Справа № 2240/3007/18
Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
19 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Черняк А.В.,
представника відповідача: Кундиловської М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року (повний текст якого складено у м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
у вересні 2018 року позивач - ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 13.04.2017 №10-1302-2207.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що податковим органом неправомірно нарахований транспортний податок за 2016 рік, оскільки виходячи із розрахунку визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, вартість належного їй автомобіля марки LEXUS, моделі RX 350, тип легковий універсал - В, об'єм двигуна 3456, тип пального - В, 2012 року випуску менша за 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №10-1302-2207 від 13 квітня 2017 року. Стягнуто на користь ОСОБА_3 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинами справи. Так, апелянт вказав на те, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Так, згідно з даних АІС "Податковий блок" "Облік платежів" "Транспортний податок" "Перелік суб'єктівта об'єктів оподаткування" за ОСОБА_3 рахується легковий автомобіль LEXUS, моделі RX 350, об'єм двигуна 3456, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2012. За даними інформації Мінекономрозвитку щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ" за офіційними прайс-листами дилерів, належний позивачу автомобіль оподатковується транспортним податком.
30 листопада 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому остання вказала на безпідставність доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час, та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, позивач - ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки LEXUS, моделі RX 350, тип легковий універсал - В, номер шасі НОМЕР_2, об'єм двигуна 3456, тип пального - В, 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3.
13.04.2017 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №10-1302-2207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000 грн. за податковий період 2016 рік.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернулася до суду для його скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган не мав належної інформації про середньоринкову вартість автомобіля позивача, а відтак не мав підстав для прийняття спірного рішення. Крім того, згідно наданої на вимогу суду Мінекономрозвитком інформації (лист №3805-05/42038-05 від 26.09.2018), середньоринкова вартість автомобіля LEXUS RX 350, з об'ємом двигуна 3,5 літра, бензин, 2012 року випуску становила 862,341,61 грн., а тому транспортний засіб позивача не є об'єктом оподаткування транспортним податком за вказаний період.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) було введено транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції, що діяла у період з 01 січня по 31 грудня 2016 року) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до ст. 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.
Положеннями пп. 12.3.2, 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України передбачено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Станом на 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн (ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року складали 1033500 грн.
Тобто, об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 пп. 267.2.1 п. 267.2 ст,і 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень п. 2 якої (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Відповідно до п. 3 Порядку №403 середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.
З аналізу викладених норм можна зробити висновок, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення має бути отримана від Мінекономрозвитку податковим органом інформація про автомобіль.
Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Так апелянт вказує на те, що головним сервісним центром Міністерства внутрішніх справ України на підставі Переліку об'єктів оподаткування транспортним податком сформовано та надано до ДФС відомості, необхідні для нарахування транспортного податку фізичним особам, що внесені до Єдиного державного реєстру легкових автомобілів та їх власників у 2016 році. Отримана інформація завантажена до розділу "Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування" (закладка "Транспортний податок" підсистеми "Облік платежів") ІТС "Податковий блок".
Згідно з даних АІС "Податковий блок" "Облік платежів" "Транспортний податок" "Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування" за ОСОБА_3 рахується легковий автомобіль LEXUS, моделі RX 350, об'єм двигуна 3456, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 2012.
За даними інформації Мінекономрозвитку щодо автомобілів, середньоринкова вартість яких розрахована на основі даних ДП "Держзовнішінформ" за офіційними прайс-листами дилерів, належний позивачу автомобіль оподатковується транспортним податком.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що фактично інформація про автомобілі, які є об'єктом оподаткування, отримана відповідачем від головного сервісного центру МВС України, яка обґрунтовано не визнана судом першої інстанції належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку, оскільки таку інформацію відповідач мав одержати виключно від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, до повноважень якого і належить визначення вартості автомобілів, які підпадають під оподаткування транспортним податком.
Більше того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.06.2018 по справі №806/1970/16, від 08.08.2018 по справі №813/3073/17, від 29.08.2018 по справі №826/13821/16 обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Однак, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідачем не надано інформації, отриманої безпосередньо від Мінекономрозвитку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, податковий орган не мав належної інформації про середньоринкову вартість автомобіля позивача та не мав підстав для прийняття спірного рішення.
Відповідна інформація надана Мінекономрозвитком листом №3805-05/42038-05 від 26.09.2018 лише на вимогу суду першої інстанції, з якої слідує, що автомобіль LEXUS RX 350 з об'ємом двигуна 3,5 літра включений до переліку лише зі строком експлуатації до 2 років (включно) (а.с. 30-31), в той час як у звітному періоді строк експлуатації автомобіля позивача становив 4 роки.
Зазначену обставину доводи апеляційної скарги відповідача жодним чином не спростовують, оскільки фактично повторюють зміст відзиву на позовну заяву, якому в повній мірі надано оцінку судом першої інстанції при винесенні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 13.04.2017 №10-1302-2207, у зв'язку із чим судом першої інстанції обґрунтовано прийнято рішення про його скасування.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справ, то колегія суддів вважає, що підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 20 грудня 2018 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.