Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" грудня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2959/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розгянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Кегичівка третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Управління Державної казначейської служби України у Кегичівському районі Харківської області, смт. Кегичівка, про стягнення коштів у розмірі 33 564,84 грн.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, смт. Кегичівка, про стягнення 8 796,35 грн. 3% річних та 24 768,49 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2018 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" залишено без руху через недотримання ст.ст. 162, 164 ГПК України. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 листопада 2018 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2959/18, розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Водночас, вказаною ухвалою залучено до участі у справі Управління Державної казначейської служби України у Кегичівському районі Харківської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
17 грудня 2018 року, через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 35059), який судом долучено до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01 липня 2015 року, між позивачем (постачальник) та відповідачем (платник) було укладено договір № 30/07 про відшкодування субсидій та компенсацій населенню. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, предметом цього договору є відносини сторін щодо фінансування субсидій, пов'язаних із споживанням природного газу населенням (населення). Згідно з умовами договору постачальник здійснює постачання природного газу, надалі газ, населенню, яке отримує субсидії, а платник здійснює проведення розрахунків за спожитий природний газ у частині субсидій, пов'язаних із споживання газу населенням, відповідно до постанови КМУ від 11.01.2005 року № 20 (зі змінами) та постанови КМУ від 04 березня 2002 року № 256 (зі змінами). Сума договору складається із вартості нарахованих субсидій на послуги постачальника наданих населенню щомісяця. Постачальник зобов'язується, постачати в 2015 р. газ населенню, яке отримує субсидії. Щоквартально, не пізніше 15 числа наступного місяця, надавати платнику інформацію щодо громадян, які користуються субсидією і не сплачують обов'язкову плату за використаний газ. Щомісячно, до 27 числа, надавати платнику інформацію про вартість та об'єми споживання газу громадянами (перелік-запити для обміну даними в електронному вигляді) (п.п. 2.1, 2.1.1., 2.1.2, 2.1.3 договору). Платник зобов'язується, щомісячно надавати постачальнику до 1 числа місяця, що настає за звітним, інформацію про фактичне нарахування у звітному місяці розмірів субсидій для населення та списки громадян, яким проведені перерахунки зазначених субсидій. При надходженні субвенцій з держаного бюджету та в межах затвердженого кошторису відшкодовує постачальнику вартість послуг, наданих отримувачам субсидій, згідно актів звіряння (п.п. 2.2, 2.2.1, 2.2.5 договору). Сторони зобов'язуються, щомісячно, не пізніше 8 календарних днів після закінчення звітного місяця, складати акти звіряння взаємних розрахунків за спожитий природний газ населенням, яке отримує субсидії (п.п. 2.3, 2.3.1 договору). Відповідно до п. 7.1 договору, даний договір набирає чинності з 1 липня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ щодо фінансування субсидій, пов'язаних із споживанням газу населенням - до їх повного виконання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач, з метою отримання оплати вартості спожитого природного газу у 2015 році, уклав спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (СПР), підписані зі сторони Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації, ТОВ "Харківгаз Збут", ПАТ "Харківгаз", НАК "Нафтогаз України". Згідно з вищевказаними протокольними рішеннями сторони уклали їх з метою погашення взаємної заборгованості. Так, відповідно до розділів 1 вищевказаних протокольних рішень, їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11 січня 2005 року "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій". У розділі 2 протокольних рішень погоджено перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні розрахунків та послідовність виконання сторонами цього рішення. Відповідно до спільних протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: - СПР № 210 від 21 січня 2016 року на користь ТОВ "Харківгаз Збут" має бути перераховано по Кегичівському району - 4 182 093,00 грн.; - СПР № 211 від січня 2016 року на користь ТОВ "Харківгаз Збут" має бути перераховано по Кегичівському району - 1 804 559,00 грн.; - СПР № 331 від 25 січня 2016 року на користь ТОВ "Харківгаз Збут" має бути перераховано по Кегичівському району - 652 822,00 грн.; - СПР № 796/6 від 23 лютого 2016 року на користь ТОВ "Харківгаз Збут" має бути перераховано по Кегичівському району - 7 279,00 грн.; - СПР № 756 від 23 лютого 2016 року на користь ТОВ "Харківгаз Збут" має бути перераховано по Кегичівському району - 1 203 451,00 грн.; - СПР № 758 від 23 лютого 2016 року на користь ТОВ "Харківгаз Збут" має бути перераховано по Кегичівському району - 1 533 631,00 грн. Як вказує позивач, відповідач всупереч положенням норм чинного законодавства у встановлений строк кошти за надані послуги з газопостачання по субсидіям відшкодував несвоєчасно, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо. Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до Закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню) здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256), яким встановлено механізм фінансування видатків з місцевих бюджетів щодо надання житлових субсидій населенню на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету. Відповідно до пункту 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256). Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (далі - Порядок № 20). Відповідно до п. 6 Порядку № 20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п. 7 Порядку № 20). Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03 серпня 2015 року № 493/688 (далі - Порядок № 493). Згідно з п. 2.3 Порядку № 493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників га/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг). Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5 Порядку № 493). Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби. Отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг (п.п. 7, 8 Порядку № 256 в редакції чинній на момент виникнення зобов'язань). Відповідно до частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України. Окрім того, листом від 30 червня 2011 року №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, ати цивільного законодавства, інші юридичні факти. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого сума 3% річних складає 8 796,35 грн. та інфляційних втрат складає 24 768,49 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 796,35 грн. 3% річних та 24 768,49 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позов (вх. № 35059 від 17 грудня 2018 року), залишена судом без розгляду, з огляду на наступне. Так, приписами ст. 42 ГПК України встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду. Згідно ч. 1 ст. 178 ГПК України, відповідач має право подати до суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі. Як вбачається з ухвали господарського суду Харківської області від 12 листопада 2018 року по справі № 922/2959/18, судом встановлено, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк, з дня вручення ухвали, на подання до суду відзиву, дана ухвала отримана представником відповідача 15 листопада 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення. Тобто, відповідач мав строк на подання до суду відзиву на позовну заяву - до 30 листопада 2018 року (включно), відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України. Втім, вказаний відзив відповідачем було подана до суду за допомогою поштової установи 14 грудня 2018 року, тобто поза межами строку, встановленого судом. Відповідно до приписів ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Враховуючи вище викладене, а саме подання відповідачем відзиву на позов з пропуском строку, встановленого судом та без жодного обґрунтування поважності причин такого пропуску, відзиві на позов (вх. № 35059 від 17 грудня 2018 року) залишається судом без розгляду.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 91, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 232, 233, 236-241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації (64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, буд. 30, код ЄДРПОУ 03196475) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 8 796,35 грн. 3% річних, 24 768,49 грн. інфляційний втрат за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субвенцій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управляння багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації (64003, Харківська обл., Кегичівський р-н, смт. Кегичівка, вул. Імені Волошина, буд. 30, код ЄДРПОУ 03196475) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", 61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 1 762,00 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено 20.12.2018 р.
Суддя ОСОБА_1
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/
справа № 922/2959/18