19 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 214/5411/18(2-а/214/198/18)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 листопада 2018 року (головуючий суддя - Євтушенко О.І.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Коренькова Артема Сергійовича
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу із позовом до поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Коренькова Артема Сергійовича (далі - Відповідач), в якому просив скасувати постанову серії ЕАА №496807 від 23.07.2018 року, винесену Відповідачем відносно нього про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що 23.07.2018 року Відповідач протиправно виніс постанову серії ЕАА №496807, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки зміст постанови не відповідає дійсним обставинам справи, зокрема відсутні докази перетинання Позивачем саме суцільної лінії, а не переривистої. У зв'язку із зазначеним Позивач просив скасувати постанову серії ЕАА №496807.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу 01 листопада 2018 року у справі №214/5411/18(2-а/214/198/18) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №1 Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Коренькова А.С. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовлено (а.с. 83-85).
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що наведені позивачем доводи без їх доказового підтвердження, спростовуються обґрунтованою позицією відповідача та наданими ним доказами, які в своїй сукупності є свідченням доведеності наявності в діях ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обгрунтоване.
ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи без його участі, з огляду на відсутність можливості особисто бути присутнім під час судового розгляду справи.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 27.03.2018 року Відповідачем винесено постанову серії ЕАА №496807 про притягнення до адміністративної відповідальності Позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП у зв'язку з порушенням п.8.5.1 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 225 грн.
Винесення оскаржуваної постанови мотивовано тим, що 23.07.2018 року водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по автодорозі по вул. Арсентьєва біля буд.№13 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1. «суцільна лінія», а саме перетнув її під час руху ліворуч.
Оскарження правомірності винесеного суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 27.03.2018 року є предметом судового розгляду в даній справі.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X, Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353-XII, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV, Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" від 10.10.2001 року №1306.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.8.5.1 ПДР України горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.
Підрозділом 1 розділу 34 ПДР України передбачено, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Суцільними лініями горизонтальної розмітки є лінії 1.1 (вузька суцільна лінія), 1.2 (широка суцільна лінія) та 1.3 (подвійна суцільна лінія).
Лінія 1.1 «вузька суцільна лінія» поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію 1.1 перетинати забороняється.
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Водночас Відповідачем було надано суду відеозапис як доказ на підтвердження правомірності ухваленої відносно Позивача постанови та на спростування викладених у позові доводів. Такі докази були додані й до ухваленої постанови серії ЕАА №496807.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів бере до уваги той факт, що з наданого Відповідачем відеозапису встановлено дійсність перетину ОСОБА_1 горизонтальної дорожньої розмітки вузької суцільної лінії 1.1 з виїздом на зустрічну смугу руху з наступною зупинкою на зупинці громадського транспорту на смузі зустрічного напрямку руху. При цьому на відеозапису чітко зафіксовано стан дорожньої розмітки по вулиці Арсентьєва в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (запис №20180724073138000699, час запису 20.40.17), а конкретно в місці, де ОСОБА_1 здійснив перетин проїзної частини з виїздом за смугу зустрічного руху, дорожньої розмітки переривчастої лінії немає, а лише вузька суцільна.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Відповідачем у повній мірі підтверджено наявність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, що свідчить про законність та правомірність винесеної ним постанови серії ЕАА №496807.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.11.2018 року у справі №214/5411/18(2-а/214/198/18) необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 листопада 2018 року у справі №214/5411/18(2-а/214/198/18) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов