79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" грудня 2018 р. Справа №909/899/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
ОСОБА_1
Секретар судового засідання Михайлишин С.В.
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано- Франківської області, вих. №01-2039вих-18 від 31.10.2018 (вх. № 01-05/1076/18 від 14.11.2018)
на ухвалу Господарського суду Івано- Франківської області від 19.10.2018 (ухвала підписана 22.10.2018)
про повернення позовної заяви
у справі №909/899/18 (суддя Грица Ю.І.)
за позовом: Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури , м. Коломия, Івано-Франківська область
в інтересах держави в особі Департаменту будівництва житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м. Івано-Франківськ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сількомбуд-сервіс", с. Пістинь, Косівський район, Івано-Франківська область
про: розірвання договору на виконання підрядних робіт та стягнення невикористаного авансу,
За участю представників:
прокурор - Макогон Ю.І.;
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
Автоматизованою системою документообігу суду справу №909/899/18 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано - Франківської області на ухвалу Господарського суду Івано - Франківської області від 19.10.2018 у справі № 909/899/18.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. та з метою недопущення порушення процесуальних строків передбачених господарським процесуальним кодексом України, 29 листопада 2018 року згідно розпорядження №14 керівника апарату Західного апеляційного господарського суду щодо проведення автоматизованої зміни складу колегії суддів, здійснено автоматизовану зміну судді - члена колегії Плотніцького Б.Д.
Згідно з витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 року до складу колегії замість судді - члена колегії Плотніцького Б.Д. введено суддю - члена колегії Хабіб М.І.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.11.2018 справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.12.2018.
Ухвалою Господарського суду Івано- Франківської області області від 19.10.2018 у справі №909/899/18 (суддя Грица Ю.І.) позовну заяву Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту будівництва житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації повернуто.
Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції покликався на те, що позов у даній справі подано прокурором в інтересах самостійної державної установи, яка у відповідності до покладених на неї повноважень, здійснює власну господарську діяльність та вправі звернутися до суду з позовом особисто, а прокуратура не наділена правом здійснення контролю за суб'єктами господарської діяльності, зокрема, в частині повернення їм коштів.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що звертаючись з даним позовом до суду, заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури не довів наявності порушення або загрози порушення діями чи бездіяльністю ТОВ "Сількомбуд-сервіс" інтересів держави, а прокуратурі про факт такого порушення могло стати відомо тільки в результаті проведення перевірки в порядку загального нагляду, однак здійснення органами прокуратури функції загального нагляду не передбачено ні Конституцією України, ні іншим чинним законодавством України.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. п.4 ч.5 ст.174 ГПК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2018 у справі №909/899/18 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що у позовній заяві прокурором визначено орган, до компетенції якого віднесені повноваження по захисту порушених інтересів у спірних правовідносинах, обгрунтовано неналежне здійснення вказаним органом своїх повноважень по захисту інтересів держави, а також зазначено про факт порушення інтересів держави - ненадходження до бюджету коштів на загальну суму 29 000 грн.
В судове засідання прибув Прокурор.
Сторони участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили. Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду.
Ухвала суду, надіслана на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Сількомбуд-сервіс” (відповідно до відомостей, зазначених у позовній заяві, апеляційній скарзі та у ЄДРЮОФОПГФ) повернулась на адресу суду з зазначенням причини повернення «інші причини».
Відповідно до ч.7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Аналогічне положення викладене і у ч.12 ст. 270 ГПК України.
З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.
Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права зазначає наступне:
Згідно з ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4 ст.53 ГПК України).
Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію.
"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_2 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Як вбачається з матеріалів справи, Заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Департаменту будівництва житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації до ТОВ "Сількомбуд-сервіс" про розірвання договору на виконання підрядних робіт та стягнення невикористаного авансу в сумі 29000грн.
Підставою для звернення Прокурора з позовом у даній справі слугувало укладення між Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та ТОВ "Сількомбуд-сервіс" договору підряду на виконання підрядних робіт №75 від 25.04.2018, сплата замовником на рахунок підрядника 26.04.2018 коштів авансового платежу у сумі 29 000 грн., а також порушення підрядником зобов'язань, передбачених п.17 договору, щодо виконання робіт у трьохмісячний термін після виплати авансового платежу.
При цьому, в позовній заяві Прокурором зазначено, що Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації вживались заходи щодо повернення сплачених коштів авансового платежу шляхом направлення відповідних претензій ТОВ "Сількомбуд-сервіс" (листи від 27.07.2018 та від 09.08.2018), однак вказані претензії повернулись позивачу без вручення.
Відтак, Прокурор зазначає про наявність підстав для звернення з позовом у даній справі відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з огляду на те, що Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації неналежно здійснює свої повноваження, оскільки не звертається до суду з позовом про стягнення невикористаного авансу, а несплата відповідачем коштів призводить до ненадходження до бюджету коштів у розмірі 29 000 грн., що свідчить про порушення інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1,3 ст. 74 ГПК України).
Відтак, наявність підстав для звернення прокурора з позовом повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом з врахуванням зазначених прокурором обставин та поданих доказів.
Однак, в оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не надано оцінки вказаним у позовній заяві підставам для звернення прокурора з позовом, не обгрунтовано, чому суд не погоджується з посиланням прокурора на порушення державного інтересу, що полягає у несплаті відповідачем до бюджету коштів у розмірі 29 000 грн.
При цьому, посилання суду першої інстанції на те, що позивач здійснює власну господарську діяльність та вправі звернутися до суду з позовом особисто, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», якою передбачено здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Відтак, суд повинен встановити до компетенції якого органу належить право звернення з конкретним позовом та чи має місце не здійснення або неналежне здійснення таким органом своїх повноважень по захисту інтересів держави, чого судом зроблено не було.
Окрім того, колегія суддів не погоджується з посиланням місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на те, що прокуратурі про факт порушення могло стати відомо тільки в результаті проведення перевірки в порядку загального нагляду, що не передбачено ні Конституцією України, ні іншим чинним законодавством України, оскільки, як випливає зі змісту ст.53 ГПК України, прокурор у позовній заяві повинен обгрунтувати саме наявність підстав для звернення з позовом в інтересах держави ( визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»), а не джерело обізнаності про факт порушень інтересів держави,.
З огляду на все викладене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до передчасного та необгрунтованого висновку про те, що позовна заява Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури підлягає поверненню.
Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч.3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Відтак, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2018 у справі №909/899/18 скасувати як таку, що прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, а справу №909/899/18 передати на розгляд Господарському суду Івано-Франківської області.
При цьому колегія суддів зазначає, що розподіл судового збору за перегляд ухвали суду в апеляційному порядку не здійснюється оскільки відповідно до п.4.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.
Керуючись ст.ст. 174, 269, 270, 271, 275, 280, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано- Франківської області задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 19.10.2018 у справі №909/899/18 скасувати.
3. Справу №909/899/18 передати на розгляд Господарському суду Івано-Франківської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Хабіб М.І.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.12.2018