Справа № 826/1105/16 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
20 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів: Беспалова О.О., Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року (дата виготовлення повного тексту рішення невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними: Договору банківського вкладу (депозиту) № 010-26503-050215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 5 лютого 2015 року; Договору банківського вкладу (депозиту) № 011-26503-050215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 5 лютого 2015 року (далі - Договори), укладених між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також щодо застосування наслідків їх нікчемності;
- зобов'язати відповідача надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а саме відносно ОСОБА_3 за вищевказаними договорами;
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_3 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до Договору банківського вкладу (депозиту) №010-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США від 05 лютого 2015 року та Договору банківського вкладу (депозиту) №011-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США від 05 лютого 2015 року. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
На зазначене рішення суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що Договір банківського вкладу (депозиту) №010-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США від 05 лютого 2015 року та Договір банківського вкладу (депозиту) №011-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США від 05 лютого 2015 року є нікчемними в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно із ст. 308 КАС України справа переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив наступні обставини, які учасниками процесу не оскаржуються.
Між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 05 лютого 2015 року укладено Договір банківського вкладу (депозиту) №010-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США, за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №010-26503-050215, зарахування коштів на який в сумі 5041,99 доларів США здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку у день укладення сторонами договору. Вклад залучається на строк, що обчислюється з дати його зарахування на рахунок по дату повернення вкладу - 19 лютого 2015 року.
Крім того, між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 5 лютого 2015 року до Договору від 5 лютого 2015 року №010-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США, за якою сторони домовилися викласти п. 1.8 частини 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
Згідно Платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №1 від 05 лютого 2015 року ОСОБА_4 перераховує на рахунок Позивача №26307112961019 кошти у розмірі 5041,99 доларів США.
Також між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 05 лютого 2015 року укладено Договір банківського вкладу (депозиту) №011-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США , за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, зарахування коштів на який в сумі 2505,47 доларів США здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку у день укладення сторонами договору. Вклад залучається на строк, що обчислюється з дати його зарахування на рахунок по дату повернення вкладу - 19 лютого 2015 року.
Крім того, між сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 5 лютого 2015 року до Договору від 5 лютого 2015 року №011-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США, за якою сторони домовилися викласти п. 1.8 частини 1 Договору в наступній редакції: « 1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
Згідно Платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності №2 від 5 лютого 2015 року ОСОБА_5 перерахувала на рахунок Позивача НОМЕР_1 кошти у розмірі 2505,47 доларів США.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно якого з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію строком на 3 місяці та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08 квітня 2015 року №71 внесено зміни до рішення від 02 березня 2015 року №51 та вказано, що тимчасову адміністрацію запроваджено строком на 6 місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року.
У подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду від 03 серпня 2015 року №147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02 жовтня 2015 року.
Наказом Уповноваженої особи від 16 вересня 2015 року №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» у зв'язку з виявленням комісією нікчемних правочинів відповідно до ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» приписано застосувати наслідки нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі до Договорів №010-26503-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США та №011-26503-050215 від 05 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Зростаючий» у доларах США.
У зв'язку з викладеним представником ПАТ «Дельта Банк» на адресу Позивача були направлені Повідомлення від 23 вересня 2015 року №8821/2 та №8821/1067 про нікчемність правочинів - Договорів на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Постановою Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати ПАТ «Дельта Банк».
05 жовтня 2015 року згідно рішення виконавчої дирекції Фонду №181 від 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 03.10.2017 року включно.
У номері 187(6191) друкованого видання газети «Голос України» опубліковано оголошення про те, що з 08 жовтня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк»; для отримання коштів вкладники ПАТ «Дельта Банк» з 08 жовтня 2015 року по 18 листопада 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду - АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Укргазбанк».
Вважаючи свої права на отримання гарантованої суми коштів за договором вкладу за рахунок Фонду порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що Уповноваженою особою Фонду не доведена наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За змістом п. 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 2 та п. 1 ч. 4 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Цивільний кодекс України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
Порядок відкриття вкладного (депозитного) рахунку визначений у п. 10.1 Інструкції.
Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Згідно пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
З аналізу наведених положень Інструкції вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір. Окрім цього, вказані положення також передбачають зараховування коштів, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та позиваччем укладено Договір банківського вкладу (депозиту) №010-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США, за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок №26307112961019, зарахування коштів на який в сумі 5041,99 доларів США здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку у день укладення сторонами договору та Договір банківського вкладу (депозиту) №011-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США, за умовами якого Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, зарахування коштів на який в сумі 2505,47 доларів США здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу банку у день укладення сторонами договору.
Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі 200 000 грн.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв'язку тим, що на думку відповідача договори банківських вкладів є нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI.
Так, ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні договори вкладів не передбачають жодних умов, які б надавали не встановлені законом переваги будь-яким кредиторам банку. Надходження коштів на рахунок позивача від іншої особи не свідчить про нікчемність ні договорів вкладів, ні самих транзакцій щодо перерахування коштів, оскільки ці правочини вчинені у межах чинного законодавства, що регулює договірні відносини та відносини у сфері банківської діяльності.
Водночас, норми чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я.
Відповідно до пунктів 1 та 3 постанови правління Національного банку України від 16.09.2013 № 365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку.
На час дії цієї постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить цій постанові.
Колегія суддів наголошує на тому, що положення наведеної постанови містять заборону щодо перерахування коштів на поточний валютний рахунок фізичної особи з рахунків третіх осіб. Проте, наведені приписи не регулюють питання зарахування коштів на валютні депозитні (вкладні) рахунки, тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що спірні правочини є таким, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсними спірних договорів.
При цьому, як було зазначено вище, Додатковою угодою №1 від 5 лютого 2015 року до Договору банківського вкладу (депозиту) № 010-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США від 5 лютого 2015 року та Додатковою угодою №1 від 5 лютого 2015 року до банківського вкладу (депозиту) № 011-26503-050215 «Зростаючий» у доларах США від 5 лютого 2015 року, до вказаних Договорів внесено зміни та п. 1.8 статті 1 викладено у в наступній редакції: « 1.8 Зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладення сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що договори укладено у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк», якою зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ «Дельта Банк», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленим статтею 73 цього Закону.
Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Законом України «Про банки та банківську діяльність», а саме статтею 75 передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 року.
Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення).
Згідно з підпунктами 5.2, 5.3 Положення, Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.
Отже, вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні та карткові рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Крім того, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не могла знати про віднесення Банку до категорії проблемних.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_3, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.
Водночас, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Також, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.
Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Отже, встановлена правова природа згаданого наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року по справі №802/351/16-а.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів вважає за необхідне рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2018 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними: Договору банківського вкладу (депозиту) № 010-26503-050215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 5 лютого 2015 року; Договору банківського вкладу (депозиту) № 011-26503-050215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 5 лютого 2015 року, укладених між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також щодо застосування наслідків їх нікчемності, а провадження в цій частині закрити.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення першої інстанції повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 319, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемними: Договору банківського вкладу (депозиту) № 010-26503-050215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 5 лютого 2015 року; Договору банківського вкладу (депозиту) № 011-26503-050215 «Найкращий від Миколая» у доларах США від 5 лютого 2015 року, укладених між Позивачем та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», відповідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також щодо застосування наслідків їх нікчемності, а провадження в цій частині закрити.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддяО.А. Губська
СуддяО.О. Беспалов (з окремою думкою)
СуддяА.Б. Парінов
Повне судове рішення складено 20.12.2018