Справа № 2540/2549/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
19 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ММВ-ДРЕВ» до Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ММВ-ДРЕВ» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 року №00001131400.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ММВ-ДРЕВ» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 10.04.2018 року № 00001131400.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Висновки апелянта обґрунтовані тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій не було подано належно оформлених документів, які посвідчують факт придбання товарів, робіт, послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність складеної та зареєстрованої у встановленому законом порядку податкової накладної є підставою для формування податкового кредиту. Господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права, претензій до правового статусу сторін правочинів у контролюючого органу під час проведення перевірки не було.
Позиція відповідача обґрунтована тим, що під час перевірки було встановлено порушення ТОВ «ММВ-ДРЕВ» вимог Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми ПДВ за наслідками господарської операції з ТОВ «Антей Трейд». Встановлено відсутність руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, що свідчить про відсутність об'єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ «Антей Трейд» та ТОВ «ММВ-ДРЕВ» господарських операцій.
Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.03.2018 року по 14.03.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ММВ-Древ» щодо правильності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Антей Трейд» за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 19.03.2018 року № 195/14/39271465, яким встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого по декларації за червень 2017 року встановлено заниження суми податку на додану вартість в розмірі 139156,00 грн.
На підставі акту перевірки від 19.03.2018 року № 195/14/39271465 ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податковe повідомлення-рішення від 10.04.2018 року №00001131400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 173945,00 грн, в тому числі за податковими зобов'язаннями в сумі 139156,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 34789,00 грн.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 10.04.2018 року №00001131400 протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов до висновку, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з контрагентам, натомість податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ММВ-ДРЕВ» зареєстроване як юридична особа у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 25.06.2014 року внесено відповідний запис (а.с. 58-60, 106-110).
Згідно з реєстраційними даними, видами господарської діяльності ТОВ «ММВ-ДРЕВ» визначено: 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 16.23 Виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 16.24 Виробництво дерев'яної тари; 16.29 Виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломи та рослинних матеріалів для плетіння; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля.
Відповідно до договору оренди від 02.01.2017 року № 01/01/17, укладеного з ПрАТ Городнянський «Райагротехсервіс», та акту виконаних робіт, здачі приміщень в оренду, у тимчасовому користуванні та володінні позивача перебуває частина майстерень Р-1 в м. Городня, вул. Троїцька, 64к (а.с. 41-43).
Також відповідно до нотаріального посвідченого договору оренди від 13.12.2016 року № 1658, укладеного з ОСОБА_2, у тимчасовому платному користуванні ТОВ «ММВ-ДРЕВ» перебувають транспортні засоби марок КАМАЗ, DAF, SCHMITZ та ГКБ (а.с. 44-45).
28.04.2017 року між ТОВ «ММВ-ДРЕВ» та ПП «Юкос 2009» було укладено договір поставки № 11, відповідно до умов якого ПП «Юкос 2009» зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в даному договорі, передати у власність позивачу піддони та заготовки для піддонів, а ТОВ «ММВ-ДРЕВ» зобов'язується прийняти і оплатити товар.
ПП «Юкос 2009» поставляє товар протягом строку дії даного договору партіями в узгодженій з ТОВ «ММВ-ДРЕВ» кількості. Конкретні кількість, ціна, асортимент, номенклатура товару у кожній окремій партії, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються сторонами перед кожною поставкою та закріплюються у видаткових накладних, які скріплюються їх печатками та становлять невід'ємну частину цього договору.
Постачання товару за цим договором здійснюється за рахунок ТОВ «ММВ-ДРЕВ» на склад товариства, що розташований за адресою: Чернігівська область, м. Городня, вул. Троїцька, 64.
Оплата товару здійснюється у грошовій формі шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Юкос 2009».
На виконання умов договору даного договору ПП «Юкос 2009» виписано позивачу рахунки на оплату товару (піддони): від 16.05.2017 року № 42, від 17.05.2017 року № 43, від 18.05.2017 року № 44, від 18.05.2017 року № 45, від 19.05.2017 року №№ 46 та 47, від 22.05.2017 року №№ 56 та 57, від 23.05.2017 року № 58.
Вказані рахунки надавались позивачем ГУДФС у Чернігівській області під час перевірки та відображені в акті (а.с. 83).
Разом із тим, ПП «Юкос 2009» так і не поставило товариству товар.
У зв'язку з наведеним, контрагентом рекомендовано ТОВ «ММВ-ДРЕВ» звернутись до ТОВ «Антей Трейд», яке могло здійснити поставку необхідної кількості піддонів із значною відстрочкою платежу.
Враховуючи зазначене та наявність зобов'язань ТОВ «ММВ-ДРЕВ» з постачання піддонів покупцям, керівництвом товариства прийнято рішення про укладення з ТОВ «Антей Трейд» (постачальник) договору поставки від 31.05.2017 року № 31 (а.с. 17-19).
Відповідно до умов даного договору постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених в даному договорі, передати у власність покупця, а покупець зобов'язується в порядку в на умовах, визначених в даному договорі, прийняти і оплатити товар (піддони, заготовку для піддонів) в асортименті, визначені в даному договорі.
Відповідно до п. 2.2 Договору конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару у кожній окремій партії, його часткове співвідношення за видами, марками визначаються/узгоджуються сторонами перед кожною поставкою та закріплюються у видаткових накладних, які скріплюються їх печатками та становлять невід'ємну частину цього договору.
Постачання товару здійснюється за рахунок покупця на склад покупця, що розташований за адресою: Чернігівська область, м. Городня, вул. Троїцька, 64к. Моментом поставки вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на поставлений товар (пункти 2.4, 2.5 Договору).
Ціна, кількість та асортимент кожної окремої партії товару попередньо узгоджується сторонами у будь-який зручний для сторін спосіб, з наступним відображенням (закріпленням) у видатковій накладній та рахунку-фактурі. Покупець зобов'язується прийняти партію товару та оплатити його не пізніше ніж через 60 днів з дня отримання кожної окремої партії товару у розмірі/сумі зазначеній у відповідному рахунку (пункти 4.1, 4.2 Договору).
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Антей Трейд» здійснило відвантаження ТОВ «ММВ-ДРЕВ» товару (піддонів), відповідно до укладених сторонами видаткових накладних: від 01.06.2017 року № 30, від 02.06.2017 року № 31, від 05.06.2017 року № 33, від 06.06.2017 року № 34 та № 35, від 07.06.2017 року № 36 та № 37, від 08.06.2017 року № 39, від 09.06.2017 року № 40 (а.с. 20-28).
Згідно із складеними товарно-транспортними накладними: від 01.06.2017 року № 0032, від 02.06.2017 року № 0034, від 05.06.2017 року № 0041, від 06.06.2017 року № 0043 та № 0044, від 07.06.2017 року № 0045 та № 0049, від 08.06.2017 року № 0051, від 09.06.2017 року № 0053, придбані позивачем піддони відвантажені ТОВ «Антей Трейд» на склад позивача за адресою: вул. Троїцька, 64к, м. Городня, Чернігівська область. Перевезення здійснено орендованим ТОВ «ММВ-ДРЕВ» автомобілем (а.с. 29-37).
Після поставки товару, від ТОВ «Антей Трейд» на адресу позивача надійшов правочин про уступку вимоги від 09.06.2017 року, укладений між ТОВ «Антей Трейд» (первісний кредитор) та ПП «Юкос 2009» (новий кредитор) (а.с. 38).
Як вбачається зі змісту правочину, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги ТОВ «Антей Трейд» до ТОВ «ММВ-ДРЕВ» (боржник) по зобов'язанню сплатити заборгованості в сумі 834936,00 грн, яка випливає з накладних № 39 від 08.06.2017 року, № 40 від 09.06.2017 року, № 37 від 07.06.2017 року, № 30 від 01.06.2017 року, № 31 від 02.06.2017 року, № 35 від 06.06.2017 року, № 33 від 05.06.2017 року, № 36 від 07.06.2017 року, № 37 від 06.06.2017 року за якими первісний кредитор зобов'язується надати боржнику товар (піддони).
Розрахунки за цим правочином проводяться шляхом заліку зустрічних вимог, про що складається протокол.
Враховуючи наведене, оскільки правочин уступки права вимоги передбачений чинним законодавством України (глава 16 Цивільного кодексу України) і сплата на його підставі коштів на адресу іншої юридичної особи (яка не є постачальником товару) не суперечить нормам Податкового кодексу України, платіжними дорученнями від 07.06.2017 року №№ 441, 442, 443, 444, 445 та від 12.06.2017 року №№ 450, 451, 452, 453 ТОВ «ММВ-ДРЕВ» перерахувало ПП «Юкос 2009» грошові кошти за товар в загальній сумі 834936,00 грн (з ПДВ), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 39-40).
ТОВ «Антей Трейд» за наслідками проведеної господарської операції сформовано податкові накладні: від 01.06.2017 року № 30, від 02.06.2017 року № 31, від 05.06.2017 року № 33, від 06.06.2017 року № 34 та № 35, від 07.06.2017 року № 36 та № 37, від 08.06.2017 року № 39, від 09.06.2017 року № 40, які надавались на перевірку та відображені в акті.
Зауважень до їх змісту та форми у ГУДФС в Чернігівській області не було (а.с. 84).
Сума податку на додану вартість за вищевказаним податковими накладними складає 139156,00 грн.
Відповідно до витягу № 69, вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 115).
Дана операція відображена ТОВ «ММВ-ДРЕВ» в бухгалтерському обліку, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 та 281 (а.с. 117, 118).
Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ «Антей Трейд» піддони реалізовані ТОВ «ММВ-ДРЕВ» контрагентам (ТОВ «Завод» Техно», ПрАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод»), що підтверджується видатковими накладними (а.с. 91-96).
Як на підставу нереальності угоди позивача із контрагентом відповідач посилається на дані, відображені в інформаційних ресурсах ГУДФС у Чернігівській області (АІС «Податковий блок», Єдиний реєстр податкових накладних), відповідно до яких ПП «Юкос 2009» не реєструвало протягом перевіряємого періоду на адресу ТОВ «Антей Трейд» податкові накладні на поставку товару ТОВ «ММВ-ДРЕВ». Також ТОВ «Антей Трейд» з моменту державної реєстрації не було відкрито жодного рахунку в установах банків України, окрім рахунку в Казначействі України для здійснення електронного адміністрування податку на додану вартість. Не встановлено зареєстрованих податкових накладених щодо придбання ТОВ «Антей Трейд» піддонів дерев'яних або придбання послуг по виготовленню піддонів, сировини.
Згідно з податковою звітністю встановлено, що на балансі ТОВ «Антей Трейд» основні засоби та інші необоротні активи, технічні та технологічні можливості, трудові ресурси, необхідні для здійснення товариством фінансово-господарської діяльності, - відсутні.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказана податкова інформація не є підставою для того щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання.
В акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагента позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок, що не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.
В свою чергу, вищезазначений договір був виконаний, товар отриманий, сторони претензій одна до одної не мають.
Посилання ГУДФС у Чернігівській області на те, що оплату грошових коштів, які здійснило ТОВ «ММВ-ДРЕВ» по рахунках, виписаних ПП «Юкос 2009», неможливо вважати оплатою за поставлений ТОВ «Антей Трейд» товар (піддони), оскільки вона проведена раніше ніж дата укладання правочину про уступку вимоги, є необґрунтованими, так як відповідач доводячи правомірність викладеного посилається на те, що правочин про уступку вимоги укладений між ПП «Юкос 2009» та ТОВ «Антей Трейд» 29.05.2017 року, однак, наведене спростовується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, копією вказаного правочину, який датований 09.06.2017 року (а.с. 38).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товару підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.
Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.
При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.
Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.
Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).
Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.
Таким чином, наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагента.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентом були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.
Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентом, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.
Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем товару, оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.
Відповідачем у своїй апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, нe наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства чи наявності вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача в якому досліджувались господарські операції між ТОВ «ММВ-ДРЕВ» та ТОВ «Антей Трейд», ПП «Юкос 2009».
За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.04.2018 року №00001131400, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І. Мєзєнцев