вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"17" грудня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/5338/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Власова Ю.Л.
суддів: Буравльова С.І.
Мартюк А.І.
за участю секретаря судового засідання Вага В.В.
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
розглянув апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України "Орієнтир" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018р., м. Київ (повний текст складено 25.07.2018р.) у справі №910/5338/18 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Підприємства об'єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України "Орієнтир"
до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк",
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Альтбанк",
про визнання договору факторингу частково недійсним,
1. Зміст позовних вимог та заперечень
1.1. Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про визнання частково недійсним договору факторингу №1 від 21.07.2014р., укладеного між Відповідачем та ПАТ «Неос Банк», відповідно до умов якого Відповідачу перейшло право вимоги за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2102р. та іпотечним договором від 21.06.2012р.
1.2. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що кредитний договір був підписаний від імені Позивача особою, яка внаслідок фізичних вад (вади зору) не могла власноручно його підписати, а відтак під час укладення кредитного договору було порушено вимоги ст.207 Цивільного кодексу України, а тому, на думку Позивача, кредитний договір є нікчемним. Крім того, Позивач вказував, що за оспорюваним договором факторингу перейшло і право вимоги за іпотечним договором від 21.06.2012р. всупереч п.9.5. цього договору, оскільки таке відступлення здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню.
1.3. Відповідач проти позову заперечив, мотивуючи тим, що директор Позивача в силу своєї хвороби може підписуватися власноручно, відтак посилання Позивача на ч.4 ст.207 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Крім того, Відповідач зазначив, що строк позовної давності для подання Позивачем даної позовної заяви сплив 21.06.2015р., що є підставою для відмови в задоволенні позову.
2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судом
2.1. 21.06.2012р. між ПАТ «Банк Кіпру» та Позивачем укладено кредитний договір №16/19- 919/2012 та додаток №1 до кредитного договору «Графік погашення заборгованості».
2.2. На останній сторінці кредитного договору засвідчено, що текст кредитного договору, а також додатку №1 до нього було прочитано директору Позивача ОСОБА_3 вголос уповноваженим працівником банку перед його підписанням. Третя особа - ОСОБА_4 своїм підписом засвідчила вищезазначені обставини.
2.3. На виконання вказаного кредитного договору ПАТ «Банк Кіпру» надав Позивачу у користування кредитні кошти у загальному розмірі 350000 доларів США, які останній вчасно та повністю не повернув.
Заборгованість станом на 20.08.2015р. склала 329242,16 доларів США, з яких 279997,96 доларів США заборгованість за кредитом та 49244,20 доларів США заборгованість за відсотками, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 30.03.2016р. у справі 466/7453/15-ц та не заперечується сторонами.
2.4. 21.06.2012р. між ПАТ «Банк Кіпру» та Позивачем з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено іпотечний договір, предметом якого виступило нерухоме майно, що належить Позивачу, а саме: нежитлове приміщення літ «К-1», загальною площею 488,9 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 28858540.
Відповідно до п.9.5. іпотечного договору ПАТ «Банк Кіпру» має право відступити будь-які свої права або свої обов'язки за цим договором третім особам, водночас з відступленням своїх відповідних прав або обов'язків за кредитним договором, без згоди Позивача. В разі такого відступлення іпотека, створена за цим договором, зберігає силу та продовжує бути чинною. Якщо так вимагається чинним законодавством: 1) відступлення прав ПАТ «Банк Кіпру» за цим договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню; 2) відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (якщо така реєстрація була проведена); 3) ПАТ «Банк Кіпру» зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити Позивача про відступлення прав за цим договором і права вимоги за кредитним договором.
21.07.2014р. між ПАТ «Неос Банк» (правонаступник ПАТ «Банк Кіпру») та Відповідачем укладено договір факторингу, згідно з яким ПАТ «Неос Банк» відступило Відповідачу право грошової вимоги до Позивача за кредитним договором в сумі 279997,96 дол. США основного боргу і 3279,75 дол. США заборгованості за відсотками, загальною сумою 2738943,63 грн.
3. Короткий зміст рішення місцевого суду
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2018р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3.2. Рішення обґрунтоване тим, що Позивачем не доведено наявності будь-якої із наведених підстав, з якими пов'язана можливість визнання договору недійсним, що вказує на безпідставність вимог про визнання недійсним договору факторингу, а також у зв'язку з відсутністю фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оскаржуваного правочину недійсним та настання відповідних юридичних наслідків.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
4.1. Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018р., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини справи. Так, Позивач стверджує, що Позивача не було належним чином повідомлено про укладення договору факторингу.
Позивач зазначає, що місцевим судом неправильно застосовано ч.4 ст.207 Цивільного кодексу України, оскільки керівник Позивача ОСОБА_3 не міг самостійно підписати кредитний договір через повну відсутність зору. Тому, як зазначає Позивач, текст кредитного договору за дорученням ОСОБА_3 мала підписати інша особа.
Позивач звертає увагу на те, що посилання місцевого суду на те, що ОСОБА_4 засвідчено своїм підписом обставини прочитання директору Позивача тексту кредитного договору є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_4 є інвалідом по зору.
Також, на думку Позивача, судом неправомірно було не взято до уваги той факт, що оспорюваним договором факторингу були відступлені права, зокрема, за іпотечним договором, однак договір факторингу не був посвідчений нотаріально.
Крім того, Позивач звертає увагу на те, що місцевий суд всупереч ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України не дослідив оригіналу договору факторингу, та виніс рішення, виходячи з наявної в матеріалах справи його копії.
5. Заперечення на апеляційну скаргу
5.1. Відповідач у поданому відзиві просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
5.2. Відповідач стверджує, що кредитний договір підписано сторонами з дотриманням норм цивільного законодавства, а посилання Позивача на ч.4 ст.207 Цивільного кодексу України є безпідставними, оскільки останні регулюють взаємовідносини щодо укладення правочинів фізичними особами, які не є суб'єктами господарювання.
Відповідач зазначає, що неповідомлення Позивача про зміну кредитора за кредитним договором не звільняє останнього від обов'язку погашення кредиту взагалі. Відповідач зазначив, що строк позовної давності для подання Позивачем даної позовної заяви сплив.
6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом
6.1. 31.08.2018р. Позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 19.07.2018р. у справі №910/5338/18.
6.2. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.09.2018р. апеляційну скаргу Позивача залишено без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги. 03.10.2018р. Позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.
6.3. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 17.10.2018р., справу №910/5338/18 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.
6.4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/5338/18, розгляд апеляційної скарги було призначено на 19.11.2018р.
6.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03.12.2018р.
6.6. Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/251/18 від 03.12.2018р. у зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці з 03.12.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/5338/18.
6.7. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 р. апеляційну скаргу у справі №910/5338/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Буравльов С.І., Мартюк А.І.
6.8. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018р. справу №910/5338/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
6.9. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2018р. у справі №910/5338/18 відкладено розгляд апеляційної скарги до 17.12.2018р.
6.10. 14.12.2018р. представник Позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи нового представника.
За вказаних обставин, апеляційний суд оголосив перерву у судовому засіданні 17.12.2018р. до 12 год 00 хв.
6.11. Після перерви судом були заслухані пояснення Позивача та Відповідача, досліджені докази у справі, ухвалено закінчити з'ясування обставин та перевірку їх доказами.
Суд перейшов до судових дебатів і за клопотанням представника Позивача оголосив перерву до 15 год 00 хв для підготовки до судових дебатів. Після перерви представник Позивача у судове засідання не з'явився.
7. Застосоване законодавство
7.1. Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
7.2. Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
7.3. Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
7.4. Згідно з ч.4 ст.207 Цивільного кодексу України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
7.5. Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
7.5. Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
7.6. Згідно з ст.513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
7.7. Відповідно до ст.1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
8. Позиція апеляційного суду
8.1. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
8.2. Як встановлено судом, між Відповідачем та ПАТ «Неос Банк» було укладено договір факторингу №1 від 21.07.2014р., на виконання якого ПАТ «Неос Банк» передав Відповідачу, зокрема, право грошової вимоги до Позивача за кредитним договором в сумі 2738943,63 грн, з яких: основний борг у сумі 279997,96 дол. США, і заборгованість за відсотками у сумі 3279,75 дол. США.
8.3. В обґрунтування своїх правових вимог Позивач вказує на те, що кредитний договір був укладений із недодержанням письмової форми, а тому внаслідок ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Відповідно до ч.4 ст.207 Цивільного кодексу України якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
З наведених норм права слідує, що підпис іншої особи вимагається виключно у випадку, якщо фізична особа, яка має підписати договір, не може цього зробити внаслідок хвороби або фізичної вади. Однак, як вбачається з матеріалів справи, на кредитному договорі №16/19-919/2012 від 21.06.2012р. наявний підпис ОСОБА_3 як керівника Позивача. Даний факт не заперечується сторонами та не є предметом спору. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 міг власноручно здійснити свій підпис.
Також, в матеріалах справи наявні листи Позивача, підписані ОСОБА_3, до Відповідача, зі змісту яких слідує, що Позивач визнає кредитний договір №16/19-919/2012 від 21.06.2102р. підписаним та підтверджує свої обов'язки по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування кредитом.
8.4. Як вірно встановлено місцевим судом, правочин є таким, що вчинений у письмовій формі за наявності таких умов: його зміст зафіксований або воля сторін виражена у спосіб, визначений ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України та такий правочин підписаний стороною (сторонами), незалежно від способу фіксації змісту або вираження волі сторін.
Судом встановлено, що зміст кредитного договору зафіксований в документі та підписаний його сторонами в особі уповноважених осіб. Таким чином, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що сторонами під час укладення кредитного договору дотримано вимог щодо письмової форми правочину.
8.5. Апеляційний суд відхиляє аргументи Позивача, що договір факторингу мав бути укладений з додержанням нотаріальної форми у зв'язку із переданням Відповідачу права вимоги також за іпотечним договором від 21.06.2012р., оскільки як вбачається зі змісту договору факторингу, за останнім Відповідачу передавалися права тільки за кредитним договором №16/19- 919/2012 від 21.06.2012р.
8.6. Апеляційний суд відхиляє аргументи Позивача, що йому всупереч ст.517 Цивільного кодексу України не були представлені докази переходу права вимоги до нового кредитора.
Відповідно до ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З наведеного вбачається, що боржник, якому не надано доказів переходу права грошової вимоги до нового кредитора, має право не виконувати свого обов'язку. Однак, ненадання вищезазначених доказів Відповідачем Позивачу не має наслідком визнання договору факторингу недійсним та не стосується предмету спору.
8.7. Апеляційний суд відхиляє аргументи Позивача, що місцевий суд не дослідив оригінал оспорюваного договору факторингу, а в матеріалах справи знаходиться тільки його копія. На думку Позивача, вказана копія не містить всіх сторінок тексту.
Відповідно до ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Судом враховано, що у сторін спору відсутні зауваження стосовно тексту договору факторингу, та Позивач не ставить під сумнів відповідність копії договору факторингу його оригіналу, а тому у суду немає підстав вважати даний письмовий доказ підробленим. В матеріалах справи наявна копія договору факторингу, яка містить необхідні дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, що відповідає ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України.
8.8. Як вбачається з матеріалів справи, договір факторингу, укладений між Відповідачем та ПАТ «Неос Банк», містить всі необхідні умови та реквізити. На виконання договору Відповідач звернувся до Шевченківського районного суду міста Львова з позовом про стягнення заборгованості (справа № 466/7453/15-ц). За вказаних обставин, суд приходить до висновку про дійсність договору факторингу.
8.9. Зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.
9. Висновки апеляційного суду
9.1. За вказаних обставин, вимога Позивача про визнання частково недійсним договору факторингу №1 від 21.07.2014р., укладеного між Відповідачем та ПАТ «Неос Банк», відповідно до умов якого Відповідачу перейшло право вимоги за кредитним договором №16/19-919/2012 від 21.06.2102р. та іпотечним договором від 21.06.2012р. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
9.2. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Підприємства об'єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України "Орієнтир" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018р. у справі №910/5338/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018р. у справі №910/5338/18 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Підприємство об'єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України "Орієнтир".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 20.12.2018р.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Судді С.І. Буравльов
А.І. Мартюк