79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" грудня 2018 р. Справа №914/583/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Орищин Г.В.
ОСОБА_1
при секретарі Н.Кишенюк
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -адвокат, посвідчення №295 від 12.09.03;
від відповідача: ОСОБА_3- адвокат, представляє інтереси на підставі довіреності №01Н-5204/01 від 01.10.18;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів, за вих. № 01Н-3230/01-05 від 02.07.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/478/18 від 18.10.2018)
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 (суддя Козак І.Б., м.Львів, повний текст рішення складено 15.06.2018)
у справі № 914/583/18
за позовом Дочірнього підприємства ,,Львівський облавтодор'' Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України'', м. Львів
до відповідача ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області, м. Львів
про стягнення заборгованості в сумі 119 321,00 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі №914/583/18 (суддя Козак І.Б.) позов Дочірнього підприємства ,,Львівський облавтодор'' Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України'' до ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області про стягнення заборгованості в сумі 119 321,00 грн. -задоволено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем на замовлення відповідача додаткових робіт по основному договору на суму 119 321,00 грн, які були прийняті повноважним представником відповідача без жодних заперечень. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обовязку по оплаті за виконані роботи. Окрім того зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє від обовязку виконання зобовязань.
Не погоджуючись з даним рішення, відповідач подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі № 914/583/18 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає наступні:
суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було вчасно подано до оплати усіх необхідних документів, які є первинними документами з обліку будівництва під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних робіт.
У звязку із вищезазначеним, суд першої інстанції не надав увагу тому, що відповідач не зміг зареєструвати такі фінансові зобовязання в органах казначейської служби та здійснити оплату, оскільки для реєстрації бюджетних зобовязань та проведення платежів необхідно надати не лише акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а і довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3.
Також скаржник звертає увагу на те, що позивачем було перевищено кошторис, передбачений договором №14-03/15 від 26.03.15.
Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2018 справу №914/583/18 призначено судді-доповідачу ОСОБА_5 та суддям Малех І.Б. та Бонк Т.Б..
Указом Президента України від 29.12.2017 №454/2017 “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” ліквідовано Львівський апеляційний господарський суд та утворено Західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Тернопільську та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Львові.
Згідно з ч.6 ст.147 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Указом Президента України від 28.09.2018 №295/2018 суддів Львівського апеляційного господарського суду переведено на роботу на посадах суддів Західного апеляційного господарського суду.
03.10.2018 в газеті “Голос України” №185 (6940) було опубліковано повідомлення про початок роботи Західного апеляційного господарського суду.
Відповідно до ч.5 ст.31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом.
Автоматизованим розподілом (протокол автоматизованого розподілу від 18.10.2018) справу №914/583/18 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Г.В. та Желіка М.Б..
Ухвалою суду від 23.10.2018 прийнято справу № 914/583/18 до провадження Західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів головуючого судді Галушко Н.А., суддів Орищин Н.А. та Желіка М.Б, призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області в судовому засіданні 11.12.2018.
В судове засідання 11.12.18 представник апелянта з'явився, подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, на підтвердження своїх доводів долучив для матеріалів справи супровідний лист з практикою Верховного Суду та Вищого господарського суду в якості інформації (зареєстрований в канцелярії суду за вх.№ 01-04/1052/18 від 30.11.2018).
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:
За встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами вбачається, що 26.03.2015 між ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (підрядник) та ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області (замовник) було укладено договір № 14-03/15 на закупівлю послуг: поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області: автомобільні дороги Радехівського, Камянка-Бузького районів, згідно із умовами якого підрядник зобов'язується у 2015 році надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Радехівського, Камянка-Бузького районів, згідно Технічних вимог - додаток № 1, що є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги в межах затверджених фінансових планів, виділених бюджетних асигнувань та фактично отриманих бюджетних коштів.
Додатком № 1 до договору сторони погодили Технічні вимоги на надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області, серед яких, зокрема, але не виключно, передбачено, що послуги (роботи) з експлуатаційного утримання автомобільних доріг полягають у систематичному догляді за дорогою та дорожніми спорудами з метою забезпечення безперервного, безпечного і зручного проїзду по них протягом року з установленою швидкістю та навантаженням.
Відповідно до п. 3.4 договору ціна договору може бути переглянута за наступних умов: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості робіт); зміни ціни у звязку зі зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що фінансування послуг здійснюється за рахунок бюджетних коштів (при надходженні коштів від головного розпорядника), які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів.
Протягом дії даного договору між сторонами було підписано ряд додаткових угод, а саме: №1 від 18.06.15, № 2 від 02.10.15, № 3 від 02.12.15, № 4 від 28.12.15, № 5 від 31.12.15 та № 6 від 19.01.16.
На виконання умов договору, позивачем виконано, а відповідачем прийнято будівельні роботи на загальну суму 119 321,00 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за січень 2016 року, які підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень.
Пунктом 3.2. договору сторони зазначили, що ціна договору є динамічною.
Незважаючи на перевищення вартості робіт, встановленої додатковою угодою № 5, відповідач листом від 20.04.16 № 01Н-1829/18-06 підтвердив необхідність виконання таких робіт ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»» саме на замовлення ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області, зокрема й згідно договору № 14-03/15 від 26.03.15, проте, у звязку з недостатнім фінансуванням у 2016 році такі роботи не могли бути прийняті та оплачені.
Згідно з п. 5.5, п.5.6 договору № 14-03/15 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення підрядником рахунку на оплату послуг та після підписання сторонами акту наданих послуг або поетапної оплати замовником наданих послуг в порядку, встановленому даним договором. До рахунка додаються належним чином оформлені акти (форми КБ-2в, КБ-3) підписані сторонами, реєстри, підсумкові відомості ресурсів та інші необхідні документи.
Пунктом 5.7 договору визначено, що представник замовника на протязі трьох днів перевіряє надання послуг згідно представленого акту і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань. У випадку, якщо в строк на протязі трьох днів після передачі акту виконаних робіт замовник не заявить підряднику про відступи від умов договору чи інші недоліки при наданні послуг, послуги вважаються наданими підрядником належним чином та прийнятими замовником.
Враховуючи факт виконання позивачем додаткових робіт на суму 119 321,00 грн та те, що позивачем були надані відповідачу усі необхідні документи, відповідач, в порушення умов спірного договору, оплату за виконані роботи не здійснив.
15.07.2016 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 02-05/1170 про оплату виконаних робіт, однак дана вимога була залишена без відповіді та задоволення.
За наведених обставин, у зв'язку із несплатою відповідачем вартості виконаних робіт Дочірнє підприємство Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія ,,Автомобільні дороги України'' звернулось з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 119 321,00 грн.
При прийнятті постанови колегія суддів керувалася наступним.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у зовнішньому договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Як зазначалося вище, між сторонами у справі 26.03.2015 укладено договір №14-03/15 на закупівлю послуг: поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області: автомобільні дороги Радехівського, Камянка-Бузького районів.
Колегією суддів встановлено, що укладений між сторонами правочин є змішаним договором, оскільки містить в собі елементи як договору підряду, так і договору про надання послуг.
У відповідності до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно з приписами статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до статті 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості виконаних у січні 2016 року підрядних робіт на суму 119 321,00 грн.
Відповідно до п. 5. Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони» (в редакції, чинній станом на дату виконання робіт (надання послуг), власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані, зокрема, серед іншого: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла; своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості - невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами;
Більше того, п. 3 ДСТУ 3587-97 «Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» (надалі - ДСТУ 3587-97) передбачено, що автомобільні дороги, вулиці і дороги населених пунктів та залізничні переїзди повинні на період їх експлуатації підтримуватися у справному стані і забезпечувати безпеку руху транспортних засобів та пішоходів. Таким чином, оскільки виконанння робіт (надання послуг), стягнення вартості яких є предметом позову, стосувалось експлуатаційного утримання автомобільної дороги в період випаду значної кількості опадів, а невиконання робіт з посипання дорожнього покриття протиожеледними матеріалами суперечило б вищенаведеним нормам та могло б призвести до утрудненого руху транспортних засобів та/або створення загрози безпеки такого руху, Сторонами було погоджено виконання додаткових робіт.
Факт необхідності виконання додаткових робіт стверджується протоколом від 29.01.2016 спільної наради керівного складу ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області та підрядних організацій щодо експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування Львівської області.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було виконано додаткових робіт (послуг) у відповідності до умов договору № 14-03/15 на суму 119 321,00 грн, проте доказів оплати таких послуг відповідачем не представлено.
З метою отримання оплати за виконані роботи (надані послуги), ДП «Львівський облавтодор» звернулось до ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області з листом від 18.04.2016 № 05-5/614.
У листі-відповіді від 20.04.2016 № 01 н-1829/18-06 відповідач зазначив, що ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області підтверджує необхідність виконання робіт по спірному договору, проте, у зв'язку з недостатнім фінансуванням у 2016 році виконані роботи відповідно до перелічених договорів (у т.ч. договору № 14-03/15) не можуть бути прийняті та оплачені ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області.»
Тобто, відповідач підтвердив, що додаткові роботи за Договором на суму 119 321,00 грн. виконувались на замовлення останнього.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.07.2016 ДП «Львівський облавтодор» повторно звернулось до ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області з вимогою № 02-05/1170, якою надано замовнику акти виконаних робіт за січень-березень 2016 року з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого та державного значення (серед яких, зокрема, були і акти виконаних робіт на підставі договору № 14-03/15) та вимагало здійснення їх оплати у десятиденний термін з моменту отримання останньої .
Дана вимога разом з доданими актами виконаних робіт була отримана ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській 15.07.2016, що підтверджується відміткою САД у Л/о про її прийняття.
Замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. ч. 1, 4 ст. 882 ЦК України).
Відповідно до ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її, і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Оскільки у відповідь на звернення ДП «Львівський облавтодор» від 18.04.2016 № 05-5/614 САД у Л/о своїм листом від 20.04.2016 не заявила про жодні відступи від умов договору № 14-03/15, та, більше того, підтвердила, що виконання таких робіт (надання послуг) було необхідним й було здійснено на замовлення відповідача, то САД у Л/о в силу приписів ст. 853 ЦК України втратила право посилатися на відступи від умов договору.
Проаналізувавши вищенаведене, колегія суддів, звертає увагу на те, що сторонами спору у договорі погоджено, що ціна є динамічною (пункт 3.2 договору). Як позивачем, так і відповідачем підписані акти приймання виконаних у січні 2016 року будівельних робіт на суму 119 321,00 грн, факт виконання таких робіт відповідачем не заперечується.
В свою чергу підписані сторонами акти виконаних робіт є первинними документами, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги).
Щодо посилання апелянта на те, що причиною неоплати виконаних робіт (наданих послуг) є відсутність бюджетного фінансування, колегія суддів зазначає наступне:
У п. 10 постанови пленумом Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей, як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання, суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Згідно з приписами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і, оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у ОСОБА_4 необхідних коштів або взяття нею зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 914/1556/17.
Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обовязку здійснити оплату за виконані будівельні роботи (надані послуги) позивачем.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
Приписами ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням зазначеного, а також враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт (наданих послуг) по договору № 14-03/15 на суму 119 321,00 грн, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність задоволення позовних вимог.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-
Західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2018 у справі № 914/583/18 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_4 автомобільних доріг у Львівській області, м.Львів без задоволення.
2. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.
Повний текст постанови складено і підписано 17 грудня 2018 року
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.
суддя Желік М.Б.