і м е н е м У к р а їн и
08 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 334/6212/17 (2-а/334/511/17)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро
апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року (суддя Т.Є. Баруліна)
у справі № 334/6212/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району
про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 21 вересня 2017 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати незаконною відмову Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячної грошової допомоги як особі, що проживає разом з інвалідом I групи; зобов'язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату щомісячної грошової допомоги, як особі, що проживає разом з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 - інвалідом I групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею, з дня звернення із заявою, з 30 червня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що призначення грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу є обов'язком УПСЗН, а не правом. Крім того, така підстава відмови в призначенні допомоги, як перевищення доходу, взагалі відсутня у чинному законодавстві.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року у справі № 334/6212/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не було надано до суду рішення про відмову у наданні допомоги на догляд та копії документів на підставі яких було прийнято відповідне рішення, жодних підстав, які містяться в чинному законодавстві для відмови у виплаті допомоги, представник відповідача не зазначив, що свідчить про недоведеність правомірності відмови у призначення позивачеві соціальної допомоги.
Не погодившись з рішенням суду, Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року у справі № 334/6212/17 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що управлінням було здійснено розрахунок допомоги на підставі відомостей про доходи позивача та відповідно до розрахунку сукупний дохід сім'ї перевищує прожитковий мінімум, який необхідний для призначення допомоги, що свідчить про правомірність дій відповідача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2, яка згідно з висновком лікарської комісії від 25 січня 2017 року є інвалідом I групи внаслідок психічного розладу та потребує стороннього догляду.
Позивач зазначає, що у червні 2017 року звернулася до відповідача з метою отримання допомоги відповідно до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Згідно з повідомленням Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району від 06.07.2017 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги по догляду за інвалідом I групи внаслідок психічного розладу, оскільки перевищено дохід.
До апеляційної скарги також долучено рішення відповідача від 06.07.2017, відповідно до якого ОСОБА_1 немає права на отримання допомоги по догляду за інвалідом I групи внаслідок психічного розладу.
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, держава гарантує грошову допомогу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, особі, яка проживає разом з інвалідом I чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, - на догляд за ним. Розмір зазначеної допомоги розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.
Порядок надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1192 від 2 серпня 2000 року.
Відповідно до пункту 1 Порядку щомісячна грошова допомога особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним надається відповідно до статті 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» у грошовій формі.
Згідно з п. 3 та 4 Порядку розмір допомоги на догляд розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців, але не може бути більше, ніж прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.
Допомога на догляд надається дієздатній особі, яка зареєстрована або постійно проживає на одній житловій площі з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, і здійснює догляд за ним.
Пунктом 5 Порядку встановлено, що розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення допомоги на догляд провадиться відповідно до Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги, затвердженої спільним наказом Мінсоцполітики, Мінфіну, Мінекономіки, Держкоммолодьспорттуризму, Держкомстату.
До складу сім'ї особи, яка звертається за призначенням допомоги на догляд, включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та підопічні діти цих осіб, а також діти до досягнення ними 23 років, які навчаються у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах з денною формою навчання і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I чи II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. До складу сім'ї не включаються особи, визнані інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, які за висновком лікарської комісії медичного закладу потребують постійного стороннього догляду і не належать до зазначених членів сім'ї, та особи, які перебувають на повному державному утриманні.
Відповідно до пункту 9 Порядку допомога на догляд призначається з місяця звернення за допомогою, якщо протягом місяця подані всі необхідні документи.
Рішення про призначення допомоги на догляд або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 днів з дня подання документів, зазначених у пункті 7 цього Порядку.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Законом України «Про психіатричну допомогу» гарантовано право особи, яка здійснює догляд за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду на отримання соціальної допомоги, при цьому чинне законодавство не містить такої підстави для відмови у призначення вказаної допомоги, як перевищення доходу.
Разом з тим, ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено розмір вказаної соціальної допомоги, який розраховується як різниця між трьома прожитковими мінімумами на кожного члена сім'ї та середньомісячним сукупним доходом сім'ї за попередні шість місяців. При цьому вище межа такої допомоги, у редакції закону, на момент виникнення спірних правовідносин, становить прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї для призначення допомоги по догляду за інвалідом I групи внаслідок психічного розладу, проведеного на підставі заяви ОСОБА_1, середньомісячний сукупний дохід сім'ї за шість місяців становить 7892,36 грн., а розмір трьох прожиткових мінімумів на кожного члена сім'ї (в даному випадку один член сім'ї - ОСОБА_1В.) становить 3936,00 грн.
Таким чином, визначення різниці між вказаними величинами для встановлення розміру соціальної допомоги є неможливим, адже дохід сім'ї перевищує розмір трьох прожиткових мінімумів на кожного члена сім'ї, що свідчить про правомірність відмови відповідача.
Судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного її вирішення, а тому вбачаються підстави для скасування рішення та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року у справі № 334/6212/17 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2018 року у справі № 334/6212/17- скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст. 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко