79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" грудня 2018 р. Справа №914/1438/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді О.В. Зварич
суддів О.Л. Мирутенко
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мокоша" (надалі ПП «Мокоша») б/н від 04.10.2018р. (вх. № 01-05/186/18 від 16.10.2018р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2018р. (суддя Р.І. Матвіїв; повний текст рішення складено 12.09.2018р.)
у справі № 914/1438/17
за позовом: Фізичної особи - підприємця Імшеницької Тетяни Степанівни (надалі ФОП Імшеницька Т.С.)
до відповідача: ПП «Мокоша»
про стягнення 14553,00грн.,
за участю:
від позивача: Васько І.П. - адвокат (ордер серія ЛВ № 038764 від 17.12.2018р.);
від відповідача: Венглевський Б.Б. - адвокат (доручення б/н від 15.11.2018р.),
Короткий зміст позовних вимог
13.07.2017р. Фізична особа - підприємець Імшеницька Тетяна Степанівна звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Мокоша» про стягнення 14553,00 грн.
Короткий зміст судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанції
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2017р. у справі №914/1438/17 (головуючий-суддя С.Б. Кітаєва, судді: У.І. Ділай, А.Б. Мазовіта) повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог (т.1, а.с. 118-130).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. (головуючий-суддя Я.О. Юрченко, судді: О.П. Дубник, М.І. Хабіб) рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2017р. у справі № 914/1438/17 залишено без змін (т.1, а.с.153-159).
Постановою Верховного Суду від 25.05.2018р. касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Імшеницької Тетяни Степанівни задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2017р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2017р. зі справи №914/1438/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області (т.1, а.с.185-195).
Верховний Суд у постанові вказав таке: судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою те, що в акті виконаних робіт від 03.05.2017р. №150 С зазначено, що транспортне обслуговування по маршруту складає транспортні послуги за маршрутом Серпц (Польща) - м/п Рава-Руська - м/п Рава-Руська - м.Львів в період з 27.04.2017р. по 03.05.2017р. автомобілем МАН ВС 2245 ЕА/ВС 1187 ХР, натомість вантаж відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR №607745 було завантажено 28.04.2017р. (Серпц, Польща) та доставлено ПП "Мокоша" 05.05.2017р. (м.Львів, Україна). Судами не надано юридичної оцінки двом оригіналам замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 24.04.2017р. №1, відповідно до яких вартість надання послуг за маршрутом Серпц (РL) - Томашув-Любельські (РL) - м.Львів (Україна) у той самий період є різною, а саме: 28000,00 грн. та 27000,00 грн. Суд касаційної інстанції критично поставився до висновків судів попередніх інстанцій про те, що акти виконаних робіт від 03.05.2017р. №150 С та № 150-1 С є первинними документами, що містять відомості про господарську операцію, а також зазначив, що суд не позбавлений був права витребувати у сторін, керуючись статтями 38, 65 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2018р.), усі необхідні додаткові документи для правильного вирішення спору і з'ясування дійсних обставин справи. Крім того, судами залишено поза увагою та не досліджено: 1) чи були фактично надані позивачем послуги з перевезення вантажу за маршрутом Серпц (РL) - Томашув-Любельські (РL) - м.Львів (Україна) вартістю понад 13447,00 грн.; 2) чим зумовлена різниця в сумі, визначеній у замовленні від 24.04.2017р. №1, та в актах виконаних робіт №150 С та №150-1 С; 3) які послуги з перевезення та в які періоди були фактично надані позивачем; 4) які транспортні послуги фактично прийнято відповідачем, їх обсяг та вартість (зокрема, чи прийнято ним послуги, виконані понад визначений у актах виконаних робіт від 03.05.2017р. обсяг, якщо такі послуги надавалися, хоча б й без відображення їх в акті виконаних робіт, підписаному сторонами).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.09.2018р. у справі №914/1438/17 (суддя Р.І. Матвіїв) повністю задоволено позов. Стягнуто з Приватного підприємства "Мокоша" на користь Фізичної особи-підприємця Імшеницької Тетяни Степанівни 14553,00 грн. заборгованості та 1600,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору (т. 1, 130-137).
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 24.04.2017р. ПП "Мокоша" (Замовник) та ФОП Імшеницька Т.С. (Перевізник) підписали замовлення на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №1 по маршруту Серпц (PL)-Томашув-Любельські (PL) - м. Львів (Україна) з терміном доставки вантажу - 04.2017р., дата завантаження - Серпц - 27.04.2017р., Томашів - 28.04.2017р., необхідні документи - CMR, вантажоодержувач - ПП "Мокоша", митний перехід - Рава-Руська, вартість послуг - 28000грн., умови оплати - перерахунок протягом 2-3 банківських днів після розвантаження. Крім того, до матеріалів справи подано оригінал замовлення на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №1 за аналогічним маршрутом, з аналогічними умовами дати завантаження товару, терміну доставки, митним переходом, відомостями про вантажоодержувача та умовами оплати, однак, з іншою вартістю послуг - 27000. Надаючи юридичну оцінку двом оригіналам замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 24.04.2017 №1, суд вказав, що незазначення грошової одиниці вартості перевезення у замовленні на надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 24.04.2017 № 1, а лише зазначення суми в розмірі 27000 не дає можливості чітко та достовірно робити висновки про ту вартість перевезення, що сторони мали намір погодити у даному замовленні. Таким чином місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторонами було погоджено та виконувалось замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 24.04.2017 № 1 із вартістю перевезення 28000 грн. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що обов'язок оплати послуг перевезення сторони не ставили в залежність від складення чи підписання актів виконаних робіт, так само як і не обумовили можливість зміни вартості послуг шляхом підписання актів чи іншим способом. Підписуючи замовлення від 24.04.2017 року, сторони погодили істотні умови перевезення, у тому числі вартість та умови оплати, відповідно, перевезення здійснювалось на таких умовах, і оплата перевезення також здійснюється за визначеними умовами. Суд першої інстанції вказав, що навіть у випадку непідписання сторонами актів виконаних робіт первинним доказом здійснення перевезення була б все одно CMR, котра підтверджує факт перевезення на умовах замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів від 24.04.2017р. № 1. Місцевий господарський суд врахував факт оплати замовником послуг перевезення на загальну суму 13447,00 грн. (платіжні доручення №124 та №125 від 10.05.2017 року) на підставі рахунків від 27.04.2017 року, який сторонами не заперечується. При прийнятті рішення суд дійшов висновку, що обов'язок Замовника по оплаті 14553,00 грн. перед Перевізником є не виконаним.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ПП «Мокоша» подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2018р. у справі №914/1438/17, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову. Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, які мають значення для справи, недостатньо досліджено наявні у справі докази, внаслідок чого надано їм невірну оцінку. Зокрема скаржник зазначає, що суд першої інстанції проігнорував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2018р. у даній справі. Місцевий господарський суд без з'ясування обсягів, строків та інших деталей договору перевезення зробив висновок про погодження та виконання сторонами договору перевезення, укладеного шляхом підписання замовлення та надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р. із погодженою вартістю перевезення в розмірі 28000,00 грн. На думку скаржника, суд оцінював докази вибірково і лише в частині визначення ціни договору перевезення. Судом не досліджувався обсяг перевезень, термін доставки вантажу, порядок виставлення рахунків позивачем. Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що лише СМR є первинним доказом здійснення замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р., оскільки суд мав би комплексно проаналізувати всі документи, складені та підписані сторонами в межах цього замовлення. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до п. 14.4 наказу Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних. Разом з тим, суд при винесенні оскаржуваного рішення взагалі не досліджував питання виписання рахунків Перевізником, а також оформлення та підписання позивачем актів наданих послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Фізична особа - підприємець Імшеницька Тетяна Степанівна у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною, а оскаржуване рішення - законним, прийнятим на підставі повного і всебічного з'ясування обставин у справі, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема не погоджується з твердженням скаржника, що місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення проігнорував висновки Верховного суду, наведені у постанові від 25.05.2018р. Зазначає, що позиція скаржника спростовується викладеними обставинами та наданою їм оцінкою в описовій та мотивувальній частині рішення. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання скаржника на п. 14.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, оскільки в преамбулі вказаних Правил зазначено, що ці Правила не регламентують в тому числі перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а перевезення, яке виконувалось позивачем є саме перевезенням вантажів у міжнародному сполученні. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2018р. у справі №914/1438/17, апеляційну скаргу ПП «Мокоша» - без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник позивача просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
24.04.2017р. ПП "Мокоша" (Замовник) та ФОП Імшеницька Т.С. (Перевізник) підписали замовлення на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №1 по маршруту Серпц (PL)-Томашув-Любельські (PL) - м. Львів (Україна). Найменування вантажу - молочна продукція: вага (брутто), об'єм, кількість, вид упаковки (на 1авт.): 8702кг. - м. Серпц, вул.Жеромскего, 2А, 11184.00 кг - Томашів Любельський «Млековіта») з терміном доставки вантажу - 04.2017р., дата і час завантаження - Серпц - 27.04.2017р. на 09:00, Томашів - 28.04.2017р. на 07:00. Необхідні документи - CMR. Вантажоодержувач - ПП "Мокоша" Львів, митний перехід - Рава-Руська. Вартість послуг - 28000 грн. Умови оплати - перерахунок протягом 2-3 банківських днів після розвантаження (т. 1, а.с. 80).
Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал замовлення на надання транспортних послуг по перевезенню вантажів №1 від 24.05.2017р. за аналогічним маршрутом, з аналогічними умовами дати завантаження товару, терміну доставки, митним переходом, відомостями про вантажоодержувача та умовами оплати, однак, з іншою вартістю послуг - 27000 (т. 1, а.с.84)
27.04.2017р. Перевізником виписано Замовнику рахунок-фактуру № 150 С на суму 7000,00 грн. за транспортні послуги по маршруту Серпц (Польща) - м/п Рава-Руська - м/п Рава-Руська - м. Львів та рахунок-фактуру № 150-1 С на суму 6447,00 грн. за транспортні послуги по маршруту Томашув-Любельський (Польща) - м/п Рава-Руська - м/п Рава-Руська - м. Львів (т. 1, а.с. 82, 83).
28.04.2017 року у пункті завантаження товару Серпць (Польща) складено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №607745, яка містить печатки та підписи відправника, перевізника та одержувача та зокрема, дату прийняття товару одержувачем - ПП "Мокоша" 05.05.2017 року (т. 1, а.с. 94).
29.04.2017 року у пункті завантаження товару Томашув-Любельські (Польща) складено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), яка також містить печатки та підписи відправника, перевізника та одержувача, та, зокрема, дату прийняття товару одержувачем - ПП "Мокоша" 05.05.2017р (т. 1, а.с. 89).
03.05.2017р. сторонами підписано акт №150 С виконаних робіт, а саме надання транспортних послуг по маршруту Серпц (Польща) - м/п Рава-Руська - м/п Рава-Руська - м.Львів за період з 27.04.2017 року по 03.05.2017 року, загальною вартістю 7000,00 грн. Роботи виконано в повному об'ємі та відповідають вимогам транспортного замовлення (т.1, а.с.51).
Крім того, 03.05.2017 року сторонами також підписано акт №150-1 С виконаних робіт, а саме надання транспортних послуг по маршруту Томашув-Любельський (Польща) - м/п Рава-Руська - м/п Рава-Руська - м. Львів за період з 27.04.2017 року по 05.05.2017 року, загальною вартістю 6447,00 грн. Роботи виконані в повному об'ємі та відповідають вимогам транспортного замовлення (т. 1, а.с. 52). Зазначені акти підписані позивачем і відповідачем без будь-яких зауважень (виправлень), претензій стосовно виконаних робіт (наданих послуг), у тому числі стосовно обсягів наданих послуг та їх вартості.
В матеріалах справи також міститься копія акту №150-2 С від 18.09.2017 року про те, що в період з 04.05.2017р. по 05.05.2018 року ФОП Імшеницькою Т.С. виконано перевезення по маршруту Серпц (Польща) - м/п Рава-Руська - м/п Рава-Руська - м. Львів, вартістю 14553,00 грн. Послуги виконані в повному об'ємі та відповідають вимогам транспортного замовлення (т. 1, а.с. 75). Даний акт підписаний лише позивачем.
ПП "Мокоша" (Замовником) оплачено виставлені рахунки-фактури №150 С та № 150-1С на загальну суму 13447,00 грн. (т. 1, а.с. 82, 83), що підтверджується платіжним дорученням від 10.05.2017 №124 на суму 6447,00 грн. (призначення платежу - оплата за транспортні послуги зг.рах. №150-1 С від 27.04.2017 без ПДВ), та платіжним дорученням від 10.05.2017 №125 на суму 7000,00 грн. (призначення платежу - оплата за транспортні послуги зг.рах. №150С від 27.04.2017 без ПДВ) (т. 1, а.с. 53,54). Вказані обставини сторони не заперечують.
При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку з укладенням сторонами договору перевезення шляхом підписання замовлення № 1 від 24.04.2017 року та складенням товарно-транспортних накладних, між сторонами виникли правовідносини, що регламентуються нормами щодо перевезення вантажу.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до замовлення №1 від 24.04.2017р., ПП "Мокоша" замовило послуги перевезення, а Перевізник - Фізична особа-підприємець Імшеницька Тетяна Степанівна зобов'язалася здійснити перевезення вантажів по маршруту Серпц (PL) - Томашув-Любельські (PL) - м. Львів (Україна), вартістю 28000,00 грн.
Щодо наявності у справі двох оригіналів замовлень на надання транспортних послуг № 1 від 24.04.2017р., у яких різною є вартість послуг, а саме: 28000 грн. та 27000, необхідно зауважити таке.
Обидва замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р., крім умови вартості перевезення, мають однакові умови та дату підписання сторонами. Одне замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р. у графі "вартість послуг" містить суму " 28000 грн.", інше замовлення містить суму " 27000" без визначення валюти зобов'язання.
Згідно із статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 статті 524 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що сторони вправі були погодити вартість перевезення як в національній, так і в іноземній валюті. Проте, незазначення грошової одиниці вартості перевезення у замовленні на надання транспортних послуг з перевезення вантажів №1 від 24.04.2017р., а лише зазначення суми в розмірі 27000, позбавляє суд можливості чітко та достовірно робити висновки про вартість перевезення, яку сторони мали намір погодити у даному замовленні.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції надаючи юридичну оцінку двом оригіналам замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р., вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про погодження та виконання сторонами договору перевезення, укладеного шляхом підписання замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р. з вартістю перевезення в розмірі 28000 грн., та не оцінює як зобов'язання замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р. із вказаною сумою 27000.
До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Згідно із ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Підтвердженням здійсненого позивачем перевезення є міжнародні товарно-транспортні накладні, а саме: міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №607745 від 28.04.2017р., складена у пункті завантаження товару Серпц (Польща), яка містить печатку та підпис одержувача з датою прийняття товару одержувачем - ПП "Мокоша" 05.05.2017 року, а також міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) від 29.04.2017 року, складена у пункті завантаження Томашув-Любельські (PL) з відміткою одержувача про отримання товару 05.05.2017 року. Вартість послуг перевезення вантажу у товарно-транспортних накладних не вказана.
З аналізу змісту зазначених міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається невідповідність інформації, вказаній у замовленні, а саме в частині дати завантаження та доставки товару, маси вантажу та найменування вантажовідправника у CMR №607745. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані недоліки не є підставою даного позову, не оспорюються сторонами, та не спростовують здійснення фактичного перевезення вантажу.
Наведені обставини дають підстави для висновку, що Перевізником виконано свої зобов'язання - надано послуги перевезення без виявлення та висловлення Замовником зауважень чи претензій до них. Відповідно, у Замовника виник обов'язок оплатити надані Перевізником послуги.
Щодо наявної у матеріалах справи копії акта 150-2 С виконаних робіт від 18 вересня 2017 року, суд апеляційної інстанції не враховує його як належний та допустимий доказ надання Перевізником транспортних послуг на виконання замовлення № 1 від 24.04.2017р., так як такий складений в односторонньому порядку позивачем уже після відкриття провадження в даній справі та після спливу значного терміну після доставки продукції отримувачу, і не покладає його в основу висновку про виникнення у відповідача обов'язку оплати відповідних послуг на його підставі.
Як зазначалося вище, погоджуючи замовлення, сторони визначили, що необхідними документами для перевезення є CMR, а умови оплати визначені таким чином, що перерахунок здійснюється протягом 2-3 банківських днів після розвантаження. Обов'язок оплати послуг перевезення сторони не ставили в залежність від складення чи підписання актів виконаних робіт, так само як і не обумовили можливість зміни вартості послуг шляхом підписання актів чи іншим способом. Підписуючи замовлення № 1 від 24.04.2017р., сторони погодили істотні умови перевезення, у тому числі вартість та умови оплати, відповідно перевезення здійснювалось на таких умовах, і оплата перевезення також здійснюється за визначеними умовами. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що навіть у випадку непідписання сторонами актів виконаних робіт, первинним доказом здійснення перевезення була б все одно CMR, котра підтверджує факт перевезення на умовах замовлення на надання транспортних послуг з перевезення вантажів № 1 від 24.04.2017р.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
З огляду на вищеописані обставини, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач фактично надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу за маршрутом Серпц (РL) - Томашув-Любельські (РL) - м. Львів (Україна) вартістю 28000,00 грн.
З'ясовуючи причину різниці в сумі, визначеній у замовленні № 1 від 24.04.2017р., та в актах виконаних робіт №150 С та №150-1 С від 03.05.2017р., колегія суддів зазначає, що достовірно та точно встановити причину різниці в сумах, визначених у замовленні № 1 від 24.04.2017р. - 28000 грн. та в актах виконаних робіт №150 С - 7000,00 грн. та №150-1 С - 6447,00 грн., з матеріалів справи та пояснень представників сторін можливим не видається. Виконані роботи з перевезення мають триваючий характер в часі, законодавством не визначено вимоги відображати триваючу господарську операцію лише в одному акті, і сторони не були позбавлені права підписувати кілька актів виконаних робіт про перевезення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями скаржника про те, що вартість послуг перевезення визначається в складених актах, а не в замовленні. Так, акти виконаних робіт, хоча і фіксують певний юридичний факт, однак, у правовідносинах перевезення, за умов, визначених в замовленні, не є тим документом, який би підтверджував виконання договору перевезення та був підставою для оплати. Підписане сторонами замовлення не є попереднім договором чи наміром укласти договір, оскільки у ньому не визначено настання жодних інших умов для здійснення перевезення, для здійснення оплати чи визначення іншої вартості перевезення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.05.2018р. у даній справі вказав, що дані акти від 03.05.2017 р. є лише документами, які фіксують певні юридичні факти станом на дату їх укладення, тобто на 03.05.2017 р. Верховним судом акти виконаних робіт не були оцінені, як первинні документи через дефекти їх змісту.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вважає доведеним твердження скаржника про те, що послуги перевезення фактично надані на суму 13447,00грн., що відображено в актах від 03.05.2017 року, оскільки, як зазначено вище, акти не підтверджують факту здійснення перевезення, а замовлення не містило умови, що вартість робіт визначається на підставі актів. Більше того, акти №150С та №150-1С підписані сторонами 03.05.2017 року, тобто ще до закінчення перевезення, яке згідно з CMR закінчилось 05.05.2017 року.
Відповідач не мав застережень щодо строків та якості перевезення, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, враховуючи встановлені вище обставини, зокрема, складення CMR від 28.04.2017р. та від 29.04.2017р., колегія суддів приходить до висновку, що позивачем виконано замовлення відповідача № 1 від 24.04.2017р. та здійснено перевезення вантажу одержувачу - ПП "Мокоша" протягом 28.04.2017 - 05.05.2017 року вартістю перевезення 28000 грн., а відповідачем фактично прийнято виконання перевезення вартістю 28000 грн. відповідно до замовлення № 1 від 24.04.2017р.
Також слід зазначити, що сторонами не заперечується факт оплати Замовником послуг перевезення на загальну суму 13447,00 грн. (платіжні доручення №124 та №125 від 10.05.2017р.) на підставі рахунків-фактур від 27.04.2017 року.
Матеріали справи не містять доказів стосовно виконання обов'язку замовника сплатити повну вартість перевезення. Залишок неоплачених коштів складає 14553,00 грн.
Спростовуючи покликання відповідача на п.14.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р., суд першої інстанції правомірно вказав, що ці Правила не регламентують, в тому числі перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а перевезення, яке виконувалося позивачем, є саме перевезенням вантажів у міжнародному сполученні за маршрутом Серпц (PL) - Томашув - Любельські (PL) - м. Львів (Україна).
З аналізу вищеописаних правових норм та матеріалів даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ПП «Мокша» 14553,00 грн. заборгованості.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Варто зазначити, що обов'язок суду обґрунтувати своє рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін проти України» від 10.02.2010, набуло статусу остаточного 10.05.2011).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Мокоша" б/н від 04.10.2018р. (вх.№01-05/186/18 від 16.10.2018р.) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 05.09.2018р. у справі № 914/1438/17 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
судді О.Л. Мирутенко
О.С. Скрипчук