20 грудня 2018 р. м. Чернівці справа № 824/497/18-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Західного регіонального управління (1 категорії) від 19.04.2018 р. №161-ОС щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту) частини 6 (із застосуванням ч. 8) ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", його майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" II категорії (тип Б);
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Західного регіонального управління державної прикордонної служби України від 24.04.2018 р. №84-ос "По особовому складу" в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б);
- поновити його, ОСОБА_1 , на військовій службі на посаді начальника відділу прикордонної служби "Селятин" II категорії (тип Б) з 25.04.2018 р.;
- стягнути з Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25.04.2018 р. по день поновлення на посаді.
- стягнути з Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на його користь моральну шкоду в сумі 7000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що підставою для його звільнення є п. "и" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" - у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, оскільки його тричі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.12.2017 р. №1983-аг (оголошено зауваження), від 16.02.2018 р. №289-аг (оголошено догану) та від 05.03.2018 р. №401-аг (оголошено догану).
Вказував, що під час його звільнення з військової служби Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України не враховано ряд інших обставин, а саме, що: він є учасником бойових дій та перебував у зоні проведення АТО; в 2013 та 2017 роках йому діагностовано ряд захворювань, які зазначені у виписках з його медичної картки, тому періодично вимушений проходити курси лікування; висновком ВЛК 13.04.2017 р. він визнаний обмежено придатним до військової служби; за час проходження військової служби у нього наявні ряд заохочень та нагород; до закінчення дії контракту залишилось менше двох місяців та ним 15.03.2018 р. було подано начальнику Чернівецького прикордонного загону рапорт про звільнення з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
Вважає, що Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України мало й інші підстави для припинення (розірвання) контракту та звільнення його з військової служби, однак застосувало підставу для звільнення п. "и" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зазначав, що за три місяці до закінчення дії контракту, а саме 15.03.2018 р. ним було подано рапорт про звільнення з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту, оскільки не виявив бажання укладати новий контракт, а тому посилаючись на Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України вважає, що відповідачі зобов'язані були його звільнити.
Позивач вказував, що контракт з ним припинено (розірвано) не у день зазначений у наказі про виключення його зі списків особового складу 24.04.2018 р., а раніше 19.04.2018 р.
На думку позивача, відповідачі не дотрималися вимог чинного законодавства при достроковому розірванні контракту, чим порушили його право на припинення контракту, передбаченого ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
ІНФОРМАЦІЯ_2 не погоджуючись із позовними вимогами позивача у відзиві на позовну заяву вказував, що у зв'язку із наявністю у позивача дисциплінарних стягнень оголошених письмовими наказами, Чернівецьким прикордонним загоном було підготовлено подання від 26.03.2018 р. до звільнення у запас за п. "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Зазначав, що інших правових підстав для припинення (розірвання) контракту та звільнення на час видання наказу начальника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 19.04.2018 р. №161-ос не було.
Вказував, що висновок ВЛК про те, що позивач обмежено придатний до військової служби, викладений у свідоцтві про хворобу №64 від 13.04.2018 р. не надає права на звільнення з військової служби за станом здоров'я в особливий період.
Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України також вказувало, що підставою для звільнення позивача з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем стало те, що він протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби обов'язків тричі притягувався на підставі письмових наказів до дисциплінарної відповідальності, зокрема, на нього були накладені наступні дисциплінарні стягнення: "Зауваження" - оголошене наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 №1983-аг від 11.12.2017 р., "Сувора догана" - оголошене наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 №289-аг від 16.02.2018 р., "Сувора догана" - оголошене наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 №401-аг від 15.03.2018 р.
Щодо стягнення моральної шкоди відповідачі зазначали, що позивачем не було надано доказів його фізичних страждань, порушень нормальних життєвих зв'язків через неможливість нормального громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми.
Разом із цим відповідачі зазначали, що позивач жодним чином не зазначав в чому полягає вина відповідачів чи його посадових осіб та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Відповідачі просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
До початку судового розгляду справи по суті позивачем подано відповідь на відзив, а відповідачами надано заперечення в порядку передбаченому ст. ст. 163-164 КАС України.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.07.2018 р. витребувано з Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та з ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідні докази по справі.
Ухвалою від 06.09.2018 р. Чернівецький окружний адміністративний суд звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є розпорядником інформації з обмеженим доступом, щодо надання згоди на ознайомлення з наданою до суду особовою справою майора ОСОБА_1 (П-004600), що має гриф "для службового користування", особам, які беруть участь у справі та уповноваженим працівникам Чернівецького окружного адміністративного суду, а також для розгляду справи у відкритому судовому засіданні, дослідженні та використанні згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
17.09.2018 р. Чернівецький міський військовий комісаріат надав згоду на ознайомлення з наданою до суду особовою справою майора ОСОБА_1 (П-004600), що має гриф “для службового користування”, особам, які беруть участь у справі та уповноваженим працівникам Чернівецького окружного адміністративного суду, а також для розгляду справи у відкритому судовому засіданні, дослідженні та використанні згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
18.09.2018 р. в підготовчому засіданні представниками сторін подано заяви в порядку ч. 7 ст. 181 КАС України щодо закриття підготовчого провадження, у зв'язку з чим судом в цей же день розпочато розгляд справи по суті.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.09.2018 р. в задоволенні клопотання відповідача про залишення заяви ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог без розгляду - відмовлено.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.10.2018 р. витребувано з Війського-медичного центру м. Львів Державної прикордонної служби України додаткові докази по справі.
У судовому засіданні, призначеному на 16.11.2018 р. позивач та його представник підтримали позов у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідачів заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, в судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4670,00 грн. На підтвердження понесених витрат, представником позивача надано договір про надання правової допомоги №06/18 від 25.04.2018 р., додаткову угоду №1 від 25.04.2018 р. до договору про надання правової допомоги №06/18 від 25.04.2018 р., акт приймання-передачі виконаної роботи до договору про надання правової допомоги №06/18 від 25.04.2018 р.
Представник відповідачів заперечував щодо стягнення вказаних витрат.
Після з'ясування обставин справи та дослідження доказів, сторонами в судовому засіданні подано заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, а також подання учасниками справи заяв про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе здійснити розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.
06.03.2013 р. між начальником Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (І категорії) Державної прикордонної служби України генерал-лейтенантом Горбенком А.І. та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце фактичного проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) капітаном офіцером інформаційно-аналітичного відділу штабу П-004600 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Даний контракт укладено на п'ять років з 18.06.2013 р. по 17.06.2018 р. (а.с. 18-19).
26.03.2018 р. перший заступник начальника загону-начальника штабу Чернівецького прикордонного загону підполковник ОСОБА_2 звернувся до начальника Чернівецького прикордонного загону полковника ОСОБА_3 із рапортом, в якому повідомив, що відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України від 06.03.2013 р., підписаного капітаном ОСОБА_1 , останній взяв на себе серед інших такі зобов'язання:
- додержуватись Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України, Кодексу професійної етики військовослужбовця Державної прикордонної служби України та інших нормативно-правових актів з питань, що регламентують проходження військової служби, а також виконувати накази старших начальників;
- виконувати службові обов'язки військовослужбовця, вимоги посадової інструкції;
- дотримуватися вимог військової дисципліни, визначеного в органі Державної прикордонної служби України розпорядку дня; не допускати вчинення злочинів та адміністративних правопорушень, у тому числі корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.
У зв'язку із систематичним не виконанням умов контракту, просив розглянути питання щодо подальшого проходження служби начальником відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) майором ОСОБА_1 в лавах Державної прикордонної служби України, а саме звільнення з військової служби.
Разом із цим, повідомив, що на даний час майор ОСОБА_1 має три дисциплінарні стягнення (а.с. 75).
Із аркуша бесіди від 26.03.2018 р. видно, що начальник Чернівецького прикордонного загону полковник ОСОБА_3 повідомив позивача, що протягом останніх 12 місяців він неналежно виконував взяті на себе під час укладання контракту про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України обов'язки та був притягнутий три рази до дисциплінарної відповідальності на підставі письмових наказів.
Вказував, що відповідно до пунктів 36 та 284 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України ним порушується клопотання перед вищим керівництвом про дострокове припинення (розірвання) з ним контракту з ініціативи командування та звільнення його з військової служби в запас у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем ( а.с. 76, 125).
26.03.2018 р. Чернівецьким прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України складено попередження, яким попереджено позивача про порушення клопотання перед вищим керівництвом про дострокове припинення (розірвання) з ним контракту з ініціативи командування та звільнення ОСОБА_1 з військової служби в запас Збройних Сил України за статтею 26 п. 6 пп. "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) (із застосуванням частини 8) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Виключення із списків особового складу прикордонного загону буде здійснено у строк, встановлений законодавством (а.с. 77, 124).
26.03.2018 р. Чернівецьким прикордонним загоном підготовлено подання до звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 6 пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) (із застосуванням частини 8) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" II категорії (тип Б) 31 прикордонного загону (I категорії) Західного регіонального управління (I категорії) Державної прикордонної служби України (а.с. 120).
Згідно матеріалів справи, 26.03.2018 р. складено акт підтвердження факту відмови майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) Чернівецького прикордонного загону від підпису наступних документів: рапорта першого заступника начальника загону-начальника штабу п/п-ка ОСОБА_2 від 26.03.2018 р. №4114, попередження про порушення клопотання перед вищим керівництвом про дострокове припинення (розірвання) контракту від 26.03.2018 р. №30/3226, подання до звільнення від 26.03.2018 р., аркуша бесіди від 26.03.2018 р.
Разом із цим, в акті зазначено, що полковник ОСОБА_3 , підполковник ОСОБА_4 , майор ОСОБА_5 та майор ОСОБА_6 підтвердили факт доведення в їхній присутності до майора ОСОБА_1 вказаних документів, що підтверджується їхніми підписами, зробленими в акті ( а.с. 78, 122).
За результатами розгляду подання, 19.04.2018 р. начальником Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України №161-ОС прийнято наказ щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" II категорії (тип Б), без права носіння військової форми одягу (а.с. 86, 120).
На підставі вказаного наказу, 24.04.2018 р. начальником 31 прикордонного загону Західного регіонального управління державної прикордонної служби України прийнято наказ №84-ос "По особовому складу" щодо виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення майора ОСОБА_1 (П-004600), начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) (а.с. 15).
Із вказаними наказами позивач ознайомився 24.04.2018 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 68).
Не погоджуючись із вказаними наказами, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Крім цього, з матеріалів справи видно, що 12.02.2018 р. командиром військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №34-осв, згідно якого майора ОСОБА_1 , начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою, терміном на 03 (три) доби, з 09.02.2018 р. по 11.02.2018 р ( а.с. 107).
13.02.2018 р. командиром військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №35-осв, згідно якого майора ОСОБА_1 , начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою, терміном на 03 (три) доби, з 12.02.2018 р. по 13.02.2018 р ( а.с. 108).
27.02.2018 р. командиром військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №45-осв, згідно якого майора ОСОБА_1 , начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) направлено на стаціонарне лікування до військової частини НОМЕР_4 місто Львів, з 27.02.2018 р. (а.с. 109).
06.03.2018 р. командиром військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №51-осв, згідно якого визнано таким, що прибув із стаціонарного лікування майор ОСОБА_1 , начальник відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б), який з 16.02.2018 р. по 26.02.2018 р. перебував на лікуванні у військовій частині НОМЕР_5 (а.с. 110).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 №56-осв від 15.03.2018 р. визнано таким, що прибув із стаціонарного лікування майор ОСОБА_1 , начальник відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б), з військової частини НОМЕР_4 місто Львів, з 15.03.2018 р. (а.с. 111).
16.03.2018 р. командиром військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №57-осв, згідно якого майора ОСОБА_1 , начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою, терміном на 05 (п'ять) діб, з 15.03.2018 р. по 19.03.2018 р. (а.с. 112).
26.03.2018 р. командиром військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято наказ №63-осв, згідно якого майора ОСОБА_1 , начальника відділу прикордонної служби "Селятин" ІІ категорії (тип Б) звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою, терміном на 02 (дві) доби, з 24.03.2018 р. по 25.03.2018 р. (а.с. 113).
26.03.2018 р. позивач звертався до начальника Чернівецького прикордонного загону полковника ОСОБА_3 із рапортом, в якому просив направити його на військово-лікарську комісію військово-клінічного центру Державної прикордонної служби України м. Львів у зв'язку із погіршенням стану здоров'я (а.с. 229).
27.03.2018 р. військовою частиною НОМЕР_3 Державної прикордонної служби України надано направлення на медичний огляд майора ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії військово-клінічного центру Державної прикордонної служби України м. Львів (а.с. 220).
Згідно свідоцтва про хворобу №64/265 від 13.04.2018 р. ВЛК ВМКЦ ДПСУ м. Львів захворювання позивача визнано такими, що пов'язані з проходженням військової служби та визнано обмежено придатним до військової служби (а.с. 27-27).
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові основи організації та діяльності Державної прикордонної служби України, її загальну структуру, чисельність, функції та повноваження визначає Закон України “Про Державну прикордонну службу України ” від 03.04.2003 р. №661-IV (далі - Закон №661-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону №661-IV на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Згідно ст. 3 Закону №661-IV основними принципами діяльності Державної прикордонної служби України є: законність; повага і дотримання прав та свобод людини та громадянина; позапартійність; безперервність; поєднання гласних, негласних та конспіративних форм і методів діяльності; єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень; взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями при здійсненні покладених на Державну прикордонну службу України завдань; відкритість для демократичного цивільного контролю.
Частиною 1 ст. 14 Закону №661-IV передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 1 ст. 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені ст. 19 Закону №2232-XII.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Частиною 2 ст. 24 Закону №2232-XIІ передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Водночас підстави припинення контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби наведені у ст. 26 Закону №2232-XII.
Згідно п. "б" ч. 2 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення зі служби проводиться військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - на підставах, передбачених частиною шостою, з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
Пунктом “и” ч. 6 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно преамбули Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, Національну гвардію України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст. 3 Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог військових статутів; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Згідно ст. 5 Дисциплінарного статуту за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 86 та 87 Дисциплінарного статуту визначено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби. Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Відповідно до ст. 97 Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Як видно з матеріалів справи, 11.12.2017 р. Чернівецьким прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України прийнято наказ "Про результати службового розслідування" №1983-аг, яким за порушення вимог підпункту 9 пункту 6 "Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.05.2016 р. №311, начальника відділу прикордонної служби "Селятин" майора ОСОБА_1 (П-004600) притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту "а" ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та оголошено дисциплінарне стягнення "Зауваження" (а.с. 69).
Вказаний наказ прийнято на підставі встановленого в ході проведення службового розслідування факту незаконного перетину державного кордону з України в Румунію 01.12.2017 р. на напрямку 677 прикордонного знаку, що на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби "Селятин".
16.02.2018 р. Чернівецьким прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України прийнято наказ "Про результати службового розслідування" №289-аг, яким за порушення вимог пункту 6 розділу ІІІ "Положення про відділ прикордонної служби Державної прикордонної служби України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.05.2016 р. №311 начальника відділу прикордонної служби "Селятин" майора ОСОБА_1 (П-004600) притягнуто до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту "в" ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та оголошено дисциплінарне стягнення "Сувора догана". Знято премію за лютий в розмірі 50% від належного розміру, розглянуто питання щодо доцільності перебування на посаді. З прибуттям з ВМКЦУ м. Львів приряджено до відділу прикордонної служби штабу терміном на 30 діб (а.с. 71-72).
Як видно із даного наказу, позивача притягнуть до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з порушення державного кордону з України в Румунію 25.01.2018 р. на напрямку 681 прикордонного знаку, що на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби "Селятин".
05.03.2018 р. Чернівецьким прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України прийнято наказ "Про результати службового розслідування" №401-аг, яким за порушення вимог п. 14 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом АДПСУ від 14.02.2005 р. №111 начальника відділу прикордонної служби "Селятин" майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено дисциплінарне стягнення "Сувора догана" відповідно до пункту "в" ст. 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, позбавлено премію за березень 2018 р. в розмірі 90 % від належного розміру (а.с. 73-74).
Дослідженням вказаного наказу, встановлено, що підставою для його прийняття стало підтвердження факту інформації, яка викладена у звіті №1234 від 07.01.2018 р., стосовно можливого невиконання персоналом прикордонного загону функціональних обов'язків.
Отже, протягом одного року до позивача застосовано три дисциплінарні стягнення, які накладені у формі наказів.
Судом встановлено, та не заперечувалося позивачем, що накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності доведені йому до відома під підпис.
Крім того, у судовому засіданні позивач вказував та не заперечувалася представниками відповідачів, що він у встановленому законом порядку не оскаржив зазначені вище накази, ні до вищестоящого командира, ні до суду.
Відтак, на переконання суду, такі стягнення на час прийняття рішення про звільнення позивача були діючими.
Вказані накази, як стверджував у судовому засіданні представник відповідачів, стали підставою для прийняття начальником Західного регіонального управління (1 категорії) Державної прикордонної служби України 19.04.2018 р. наказу №161-ОС щодо припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за пунктом "и" (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" майора ОСОБА_1 .
Тобто, підставами для звільнення позивача з військової служби на думку відповідачів, було систематичне невиконання ним умов контракту, за що на нього накладено дисциплінарні стягнення.
Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби на підставі п. "и" ч. 6 ст. 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктами 2, 4, 5, 6, 7 Положення №1115/2009 передбачено, що громадяни проходять військову службу в Держприкордонслужбі (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом. Громадяни, які проходять військову службу в Держприкордонслужбі, є військовослужбовцями Держприкордонслужби (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується службовим або спеціальним посвідченням. Громадяни, які добровільно вступають на військову службу за контрактом або призиваються на військову службу, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Адміністрацією Держприкордонслужби за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу". Закінченням проходження громадянином військової служби вважається день, зазначений у наказі про виключення військовослужбовця зі списків особового складу Адміністрації Держприкордонслужби чи її розвідувального органу, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ або органів (підрозділів) забезпечення Держприкордонслужби (далі - органи Держприкордонслужби) у зв'язку з його звільненням з військової служби в запас або у відставку, загибеллю (смертю), визнанням судом безвісно відсутнім або оголошенням померлим.
Відповідно до п. 17 Положення №1115/2009 контракт - письмова угода, укладена відповідно до вимог, визначених цим Положенням, між громадянином і державою, від імені якої виступає уповноважений орган Держприкордонслужби, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Пунктом 267 Положення №1115/2009 передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною шостою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", з ініціативи: 1) командування органу Держприкордонслужби - за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "г", "е", "є", "ж", "и", "і", "ї", "й" та "л" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"; 2) військовослужбовця - за наявності підстав, передбачених пунктами "а", "б", "в", "д", "з", "к" та "м" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до п. 284 Положення №1115/2009 військовослужбовця може бути звільнено з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов'язків він два або більше разів притягувався до матеріальної, адміністративної, кримінальної або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності.
З аналізу наведених норм, суд приходить до висновку, що військовослужбовця може бути звільнено лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання ним своїх обов'язків, визначених контрактом або за порушення дисципліни.
У розумінні зазначеного спеціального законодавства з питань проходження військової служби під терміном "систематичне невиконання умов контракту" необхідно розуміти вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили.
Згідно п. 87-1 Дисциплінарного статуту передбачає можливість оскарження рішення про звільнення або притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (п. 88 Дисциплінарного статуту).
Як зазначено вище, протягом одного року до позивача застосовано три дисциплінарні стягнення, які накладені у формі наказів та які в подальшому не були оскаржені позивачем у встановленому порядку та були діючими на час звільнення позивача зі служби.
Отже, наявність у позивача трьох дисциплінарних стягнень, накладених на нього протягом року за різні за змістом і суттю проступки, є підставою для звільнення з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту.
З урахуванням вказаних вище положень законодавства, суд зазначає, що станом на дату прийняття оскаржуваного наказу №161-ос від 19.04.2018 р. у позивача були діючими три стягнення, накладені письмовими наказами, що свідчить про систематичність невиконання позивачем умов контракту.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачами враховано характер та обставини вчиненого правопорушення, попередню поведінку позивача, досліджено ступень та форми його провини.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що при винесенні оскаржуваних наказів №161-ос від 19.04.2018 р. та № 84-ос від 24.04.2018 р., відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Стосовно доводів позивача щодо не розгляду відповідачами рапорту про звільнення з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту, суд зазначає наступне.
Пунктом 285 Положення №1115/2009 визначено, що для звільнення з військової служби за власним бажанням особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, подають у порядку підпорядкування рапорт начальнику органу Держприкордонслужби, в якому вони проходять службу.
Наказ про звільнення з військової служби з цієї підстави видається у стислі строки, але не пізніше двох місяців після отримання начальником органу Держприкордонслужби рапорту офіцера.
Відповідно до п. 287 Положення №1115/2009 начальники органів Держприкордонслужби відповідно до наданих їм прав зобов'язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі, або тих, що не виявили бажання укладати новий контракт.
Документи на звільнення з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк дії контракту, надсилаються для розгляду посадовим особам, які мають право їх звільняти, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку контракту. Наказ про звільнення таких військовослужбовців повинен бути виданий не пізніше ніж за місяць до досягнення граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку контракту.
Військовослужбовці, яких звільнено з військової служби за віком чи у зв'язку із закінченням строку контракту, виключаються зі списків особового складу органу Держприкордонслужби в день, що настає за днем досягнення граничного віку перебування на військовій службі чи днем закінчення контракту про проходження військової служби. Здавання посади такими військовослужбовцями повинно бути здійснено не пізніше дня досягнення ними граничного віку перебування на військовій службі чи закінчення строку контракту.
Судом встановлено, що 15.03.2018 р. позивач звертався до начальника Чернівецького прикордонного загону полковника Вовка О.О., в якому просив звернутися до вищого посадового командування із клопотанням про звільнення його з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту.
За результатами розгляду рапорту, відповідачами позитивне рішення на користь позивача не було прийнято.
З матеріалів справи видно, не заперечувалося сторонами під час судового розгляду справи, що дії (бездіяльність) відповідачів щодо не розгляду рапорту про звільнення з військової служби в запас у зв'язку із закінченням строку контракту позивачем до вище стоячого командира або суду не оскаржувалося.
З огляду на наведене та зміст позовних вимог у цій справі, суд проходить до висновку, що посилання позивачем на вказані обставини не стосуються предмету спору та не вказують на протиправність оскаржуваних рішень.
З цих же підстав суд відхиляє посилання позивача щодо не розгляду рапортів від 24.03.2018 р. та 28.03.2018 р. про переміщення на посаду з меншим обсягом роботи та посаду нижчу від займаної (а.с. 227, 228).
Необґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на висновок Військово-лікарської комісії щодо його обмежену придатність до військової служби, оскільки вказаний висновок, викладений в свідоцтві про хворобу № 64 від 13.04.2018 р. не дає права позивачу на звільнення з військової служби в особливий період.
Інші доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних наказів, суд також відхиляє, оскільки вони не спростовують правомірність припинення контракту та звільнення позивача з військової служби.
Оцінюючи правомірність рішень відповідачів, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних наказів, тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь позивача моральної шкоди в сумі 7000,00 грн, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У судовому засіданні позивач зазначив, що незаконні дії відповідачів щодо його звільнення вплинули психологічний стан, що призвело до погіршення стану його здоров'я, до зміни звичайного укладу його життя та життя його сім'ї. З огляду на вказані обставини, позивач вважає, що у нього є підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 7000,00 грн.
Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.
Поняття доказів наведено у ст. 72 КАС України, відповідно до якого доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 КАС України, надані сторонами докази мають відповідати вимогам належності та допустимості, тобто, містити інформацію щодо предмета доказування та бути одержаними в порядку, встановленому законом.
Обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений ста. 77 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Однак позивачем, на підтвердження завдання відповідачем йому шкоди, яка призвела до страждання, переживання, тяжкого психологічного шоку, втрати значної суми грошових коштів, не надано до суду жодних документів.
З огляду на вищенаведені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди в розмірі 7000,00 грн не підлягає до задоволення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 - 5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 1 та 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, в задоволенні позову позивачу відмовлено повністю, судові витрати здійснені позивачем не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 6, 9, 11, 69 - 71, 72 - 74, 77, 78, 86, 94, 132, 134, 139, 158, 160 - 167 КАС України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Чернівецького прикордонного загону про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, - відмовити повністю.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.К. Левицький