Справа № 810/4092/18 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова О.І.
20 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Губської О.А.,
Федотова І.В.
при секретарі судового засідання Гужві К.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Юрченко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень від 24 липня 2018 року № UА125110/2018/110669/2 та від 30 липня 2018 року № UА125110/2018/110670/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що під час судового розгляду справи суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, відповідач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач наголошує на тому, що Київською митницею ДФС з посиланням на докази було доведено, що позивачем не було надано можливості контролюючому органу перевірити достовірність заявлених відомостей. Водночас, судом першої інстанції не було встановлено вказані обставини та зроблено висновки, які прямо суперечать як обставинам справи так і наявним у справі доказам. Разом з цим, апелянт звертає увагу суду, що митний орган наділений повноваженнями витребовувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості, за наявності підстав для сумніву в митній оцінці товару, що переміщується через митний кордон України. При цьому, зауважив, що в повідомленні Київською митницею ДФС зазначались підстави для витребування додаткових документів у декларанта, які б дозволяли пояснити чи спростувати виявленні розбіжності. Разом з цим, відповідач також наголошує, що не зобов'язаний проводити консультації з декларантом у письмовому вигляді.
Зі змісту апеляційної скарги також вбачається, що відповідач просить суд зменшити позивачу розмір компенсації витрат на правову допомогу, оскільки дана справа віднесена до категорії незначної складності. У свою чергу, підготовка до розгляду справи, консультації, опрацювання матеріалів адвокатом, на думку апелянта не відноситься до складу витрат на правничу допомогу. За наведених обставин, відповідач вважає, що витрати позивача на правову допопомогу у визначеному судом розмірі є неспівмірними із судовим розглядом даної справи.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання явку уповноваженого представника до суду не забезпечив.
Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за даною явкою.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бреннтаг Україна" перебуває на обліку у Київській митниці ДФС, як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності.
Основним видом економічної діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля. Видами діяльності позивача за КВЕД є : 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет; 72.19 дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25 квітня 2017 р. між позивачем (покупець) та компанією "Бреннтаг Угорщина Керескедемлі КФТ" (постачальник), було укладено контракт купівлі-продажу № 7301086-3 (далі - контракт № 7301086-3).
Відповідно до умов цього Контракту, покупець купує у продавця товар, описаний у договорі у відповідності з термінами і умовами, викладеними нижче та доданими до цього договору. Найменування товару для кожної окремої поставки фіксується у відповідних інвойсах на відвантаження, що є невід'ємною частиною договору. Кількість товару, пакування та ціна на кожне відвантаження формується згідно із замовленням покупця та фіксується у відповідних інвойсах на відвантаження разом. Товар готовий до відвантаження на протязі 30 днів з моменту отримання замовлення Продавцем. Відвантаження здійснюється автомобілем. В умовах поставки сторони визначили FCA Будапешт, Угорщина згідно Інкотермс - 2010. Оплата товару здійснюється в євро на рахунок продавця згідно з виставленим інвойсом протягом 30 днів після відвантаження.
Зі змісту вказаного договору також вбачається, що кожне відвантаження супроводжується наступними документами: інвойс або проформа-інвойс, СМR, еспортна декларація, сертифікат походження та сертифікат аналізу на партію
Строк дії цього договору з 25 квітня 2017 по 31 грудня 2018 року.
23 та 30 липня 2018 р. декларантом було подано до митного оформлення товар, отриманий за цим контрактом, зокрема, №UА125110/2018/413753 та № UА125110/2018/414395 відповідно (водень хлористий).
Митна вартість товару за вказаними деклараціями була визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
До декларації № UА125110/2018/413753 позивачем було подано такі документи:
- інвойс (0380);
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730);
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (4104);
- договір про надання послуг митного брокера (4207);
- декларація-інвойс, складена експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро (7016);
- інші некласифіковані документи: паспорт безпеки, сертифікат аналізу (9000); копія митної декларації країни відправлення (9610).
Разом з тим, розглянувши відповідні документи позивача Київська митниця ДФС встановила, що документи містять розбіжності, зокрема, декларантом не заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9а ДМВ), що протирічить наявній у митниці інформації щодо пов'язаності ТОВ «Бреннтаг Україна» та Бреннтаг Угорщина Керескедемлі КФТ. Разом з цим, також зазначено, що копія митної декларації країни відправлення надана без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України та не містить умов поставки; договір на надання послуг з перевезення № 08-08/2014 датований 06.10.2014, а додаткова угода № 3 надана до цього договору від 06.10.2017.
За наведених обставин, 24 липня 2018 року контролюючим органом було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію);
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію з біржових організацій про вартість товару або сировини.
Позивач для підтвердження митної вартості додатково надав такі документи з урахуванням вказаних вимог контролюючого органу:
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товару, що є ідентичним та/або подібним оцінюваному товару;
- розрахунок ціни (калькуляцію) товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновок про якісні вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Крім того, позивачем було подано до відповідача заяву, в якій зазначалося, що позивачем було надано усі наявні документи та містилося прохання про винесення рішення стосовно митної вартості товарів.
24 липня 2018 року відповідачем за результатами розгляду поданих позивачем документів, було винесено рішення № 125110/2018/110669/2, яким було відкореговано митну вартість товару шляхом збільшення розміру переплаченого мита та ПДВ на загальну суму 8355,60 Євро, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2018/00047.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію від 24 липня 2018 року №UA125110/2018/414043.
До декларації № UА125110/2018/414395 позивачем було подано такі документи:
- інвойс (0380);
- міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730);
- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007);
- рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця (3009);
- розрахунок ціни (калькуляція) (3021);
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (4104);
- некласифікований внутрішній договір (контракт) (4200);
- договір про надання послуг митного брокера (4207);
- договір (контракт) про перевезення (4301);
- декларація-інвойс, складена експортером, якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 євро (7016);
- інші некласифіковані документи: паспорт безпеки, сертифікат аналізу (9000);
- копія митної декларації країни відправлення (9610).
30 липня 2018 відповідач за результатом розгляду вказаних документів направив позивачу електронне повідомлення у якому зазначив, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності, зокрема, декларантом не подана заявка на перевезення відповідно до пункту 5.1 Договору на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 06.01.2018, а також у додатковій угоді № 3 від 21.02.2018 про транспортно-еспедиційне обслуговування зазначено посилання на Договір від 06.10.2017 № 08-08/2014.
З огляду на зазначене, Київська митниця ДФС вважає, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів у зв'язку з чим, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію);
- виписку з бухгалтерської документації;
висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію з біржових організацій про вартість товару або сировини.
На виконання вказаних вимог митного органу позивачем було додатково подано наступні документи:
- довідкову інформацію щодо вартості товару у країні-експортері, що є ідентичним та/або подібним оцінюваному товару;
- розрахунок ціни (калькуляцію) товару;
- виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Разом з тим, позивач також надав заяву, в якій зазначив, що підприємством було подано усі наявні у нього документи у зв'язку з чим, останній просив винести рішення стосовно митної вартості товарів.
За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською митницею ДФС було винесено рішення № 125110/2018/110670/2 про коригування митної вартості товару та збільшено розмір переплаченого мита та ПДВ на загальну суму 8862,00 Євро. Разом з цим, відповідачем було також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2018/00049.
З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію від 31 липня 2018 року № UA125110/2018/414492.
Не погоджуючись із прийнятими Київською митницею ДФС рішеннями щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Разом з цим, судом зазначено, що посилання відповідача на розбіжності у договорі перевезення також не спростовують правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною контракту, оскільки витрати на перевезення підтвердженні. Разом з цим, на переконання суду, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного Кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Приписами статті 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів та зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електроної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості, наведений у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Згідно з частиною 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу змісту частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма узгоджується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Статтею 8 Митного кодексу України визначено принципи здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 53 Митного кодексу України, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право лише у передбачених частинами 3, 4 статті 53 Митного кодексу України випадках витребовувати у декларанта додаткові документи.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.
Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
При цьому, суд звертає увагу, що законодавством встановлений обов'язок митного органу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з цим, декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надавати додаткові документи на письмову вимогу митного органу лише в разі їх наявності.
Як встановлено судом, з метою митного оформлення товару ввезеного на територію України відповідно до умов контракту від 25.04.2017 № 7301086-3, позивачем було обрано основний метод визначення митної вартості товару (визначеному в інвойсах) та надано митному органу (на підтвердження заявленої митної вартості) перелік документів, передбачених частиною 2 статті 53 та статті 335 Митного кодексу України, про що зазначено у графі 44 ЕМД та картці відмови.
Крім того, на виконання вимог митного органу щодо надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару, які визначені останнім в електронних повідомленнях позивачем було надано всі наявні у нього документи із визначеного переліку.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що крім переліку основних документів, а саме: декларацій митної вартості та документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічного договору (контракту), інвойсів, бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару було надано також додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема, договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, розрахунок ціни (калькуляцію).
При цьому, доводи відповідача про те, що декларант відмовився від подання додаткових документів - не відповідає дійсності, та спростовується наявними у справі доказами.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи на які посилається відповідач в обґрунтування неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору у зв'язку з тим, що подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, з огляду на таке.
Щодо посилання посадових осіб митного органу на те, що декларантом не заявлено про взаємозалежність продавця та покупця (графа 9а ДМВ), що протирічить наявній у митниці інформації щодо пов'язаності ТОВ «Бреннтаг Україна» та Бреннтаг Угорщина Керескедемлі КФТ, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було правильно вказано про те, що навіть з назв з назв сторін договору є зрозумілим, що вони є взаємопов'язаними суб'єктами господарювання: ТОВ "Бреннтаг Україна" та ТОВ "Брентаг Угорщина Керескеделмі".
Разом з цим, колегія суддів зауважує, що Відповідно до пункту 4 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року для цілей цієї Угоди особи вважаються пов'язаними між собою, якщо:
а) вони є службовцями або директорами підприємств один одного;
б) вони юридично визнані партнерами по бізнесу;
в) вони є роботодавцем і працівником;
г) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них;
д) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого;
е) обидва безпосередньо чи опосередковано контролюються третьою особою;
г) разом вони безпосередньо чи опосередковано контролюють третю особу;
ж) вони є членами однієї і тієї ж сім'ї.
Водночас, згідно з приписами пунктів 12, 13 статті 58 Митного кодексу України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У свою чергу, як встановлено колегією суддів, відповідачем не надано жодних доводів та доказів, що позивач та продавець є взаємопов'язаними особами, а також про те, що взаємовідносини покупця і продавця вплинули на ціну оцінюваних товарів.
При цьому, колегія суддів наголошує, що лише за наявності таких обґрунтувань та підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість орган доходів і зборів має право витребувати у декларанта додаткові документи, передбачені цим пунктом для підтвердження чи спростування такого впливу, а саме: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
При цьому, пунктом 15 зазначеної статті встановлено, що декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Частиною 14 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Не зважаючи на те, що відповідачем не було доведено що позивач та продавець є взаємопов'язаними особами, а також про те, що взаємовідносини покупця і продавця вплинули на ціну оцінюваних товарів, позивачем на спростування відповідних сумніві контролюючого органу було надано додаткові документи, зокрема, розрахунок ціни (калькуляцію).
Відносно того, що копія митної декларації країни відправлення надана без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України та не містить умов поставки, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Водночас, вимог щодо перекладу митної декларації країни відправлення відповідачем не зазначалось, та при цьому, колегія суддів зауважує, що митна декларація країни відправлення є додатковим документом для підтвердження або перевірки відомостей, зазначених у митній декларації.
У свою чергу, судом встановлено, що умови поставки визначені у інших документах поданих позивачем до митного оформлення та при цьому не містили будь-яких суперечностей. Зокрема, оскільки у наданих суду деклараціях у п. 20 визначено умови поставки FCA Budapest, аналогічна інформація вказана також у контракті № 7301086-з від 25.04.2017 та інвойсах, які між іншим, є основними документами, що пред'являються до митного оформлення.
Тобто, наведена обставина не є належною підставою, яка свідчить про неможливість перевірки заявленої декларантом митної вартості товару.
Безпідставним є також і посилання Київської митниці ДФС на те, що договір на надання послуг з перевезення № 08-08/2014 датований 06.10.2014, а додаткова угода № 3 надана до цього договору від 06.10.2017.
Так колегія суддів звертає увагу, що у вказаній додаткові угоді № 3 від 21 лютого 2018 року міститься посилання на Договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 08-08/2014 та при цьому, вказаний Договір надавався декларантом до митного оформлення у зв'язку з чим, контролюючий орган мав можливість перевірити достовірність та повноту відповідних даних. Крім того, судом першої інстанції було правильно зауважено, що відповідач у картці відмови в прийнятті митної декларації № 125110/2018/00049 самостійно вказав правильний рік цього договору (2014 р.), але тим не менше залишив цю розбіжність як підставу для вимоги додаткових документів.
Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованим зауваження суду першої інстанції, що митний орган має враховувати, що ненадання повного пакету додаткових документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Судом першої інстанції було також правильно вказано про те, що доводи відповідача відносно не надання позивачем всіх витребуваних митним органом додаткових документів, у сукупності з викладеними обставинами не спростовують правильності визначення митної вартості позивачем, оскільки вона повністю підтверджувалася поданими ним при проходженні митних формальностей документами.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками Київського окружного адміністративного суду, що відповідачем не доведено наявності розбіжностей у поданих позивачем документах для визначення митної вартості товару, ознак їх підробки або відсутності усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо доводів апелянта відносно проведених консультацій, то судом першої інстанції про порушення процедури їх проведення митним органом у рішенні не вказувалось, у зв'язку з чим вказані доводи апелянта колегія суддів вважає безпідставними та не приймає до уваги.
Відповідно до вимог ч. 2 10 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як убачається ч. 4 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Крім того, п. 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
З огляду на зазначене, та враховуючи що позивачем при здійсненні експорту товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України., колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відповідачем не було обґрунтовано та доведено неможливість визначення митної вартості за ціною контракту та підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У свою чергу, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що відповідно до припсів частини 7 статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідного клопотання відповідачем у ході розгляду даної справи у суді першої інстанції не заявлялось та жодних доказів щодо не співмірності витрат відповідачем суду також надано не було.
Разом з цим, належного обґрунтування щодо неспівмірності відповідної суми витрат із підтвердженням їх належними та допустими доказами матеріали апеляційної скарги також не містять.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно визначено розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.243-245, 308, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді О.А. Губська
І.В. Федотов
Повний текст постанови виготовлено 20 грудня 2018 року