Справа № 240/4958/18
Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко А.В.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
20 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
за участю: секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (повний текст виготовлено 29.11.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови,
В жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Борисовської І.А. від 20.09.2018 про відкриття виконавчого провадження 57263088 щодо стягнення виконавчого збору в сумі 299597,46 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що позивачем у добровільному порядку виконано рішення суду, а тому зважаючи на те, що державним виконавцем не було вчинено будь-яких фактичних дій, спрямованих на примусове виконання рішення, відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.
Крім того, скаржник вважає, що оскільки виконавче провадження з виконання судового рішенння по справі № 296/1665/12-ц відкрито 01.09.2016 то до спірних правовівідносин не може застосовуватись Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, який набув чинності 05 жовтня 2016 року.
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повноважного представника для участі у справі, до суду не направив.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18 серпня 2016 року Корольовським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист у справі 296/1665/12-ц про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «ОТП Банк» 257580,87 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 11.06.2014 - 2995974,61 грн.
01 вересня 2016 року державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби м.Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Гарастовською А.А. винесено постанову ВП №52063130 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі 296/1665/12-ц.
01.03.2017 в межах виконавчого провадження ВП № 52063130 на підставі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Борисовською І.А. винесено постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_3
11.09.2018 відповідно до ухвали Корольовського районного суду м.Житомира від 03.08.2018 у справі 296/1665/12-ц головним державним виконавцем Борисовською І.А. винесено постанову про заміну стягувача, у виконавчому провадженні №52063130 з примусового виконання рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 02.07.2016 у справі 296/1665/12-ц з ПАТ «ОТП Банк» на ОСОБА_5
20 вересня 2018 року на підставі заяви стягувача від 10.09.2018 головним державним виконавцем Борисовською І.А. у виконавчому провадженні ВП №52063130 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із виконанням боржником рішення в повному обсязі.
В той же день державним виконавцем Борисовською І.А. відповідно до ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні ВП №52063130 винесено постанову про стягнення виконавчого збору (№6/55669), згідно якої постановлено стягнути з ОСОБА_7 виконавчий збір у розмірі 299597,46 грн., а також постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57263088 з виконання постанови 6/55669, виданої Корольовським ВДВС м.Житомир ГТУЮ у Житомирській області 20.09.2018 про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави виконавчого збору в сумі 299597,46 грн.
Позивач, вважаючи незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасвання постанови головного державного виконавця Борисовської І.А. про відкриття виконавчого провадження ВП № 57263088 з виконання постанови 6/55669, виданої Корольовським ВДВС м.Житомир ГТУЮ у Житомирській області 20.09.2018, про стягнення з ОСОБА_3 на користь держави виконавчого збору в сумі 299597,46 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, враховує наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегією суддів встановлено, що на момент відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом 296/1665/12-ц, виданим Корольовським районним судом м.Житомира був чинний Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Згідно з частиною 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Зважаючи на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52063130 з виконання виконавчого листа у справі 296/1665/12-ц винесено на момент дії Закону № 606-XIV то колегія суддів вважає, що строки пред'явлення останньої до виконання мають застосовуватись відповідно до норм вищезазначеного закону, а з огляду на те, що спірна постанова відповідача винесена в період дії Закону № 1404-VIII, то до правовідносин, які виникли між сторонами внаслідок її прийняття слід застосовувати Закон № 1404-VIII.
Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи (ст.3 Закону № 606-XIV).
Як передбачено частиною 2 статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
За правилами ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Статтями 27-28 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
За змістом статті 27 Закону № 1404-VIII (чинного на момент винесення відповідачем спірної постанови) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Отже строк, визначений державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, є тим строком протягом якого боржник добровільно може виконати рішення і в цьому разі виконавчий збір та інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, з боржника не стягуються.
Разом із тим, після спливу такого строку (на наступний день) розпочинається процедура примусового виконання рішення з передбаченими у статті 27 Закону № 1404-VIII негативними для боржника правовими наслідками.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.07.2018 у справі №803/1749/14, від 26.07.2018 у справі № 818/667/17 та від 04.10.2018 у справі №819/2389/15.
Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Частиною другою цієї ж статті встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Водночас, частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2018 року головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби м.Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Борисовською І.А. у виконавчому провадженні ВП № 52063130 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із виконанням боржником рішення в повному обсязі.
Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що вказаній постанові, передувала постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі 296/1665/12-ц, виданого Корольовським районним судом м.Житомира 18 серпня 2016 року, винесена посадовою особою ДВС 01.09.2016, який у встановлений законом строк боржником не виконаний.
Невиконання боржником у встановлений строк рішення суду в добровільному порядку є підставою для примусового виконання такого рішення, що, в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження.
При цьому Закон не ставить можливість застосування таких санкцій у залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2018 у справі № 819/2389/15.
Отже, зважаючи на те, що рішення суду позивачем виконане поза межами строку встановленого статтею 25 Закону № 606-XIV (чинного на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), про що свідчить заява стягувача від 10.09.2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова державного виконавця № 57263088 від 20.09.2018 про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання постанови № 6/55669 "Про стягнення з боржника виконавчого збору" винесена на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для скасування останньої відсутні.
Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції, станом на час розгляду даної справи, постанова №6/55669 від 20.09.2018 на примусове виконання якої винесено спірну постанову, не скасована та позивачем не оскаржувалась, що свідчить про передчасність поданого позову
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.