Справа № 2340/2676/18 Суддя (судді) першої інстанції: С.О. Кульчицький
19 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.,
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 1), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.08.2018 просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, викладену в листі № 27603/23-00-04-216 від 27.06.2018;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області повторно прийняти заяву з пакетом необхідних документів та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до становлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до ст. 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції») на час виникнення спірних правовідносин, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти рішення про призначення виплати позивачеві одноразової грошової допомоги та надіслати у встановлений законом строк до Головного управління ДФС у Черкаській області для здійснення розрахунку, нарахування, та виплати позивачеві одноразової грошової допомоги, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, тобто станом на 04.08.2016.
Позов мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням їй ІІ групи інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах податкової міліції, право на яку передбачене ст. 23 Закону України «Про міліцію».
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом при розгляді справи не з'ясовано в повному обсязі обставини справи, не взято до уваги надані позивачем докази та пояснення.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивач не зверталася до відповідача із заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за формою, встановленою додатком до Порядку № 850 є формальним, безпідставним та спростовується матеріалами справи. В той же час, судом першої інстанції було визнано право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України «Про міліцію», яка зберігається та здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального права.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, на підставі рапорту ОСОБА_2, свідоцтва про хворобу № 261 27.07.2016, наказу Головного управління ДФС у Черкаській області від 01.08.2016 № 43-в/пм наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 02.08.2016 №62-о/пм звільнено ОСОБА_2 з 02.08.2016 з посади та податкової міліції за підп. «Б» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Разом з цим у свідоцтві про хворобу № 261, виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» 27.07.2016 міститься посилання на декілька хвороб, з переліку яких неможливо визначити, які з них саме пов'язані з проходженням служби.
04 серпня 2016 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 530919 від 08.08.2016.
21 листопада 2016 року позивач звернулась до Головного управління ДФС у Черкаській області із заявою (рапортом) за формою встановленою додатком 1 до Методичних рекомендацій щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, затверджених наказом Міндоходів України від 11.04.2014 № 240 (а.с. 76).
У вказаній заяві (рапорті) позивач просила провести їй виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що їй встановлена ІІ група інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах ДФС.
Листом від 24.11.2018 №23131/23-00-04-216 Головним управлінням ДФС у Черкаській області повідомлено позивача, що 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію», статтею 356 якого передбачалось, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей, а також, що на вказаних осіб поширювались гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Також у вказаному листі зазначено, що розгляд матеріалів про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, про що позивача буде повідомлено додатково.
01 березня 2018 року позивач звернулась до Головного управління ДФС у Черкаській області із заявою (рапортом) за формою встановленою додатком 1 до Методичних рекомендацій щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 09.12.2015 № 973 (а.с. 31).
У вказаній заяві (рапорті) позивач просила провести їй виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що їй встановлена ІІ група інвалідності, пов'язаної з проходженням служби в органах ДФС.
Листом Головного управління ДФС у Черкаській області № 9766/23-00-04-215 від 05.03.2018 направлено на адресу Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Державної фіскальної служби України матеріали щодо виплати позивачеві одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням їй інвалідності.
Вказані матеріали повернуті без погодження, про що позивача було повідомлено листом від 27.06.2018 № 27603/23-00-04-216.
Позивач, не погоджуючись із відмовою Головного управління ДФС у Черкаській області та Державної фіскальної служби України у призначенні та виплаті їй одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, звернулась до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач до відповідача із заявою за формою встановленою додатком до Порядку №850 не зверталась. Окрім того, оскільки перелік хвороб позивача, зазначений у п. 12 свідоцтва про хворобу № 261, виданого військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» 27.07.2016 наведений без вказівки на причинно-наслідковий зв'язок із проходженням позивачем служби в СУ ФГРУ ДФС у Черкаській області, відтак відмова позивачу у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги вчинена відповідачем у спосіб та в межах, що передбачені вимогами чинного законодавства України.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції помилковими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України.
Статтею 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Отже, наведеними вище положеннями передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, яке мало місце в період її проходження.
Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07.11.2015 в зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Відповідно до абзацу 3 пункту 15 розділу XI прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».
Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі та з підстав, визначених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію».
Як вбачається з матеріалів справи, наявність зв'язку між захворюванням позивача, внаслідок якого останньою втрачено працездатність та встановлено інвалідність у зв'язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
За змістом статті 23 Закону України «Про міліцію» порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби, визначає Кабінет Міністрів України.
На виконання статті 23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12.05.2007 затвердив Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.
У зв'язку з прийняттям Закону України від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» Кабінет Міністрів України постановою від 21.10.2015 №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850).
Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.
Отже, на час установлення позивачу II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах податкової міліції, чинними є обидва Порядки (№707 і № 850), які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію». При цьому, Порядок №850 прийнятий у зв'язку із внесенням Законом України від 13.02.2015 до вказаної статті 23 Закону змін в частині розміру одноразової грошової допомоги.
Конституційний Суд України у пункті 3 рішення від 03.10.1997 №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив, що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, якою затверджений Порядок №850, встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 №208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, призначення та виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», здійснюється відповідно до Порядку, під час дії якого встановлена втрата працездатності.
Отже, призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №707 можливе лише за умови, що особа мала право на отримання такої допомоги до 12.03.2015. Позивач набув таке право у 2016 році, оскільки згідно довідки МСЕК позивачу з 08.08.2016 встановлено ІІ групу інвалідності, тобто після 12.03.2015, а тому розмір допомоги має бути призначений у відповідності з нормами Порядку № 850.
У відповідності до вимог пункту 6 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги (п. 8 Порядку № 850).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.11.2016 р. звернулась до відповідача із заявою (рапортом) за формою встановленою додатком 1 до Методичних рекомендацій щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, затверджених наказом Міндоходів України від 11.04.2014 № 240, 01.03.2018 із заявою (рапортом) - за формою встановленою додатком 1 до Методичних рекомендацій щодо порядку прийому, оформлення документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника податкової міліції, затверджених наказом ДФС України від 09.12.2015 № 973.
З пояснень апелянта вбачається, що бланки вищевказаних заяв було надано працівниками відділу кадрів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зауважує, що бланки заяви (рапорту), які регламентовані різними підзаконними актами Міндоходів України/ДФС України від 11.04.2014 р. № 240 та від 09.12.2015 р. № 973, але фактично вони є однаковими за своєю суттю з Порядком № 850, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. щодо виплат одноразової грошової допомоги.
В той же час, колегією суддів встановлено, що в заявах відсутні посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 р., а відтак посилання ГУ ДФС у Черкаській області на те, що позивач не зверталася до нього із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Колегія суддів критично оцінює посилання відповідача 1 на те, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. № 850, яким затверджено Порядок та умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції не поширюються на працівників податкової міліції, оскільки відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України на осіб начальницького і рядового складу податкової міліції поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію». При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України «Про Національну поліцію» (абз. 3 п. 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»), а на виконання ст. 23 Закону України «Про міліцію» в редакції Закону України від 13.02.2015 р. Кабінет Міністрів України затвердив Порядок № 850, який регламентує порядок виплати одноразової грошової допомоги.
Так, відповідно до Довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12ААА № 022626 та Свідоцтві про хворобу № 261 від 27.07.2016 р., причиною втрати професійної працездатності ОСОБА_2 визначено: «Захворювання, ТАК, пов'язано з проходженням служби в ОВС».
Відповідно до Довідки НАК СК «Оранта» від 27.11.2017 р. № 02-05/50 ОСОБА_2, як колишній працівник ГУ ДФС України в Черкаській області не отримувала страхову суму за державним обов'язковим особистим страхуванням в період проходження служби.
Отже, позивач як колишній працівник податкової міліції має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до вищенаведених нормативних актів.
Колегія суддів приходить до висновку, що відмова Головного управління ДФС у Черкаській області у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, викладену в листі № 27603/23-00-04-216 від 27.06.2018 є протиправною, а тому слід зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області повторно прийняти заяву з пакетом необхідних документів та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до становлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до ст. 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції») на час виникнення спірних правовідносин, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні спору слід також врахувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і зважати на те, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішеннях у справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine) від 24 липня 2014 року, "Суханов та Ільченко проти України" від 27.06.2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х).
У рішенні по справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine) від 24 липня 2014 року Суд також вказав, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу.
У рішенні по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), № 23759/03 та № 37943/06 від 14 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини звертав увагу, що скарги заявника на незаконність застосування у правовідносинах інструкції, яка є підзаконним актом, і незастосування декрету Кабінету Міністрів, який мав силу закону, не були задоволені національними судами, та зазначав про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд дійшов такого висновку у зв'язку з тим, що по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Таким чином, відсутність механізму нарахування та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції не може бути підставою для відмови у виплаті коштів, а тому на переконання суду, позивач як працівник податкової поліції, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у розмірі, визначеному Порядком № 850.
Разом з тим, позовні вимоги до Державної фіскальної служби України колегія суддів вважає передчасними, оскільки рішення про призначення виплати позивачеві одноразової грошової допомоги може бути прийнято лише після отримання висновку ГУ ДФС у Черкаській області щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до становлення ІІ групи інвалідності.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29).
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, що не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила керуючись ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління ДФС у Черкаській області у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, викладену в листі № 27603/23-00-04-216 від 27.06.2018.
Зобов'язати Головне управління ДФС у Черкаській області повторно прийняти заяву з пакетом необхідних документів та надіслати до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до становлення ІІ групи інвалідності у відповідності до вимог Закону України «Про міліцію» (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до ст. 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції») на час виникнення спірних правовідносин, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О.Костюк
О.Є.Пилипенко
Повний текст судового рішення виготовлено 19.12.2018 р.