20 грудня 2018 року м. Київ №372/2576/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Губської О.А.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2018 року (суддя Кравченко М.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського Управління патрульної поліції м. Києва старшого сержанта Мишути Андрія Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_2 звернувся до Обухівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до поліцейського Управління патрульної поліції м. Києва старшого сержанта Мишути Андрія Олександровича, у якому просив:
- скасувати постанову серії НК №660985 від 16 серпня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. винесену поліцейським Управління патрульної поліції м. Києва старшим сержантом поліції Мишутою Андрієм Олександровичем;
- провадження по адміністративній справі у відношенні позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії НК № 660985 від 16 серпня 2018 року, винесену поліцейським управління патрульної поліції м. Києва старшого сержанта Мишутою Андрієм Олександровичем по справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Департаментом патрульної поліції подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, в якій просить скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2018 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Щодо підстав для подання апеляційної скарги Департаментом патрульної поліції, апелянт зазначив, що враховуючи положення ст. ст. 15, 19 Закону України «Про Національну поліцію» рішення у справі може вплинути на права та Департаменту патрульної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права і має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської службі України та банківських установах, має печатки із. зображенням Державного Герба України, інші печатки та штампи; Департамент патрульної поліції є органом, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, я також інших, джерел, не заборонених, законом, згідно із щорічним кошторис а видатків, передбачених для Національної поліції.
В свою чергу, згідно з вимогами ч. 4 p. І Положення, про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.07.2015 №73 (зі змінами) Департамент патрульної поліції організовує діяльність підрозділів патрульної поліції та здійснює контроль за їх діяльністю. Пунктом 32 частини 1 розділу III Положення передбачено, що Департамент патрульної поліції відповідно до завдань патрульної поліції організовує, забезпечує та контролює діяльність підрозділів Департаменту патрульної поліції та працівників. Відповідач є посадовою особою Департаменту патрульної поліції, а саме Департамент патрульної поліції забезпечує виконання рішень прийнятих за наслідками розгляду адміністративних справ віднесених до повноважень органів та посадових осіб Національної поліції щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності за здійснення останніми адміністративних правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, тому рішення у справі безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси і обов'язки Департаменту патрульної поліції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для зупинки транспортного засобу позивача стало виявлення відсутності полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за допомогою перевірки в системі МТСБУ, що є в свою чергу порушенням п. 2.1 ґ) розділу 2 ПДР.
Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.08.2018 поліцейським патрульної поліції м. Києва старшим сержантом Мишутою А.О. винесена постанова серії НК № 660985 про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_2 16.08.2018 року о 08 год. 30 хв., в м. Києві, по вул. Каштановій, 13, керував автомобілем НОМЕР_1, не маючи при собі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. «ґ» п. 2.1 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Вважаючи таку постанову незаконною, та такою, що порушує його права та законні інтереси позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством, натомість, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови жодного доказу, який би свідчив про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.
Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно п. 3, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно пп. «ґ» п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до пп. «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Згідно п. 21.1, 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Стосовно транспортних засобів, які не беруть участі в дорожньому русі, укладення договору страхування є необов'язковим. Положення цього пункту не поширюється на осіб, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону. Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод; органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України.
Відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Пунктом 21.4 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, установлену законом.
В даному випадку, підставою для зупинки транспортного засобу позивача стало виявлення відсутності Полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за допомогою перевірки в системі Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).
Так, згідно інформації Централізованої бази даних МТСБУ, станом на 16.08.2018 (дату винесення оскаржуваної постанови) та 08.11.2018 (дата винесення рішення судом першої інстанції), так і станом на 17.12.2018 поліс за державним номером транспортного засобу АА8110ОМ, яким керував позивач, відсутній.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма є імперативною, та встановлює відповідальність за відсутність при собі або не пред'явлення для перевірки поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), а відтак, є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Отже, керування транспортним засобом можливе лише за наявності Полісу, і такий може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом та відсутність Полісу є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Так, позивач не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції копію діючого (на час винесення оскаржуваної постанови) поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на спростування доводів постанови серії НК № 660985.
Крім того, позивачем жодним чином не заперечується те, що на вимогу інспектора поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ним надано не було, а доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач не мав права вимагати пред'явити поліс, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки діючими нормативно-правовими актами прямо передбачено обов'язок особи, яка керує транспортним засобом, пред'явити чинний поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на вимогу працівника поліції.
Відтак, доводи, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 08 листопада 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до поліцейського Управління патрульної поліції м. Києва старшого сержанта Мишути Андрія Олександровича про визнання дій протиправними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до ч.3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді О.А. Губська
Є.О. Сорочко