79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" грудня 2018 р. Справа №910/18412/17
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді - Плотніцького Б.Д.
суддів Кравчук Н.М.
ОСОБА_1
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” №06/899 від 01.11.2018 (вх. № ЗАГС 01-05/937/18 від 06.11.2018),
на рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2018, суддя Ділай У.І. (повний текст складено та підписано 08.10.2018),
у справі №910/18412/17,
за позовом: Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ”, м.Київ,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі Регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів,
про стягнення вартості нестачі вантажу в розмірі 24 001,07 грн, ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” про стягнення з рахунку останнього вартості нестачі вантажу у розмірі 24 001,07 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2017 матеріали справи №910/18412/17 передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що довідки, на підставі яких позивач вираховував вартість втраченого вантажу, не є належними та допустимими доказами, у розумінні статей 74, 76, 77 ГПК України, дійсної вартості втраченого вантажу. При цьому, доказів оплати позивачем вартості товару - матеріали справи не містять. Також, при прийнятті оскаржуваного рішення, судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/13327/17.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2018 у даній справі скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував аргументів, доводів та інтересів позивача, а також не зазначив мотивів такого неврахування. Зокрема, скаржник вказує, що він не є власником, постачальником чи покупцем спірної вугільної продукції, та не є стороною у правовідносинах з поставки вугілля, частину якого при перевезенні втратив відповідач. Разом з тим, вважає, що відповідно до переуступного напису на накладних, на підставі яких заявлено позов у даній справі, має право на відшкодування втраченого вантажу при перевезенні. Також зазначає, що місцевий господарський суд помилково послався на правову позицію Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/13327/17, оскільки обставини, які були встановлені і залежно від яких Верховний Суд дійшов відповідних правових висновків у справі №910/13327/17, є відмінними від обставин, що мають місце у даній справі.
Заперечення інших учасників справи
Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2018 у даній справі залишити без змін з підстав правомірності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому акті. В обґрунтування своїх доводів посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2018 у справі №910/13327/17.
Стислий виклад встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин
ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» відповідно до Технічних умов завантажило вантаж - вугілля кам'яне марки ДГ О-100 вугільний концентрат:
-по накладній №49718646 від 28.04.2017 у вагон №52909496 у кількості 66 500 кг;
-по накладній №49866692 від 07.05.2017 у вагон №28939257 в кількості 68 850 кг та у вагон №56857428 в кількості 68 000кг зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго» (одержувач вантажу).
Згідно з даними, зазначеними у вказаних накладних - вантаж промарковано однією борозною повздовжного катка ущільнювача.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України № 138 від 08.06.2011) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Отже, за вказаними накладними Залізниця прийняла від ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» вугілля для перевезення і зобов'язалася доставити його на станцію призначення - ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго».
При цьому, відокремлений підрозділ "Бурштинська ТЕС" є структурною одиницею Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" без права юридичної особи, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (довідкою ДП "Інформаційно-ресурсний центр", отриманою судом в порядку вимог ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).
На станції Бурштин Львівської залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагонах №52909496, №58939257 та №56857428, за результатами якої встановлено нестачу вантажу, про що складено комерційні акти №388103/76 від 03.05.2017 та №388103/82 і №388103/83 від 11.05.2017, у розділі «А» яких зазначено, що вагони є технічно справними.
Зокрема, у розділі «Д» комерційного акта №388103/76 від 03.05.2017 зазначено, що при контрольному переважуванні вагону №52909496 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявлено брутто - 85950 кг, тара - 23400 кг, нетто - 62550 кг, що менше вантажного документа на 3950 кг. Над 6-7 люками виявлено заглиблення розміром 250x280x80 см. В місці поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. При видачі вантажу просипання не було.
У розділі «Д» комерційного акта №388103/82 зазначено, що при контрольному переважуванні вагону №58939257 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявлено брутто - 86750 кг, тара - 23400 кг, нетто - 63350 кг, що менше вантажного документа на 5500 кг. Над 1-5 люками є заглиблення розміром 5x1,7x0,20 м, над 5-7 люками - заглиблення довжиною 4 м, на ширину вагона, глибиною 0,3 м. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Люки зачинені. Вагон в технічному відношенні справний. При видачі вантажу просипання не було.
Відповідно до комерційного акта №388103/83 при контрольному переважуванні вагону №56857428 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявлено брутто - 88300 кг, тара - 23500 кг, нетто - 64800 кг, що менше вантажного документа на 3200 кг. Над 1 люком виявлено заглиблення вантажу розміром 180x290x20 см. Над 2-3 люками заглиблення розміром 170x200x20 см. В місцях поглиблення маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. При видачі вантажу просипання не було.
Після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред'явлення позову до Залізниці вантажовідправнику - ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», що підтверджується відповідними переуступними написами у залізничних накладних та відповідає вимогам статті 133 Статуту.
Згідно з довідками ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (а.с. 11,12) вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої Товариством на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС у вагоні № 52909496 згідно з накладною № 49718646 від 28.04.2017 у кількості 66 500 кг становить 2146,18 грн з урахуванням ПДВ; по накладній №49866692 від 07.05.2017 у вагоні № 58939257 в кількості 68850 кг та вагоні №56857428 в кількості 68000 кг складає 2312, 06 грн з ПДВ.
Згідно розрахунку Позивача (а.с. 4 - зворот) вартість нестачі, виявленої у вагонах №52909496, №58939257 та №56857428, з урахуванням норми природної втрати, сукупно складає 24001, 07 грн (нестача з урахуванням норми природної втрати 1% х вартість 1 т вугілля з ПДВ).
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 24001, 07 грн вартості нестачі вугілля, що перевозилось у вагонах №52909496, №58939257 та №56857428 за накладними № 49718646 від 28.04.2017 та №49866692 від 07.05.2017.
Приймаючи рішення зі спору у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, зокрема, що наявні у матеріалах справи довідки, на підставі яких позивач вираховував вартість втраченого вантажу, не є належними та допустимими доказами, у розумінні статей 74, 76, 77 ГПК України, дійсної вартості втраченого вантажу. При цьому, до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів оплати позивачем вартості товару. Таким чином, на переконання суду першої інстанції, оскільки позивач, на підтвердження дійсної вартості втраченого вантажу, не може посилатися лише на довідки про вартість вантажу, які також не доводять і факту завдання йому збитків та їх розміру від втрати недовезеного вантажу, то позов задоволенню не підлягає.
При цьому, таких висновків місцевий господарський суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.02.2018 у справі №910/13327/17.
Мотиви та норми права, якими керується суд апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції, не заперечуючи висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 27.02.2018 у справі №910/13327/17, не погоджується з доводами відповідача та з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень і не суперечать положенням ЦК і ГК.
Згідно зі статтею 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.
Частиною першою статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом статті 307 ГК України та статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до частини другої статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно зі статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів.
Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Статтею 130 Статуту передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до статті 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.
Місцевим господарським судом встановлено, що на накладних №49718646 від 28.04.2017 та №49866692 від 07.05.2017 міститься переуступний напис за підписами в.о.генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "ДТЕК Західенерго", скріплений печаткою товариства, який свідчить про передачу права на пред'явлення позову ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту.
Частиною першою статті 31 Статуту передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно зі статтею 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Як було зазначено вище, на станції Бурштин Львівської залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагонах №52909496, №58939257 та №56857428, за результатами якої встановлено нестачу вантажу, про що складено комерційні акти №388103/76 від 03.05.2017 та №388103/82 і №388103/83 від 11.05.2017.
Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу.
Окрім того, на станції відправлення вантаж був прийнятий відповідачем до перевезення без зауважень, оскільки протилежного суду не доведено. Зокрема, Залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагонів та вантажу і на проміжних станціях. Наявні у матеріалах справи комерційні акти не містять відомостей про те, що вагони №52909496, №58939257 та №56857428 є технічно несправними, що могло призвести до втрати вантажу.
Також Залізницею не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, втрата вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності Залізниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Вартість вугілля, недостачу якого виявлено та підтверджено комерційними актами, визначено на підставі довідок вантажовідправника, наявних у матеріалах справи (а.с. 11,12).
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі статтею 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива становить 1 % маси, зазначеної у перевізних документах.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок суми недостачі вантажу (а.с. 4,зворот), суд апеляційної інстанції вважає його обґрунтованим, оскільки такий проведено з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 1% для мінерального палива по кожному вагону окремо, що сукупно становить 24001,07 грн.
Позиція суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Висновок місцевого господарського суду про недоведеність позивачем вартості втраченого вантажу та про те, що у даному випадку відсутні всі елементи складу правопорушення, необхідні для покладання на Залізницю відповідальності у вигляді стягнення вартості нестачі вугілля, є безпідставними з огляду на те, що вартість вантажу підтверджена наявними в матеріалах справи довідками відправника, що узгоджується з ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України, а обов'язок відшкодувати збитки, у разі втрати вантажу, Статутом покладено на Залізницю, оскільки відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниці, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень і не суперечать положенням Цивільного та Господарського кодексу України.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача, викладені у відзиві на позов (а.с. 69) про те, що при проведенні розрахунку суми недостачі вантажу застосуванню підлягає норма природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто з розрахунку 2% маси, а не 1%, зазначеної в перевізних документах, оскільки згідно п. 27 Правил видачі вантажів, при видачi вантажiв, маса яких унаслiдок їх властивостей зменшується при перевезеннi, норма недостачi (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для мінерального палива становить 1 % маси, зазначеної в перевiзних документах.
Враховуючи наведене, а також те, що вугілля за класифікацією корисних копалин відноситься до мінерального палива, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що при розрахунку недостачі потрібно застосовувати 1 % маси, у зв'язку з чим відхиляє вищевказані твердження відповідача як безпідставні та необґрунтовані.
Також, апеляційний господарський суд вважає безпідставними висновки місцевого господарського суду та доводи відповідача про необхідність врахування при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/13327/17, оскільки обставини, які були предметом розгляду у справі №910/13327/17, відмінні від обставин у даній справі. Зокрема, за обставинами справи №910/13327/17 позов про стягнення збитків із Залізниці було заявлено Покупцем товару на підставі укладеного між ними договору про організацію перевезень вантажів. При цьому, вартість втраченого вантажу позивачем було розраховано на підставі виставленого Продавцем товару рахунку-фактури, без представлення суду доказів оплати Покупцем цього рахунку. Тобто, фактично за обставинами справи №910/13327/17 позивачем не було доведено права власності чи іншого речового права на втрачений вантаж, про відшкодування вартості якого він просив.
Натомість у даній справі, позов заявлено вантажовідправником, який не є дійсним власником товару, однак право на пред'явлення позову про відшкодування вартості нестачі вугілля у нього виникло на підставі переуступного напису вантажоодержувача, що не суперечить нормам статті 133 Статуту.
При цьому, висновки суду апеляційної інстанції у даній справі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.06.2018 у справі № 910/435/17, від 07.08.2018 у справі №910/23346/16, від 24.07.2018 у справі № 910/22325/16, від 10.08.2018 у справі № 910/22324/16 та ін.
Висновки суду
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки за результатами дослідження наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, судом не встановлено обставин, які свідчили б про відсутність вини перевізника у втраті вантажу під час перевезення та заподіяння збитків, які підлягають відшкодуванню у розмірі, встановленому Статутом залізниць України.
З врахуванням викладеного, за даних фактичних обставин, судова колегія дійшла висновку про скасування судового рішення у даній справі з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати
Судові витрати у справі, у тому числі за подання апеляційної скарги, в порядку вимог ст. 129 ГПК України, покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Добропільська ЦЗФ” - задовольнити.
Рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2018 у справі №910/18412/17 скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Львівська залізниця (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 00176472) 24001 (двадцять чотири тисячі одну) грн 07 коп вартості нестачі вугілля, 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору за подання позову та 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
На виконання постанови місцевому господарському суду видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначено ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький
Судді Н.М.Кравчук
ОСОБА_1