ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 грудня 2018 року № 826/2804/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" Ларченко Ірини Миколаївни
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" Ларченко Ірини Миколаївни, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" Кононця В.В., що оформлене у вигляді наказу Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ "Євробанк" №237-ОД від 12.12.2016 щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями в частині визнання нікчемною операції (транзакції) по зарахуванню коштів в розмірі 200 000, 00 грн. на депозитний рахунок НОМЕР_2 згідно з договору банківського вкладу (депозиту) №ДВ-28545/UAH від 15.06.2016.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 26.03.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що комісією з перевірки правочинів укладених ПАТ «Євробанк», призначеної наказом від 21.06.2016 №26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів на підставі п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було виявлено ряд нікчемних правочинів, зокрема правочини (операції, транзакції) із готівки через касу банку з рахунків клієнтів банку, а також правочини (операції, транзакції) із готівки через касу банку для поповнення власних рахунків, що зазначені в додатках до акту перевірки №22. Так, додатком №1 до акту було встановлено нікчемність правочинів від 15.06.2016, проведених ОСОБА_1 щодо поповненнях власного депозитного рахунку. Наказом №237-ОД від 12.12.2016 правочини визнані нікчемними. Позивач вважає вказане рішенням протиправним, оскільки вказаний правочин не порушує публічний порядок та не спрямований на порушення прав, свобод та інтересів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що виявлення законних підстав нікчемності правочину відбулося у спосіб, який передбачений «Порядком виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення», затвердженого рішенням виконавчої. дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016. До того ж відповідач зазначив, що позивачем не обґрунтовано, які саме його права та законні інтереси порушені оспорюваним наказом №237-ОД від 12.12.2016, у зв'язку з чим вимоги вважає передчасними.
Крім того, відповідач просив суд залишити позовну заяву без розгляду з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду.
Позивач у своїх поясненнях зазначив, що повідомлення про нікчемність правочину від відповідача не отримував, про зміст порушеного права дізнався лише 12.01.2018, коли отримав відповідь на відзив в адміністративній справі №826/14861/17.
У судовому засіданні, що відбулося 17.05.2018 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.08.2018.
02.08.2018 суд на підставі вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як вбачається із письмових пояснень позивача, 15.06.2016 ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Євробанк» договір банківського вкладу (депозиту) №ДВ-28545/UAH.
На виконання вимог п. 4 вищевказаного Договору ОСОБА_1 здійснив вклади на загальну суму 200 000,00 грн.
На підставі рішення Правління Національного банку України від 17.06.2016 № 73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» до категорії неплатоспроможних» відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.06.2016 № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.07.2016р. №1183 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» у ПАТ КБ «Євробанк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на два місяці з 17.06.2016р. по 16.08.2016р.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 №215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 серпня 2016 року №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Євробанк» з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ «Євробанк», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно.
15.06. 2016 Рішенням Правління НБУ №70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних» ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» був віднесений до категорії проблемних, а абз. 13 ч, 2 названого Рішення Правління НБУ були установлені такі обмеження в його діяльності як: «не допускати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.
17.06.2016 Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО №1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» було розпочато процедуру виведення ПАТ КБ «Євробанк» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17.06.2016 по 16.07. 2016 (включно) та призначено уповноваженою особою Фонду з делегуванням усіх повноважень тимчасового адміністратора, які визначені ст. ст. 37-39 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків Відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації Департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Кононцю Вадиму Валерійовичу.
21.06. 2016 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» було видано Наказ №26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів» на виконання ч. 2 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
07.07.2016 рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №1183 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ КБ «Євробанк» було продовжено строк тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку ПАТ КБ «Євробанк» з 17.07.2016 року по 16.08.2016 року.
16.08.2016 Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №1523 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» у банку було запроваджено процедуру ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та призначено уповноважену особу Фонду з делегованими усіма повноваженнями ліквідатора, які визначені ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» - Кононця Вадима Валерійовича.
16.08. 2016 Наказом ФГВФО №330 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «Євробанк» та делегування повноважень ліквідатора банку» у ПАТ КБ «Євробанк» було запроваджено процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду, з делегованими усіма повноваженнями ліквідатора - Кононця Вадима Валерійовича.
16.08.2016 було винесено Рішенням Правління НБУ №215 - рш «Про відкликання банківської ліцензії ПАТ КБ «Євробанк».
19.08.2016 розпочато процедуру виплати вкладникам гарантованих сум відшкодування.
У зв'язку з цим, позивач звернувся із відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, за результатами якого відкрито провадження в адміністративній справі №826/14861/17.
Отримавши 12.01.2018 відзив на позовну заяву в адміністративній справі №826/14861/17, позивач дізнався про протиправність, прийнятого відповідачем наказу №237-ОД від 12.12.2016, у зв'язку з чим, звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
У силу частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників загального реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.
Тобто, за правилами частини другої ст. 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Із матеріалів справи вбачається, що наказом №237-ОД від 12.12.2016 транзакції по зарахуванню грошових коштів на депозитний рахунок №ДВ-28545/UAH від 15.06.2016 були визнані нікчемними.
Як слідує зі змісту наказу №237-ОД від 12.12.2016 підставою для віднесення проведеного позивачем правочину (транзакції) до нікчемних стало те, 15.06.2016 в період з 16:29 год. по 16:32 год. через касу Банку було проведено 20 операцій на суму 3 473960, 00 грн. з призначенням платежу: надходження коштів на депозит фізичних осіб, що фактично було здійснити не можливо в проміжок короткого часу, а саме за 3 хв., 09 сек., у зв'язку з чим, транзакції визнано нікчемними на підставі ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Як зазначено в пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В той же час, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону №4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Водночас, у згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст.38 Закону №4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.
З вищевказаного вбачається, що наказ банку є його внутрішнім документом, який не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), а відтак, не можна вважати порушеними будь-які права таких осіб внаслідок прийняття цього наказу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05. 2018 у справі № 910/17448/16.
Отже, встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду вимог щодо визнання його протиправним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним транзакції по зарахуванню суми в розмірі 200 000, 00 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Судові витрати розподілу не підлягають згідно норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (71140, АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур