Справа № 826/1102/16 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
19 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо нікчемності Договору № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015, та Договору № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015, укладених між ОСОБА_4 та АТ «Дельта Банк», відповідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також щодо застосування наслідків нікчемності Договору № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015, та Договору № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015, оформлене наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» від 16.09.2015 № 813;
- зобов'язати відповідача надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме - відносно ОСОБА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Солом'янським РВ ГУДМС України в м. Києві 08.07.2014, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, за Договором № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015 року та Договором № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.10.2018 р. позов ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: 03049, АДРЕСА_2) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича(01014, місто Київ, бульвар Дружби Народів, буд.38), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, оформлене наказом від 16 вересня 2015 року № 813 в частині визнання нікчемним Договору № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015 року та Договору № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015 року, укладені між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк»» за рахунок включення до їх числа ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, за Договором № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015 року та Договором № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015 року, укладені між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 у відповідних сумах 3310, 00 євро та 3250, 00 євро за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представником Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23.10.2018 р. по справі № 826/1102/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи рішення суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» протоколом № 14 від 20.03.2013 р. (із змінами) зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
Також судом першої інстанції помилково зроблено висновки про те, що рішення відповідача визнано нікчемним договір банківського вкладу (депозиту) № 008-26514-120215 від 12.02.2015 р., укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки судом не враховано, що оскаржуваним наказом лише застосовано наслідки виявленого за ознаками нікчемності Договору банківського вкладу (депозиту) № 008-26514-120215 від 12.02.2015 р.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження згідно частини 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2015 року між ОСОБА_4 (вкладником) та Акціонерним товариством «Дельта Банк» (Банком) було укладено Договір № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро (далі - Договір 1), відповідно до якого, вкладником в банку розміщено вклад в сумі 3310,00 євро, на строк до 11 серпня 2015 року. Відповідно до пункту 1.4. Договору 1 процентна ставка за вкладом складає 4.5%.
13 лютого 2015 року між ОСОБА_4 (вкладником) та акціонерним товариством «Дельта Банк» (Банком) було укладено Договір № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро (далі - Договір 2), відповідно до якого, вкладником в банку розміщено вклад в сумі 3250,00 євро, на строк до 12 серпня 2015 року. Відповідно до пункту 1.4. Договору 1 процентна ставка за вкладом складає 4.5%.
Відповідно до пункту 1.1 Договору всі визначення вживаються у значенні, встановленому Правилами банківського обслуговування для фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк».
Згідно з платіжним дорученням № 45809215 від 12.02.2015 року та № 45856039 від 13.02.2015 року кошти в іноземній валюті були перераховані на вкладний рахунок позивача.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" - Кадирова В.В.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08 квітня 2015 року № 71 тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03 березня по 02 вересня 2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року № 147 строк здійснення повноважень тимчасовою адміністрацією продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішенням від 02 липня 2015 року № 181 «Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», розпочала процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначила уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
07 жовтня 2015 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було розміщено інформацію про те, що з у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 08 жовтня 2015 року Фонд розпочинає виплату коштів вкладникам Банку.
Після публікації оголошення про початок виплати вкладів Позивач, як вкладник ПАТ «Дельта Банк» звернувшись у жовтні 2015 року з заявою про отримання гарантованих державою коштів дізнався, що вона відсутня в Реєстрі вкладників ПАТ «Дельта Банк».
Окрім того, від тимчасової адміністрації банку на адресу позивача надійшли повідомлення про нікчемність правочину (за вихідними № 8821/9, № 8831/13 від 23.09.2015 року), якими позивача повідомлено про нікчемність Договору № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015 року та Договору № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015 року, укладених між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4, згідно з пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та наголошено на тому, що відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Позивачу стало відомо, що наказом Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» від 16 вересня 2015 року № 813 визнано нікчемними правочини згідно з переліком та зокрема, Договору № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015 року та Договору № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015 року, укладених між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4.
Незгода позивача з діями відповідача щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, обумовила її на звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що особа, якою перераховано кошти має право вільно розпоряджатися коштами, які є її власністю. Відповідачем не надано доказів того, що дії позивача суперечать закону. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунок позивача іншою фізичною особою, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. При цьому, оскільки рішення відповідача є протиправним, відповідно невключення її до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду є безпідставним.
Вирішуючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить із наступного.
У спірних правовідносинах колегія суддів враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.
Цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.
Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04 липня 2018 року.
У спірному випадку, Відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичними особами з перерахування 12.02.2015 р. та 13.02.2015 р. іншим вкладником банку на рахунок Позивача коштів, посилаючись, при цьому, на пункт 7 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до указаного пункту частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Втім, колегія суддів акцентує увагу на тому, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку однієї особи на рахунок Позивача не є правочинами між Банком та Позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Статтею 1062 Цивільного кодексу України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.01р. № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Так, відповідно до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.04р., зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.04р. за N 377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Частиною 5.2 статті 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок Позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:
для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;
для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до пункту 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Матеріали справи містять платіжні доручення від 12.02.2015 р. та від 13.02.2015 р., які підтверджують факт зарахування відповідно 12.02.2015 р. та 13.02.2015 р. на депозитний рахунок ОСОБА_4 грошових коштів у загальній сумі 3250 євро та 3310,00 євро, що не заперечує Апелянт.
За наведених обставин та правових норм, Позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на його депозитному рахунку знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів. Правочини, укладені Позивачем з Банком апелянт не ставить під сумнів на предмет їх нікчемності. Умови таких договорів не передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Посилання Апелянта у апеляційній скарзі на постанову Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 р. «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для Позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.
Колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» щодо нікчемності Договору № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015, та Договору № 004-26523-130215, оскільки за висновками Верховного Суду він є внутрішнім розпорядчим документом банку та не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, а відтак не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що право Позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_4
Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Тому, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права Позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_4 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський Суд з прав людини у Справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України" (Заява N 42758/05) від 21.12.2017 р. вказав: «Розглянувши скарги банку-заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції Європейський суд зазначив, що рішення про відкликання ліцензії банку-заявника на здійснення операцій та запровадження ліквідаційної процедури було прийнято відповідно до національного законодавства, чинного на момент подій. Ця адміністративна процедура була повністю покладена на НБУ, який користувався широкою свободою розсуду у цій сфері, і не вбачається, що в процесі прийняття рішень були забезпечені належні гарантії незалежності та неупередженості. Крім того, адміністративна процедура, в результаті якої було прийнято постанову НБУ від 11 січня 2001 року, не передбачала будь-яку ефективну участь керівництва банку з метою надання йому можливості викласти свою позицію щодо ситуації та, за необхідності, висунути заперечення проти запланованих заходів до їх застосування. Також Європейський суд вказав, що не було ефективних ретроспективних засобів юридичного захисту, які банк-заявник міг використати щодо постанови НБУ. У зв'язку з цим Європейський суд констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції».
За змістом ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 р.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нове про часткове задоволення позову.
Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині невключення ОСОБА_4.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" Кадирова Владислава Володимировича включити інформацію про ОСОБА_4 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначення сум, що підлягають відшкодуванню згідно із договором № 008-26514-120215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 12.02.2015, та Договору № 004-26523-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у євро від 13.02.2015.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О.Костюк
О.Є.Пилипенко