ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 грудня 2018 року № 826/7323/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просив суд зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області доплатити одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, поліції України. Наказом Головного управління поліції в Київській області від 26.01.2016 №21 о/с позивача було звільнено зі служби в поліції на підставі п. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Згідно свідоцтва про хворобу від 26.01.2016 №86/ЗВ, виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Київській області» позивачу було встановлено захворювання, яке отримане під час проходження служби в органах внутрішніх справ України. У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак, відповідач відмовив відповідачу в задоволенні такої заяви. Позивач вважає дану відмову протиправною, оскільки він є особою, яка відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» №565-XII від 20.12. 1990 (чинного на момент захворювання) яка має право на отримання відшкодування.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що порядок призначення одноразової грошової допомоги регулюється не ст. 23 Закону України «Про міліцію», а ст. 97 Закону України «Про національну поліцію» та Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.01.2016 № 4. Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку та умов, одноразова грошова допомога в разі втрати працездатності поліцейського, призначається та виплачується у випадках отримання, згідно з цим Законом. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції через причини, зазначені в цьому пункті. Прийняття рішень керівниками територіальних органів Національної поліції щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, яким була встановлена інвалідність під час проходження служби, суперечить вимогам пункту 4 частини 1 статті 97 Закону. Отже, на момент звернення позивача із заявою були відсутні правові підстави для її задоволення. Крім того, відповідач зазначив, що позивач вже звертався із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у 2016 році в задоволенні якої позивачу було відмовлено, що було також предметом розгляду справи №757/52273/16-а.
Розглянувши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
07.11.2015 позивач відповідно до наказу № 21о/с був прийнятий на службу до Головного управління Національної поліції в Київської області і з цього часу на нього розповсюджуються вимоги Закону України «Про поліцію».
У січні 2016 року позивач звернувся до військово-лікарської комісії і за результатами обстеження 26.01.2016 позивачу було зроблено висновок про причинний зв'язок захворювання позивача із проходженням служби в ОВС.
Наказом № 21 о/с від 26.01.2016 позивача звільнено зі служби з посади заступника начальника Переяслав-Хмельницького відділу поліції, в запас за ст. 77 п.п. 1 Закону України «Про національну поліцію».
25.04.2016 позивач пройшов медико-соціальну експертизу та йому було встановлено ІІ групу інвалідності, починаючи з 25.04.2016 та зазначено, що захворювання пов'язано із проходженням служби в ОВС.
25.04.2016 позивачем отримано довідку МСЕК серії АГ №0007404 та встановлено, що ступінь втрати професійної працездатності становить 70%.
31.01.2018 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності.
08.02.2018 відповідач листом №29/К-155 відмовив позивачу у здійсненні виплати та повідомив про відсутність правових підстав для такої виплати.
Враховуючи те, що відповідачем не було вжито заходів щодо виплати відповідної допомоги, позивач звернувся за захистом своїх прав із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VІІІ). З прийняттям зазначеного Закону втратив чинність Закон України «Про міліцію» 565-XII від 20.12. 1990. Згідно вимог ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. У зв'язку з тим, що Закон України
«Про міліцію» втратив свою чинність, суд застосовує до вказаних Закон України «Про Національну поліцію», що є чинним станом на момент розгляду даної справи.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Згідно з розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (п.15) встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Так, згідно з п.3 ч.1 ст. 97 №580-VІІІ від 02.07.2015 одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі визначення поліцейському інвалідності, яка настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання службових обов'язків під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежні суверенітету та територіальної цілісності України.
Відповідно до ч.2 ст.97 №580-VІІІ від 02.07.2015 порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейським встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 (далі - Порядок №4).
Згідно пункту 3 розділу ІІІ Порядку №4 заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії. При цьому служби державного нагляду за охороною праці органів поліції визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє у головних управліннях Національної поліції начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Отже, повноваження щодо складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги покладені на відповідних посадових осіб фінансового підрозділу ГУНП, а повноваження щодо прийняття рішення про його затвердження або відмову у затверджені покладені на керівника ГУНП.
Пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону №580-VІІІ встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Аналізуючи вказані вище норми права, суд дійшов висновку про те, що пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону №580-VІІІ встановлено граничний шестимісячний термін для встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Він спливає за закінченням 6 місяців після звільнення поліцейського з поліції.
Згідно п.2 ч. 1 Розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання ОГД є у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
У зв'язку з тим, що право у позивача на отримання грошової допомоги виникло з моменту отримання відповідного медико-експертного висновку -22.04.2016, то призначення та виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися відповідно до порядку, передбаченого Законом України «Про Національну поліцію» та у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону №580-VІІІ , 90-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, а не Закону України «Про міліцію» як обґрунтовував у своїх поясненнях позивач.
В той же час, за нормами п.п.3, 4 ч.1 Закону №580-VІІІ встановлено, що зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції чи виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції; інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 29.10.2018 по справі №287/129/17-а.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи акту огляду, позивачу встановлена ІІ група інвалідності з 22.04.2016 по 10.05.2017, тобто в межах шестимісячного строку. Крім того, суд звертає увагу, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у позивача незалежно, від часу встановлення інвалідності та від черговості медичного огляду (вперше чи повторний).
Судом встановлено, що позивач до заяви про виплату одноразової грошової допомоги від 31.01.2018 подав відповідачу наступні документи: копія довідки МСЕК серії АГ №0007404 від 25.04.2016; копія довідки МСЕК серії АВ №0198377 від 25.04.2016, копія свідоцтва про хворобу від 26.01.2016 №86/ЗВ, копії паспорта та індикаційного коду. Тобто, позивачем було подано відповідачу всі необхідні документи, перелік яких передбачений Порядком №4.
Частинами 4, 6 ст.100 Закону України № 580-VІІІ визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у частині другій цієї статті, призначається і виплачується за останнім місцем проходження служби поліцейським; особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Тобто, з вказаного слідує, що станом на момент звернення позивача із вищевказаною заявою (31.01.2018) у останнього були всі наявні правові підстави для звернення до Голови Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського із заявою (рапортом) про отримання одноразової грошової допомоги він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 4.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при розгляді заяви позивача від 31.01.2018 про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності від захворювання пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ діяв всупереч порядку та процедурі призначення і виплати ОГД, передбачених Порядком № 4, оскільки первинна група інвалідності позивачу встановлена менше ніж через шість місяців після звільнення зі служби із Головного управління Національної поліції в Київській області, а відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовні вимоги ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) у виплаті ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15) призначити та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур