20 грудня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/836/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 Радувича до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 Радувич (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про призначення та нарахування пенсії за віком йому, ОСОБА_1 Радувичу, якими при нарахуванні пенсії було пропущено періоди трудового стажу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачем безпідставно не включено в стаж його роботи періоди, в яких він здійснював підприємницьку діяльність. Вказував, що факти здійснення підприємницької діяльності підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою про взяття на облік, копіями патентів та свідоцтвами платника єдиного податку.
Вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протиправними.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), не погоджуючись з позовними вимогами, надало до суду письмовий відзив проти позову, в якому зазначало, що відомості про позивача за 2003, 2005 роки в базі персоніфікованого обліку відсутні, за вказаний період звіти до органу Пенсійного фонду позивач не подавав. Зазначав, що в результаті проведеної перевірки в 2014 р. встановлено, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу по формі “ІНДАНІ-СПД” за 2000-2002 та 2004-2009 роки позивачем не подавались звіти про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідач зазначав, що страховий стаж з урахуванням даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку відповідно до фактично сплачених страхових внесків та інформації державної податкової інспекції у м. Чернівці щодо сплати фіксованого податку становить 30 років 11 місяців 19 днів. Вказував, що періоди, про які позивач вказував у позові також враховані.
Вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 01.10.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
05.11.2018 р. відповідачем подано до суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності його представника. Вказував, що проти позову заперечує в повному обсязі.
06.11.2018 р. позивачем подано до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження. Вказував, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Пунктом 10 ст. 4 КАС України визначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає, що подання до суду сторонами заяв про розгляд справи за їх відсутності не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 Радувич (ІНФОРМАЦІЯ_1, провулок Ракетний, 2, місто Чернівці, РНОКПП НОМЕР_1) перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком, яку призначено відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV з 18.04.2014 р.(а.с. 66 на звороті).
В позові позивач вказував, що в 2017 р. звертався до відповідача із заявою щодо нарахування йому пенсії.
Листом №709/Н-11 від 09.12.2017 р. відповідач повідомило позивача, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що розмір пенсії залежить від тривалості стажу та розміру заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України. У формулі обчислення пенсії передбачено застосування індивідуального коефіцієнта заробітку, що визначається для кожної застрахованої особи і дорівнює частці, отриманій внаслідок ділення розміру фактичної заробітної плати за кожен місяць на середню заробітну плату в Україні за відповідний період.
Відповідач вказував, що згідно з ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, яка призначена після 01.10.2011 р., встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, за наявності 35 років страхового стажу для чоловіків.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої згідно з статтею 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач зазначав, що страховий стаж позивача за матеріалами пенсійної справи з 18.10.2014 р. складає 30 років 11 місяців 18 днів (зарахований по 31.12.2010). Коефіцієнт страхового стажу становив 0,41738 ((30 років 12+11 місяців) : 12 :100 х 1,35 (величина оцінки одного року страхового стажу)).
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії викладено в статті 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Відповідно до частини 1 зазначеної статті для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
В листі відповідач зазначав, що для обчислення позивачу пенсії враховано заробітну плату за період роботи з 14.01.1986 р. по 31.09.1990 р. та з 01.07.2000 р. по 30.09.2001 р., з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р., з 01.05.2004 р. по 04.12.2004 р., 01.04.2006 р. по 13.12.2008 р. та з 01.05.2009 р. по 31.12.2010 р. (за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відповідно до фактично сплачених страхових внесків). Індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії - 1,33247. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 3598,97 грн (2700,98 грн - середня заробітна плата по Україні за 2013 рік х 1,33247). Розмір пенсії позивача з 18.10.2014 р. складав 1502,14 грн. З 01.12.2014 р. відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку проведення індексації грошових доходів населення пенсійна виплата підлягала індексації та становила 1524,92 грн (в тому числі індексація в сумі 22,78 грн).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 р. №213-VIII було внесено зміни до статті 47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якими у період з 1 квітня 2015 р. по 31.12.2015 р. у період роботи на посадах/роботах пенсія призначена особі відповідно до статті 47 Закону №1058-IV (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цього Закону, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, відповідач вказував, що з 01.04.2015 р. по 31.08.2015 р. виплата пенсії позивачу проводилась як працюючому пенсіонеру з урахуванням норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в сумі 1423,50 грн (85% від 1524,92 грн, але не менше 150 % від 949,00 грн (прожитковий мінімум встановлений для осіб, які втратили працездатність станом на 01.04.2015 р.)). З 01.09.2015 р. виплата пенсії проводилась в повному розмірі 1524,92 грн, оскільки розмір пенсії не перевищив 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність прожитковий мінімум (1074,00 грн х 150%).
Відповідач також інформував позивача, що з 01.10.2017 р. відповідно до Закону України від 03.10.2017 р. №2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” пенсії призначені відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” перераховувалися із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн) із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Тому, з 01.10.2017 р. коефіцієнт страхового стажу становить 0,30917 ((30 років х 12+11 місяців) : 12 : 100).
Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 5015,95 грн (3764,40 грн - середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки х 1,33247).
Отже, розмір пенсійної виплати позивача з 01.10.2017 р. збільшився на 25,86 грн та складає 1550,78 грн (5015,95 грн х 0,30917).
Одночасно відповідач повідомляв позивача, що відповідно до поданої ним заяви від 13.11.2017 р. №6/1496 проведено перерахунок пенсії у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності, при цьому розмір пенсійної виплати не змінився та продовжує становити 1550,78 грн.
З огляду на наведене, відповідач вказував, що розмір пенсії обчислений позивачу відповідно до норм чинного законодавства України (а.с. 46-47).
В позовній заяву позивач також вказував, що в строки визначені Законом України “Про звернення громадян”, він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив перерахувати йому пенсію з врахуванням стажу роботи за період з 1991 р. по 2000 р., 2003 р. та 2005 р.
Листом №530/Н-11 від 27.06.2018 р. відповідач повідомив позивача, що згідно з статтею 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідач вказував, що страховий стаж з 01.01.2004 р. обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004 р.) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідач зазначав, що якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідач вказував, що відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 №1566/11846 (із змінами та доповненнями), період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
В листі відповідач зазначав, що питання ведення персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Зокрема, абзацом 5 ч.5 ст. 21 цього Закону відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.
Відомості про фізичну особу - підприємця за 2003, 2005 роки в базі персоніфікованого обліку відсутні, за вказаний період звіти до органу Пенсійного фонду позивачем не подавались.
Відповідач інформував, що порядок формування та обліку персоніфікованих відомостей, а також даних облікових карток реєстру застрахованих осіб Державного реєстру за період до 01.01.2011 р. визначається постановою правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 р. №25-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.12.2013 р. за №2141/24673 (далі - Постанова №25-2).
Відповідач вказував, що абзацом 2 пункту 2 Постанови №25-2 встановлено, що відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01.01.2011 р. подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.
В листі відповідач також повідомив, що на даний час страховий стаж позивача для обчислення пенсії становить 30 років 11 місяців 19 днів (розрахунок стажу додається), з урахуванням даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку відповідно до фактично сплачених страхових внесків та інформації державної податкової інспекції у м. Чернівцях щодо сплати фіксованого податку.
Відповідач зазначав, що загальний страховий стаж позивача обчислений відповідно до норм чинного законодавства України (а.с. 44-45).
Позивач не погоджуючись із не врахуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області всіх періодів трудового стажу, протягом якого останній здійснював підприємницьку діяльність, а також працював на різних роботах, звернувся до суду з вказаним позовом
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (п. 6 ст. 92 Конституції України).
Процедура призначення та отримання пенсії встановлена Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі- Порядок №637).
Пунктом 4 Порядку №637 передбачено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).
Відповідно до п. 2.1 Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01.07.2000 р. підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 р. - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб'єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.
Як видно із матеріалів справи, позивач не погоджується із не включенням відповідачем до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 1990 р. по 1992 р., з 30.09.2001 р. по 01.01.2002 р; з 31.12.2004 р. по 01.05.2004 р.; з 04.12.2004 р. по 01.04.2006 р., а також 2003 та 2005 р.
Судом встановлено, що 13.11.1991 р. позивач зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 15).
27.11.1991 р. позивач взятий на облік як платник податків у ДПІ у м. Чернівці, що підтверджується довідкою від 19.01.2000 р. № 4020 (а.с. 16).
Дослідженням доданих позивачем до позову патентів встановлено, що 27.03.2001 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАБ №368971 на торговельну діяльність у населених пунктах терміном дії з 01.04.2001 р. по 30.06.2001 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 675,00 грн (а.с. 23).
05.07.2001 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАА №604052 на торговельну діяльність у населених пунктах терміном дії з 05.07.2001 р. по 30.09.2001 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 720,00 грн (а.с. 24).
26.05.2004 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАГ №428736 на торговельну діяльність у населених пунктах терміном дії з 26.05.2004 р. по 30.06.2004 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 192,00 грн (а.с. 20).
30.06.2004 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАГ №289283 на торговельну діяльність у населених пунктах терміном дії з 01.07.2004 р. по 30.09.2004 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить288,00 грн (а.с. 21).
27.09.2004 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАД №328146 на торговельну діяльність у населених пунктах терміном дії з 01.10.2004 р. по 31.12.2004 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 288,00 грн (а.с. 22).
24.02.2006 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу свідоцтво № 4836 про сплату єдиного податку серії В №494284 терміном дії з 01.04.2006 р. по 31.12.2006 р. на вид діяльності - оренду нерухомості в м. Чернівці (а.с. 31).
13.12.2006 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу свідоцтво №4402 про сплату єдиного податку серії Д №598364 терміном дії з 01.07.2007 р. по 31.12.2007 р. на вид діяльності - торговельну діяльність, оренду нерухомості в м. Черінвці (а.с. 29).
10.12.2007 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу свідоцтво № 2949 про сплату єдиного податку серії Е №590315 терміном дії з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. на вид діяльності - на торговельну діяльність, посередницьку діяльність у КП МТК “Калинівський ринок” (а.с. 30).
30.04.2009 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАЕ №983215 на торговельну діяльність у КП МТК “Калинівський ринок” терміном дії з 01.05.2009 р. по 31.06.2009 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 288,00 грн (а.с. 25).
22.01.2010 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАЄ №476044 на торговельну діяльність у КП МТК “Калинівський ринок” терміном дії з 22.01.2010 р. по 31.03.2010 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 288,00 грн (а.с. 26).
17.05.2010 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАЄ №767020 на торговельну діяльність у КП МТК “Калинівський ринок” терміном дії з 17.05.2010 р. по 30.11.2010 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 672,00 грн (а.с. 27).
06.12.2010 р. Державною податковою інспекцією м. Чернівці видано позивачу патент серії ПАЄ №253722 на торговельну діяльність у КП МТК “Калинівський ринок” терміном дії з 06.11.2010 р. по 31.12.2010 р., згідно якого сума фіксованої плати прибуткового податку за патент становить 96,00 грн (а.с. 28).
Із змісту листа ДПІ у м. Чернівцях ГУ ДФС у Чернівецькій області від 09.09.2014 р. виданого на ім'я позивача видно, що позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Чернівцях як фізична особа- підприємець з 27.11.1991 р. (а.с. 17, 50).
В період з 27.11.1991 р. по 31.03.2006 р., з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. позивач перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності. Сума фіксованої плати прибуткового податку з 25.03.1997 р. по 31.12.1997 р. складала 306,00 грн; з 01.01.1998 р. по 30.06.1998 р. складала 210,00 грн.
В період з липня по вересень 1998 р. та з листопада по грудень 1998 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 74,00 грн (щомісячно).
З січня по грудень 1999 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 90,00 грн (щомісячно).
В період з лютого по серпень 2000 р. та з листопада по грудень 2000 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 90,00 грн (щомісячно).
З січня по червень вересень 2001 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 90,00 грн (щомісячно), а з липня по вересень 2001 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 96,00 грн (щомісячно).
З січня по грудень 2002 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 90,00 грн (щомісячно).
У період з травня по грудень 2004 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 96,00 грн (щомісячно).
У період з травня по липень 2009 р. та з жовтня по грудень 2009 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 96,00 грн (щомісячно).
У період з січня по березень 2010 р. та з травня по грудень 2010 р. позивач здійснював діяльність на загальній системі оподаткування шляхом отримання фіксованого патенту та сплати фіксованого податку в розмірі 96,00 грн (щомісячно).
В період з 01.04.2006 р. по 31.12.2008 р., з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування шляхом отримання свідоцтва платника єдиного податку. Ставка, сума сплаченого єдиного податку (без врахування найманих працівників) з 01.04.2006 р. по 31.12.2008 р. склала 200,00 грн (щомісячно), а з січня по лютий 2011 р. - 200,00 грн (щомісячно), з березня по грудень 2011 р. - 86,00 грн (щомісячно).
В період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, обравши 2 групу зі сплатою 20% мінімальної заробітної плати щомісяця (214,60 грн).
В період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р. позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, обравши 2 групу зі сплатою 20% мінімальної заробітної плати щомісяця (229,40 грн).
В період з 01.01.2014 р. по час видачі листа позивач здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, обравши 2 групу зі сплатою 20% мінімальної заробітної плати щомісяця (243,60 грн).
Дослідженням матеріалів справи, зокрема інформації з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії видно, що для розрахунку пенсії позивача, відповідачем брались до уваги наступні періоди: з 14.08.1974 р. по 25.08.1976 р.; з 27.09.1976 р. по 03.07.1978 р.; з 07.08.1978 р. по 03.11.1980 р.; з 04.11.1980 р. по 08.01.1982 р.; з 15.04.1982 р. по 29.12.1985 р.; з 14.01.1986 р. по 17.12.1990 р.; з 01.07.1992 р. по 03.08.1998 р.; з 04.08.1998 р. по 30.09.1998 р.; з 01.11.1998 р. по 31.12.1999 р.; з 01.02.2000 р. по 30.06.2000 р.; з 01.07.2000 р. по 31.08.2000 р.; з 01.11.2000 р. по 30.09.2001 р.; з 01.01.2002 р. по 31.12.2002 р.; з 01.05.2004 р. по 05.05.2004 р.; з 01.06.2004 р. по 04.06.2004 р.; з 01.07.2004 р. по 05.07.2004 р.; з 01.08.2004 р. по 05.08.2004 р.; з 01.09.2004 р. по 04.09.2004 р.; з 01.10.2004 р. по 04.10.2004 р.; з 01.11.2004 р. по 04.11.2004 р.; з 01.12.2004 р. по 04.12.2004 р.; з 01.04.2006 р. по 23.04.2006 р.; з 01.05.2006 р. по 23.05.2006 р.; з 01.06.2006 р. по 23.06.2006 р.; з 01.07.2006 р. по 22.07.2006 р.; з 01.08.2006 р. по 22.08.2006 р.; з 01.09.2006 р. по 21.09.2016 р.; з 01.10.2006 р. по 22.10.2006 р.; з 01.11.2006 р. по 21.11.2006 р.; з 01.12.2006 р. по 20.12.2006 р.; з 01.01.2007 р. по 20.01.2007 р.; з 01.02.2007 р. по 18.02.2007 р.; з 01.03.2007 р. по 20.03.2007 р.; з 01.04.2007 р. по 18.04.2007 р.; з 01.05.2007 р. по 19.05.2007 р.; з 01.06.2007 р. по 18.06.2007 р.; з 01.07.2007 р. по 18.07.2007 р.; з 01.08.2007 р. по 18.08.2007 р.; з 01.09.2007 р. по 17.09.2007 р.; з 01.10.2007 р. по 17.10.2007 р.; з 01.11.2007 р. по 17.11.2007 р.; з 01.12.2007 р. по 17.12.2007 р.; з 01.01.2008 р. по 15.01.2008 р.; з 01.02.2008 р. по 14.02.2018 р.; з 01.03.2008 р. по 15.03.2008 р.; з 01.04.2008 р. по 15.04.2008 р.; з 01.05.2008 р. по 15.05.2008 р.; з 01.06.2008 р. по 14.06.2008 р.; з 01.07.2008 р. по 15.07.2008 р.; з 01.08.2008 р. по 15.08.2008 р.; з 01.09.2008 р. по 14.09.2008 р.; з 01.10.2008 р. по 14.10.2008 р.; з 01.11.2008 р. по 14.11.2008 р.; з 01.12.2008 р. по 13.12.2008 р.; з 01.05.2009 р. по 01.05.2009 р.; з 01.06.2009 р. по 01.06.2009 р.; з 01.07.2009 р. по 01.07.2009 р.; з 01.10.2009 р. по 01.10.2009 р.; з 01.11.2009 р. по 01.11.2009 р.; з 01.12.2009 р. по 01.12.2009 р.; з 01.01.2010 р. по 01.01.2010 р.; з 01.02.2010 р. по 01.02.2010 р.; з 01.03.2010 р. по 01.03.2010 р.; з 01.05.2010 р. по 01.05.2010 р.; з 01.06.2010 р. по 01.06.2010 р.; з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. Всього страховий стаж позивача склав 30 років 11 місяців 18 днів (а.с. 69, 81).
Дослідженням матеріалів справи, зокрема довідки управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №17342/03 від 06.10.2014 р. видно, що приватний підприємець ОСОБА_1 за період з 27.11.1991 р. по 31.12.1996 р., з 01.04.1998 р. по 30.06.1998 р., з 01.10.1998 р. по 31.10.1998 р., з 01.01.2000 р. по 31.01.2000 р. перебував на загальній системі оподаткування та страхові внески до Пенсійного фонду не сплачував; з 01.01.1997 р. по 31.03.1998 р. перебував на загальній системі оподаткування та страхові внески до Пенсійного фонду сплачував. За період з 01.07.1998 р. по 30.09.1998 р., з 01.11.1998 р. по 31.12.1999 р., з 01.02.2000 р. по 30.06.2000 р. перебував на загальній системі оподаткування шляхом спати фіксованого податку (а.с. 70).
Крім того, судом встановлено, що 30.10.2014 р. управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області проведено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за результатами якої складено акт №405, в якому зазначено, що перевіркою встановлено не подання індивідуальних відомостей про застраховану особу по формі “ІНДАНІ-СПД” за 2000-2002 та 2004-2009 та не подання звіту про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органу Пенсійного фонду України за 2010 рік, чим порушено вимоги п. 6 ч. 2 ст. 17 та ч. 6 ст. Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 14, 48).
На підставі вказаного, суд приходить до висновку, що за періоди з 30.09.2001 р. по 01.01.2002 р; з 31.12.2004 р. по 01.05.2004 р.; з 04.12.2004 р. по 01.04.2006 р. звіти про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органу Пенсійного фонду України позивачем не подавались, страхові внески до Пенсійного фонду не сплачувалися.
Стосовно посилань позивача на те, що факт здійснення підприємницької діяльності підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, довідкою про взяття на облік, копіями патентів та свідоцтвами платника єдиного податку, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів подання до відповідача звітів про суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Так, свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, довідка про взяття на облік платника податків №4020 від 19.01.2000 р., патенти за 2001, 2004, 2009, 2010 роки, свідоцтва про сплату єдиного податку №4402 серії Д №598364 від 13.12.2006 р., №2949 серії Е №590315 від 10.12.2007 р. та №4836 серії В №494284 від 24.02.2006 р. підтверджують факт здійснення позивачем підприємницької діяльності та відсутність заборгованості по податкам, проте не є належними доказами в підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом.
Указана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.10.2018 р. у справі №643/20104/15-а.
Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, судом береться до уваги посилання відповідача на те, що відомості про фізичну особу підприємця в базі персоніфікованого обліку за 2003, 2005 р.р. відсутні, оскільки позивачем не надано належних доказів в спростування вказаної інформації.
Таким чином, позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували сплату ним страхових внесків як фізичною особою-підприємцем та довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку за період з 30.09.2001 р. по 01.01.2002 р; з 31.12.2004 р. по 01.05.2004 р.; з 04.12.2004 р. по 01.04.2006 р., а також 2003, 2005 р., які на думку останнього безпідставно не включено до страхового стажу.
Щодо твердження позивача на те, що відповідачем не враховано до страхового стажу період його роботи на різних посадах з 1990 по 2000 р. варто зазначити наступне.
Судом встановлено та підтверджується трудовою книжкою позивача, що в період з 14.01.1986 р. по 17.12.1990 р. позивач працював на різних посадах на заводі “Гравітон”.
Наступний запис в трудовій книжці зроблено 01.07.1992 р. про прийняття на роботу в приватне підприємство “Молодіжний житловий комплекс”. Прийнятий в розрахунково-будівельну групу робочим.
01.02.1994 р. переведений на посаду фотографа ХРГ “Об'єктив”.
03.08.1998 р. звільнений за власним бажанням.
Відповідно до інформації з ІКІС ПФУ: підсистеми призначення та виплати пенсії видно, що відповідачем для обчислення пенсії враховано заробітну плату позивача за період з 14.01.1986 по 17.12.1990 р. та з 01.07.1992 по 03.08.1998 р., тобто періоди, протягом яких позивач працював на різних посадах.
Відтак, вказане вище твердження позивача є безпідставними та помилковими.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність свої дій.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 5 ст. 139 КАС України встановлено, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову повністю та за відсутності понесених відповідачем витрат, судом не проводиться розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69 -71, 86, 94, 139, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 Радувича (провулок Ракетний, 2, місто Чернівці, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (вулиця Оренбурзька, 7-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345) про зобов'язання вчинити дії, - відмовити повністю.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Суддя В.К. Левицький