65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"13" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1766/18
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" (вул. Мечнікова, б. 2, БЦ "Парус", м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 37403140)
До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (вул. Заводська, б. 3, м. Южне, Одеська область, 65481; код ЄДРПОУ 00206539)
про внесення змін до договору
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з ОСОБА_1
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 30.05.2018 р.;
Від відповідача: ОСОБА_3 - на підставі довіреності № 848 від 20.03.2018 р.
Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" , звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" про внесення змін до Договору № 20/СН-244 від 21.12.2017 р. на переробку давальницької сировини, укладеного між ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та ПАТ "Одеський припортовий завод", виклавши його п.9.1 у наступній редакції: "Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 6 місяців з моменту набрання чинності рішення суду про внесення змін до цього пункту Договору, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення."
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 серпня 2018р. відкрито провадження у справі № 916/1766/18 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 листопада 2018 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1766/18. та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав , викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, що надійшла до суду 09.10.2018р., за у заяві по суті справи , що надійшла до суду 01.11.208р.
Відповідач - Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 10.09.2018р., запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 18.10.2018р.
Позивач у справі зазначає, що 21 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (Виконавець) було укладено Договір №20/СН-244 на переробку сировини (надалі - Договір) , за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з переробки давальницької сировини на готову продукцію і відвантаження готової продукції на автомобільний, залізничний або морський транспорт Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію й оплатити роботи з переробки давальницької сировини. (п. 2.1. Договору).
Згідно до п. 4.1. Договору результатом виконаних робіт і наданих послуг за цим Договором є готова продукція, вироблена виключно на виробничих потужностях Виконавця, завантажена на транспортний засіб Замовника і прийнята Замовником. Право власності на готову продукцію належить Замовнику.
Умовами п. 4.4. Договору погоджено, що сторони щомісяця погоджують кількість і терміни виробництва готової продукції виходячи з обсягів давальницької сировини запланованої до поставки, що підлягає визначенню в додаткових угодах до цього Договору.
Відповідно до п. 9.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання, і діє до 31 липня 2018 року (включно), а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
Однак, як зазначає позивач, під час дії Договору №20/СН-244 на переробку сировини від 21 грудня 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” від відповідача було отримано лист №1856 від 14.06.2018р., у якому було зазначено, що відповідно до Договору №20/СН-244 на переробку сировини від 21 грудня 2017 року Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" з 30-31 січня 2018 року розпочало виробництво аміаку та карбаміду з давальницької сировини (природного газу). У вказаному листі також було зазначено, що у зв'язку з критичним завантаженням складу зберігання карбаміду Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод” було вимушене в березні-квітні поточного року декілька разів припиняти та знову відновлювати виробництво карбаміду. Крім того, у листі вказувалось, що нестабільний тиск природного газу на вході заводу призводив до необхідності зміни навантаження агрегату з виробництва аміаку, а також , що 30 квітня 2018 року виробництво товарної продукції на Публічному акціонерному товаристві "Одеський припортовий завод" було повністю призупинено відповідно до повідомлення від 25.04.2018р. №18-1083 про припинення подачі природного газу від ПАТ „Укртрансгаз”.
Позивач зазначив, що також, у вищезгаданому листі відповідачем було вказано, що незаплановані зупинки та часті зміни навантаження агрегатів з виробництва аміаку та карбаміду призвели до виникнення несправності обладнання, у зв'язку з чим виконуються ремонтні роботи, які , згідно з графіком ремонтно-відновлювальних робіт на вказаних виробництвах будуть закінчені в першій декаді серпня 2018 року.
З урахуванням таких обставин, позивач зазначає, що сторони Договору фактично не мали змоги виконати його умови протягом 6-ти місяців на які він був укладений, оскільки договір припинив свою дію 31 липня 2018 року, а відповідач повідомив, що відновлювальні роботи закінчаться тільки в серпня 2018 року.
За таких обставин, позивач вважає, що є необхідність в продовженні строку дії договору шляхом внесення до нього змін в цій частині, з метою досягнення підприємницьких цілей для яких він укладався.
В обґрунтування позову позивач посилається на положення ч.1, ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, де закріплено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, а сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Керуючись зазначеною нормою законодавства, позивач 03 липня 2018р. на адресу Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод” направив пропозицію з проектом окремої Додаткової угоди щодо зміни умов Договору на переробку давальницької сировини, а саме щодо зміни строку його дії шляхом продовження на 6-ть календарних місяців, починаючи 31 липня 2018 року.
Позивач зазначає, що вказану пропозицію Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” відповідачем було отримано 13 липня 2018р, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0315062868334 та відповідна роздруківка з сайту щодо відстеження пересилання поштового відправлення.
Посилаючись на положення ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України, де закріплено, що сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, позивачем вважає, що відповідач повинен був надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” відповідь про результати розгляду відповідної пропозиції стосовно внесення змін до укладеного між ними Договору, однак, відповіді позивачем отримано не було.
Ґрунтуючи позовні вимоги позивач також посилається на ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Також, позивач посилається на ч. 2 зазначеної статті , згідно якої якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Позивач також зауважив, що при укладанні Договору сторони визначили строк його дії та обсяг давальницької сировини, що має бути перероблений та відвантажений на автомобільний, залізничний або морський транспорт. Отже, , сторони розраховували на конкретні обсяги поставки давальницької сировини та отримання з неї готової продукції, а також прибутку від її продажу. Однак, як зазначає позивач, у зв'язку з обставинами, які наведені Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод» у листі №1856 від 14 червня 2018 року, сторони не змогли досягти тих цілей, які були зафіксовані Договором.
Також позивач зазначає, що для застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України є обов'язкові умови, а саме : на момент укладання договору сторони виходили з того, що обладнання на заводі буде працювати справно, буде достатньо місць на складі для зберігання товарів, тиск природного газу на вході до заводу буде стабільним. Зміна обставин зумовлена причинами, які Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” не могло усунути після їх виникнення, оскільки виробничі потужності (обладнання, трубопроводи, тощо) та склади належать Публічному акціонерному товариству "Одеський припортовий завод”, який здійснює їх ремонт та управління. Виконання Договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки після зупинення власного виробництва відповідач не несе жодних витрат по Договору, а в свою чергу позивач зобов'язаний оплатити не тільки виготовлену продукцію, але й домовитися за постачання давальницької сировини та фрахтування транспорту для перевезення готової продукції, що є фактичними втратами позивача. Крім того, позивач зазначає, що із суті Договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни наведених у позові обставин несе заінтересована сторона - позивач.
На підставі наведеного позивач вважає, що у зв'язку з істотною зміною обставин , якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” та Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод” керувалися при укладанні Договору, та відмовою останнього їх усунути , наявні всі підстави для того, щоб суд своїм рішенням змінив умови Договору в частині продовження строку його дії на 6-ть календарних місяців.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що положеннями укладеного між сторонами Договору визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія”, як Замовник доручає, а Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод”, як Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з переробки давальницької сировини на готову продукцію і відвантаження готової продукції на автомобільний, залізничний або морський транспорт Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію й оплатити роботи з переробки давальницької сировини.
Відповідно до п. 1.10 Договору визначено, що готова продукція - це рідкий аміак і карбамід.
Відповідно до п. 4.4. Договору сторони щомісяця погоджують кількість і терміни виробництва готової продукції виходячи з обсягів давальницької сировини запланованої до поставки, що підлягає визначенню в Додаткових угодах до цього Договору.
Відповідач зауважив, що виготовлена ним готова продукція зберігається на складі Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод” та відвантажується позивачем згідно умов, викладених в Додатках №2, 6 до Договору. При цьому, перший місяць зберігання готової продукції на складі відповідача не підлягає окремій тарифікації з боку Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод”. Оплата за зберігання готової продукції понад 1 місяць проводиться згідно з щомісячними додатковими угодами.
Пунктом 5.6. Договору визначено, що оплата вартості робіт за цим Договором проводиться Замовником в національній валюті України - гривні прямим банківським переказом на рахунок Виконавця, відповідно до виставленого рахунку на умовах часткової передоплати: 70% вартості робіт - до 23 числа місяця попереднього місяцю виконання робіт, 20% - до 15 числа місяця виконання робіт, остаточний розрахунок - на протязі 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт за відповідний місяць. Умови та терміни оплати погоджуються сторонами в Додаткових угодах до поточного Договору.
Відповідно до п. 3.2. Договору всі витрати, пов'язані з транспортуванням і розподілом природного газу по магістральних і розподільчих газопроводах згідно тарифів встановлених НКРЕП несе Замовник. У разі якщо витрати, пов'язані з транспортуванням і розподілом природного газу по магістральних і розподільчих газопроводах згідно тарифів встановлених НКРЕКП несе Виконавець, Замовник повністю компенсує всі витрати пов'язані з транспортуванням природного газу, на умовах передплати 80% запланованих витрат на пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки, 15% запланованих витрат не пізніше 15 числа місяця поставки, кінцевий розрахунок за компенсацію витрат проводиться не пізніше 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт за відповідний місяць. Інші умови, з урахуванням вказаного, визначаються сторонами у відповідній окремій додатковій угоді.
Як зазначає відповідач, з метою виконання даного Договору, 14 лютого 2018р. між Товариством з обмеженою „Газоторгова компанія”, як Агентом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія", як Принципалом, було укладено Агентський договір №2-18ГК/003 , за умовами якого Агент зобов'язується за винагороду , протягом лютого 2018р. здійснювати за дорученням Принципала від свого імені та за рахунок Принципала юридичні і фактичні дії щодо постачання природного газу Публічному акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" в межах Договору №20/СН-244 на переробку давальницької сировини від 21.12.2017р., укладеного між Принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія",та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" .
Відповідач вказує, що відповідно до п. 2.4.2. Агентського договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" зобов'язане виплатити Агенту винагороду в розміру 50 000 грн. в строк до 20.03.2018р. шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок Агента або, за окремою домовленістю, шляхом передачі Продукції, асортимент, обсяг та вартість якої Сторонами буде узгоджено додатково.
Також відповідач наголошує, що аналогічний агентський договір між позивачем та Товариством з обмеженою „Газоторгова компанія” було укладено 01.05.2018р.
Відповідач зазначає, що Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод" зобов'язання за Договором виконує в повному обсязі та належним чином, проте, прийнятті зобов'язання за Договором щодо оплати робіт з переробки давальницької сировини та послуг з боку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" систематично порушуються, що призвело до виникнення заборгованості та нарахування пені за прострочення авансових платежів на загальну суму 131 959 764 грн. 88 коп., яка підлягає сплаті.
Також, ґрунтуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що користуючись правом передбаченим п. 6.5. Договору на переробку давальницької сировини №20/СН-24 від 21.12.2017р. та з метою забезпечення погашення боргу який мав сплатити позивач відповідачеві, який станом на 01.06.2018р. складав 24 048 853 грн. 58 коп. відповідач в період з 01.06.2018р. по 25.06.2018р. включно здійснив притримання та реалізацію готової продукції виготовленої з давальницької сировини для позивача в розмірі 281,440 тон на загальну суму 2 406 868 грн. 80 коп., в тому числі карбамід навалом - 175,040 тог на загальну суму 1 470 338 грн. 00 коп., карбамід розфасований у біг-беги - 106,400 тон на загальну суму 936 532 грн. 80 коп. За посиланнями відповідача, з урахуванням здійснених у період з 01.06.2018р. по 13.06.2018р. заходів з реалізації готової продукції виготовленої з давальницької сировини Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія", сума заборгованості позивача перед відповідачем складає 21 641 984 грн. 71 коп.
Відповідач вказує суду, що саме внаслідок порушення позивачем взятих на себе зобов'язань відповідач в березні-квітні був змушений припинити та знову відновити роботу по виробництву карбаміду, внаслідок цього з 30.04.2018р. виробництво відповідачем товарної продукції було повністю припинено, адже фактично було зупинено постачання природного газу, який використовується відповідачем як сировина.
Станом на вересень 2018 р. позивач не здійснив оплату відповідачеві за надані послуги та виконані роботи, які передбачені укладеним між ними Договором.
Також відповідач пояснює, що 27.04.2018р. на адресу Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод” від Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” надійшло повідомлення №283-0 від 26 квітня 2018р. про припинення (обмеження) газопостачання. За посилкам відповідача, п.1 Додаткової угоди від 18.04.2018р. №17 до Договору на переробку давальницької сировини від 21.12.2017р. №20/СН-244 на позивача покладено зобов'язання постачання природного газу, що має використовуватися відповідачем у травня 2018р. у якості давальницької сировини. Посилаючись на неналежне виконання з боку позивача господарських зобов'язань, відповідач зупинив потужності заводу.
Відповідач зазначає, що підставою зупинення виробництва є несправність обладнання, яке вийшло з ладу внаслідок не регулярного постачання природного газу та невчасному здійсненні ремонтних та профілактичних робіт.
Окрім того, відповідач вважає, що з моменту порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" договірних зобов'язань та не сплати відповідачеві грошових коштів за виконані роботи та надані послуги, позивач фактично в односторонньому порядку розірвав Договір №20/СН-244 на переробку давальницької сировини від 21.12.2017р.
На підставі викладеного відповідач вважає, що підстав для пролонгації Договору №20/СН-244 на переробку давальницької сировини не має..
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, судом встановлено, що правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (Виконавець) виникли на підставі укладеного між ними 21 грудня 2017 року Договору №20/СН-244 на переробку давальницької сировини.
Відповідно до п. 2.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього Договору роботи з переробки давальницької сировини на готову продукцію і відвантаження готової продукції на автомобільний, залізничний або морський транспорт Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти готову продукцію й оплатити роботи з переробки давальницької сировини. За домовленістю сторін готова продукція Замовника може бути відвантажена на експорт так і на внутрішній ринок України у відповідності до умов Додаткової угоди. (п. 2.2. Договору).
Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Отже, Договір №20/СН-244 на переробку давальницької сировини від 21.12.2017р. є договором про надання послуг.
Умовами п. 3.1. Договору визначено, що плановий обсяг давальницької сировини, який Замовник передає Виконавцю, згідно з цим Договором, становить до 360 млн. куб. м. природного газу на умовах укладання додаткових угод на кожен місяць поставки як визначено в п. 3.2. цього Договору (надалі Додаткові угоди).
Пунктом 3.2. Договору закріплено, що всі витрати, пов'язані з транспортуванням і розподілом природного по магістральних і розподільчих газопроводах згідно тарифів встановлених НКРЕКП несе Замовник. У разі якщо витрати, пов'язані з транспортуванням і розподілом природного газу по магістральних і розподільчих газопроводах згідно тарифів встановлених НКРЕКП несе Виконавець, Замовник повністю компенсує всі витрати пов'язані з транспортуванням природного газу, на умовах передплати 80% запланованих витрат не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки, 15% запланованих витрат не пізніше 15 числа місяця поставки, кінцевий розрахунок за компенсацію витрат проводиться не пізніше 3-х банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт за відповідний місяць. Інші умови, з урахуванням вказаного, визначаються сторонами у відповідній окремій додатковій угоді.
Умовами п. 3.3. Договору визначено, що плановий обсяг давальницької сировини, який Замовник передає Виконавцю у місяці поставки, та виробленої з неї у місяці поставки готової продукції визначається Додатковими угодами до цього Договору, які підписуються сторонами до початку місяця поставки (до 18-го числа місяця, що передує місяцю поставки, за винятком першого місяця).
Згідно до п. 4.1. Договору результатом виконаних робіт і наданих послуг за цим Договором є готова продукція, вироблена виключно на виробничих потужностях Виконавця, завантажена на транспортний засіб Замовника і прийнята Замовником. Право власності на готову продукцію належить Замовнику.
Умовами п. 4.4. Договору погоджено, що сторони щомісяця погоджують кількість і терміни виробництва готової продукції виходячи з обсягів давальницької сировини запланованої до поставки, що підлягає визначенню в додаткових угодах до цього Договору.
Крім того, 16.02.2018р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №5 до Договору №20/СН від 21.12.2017р. та 16.03.2018р. було укладено Додаткову угоду №9 до Договору №20/СН від 21.12.2017р., даними угодами сторонами було погоджено кількість давальницької сировини, що планується до постачання у березня та квітні 2018 року.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Положеннями ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Частинною 4 ст. 652 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Положеннями ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” від Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" отримано лист №1856 від 14.06.2018р., яким Виконавець за Договором №20/СН-244 на переробку сировини від 21.12.2017 р. повідомив про те, що з 30-31 січня 2018 року розпочато виробництво аміаку та карбаміду з давальницької сировини (природного газу). Але, у зв'язку з критичним завантаженням складу зберігання карбаміду Публічне акціонерне товариство "Одеський припортовий завод” було вимушене в березні-квітні поточного року декілька разів припиняти та знову відновлювати виробництво карбаміду. Крім того, у листі вказувалось, що нестабільний тиск природного газу на вході заводу призводив до необхідності зміни навантаження агрегату з виробництва аміаку.
З даного листа також вбачається, що 30 квітня 2018 року виробництво товарної продукції на Публічному акціонерному товаристві "Одеський припортовий завод" було повністю призупинено відповідно до повідомлення від 25.04.2018р. №18-1083 про припинення подачі природного газу від ПАТ „Укртрансгаз”. Незаплановані зупинки та часті зміни навантаження агрегатів з виробництва аміаку та карбаміду призвели до виникнення несправності обладнання, виконання ремонтних робіт, які згідно з графіком ремонтно-відновлювальних робіт на вказаних виробництвах , будуть закінчені в першій декаді серпня 2018 року.
Отже, проаналізувавши факти та обставини, що були викладені відповідачем у листі №1856 від 14.06.2018р., суд приходить до висновку, що Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" не виконувались належним чином зобов'язання за укладеним Договором №20/СН-244 на переробку давальницької сировини від 21.12.2017р.
Відповідно до п. 9.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту підписання, і діє до 31 липня 2018 року (включно), а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання.
Ґрунтуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” зазначало, що у зв'язку з обставинами, які виникли та відповідно були наведені відповідачем у листі №1856 від 14.06.2018р., сторонами не було досягнуто цілей та мети, які узгоджено положеннями укладеного між ними Договору№20/СН-244 на переробку давальницької сировини від 21.12.2017р.
Судом встановлено, що на виконанні приписів законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія” направило на адресу відповідача ОСОБА_4 з проектом додаткової угоди щодо зміни умов укладеного між ними Договору в частині зміни строку його дії. Проте протягом 20 днів, як то передбачено ч. 3 ст. 188 Господарського кодексу України відповіді на дану пропозицію на адресу позивача від Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" не надходило.
Суд вважає, що під час виконання умов укладеного між сторонами Договору, змінились істотні обставини, які зумовили неможливість виконання з боку відповідача зобов'язань за умовами укладеного між сторонами Договору №20/СН-244 на переробку давальницької сировини від 21.12.2017р.
Отже, на думку суду, є наявні підстави для внесення відповідних змін щодо продовження строку дії укладеного між ними Договору за для своєчасного та в повному обсязі виконання з боку Виконавця прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо переробки давальницької сировини на готову продукцію та відвантаження відповідної продукції.
Крім того, наразі виконання умов укладеного Договору, без внесення відповідних змін до нього щодо строку дії, порушує майнові інтереси позивача, оскільки, при укладанні Договору, позивач не міг передбачити настання зазначених обставин, в момент укладення Договору позивач виходив з того, що обладнання на заводі буде працювати справно та без перебоїв, тиск природного газу на вході до заводу буде стабільним та місць на складі зберігання товарів буде достатньо.
Судом також враховується дотримання позивачем положень ст. 652 Цивільного кодексу України, щодо зміни істотних обставин, якими сторони керувались при укладання Договору та приписів, що визначені ст. 188 Господарського кодексу України, при заявлені відповідних вимог щодо внесення змін до договору.
Отже, підсумовуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" , у зв'язку з чим позовні вимоги про внесення змін до Договору № 20/СН-244 на переробку давальницької сировини, укладеного 21.12.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Всеукраїнська Енерго Компанія" та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод", шляхом викладення його п.9.1 у наступній редакції: "Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 6 місяців з моменту набрання чинності рішення суду про внесення змін до цього пункту Договору, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення." - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням зазначеного, суд вважає , що позивачем у справі вірно обрано спосіб захисту порушеного права та охоронюваного інтересу, з урахуванням того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" є стороною за Договором Д № 20/СН-244 на переробку давальницької сировини від 21.12.2017 р.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" - задовольнити повністю.
2. Внести зміни до Договору № 20/СН-244 на переробку давальницької сировини, укладеного 21.12.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" та Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод", виклавши п.9.1 Договору у наступній редакції: "Цей Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 6 місяців з моменту набрання чинності рішення суду про внесення змін до цього пункту Договору, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.".
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (вул. Заводська, б. 3, м. Южне, Одеська область, 65481; код ЄДРПОУ 00206539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська Енерго Компанія" (вул. Мечнікова, б. 2, БЦ "Парус", м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 37403140) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили .
Повне рішення складено 20 грудня 2018 р.
Суддя Н.В. Рога