79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"06" грудня 2018 р. Справа №909/297/18
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
ОСОБА_1
секретар судового засідання Лялька Н.Р.,
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " ОСОБА_2 Трейд"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 (суддя Матуляк П.Я., повний текст складено 13.06.2018)
у справі № 909/297/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейд"
про стягнення заборгованості в сумі 65687,48 грн.,
представники:
- від позивача - ОСОБА_4 (директор), ОСОБА_5 (представник),
- від відповідача - не з'явився,
10.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Транс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " ОСОБА_2 Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 65687,48 грн ( а.с. 4-35).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 у справі №909/297/18 позов про стягнення заборгованості в сумі 65687,48 грн задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 61439,44 грн. основного боргу, 4248,04 грн. пені, 1762,00 грн. судового збору та 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що, хоча, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем надано відповідачу передбачені п.5.4 договору документи, відсутність яких відповідач трактує як невиконання умов договору позивачем, приймаючи до уваги п.3.2.8 договору (яким передбачено, що акти наданих послуг надаються замовнику разом з товаро-супровідною документацією на вантаж), суд дійшов висновку, що підписання відповідачем без жодних зауважень та заперечень актів виконання робіт, у яких зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають, а також часткова оплата відповідачем вартості наданих позивачем послуг свідчать про виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі. Відтак, позовні вимоги в частині стягнення 61439,44грн. обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають до задоволення. Суд перевірив поданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в розрахунку суду сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, з огляду на заявлений позивачем до стягнення розмір пені, суд задовольнив його за розрахунком позивача. Суд не брав до уваги посилання відповідача на те, що відповідно до умов договору відповідачем встановлено обладнання GPS-моніторингу на автомобільний транспорт, наданий позивачем для надання транспортно-експедиційних послуг, однак, усупереч п.3.2.12 договору позивачем зазначене обладнання відповідачу не повернуто, оскільки, це не спростовує обов'язку відповідача щодо сплати вартості наданих позивачем послуг.
Це рішення оскаржив в апеляційному порядку відповідач, просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 у справі № 909/297/18, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, судові витрати стягнути з позивача. Вважає позовні вимоги передчасними, рішення незаконним та необгрунтованим, ухваленим при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Підставами для скасування рішення відповідач вважає наступне:
1) всупереч п.3.2.8 договору позивачем не надано відповідачу передбачених п.5.4 договору документів, також, не надано пакету документів, які просив надати відповідач у відповіді на претензію №1 від 15.02.18, відтак, у відповідача відсутній обов'язок здійснення оплати наданих позивачем послуг згідно договору, а у позивача - право нараховувати неустойку;
2) позивачем не було надано доказів, які б підтверджували надання йому правничої допомоги;
3) вважає, що не настав строк повного розрахунку за товар, тому й безпідставні нарахування позивачем пені на заборгованість.
Позивач не погодився із вимогами та доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї, у якому зазначив наступне:
1) на виконання п. 5.4 договору замовнику (відповідачу) було надано визначений договором пакет документів, що підтверджується частковою оплатою акту №200 від 14.08.2017, та вказівка в акті на те, що сторони не мають претензій одна до одної щодо наданих послуг;
2) звертає увагу, що відповідач підписував без жодних зауважень та заперечень акти виконання робіт, у яких зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають;
3) трактує доводи апеляційної скарги як уникнення від відповідальності та затягування процесу і пов'язує такі дії із зміною керівництва відповідача;
4) реєстр транспортних перевезень є необов'язковим, оскільки договір не містить його форми, а перелік перевезень є сам акт виконаних робіт (наданих послуг), які підлягають оплаті;
5) у позові заявлено орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу і надано суду докази понесення позивачем цих витрат, які судом визнано обгрунтованими;
6) правомірність нарахування пені передбачена чинним законодавством, а правильність проведення обрахунків перевірена судом.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:
Відповідно до матеріалів справи, 07.07.17 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_3 Транс"( по справі - позивач, по договору - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейд" (по справі - відповідач, по договору - замовник) укладено договір №0707/ОАТ-ВСТ про надання транспортно-експедиційних послуг. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.12.17, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором(п.9.1 договору).
За умовами цього договору виконавець зобов'язався за плату, за рахунок та за дорученням замовника організувати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом на території України (далі за текстом - послуги), а замовник, у свою чергу, - прийняти такі послуги та своєчасно здійснити їх оплату(п.1.1 договору).
Пунктами 2.1, 2.2 договору сторони визначили, що надання послуг здійснюється на підставі повідомлень (заявок, замовлень), що надаються замовником виконавцю засобами телефонного чи електронного зв'язку або шляхом надання заявки, за розцінками, визначеними в додатках до даного договору.
За надання послуг за цим договором виконавець виставляє замовнику рахунки - фактури за попередньо погодженими сторонами тарифами. Розрахунки з виконавцем за надані послуги здійснюються замовником у національній валюті України. Замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавця документів: рахунку-фактури, товаро-транспортної накладної, акту наданих послуг та реєстру транспортних перевезень (п.5.1, 5.3, 5.4 договору).
Розділами 3, 4 договору сторони визначили права та обов'язки замовника та виконавця, зокрема, обов'язки виконавця належним чином надавати послуги(п.3.2.2 договору), надати замовнику акт наданих послуг разом з товаро-супровідною документацією на вантаж не пізніше десяти робочих днів з дати прибуття вантажу до пункту призначення (п.3.2.8 договору), надати замовнику належним чином оформлені товаро-транспортні накладні не пізніше семи календарних днів з моменту доставки вантажу до місця призначення (п.3.2.17 договору), а також обов'язок замовника виконати всі розрахунки у повному обсязі та у строки, передбачені договором (п.4.2.11 договору).
Згідно з п.5.8 договору за результатами кожного місяця, а у разі необхідності - в інший час, виконавець має право готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх замовнику, який протягом семи календарних днів з дати їх отримання повинен підписати та надіслати один примірник виконавцю або заявити письмові мотивовані зауваження. Якщо протягом семи календарних днів з дати отримання акту замовник не надішле виконавцю підписаний примірник акту або не заявить письмові зауваження, це означатиме згоду замовника з даними, наведеними в акті та в майбутньому він не має права посилатися на незгоду з даними, які в ньому містяться.
Як встановив суд першої інстанції, на виконання умов договору позивачем у період з 31.07.17 по 23.08.17 надано відповідачу транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 479309,71 грн, а відповідач прийняв послуги, про що свідчать акти виконаних робіт (надання послуг), які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб. (а.с. 19-21).
Всупереч умовам договору замовник частково провів оплату наданих позивачем послуг у розмірі 417870,27 грн. (а.с. 22-29). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом становить 61439,44 грн.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, позивачем нараховано 4248,04 грн. пені за період з 23.08.17 по 22.02.18 по кожному акту виконаних робіт окремо. (а.с. 30).
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію вих.31 від 16.02.18, у відповідь на яку відповідач повідомив позивача про необхідність надання замовнику товаро-транспортних накладних, як це передбачено п.5.4 договору. (а.с. 30, 48). У відповіді на претензію відповідач інформує позивача про те, що не отримав товарно-транспортних накладних, однак, не заперечує надання послуг. Докази надання позивачем відповіді на листа замовника чи надання йому вищезазначених товаро-транспортних накладних у суду відсутні.
Суд першої інстанції констатував, що доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не заперечував факт надання послуг.
Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність":
транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;
експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;
клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;
перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;
учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).
За змістом ст.316 Господарського кодексу та ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
У силу ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Приписами ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається зі змісту договору, замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом п'яти робочих днів з дня отримання від виконавця документів: рахунку-фактури, товаро-транспортної накладної, акту наданих послуг та реєстру транспортних перевезень (п.5.1, 5.3, 5.4 договору). Розділами 3, 4 спірного договору сторони визначили права та обов'язки замовника та виконавця, зокрема, обов'язки виконавця належним чином надавати послуги (п.3.2.2 договору), надати замовнику акт наданих послуг разом з товаро-супровідною документацією на вантаж не пізніше десяти робочих днів з дати прибуття вантажу до пункту призначення (п.3.2.8 договору), надати замовнику належним чином оформлені товаро-транспортні накладні не пізніше семи календарних днів з моменту доставки вантажу до місця призначення (п.3.2.17 договору), а також обов'язок замовника виконати всі розрахунки у повному обсязі та у строки, передбачені договором (п.4.2.11 договору).
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем надано відповідачу передбачені п.5.4 договору документи, як і не містять доказів зворотнього.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, які базуються на п.3.2.8 договору (яким передбачено, що акти наданих послуг надаються замовнику разом з товаро-супровідною документацією на вантаж), а саме: підписання відповідачем без жодних зауважень та заперечень актів виконання робіт, у яких зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають, а також часткова оплата відповідачем вартості наданих позивачем послуг свідчать про виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання(ст.614 Цивільного кодексу України).
Судом першої інстанції встановлено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань, відтак, позовні вимоги в частині стягнення 61439,44грн. обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов'язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі є грошовим, до нього застосовуються перелічені норми закону.
Пунктом 6.4.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати наданих позивачем послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення.
Позивачем нараховано 4248,04 грн. пені за період з 23.08.17 по 22.02.18 по кожному акту виконаних робі окремо.
Суд першої інстанції перевірив розрахунок пені, поданий позивачем. та встановив, що в розрахунку суду сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, з огляду на заявлений позивачем до стягнення розмір пені, суд задовольнив його за розрахунком позивача.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції вірними, а заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач клопотав про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Всупереч доводів апелянта про відсутність доказів надання правничої допомоги, до матеріалів справи в обґрунтування стягнення зазначених витрат позивачем надано договір про правову допомогу від 14.02.18, розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу та платіжне доручення №711 від 31.05.18 на суму 8000,00, якими підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі. (а.с. 75-78)
Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи обсяг наданих послуг (адвокат був присутній в судових засіданнях та здійснював представництво інтересів позивача), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 8000,00 грн є співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг.
Твердження скаржника, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновку суду першої інстанції про підставність позовних вимог.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалене відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2018 у справі №909/297/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «ОСОБА_2 Трейд» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складено 17.12.2018.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік