Справа № 420/5471/18
20 грудня 2018 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Танцюра К.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми “Ф” від 06.08.2018р. №0846673-1312-1502.
Ухвалою суду від 26.10.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми “Ф” від 06.08.2018р. №0846673-1312-1502 є протиправним оскільки не ґрунтується на нормах діючого законодавства. Позивач зазначила у позовній заяві, що вона є власником ? частини (приватна спільна часткова власність) швейної фабрики за адресою: Одеська обл., Болградський р-н., м.Болград, вул.Терещенка 52 А, площею 2861,8кв.м., трансформатор за літ. Б площею 55,7 кв.м., пожежне водоймище за літ. В площею 14,3 кв.м., котельну за літ.Г площею 122,5 кв.м., котельну за літ. Д площею 9 кв.м., вбиральна за літ. Е площею 5,9 кв.м., дворові споруди за №1-6. Позивач пояснила, що відповідно до правовстановлюючих документів усі приміщення є складовими єдиного промислового комплексу-швейної фабрики і, відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200, цілком відповідають класу «Будівлі промисловості», які в силу п.п. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Разом з тим, позивач звертає увагу суду на рішення по справі №815/6946/17 від 15.06.2018р., яким задоволено позов ОСОБА_2 з якою позивач є співвласником ? частини швейної фабрики, і скасовано податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 08.09.2017р. №154847-13 з мотивів того, що «належні позивачу будівлі відповідають критеріям промислового призначення, а тому звільненні від оподаткування».
16.11.2018р. до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача.
Відповідач повідомлявся про день та час слухання справи однак у судове засідання його представник не з'явився.
21.11.2018р. до суду від Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач не погоджується із позовними вимогами позивача, посилаючись на положення ст. 266 Податкового кодексу України та постанову Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі № 806/2461/17 у якій, зокрема, зазначено що застосування п. «є» п. п. 266.2.2. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відповідач пояснив, що технічний паспорт на виробничі будівлі є доказом використання фізичною особою - підприємцем приміщення у виробничих цілях, але з урахуванням вказаних норм права, не може свідчити про звільнення від податкових зобов'язань. Разом з тим, на думку відповідача, позивачем не доведено наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки вказане виробниче приміщення не перебуває у власності підприємства та за законодавством України є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
У відповідності до п. 9 ст.205 КАС України, справа розглянута у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, до видів діяльності якої відносяться: Код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у. (основний); Код КВЕД 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Код КВЕД 73.11 Рекламні агентства; Код КВЕД 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації
28.11.2011р. між ВАТ «Болградська швейна фабрика» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, предметом якого згідно п.1 вказаного договору є швейна фабрика за адресою: Одеська обл., Болградський р-н., м.Болград, вул.Терещенка 52 А, площею 2861,8кв.м., а саме: трансформатор за літ. Б площею 55,7 кв.м., пожежне водоймище за літ. В площею 14,3 кв.м., котельна за літ. Г площею 122,5 кв.м., котельна за літ. Д площею 9 кв.м., вбиральна за літ. Е площею 5,9 кв.м., дворові споруди за №1-6 (а.с.16-17).
Як вбачається з витягу КП «Болградське бюро технічної інвентаризації» №29898767, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, швейну фабрику у розмірі ? частки, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу/р. №2687/ВРК №489277/28.04.2011р. Болградський районний приватний нотаріус ОСОБА_4І.(а.с.18).
06.08.2018р. ГУ ДФС в Одеській області, на підставі п.п. 54.3.3. п.54.3. ст. 54, п.п. 266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0846673-1312-1502, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлового нерухомого майна за 2017 рік у розмірі 6868,32грн. (а.с.12)
Підпунктом 266.1.1. п. 266.1 ст.266 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.263 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Порядок сплати податку визначений п.266.9 ст.266 Податкового кодексу України, яким встановлено, що податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
Згідно з п.п.266.2.1, п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
При цьому, згідно абз.«є» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Суд враховує, що визначення будівлі до виробничих чи невиробничих проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахування класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. N507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (ДК БС), який є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікатор розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.98 р. N 971 "Про Програму реформування державної статистики на період до 2002 року". ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові» (підклас 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості») який включає будівлі промислового призначення, зокрема, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням. Цей клас не включає: -резервуари, силоси та склади (1252) - будівлі сільськогосподарського призначення (1271) - комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).
Як вбачається з договору купівлі продажу від 28.11.2011р.(а.с.16-17), витягу КП «БТІ» від 10.05.2011р. №29898767(а.с.18) та технічного паспорту на виробний будинок-швейну фабрику від 1208.2010р.(а.с.19-27) швейна фабрика за адресою: Одеська обл., Болградський р-н., м.Болград, вул.Терещенка 52 А, площею 2861,8кв.м., з усіма її складовими (трансформатор за літ. Б площею 55,7 кв.м., пожежне водоймище за літ. В площею 14,3 кв.м., котельна за літ.Г площею 122,5 кв.м., котельна за літ. Д площею 9 кв.м., вбиральна за літ. Е площею 5,9 кв.м., дворові споруди за №1-6) відповідає класу «Будівлі промисловості», що не заперечується відповідачем.
При цьому, положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Таким чином, застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.
В межах спірних відносин наявна лише одна з обов'язкових умов - виробничі приміщення.
Відтак, об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем чи фізичною особою у власній господарській діяльності.
Аналогічний правовий висновок наведено в постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 806/2461/17; від 15 травня 2018 року у справі №806/2676/17; від 16 жовтня 2018 року у справі №809/1491/16; від 11 грудня 2018 року у справі 822/2614/16, який в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.