застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.
Обов'язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв'язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв'язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. При чому відсутність будь-якої з вищевказаних ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Таким чином, кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема, протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Наданими суду поясненнями та доказами сторін підтверджено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань перед позивачем за договором, тоді як позивачем на виконання умов договору було сплачено на користь відповідача передоплати у розмірі 342 997 грн. 20 коп. Дії відповідача перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з завданими позивачеві збитками. При цьому, доказів відсутності вини (умислу чи необережності) у заподіянні збитків позивачеві відповідачем суду не надано.
Суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що перерахувавши відповідачу попередню вартість робіт у сумі 342 997 грн. 20 коп., позивач зазнав витрат, тоді як відповідач свого договірного зобов'язання не виконав, чим порушив право позивача, як замовника, на отримання виконаних робіт.
Наведене свідчить про те, що у спірних правовідносинах наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заявленої до стягнення суми збитків на підставі ст. 224 ГК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України, оскільки зазначена сума збитків покриває втрату позивачем майна (попередньої оплати вартості робіт) у розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/23262/16.
Як у запереченнях на позов, так і в апеляційній скарзі відповідач зазначав про те, що позивачем було необґрунтовано завищено розмір позовних вимог на суму 5 083 грн. 98 коп., оскільки відповідачем на виконання укладеного з позивачем договору було придбано обладнання на вказану суму, яке в подальшому було передано представнику субпідрядної організації та встановлено на об'єкті позивача.
В ст.ст. 76-77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що отримане від постачальників обладнання було передано та вмонтовано підрядником на виконання укладеного між сторонами договору.
Відносно доводів апеляційної скарги про те, що судом було безпідставно відмовлено у клопотанні відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату та прийнято рішення у даній справі у відсутності представника відповідача, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що передумовою для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні є наявність обставин, які об'єктивно перешкоджають вирішенню спору. Натомість відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду справи не було наведено таких обставин. При цьому судом враховано, що на дату винесення оскаржуваного рішення у даній справі суду були надані письмові пояснення обох сторін, в яких висвітлено правову позицію по суті спору. Окрім того, господарське судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ст.ст. 73,74 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.
Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмонтаженерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 у справі № 910/9764/18 залишити без змін.
3. Справу № 910/9764/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано-20.12.2018.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді Ю.Б.Михальська
А.І. Тищенко