Справа № 826/9450/13-а
19 грудня 2018 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Василенко Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 26 квітня 2013 року № 48-к «Про звільнення ОСОБА_1.» (зі змінами внесеними наказом від 15 травня 2013 року № 55-к «Про внесення змін до наказу голови комісії з ліквідації Держфінпослуг від 26.04.2013 року № 48-к «Про звільнення ОСОБА_1.»), як такий, що прийнятий всупереч вимогам чинного законодавства. Поновлено позивача на посаді заступника директора департаменту організаційно-аналітичного, документального та кадрового забезпечення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та зобов'язано виплатити середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.05.2013 року по 13.11.2013 року включно в сумі 56730,81 грн. Стягнуто з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2013 року до дня поновлення на роботі.
13 вересня 2018 року позивачем було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме позивач просить стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за період з 14 листопада 2013 року по 26 травня 2015 року включно середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 171991,68 грн. із розрахунку середньоденного заробітку 450,24 грн.
У наданому на адресу суду запереченні на заяву про ухвалення додаткового судового рішення відповідач зазначив, що задоволення заяви позивача буде свідчити про зміну судового рішення та способу його виконання, що не допускається в силу приписів КАС України.
Відповідно до ч. 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Для прийняття додаткової постанови достатньо наявності хоча б однієї з цих підстав.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року по справі розглянуто всі позовні вимоги, заявлені в позові, визначено спосіб виконання рішення, судові витрати по справі відсутні, тому заяву про ухвалення додаткового судового рішення слід залишити без задоволення.
Позивач заяву про ухвалення додаткового судового рішення обґрунтовує тим, що 27 травня 2015 року наказом №164-К «Про поновлення ОСОБА_1.» його було поновлено на посаді заступника директора департаменту методології, стандартів регулювання та нагляду за фінансовими установами, що є рівнозначною посаді заступника директора департаменту організаційно-аналітичного, документального та кадрового забезпечення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та різниться за функціями, повноваженнями, правами та обов'язками з 27.05.2015 року; виплачено середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.05.2013 року по 13.11.2013 року включно у сумі 56730,81 грн.
Разом з тим, в частині стягнення з Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17.05.2013 року до дня поновлення на роботі рішення суду не виконано.
Проте, колегія суддів зазначає, що не виконання рішення суду є підставою для звернення до суду із заявою в порядку виконання судового рішення передбаченою ст.378 КАС України, а не із заявою про ухвалення додаткового рішення суду.
В даному випадку позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, та не позбавлений звернутися до суду з окремим позовом чи заявою в порядку виконання судового рішення передбаченою ст.378 КАС України.
Як наслідок, у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.
Керуючись статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала підлягає оскарженню у тридцятиденний строк до Верховного Суду з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 19.12.2018 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І.Мєзєнцев