12 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/1262/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (суддя Кононенко О.В., м. Дніпро)
у справі № 804/1262/18
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
В лютому 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 230-17, від 28.07.2016 № 1224-13, від 18.05.2017 № 0005931301.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем у 2015-2016 роках сплачені податкові зобов'язання з транспортного податку в сумі по 25000 грн. за кожен рік, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 230-17, від 28.07.2016 №1224-13 вважаються відкликаними та не можуть бути оскарженими чи скасованими в судовому порядку. Також, податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 № 0005931301, яким позивачу нараховано штраф у сумі 2500 грн., на думку суду, прийняте відповідачем правомірно, оскільки позивачем несвоєчасно, а саме з простроченням на 10 днів, сплачено транспортний податок за 2015 рік.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Позивач, зокрема, зазначив, що є власником транспортного засобу Toyota Highlender НОМЕР_1, об'єм двигуна 3456 куб. см., 2014 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.
19 червня 2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 230-17, яким пораховано податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. за 2015 рік, яке було сплачене позивачем 18 вересня 2015 року.
28 липня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 1224-13 про податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. за 2016 рік, яке було сплачене позивачем 04 листопада 2016 року.
19 квітня 2017 року посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік.
За результатами перевірки складено акт № 4147/04-36-13-05/2866700716 від 19.04.2017, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0005931301 від 18.05.2017, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2500 грн.
Позивач вважає, що податковим органом відносно нього у 2015 році не могли бути застосовані положення статті 267 Податкового кодексу України щодо сплати транспортного податку, оскільки цей податок відноситься до місцевих, а законодавцем було обмежено дію підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, внаслідок чого транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.
Повідомлення-рішення № 0005931301 від 18.05.2017, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2500 грн. за прострочення сплати транспортного податку за 2015 рік є взаємозалежним та похідним від податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року № 230-17, а отже, на думку позивача, також підлягає скасуванню.
Також позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення № 1224-13 від 28 липня 2016 року винесене відповідачем відносно позивача, оскільки зміни до об'єкта оподаткування транспортним податком внесено пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду в 2016 році, в якому такі правила застосовуються.
Крім того, позивач не погоджується з розрахунком, визначеним відповідачем, середньої вартості його транспортного засобу у 2016 році. Зазначає, що згідно ст. 267 Податкового кодексу України середньо ринкова вартість легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років, які є об'єктом оподаткування, становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня податкового року. В 2016 році, при розмірі мінімальної заробітної плати в 1378,00 грн. - ця сума повинна становити не менше 1033500,00 грн., тоді як придбаний позивачем у 2014 році автомобіль Toyota Highlender коштував 705 252 грн., а у 2015 році страхова сума зазначеного транспортного засобу, згідно з договором добровільного страхування, становила 971000,00 грн., що також менше від суми необхідної при оподаткуванні.
Зазначає, що згідно з п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України, помилково сплачені ним суми грошового зобов'язання підлягають поверненню.
Оскільки ст. 102 Податкового кодексу України строк давності встановлений 1095 календарними днями, то строк позовної давності щодо оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень ще не минув.
Отже, позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 230-17, від 28.07.2016 № 1224-13, від 18.05.2017 № 0005931301 та просить їх скасувати.
В письмових відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
Дослідивши докази, що є в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач є власником транспортного засобу Toyota Highlender НОМЕР_1, об'єм двигуна 3456 куб. см., 2014 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.
19 червня 2015 року відповідачем, відносно позивача, винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 230-17, про податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. за 2015 рік, яке було сплачене позивачем 18 вересня 2015 року.
28 липня 2016 року відповідачем, відносно позивача, винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 1224-13, про податкове зобов'язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. за 2016 рік, яке було сплачене позивачем 04 листопада 2016 року.
19 квітня 2017 року посадовою особою податкового органу проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік.
За результатами перевірки складено акт № 4147/04-36-13-05/2866700716 від 19.04.2017, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0005931301 від 18.05.2017, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2500 грн.
Не погодившись з усіма вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач звернувся до суду з позовними вимогами щодо їх скасування.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволення позову, оскільки:
- податкові повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 230-17 та від 28.07.2016 №12224-13 вважаються відкликаними у зв'язку з самостійним погашенням позивачем податкового боргу, та не можуть бути оскарженими чи скасованими в судовому порядку;
- у зв'язку з добровільною сплатою позивачем податкового зобов'язання за транспортним податком у 2015 році доводи щодо помилкової сплати за цей період суд визнав безпідставним, зважаючи на те, що позивачем було прострочено вказану оплату на 10 днів, а тому податкове повідомлення-рішення від 18.05.2017 № 0005931301 є правомірним.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Щодо повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року № 230-17 та похідного від нього повідомлення-рішення № 0005931301 від 18.05.2017, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2500 грн. за прострочення сплати транспортного податку за 2015 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Зважаючи на зміст наведених законодавчих норм, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.
При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.
Таким чином транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року.
Виходячи з вищезазначеного, підстави для справляння транспортного податку у 2015 році відсутні. Законодавчою перешкодою для цього є приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.
Зазначене підтверджується також і тією обставиною, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році, законодавець обмежив дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2016 рік.
В такий спосіб Верховною Радою України змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.
Таким чином, застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України та рішення міської ради, яким встановлено транспортний податок з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 19.06.2015 № 230-17 є протиправним та підлягає скасуванню.
Податкове повідомлення-рішення № 0005931301 від 18.05.2017, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 2500 грн. за прострочення сплати транспортного податку за 2015 рік є похідним від податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2015 року № 230-17, тому колегія суддів доходить висновку про його неправомірність та скасування.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 1224-13 від 28 липня 2016 року колегія суддів приходить до наступних висновків.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" №909-VIII від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016, зокрема підпункт 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 викладено в такій редакції: 267.2.1. об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної, який станом на 01.01.2016 становив 1378 грн.
Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років та середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. (1 378 х 375).
Зі змісту підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року №66 вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Отже, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.
З наявної інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вбачається, що середньооблікова вартість автомобіля, що перебуває у власності позивача марки Toyota Highlender, об'ємом двигуна 3456 куб. см., 2014 року випуску, складає 826963,41 грн.
На вимогу суду апеляційної інстанції щодо надання інформації Мінекономрозвитку, яка була підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 1224-13 від 28.07.2016 року, представник відповідача у судовому засіданні повідомив про відсутність у відповідача такої інформації.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції помилково посилається як на підставу для відмови в позові на те, що податкові повідомлення-рішення 19.06.2015 №230-17, від 28.07.2016 №1224-13 є відкликаним відповідно до норм ст. 60 ПК України, оскільки податкове зобов'язання не набуло статусу податкового боргу.
Крім того, п. 56.18 ст. 56, ст. 102 ПК України визначають загальний строк оскарження рішень контролюючого органу - 1095 днів. При цьому, таке право не залежить від того, чи є оскаржене податкове повідомлення-рішення оплаченим.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/3923/17 (адміністративне провадження №К/9901/48665/18), зокрема зазначив, що є "помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності предмету спору в даній справі, оскільки позивачем сплачене податкове зобов'язання, яке є відкликаним в розумінні статті 60 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що позивач скористався своїм правом на оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу в судовому порядку, за результатами якого встановлено протиправність спірного рішення відповідача. Сплачена позивачем сума податкового зобов'язання, визначеного неправомірним рішенням податкового органу є такою, що сплачена помилково та може бути повернута у встановлену податковим законодавством порядку (стаття 43 Податкового кодексу України)".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду, з прийняттям нового - про задоволення позову.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі № 804/1262/18 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 230-17 від 19.06.2015 р., № 1224-13 від 28.07.2016 р., № 0005931301 від 18.05.2017 р.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до статей 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 17.12.2018 року.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя В.Є. Чередниченко
Суддя С.М. Іванов