і м е н е м У к р а їн и
13 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 811/1568/18
головуючий суддя І-ї інстанції - Кармазина Т.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді (доповідач) Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,
за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року у справі № 811/1568/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 62 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37 від 06.04.2018 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги старшому прапорщику у запасі ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи з 14.12.2017, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та ст.ст.16 - 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на день встановлення інвалідності.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано п. 62 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 37 від 06.04.2018, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи з 14.12.2017 року, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням ним обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та ст.16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерство оборони України, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності 14.12.2017 року, в законі діяла пряма заборона на виплату одноразової грошової допомоги у разі зміни групи інвалідності, тому рішення комісії відповідає вимогам законодавства.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначаючи про його законність та обґрунтованість.
Учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за відсутності останніх.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях.
Наказом командувача військ південного оперативного командування № 15-пм від 13.04.2015 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п. 63 пп. «а» Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 129 від 31.05.2005 року позивача виключено з особового складу частини з 31.05.2005.
В 1986 року позивач отримав поранення, контузію пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок чого в подальшому отримав інвалідність.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 08.05.2013 року № 46 встановлено, що отримана ОСОБА_1 травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Кіровоградською обласною медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я позивачу при первинному огляді було встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 761325 від 02.10.2013 року.
Позивач одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності з 02.10.2013 року не отримував, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка НАСК "Оранта" від 17.05.2018 року № 1190-06-142.
Згідно з висновком Київського міського клінічного бюро СМЕ від 29.03.2016 р. № 808/Ж описані у висновку рубці на голові, обличчі, спині, передпліччі, руках, пальцях рук, ногах у ОСОБА_1 є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час породження служби в Афганістані в 1986 році.
Із довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 618577 від 10.01.2018 року, вбачається, що позивачу з 14.12.2017 року встановлена друга група інвалідності, що настала в результаті травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_1 звернувся до Кропивницького МВК з відповідною заявою від 25.01.2018 року та надав копії необхідних документів, які були надіслані до Міністерства оборони України.
Розглянувши вказані документи, комісія Міністерства оборони України своїм рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06.04.2017 року № 37, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що: “…Ураховуючи, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04 квітня 2006 р. № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", він не має права на одержання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням ІІІ групи інвалідності. Зміна групи інвалідності з ІІІ на ІІ відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Згідно з абз.2 п.4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється”
Не погодившись з обґрунтованістю вказаної відмови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від № 37 від 06.04.2018 року не можна визнати законним та обґрунтованим в частині відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно приписів ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком 975 від 25.12.2013 року.
Відповідно до п.3 Порядку №975 від 25.12.2013 року, Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
За приписами п. 11 Порядку № 975 від 25.12.2013 року, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно п. 12 Положення № 975 від 25.12.2013 року, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Отже, приписами чинного законодавства визначено право військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби, яке може бути реалізовано шляхом звернення до уповноваженого органу з відповідною заявою та наданням встановленого пакету документів.
При цьому, застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.
Як свідчать встановлені обставини справи, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності, яка настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії з 01.10.2013 року що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 761325 від 02.10.2013 року.
В подальшому, починаючи з 14.12.2017 року позивачу була встановлена ІІ група інвалідності, що настала в результаті травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 618577 від 10.01.2018 року.
Так, з оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що підставою для відмови позивачу в призначенні одноразової допомоги було те, що оскільки останній був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року № 3597-IV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не має права на одержання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням ІІІ групи інвалідності. Зміна групи інвалідності з ІІІ на ІІ відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у зв'язку з чим, на підставі п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_1 не має права на призначення одноразової грошової допомоги.
В свою чергу, приписами ч. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що положення даної норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи.
Вказана правова позиція також відповідає висновкам Верховного Суду, відображеним в постанові від 21.06.2018 року по справі №760/11440/17, що враховується відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також, колегія суддів апеляційного суду зазначає, і як вірно зазначив суд першої інстанції, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи вторинного встановлення такої інвалідності.
В даному випадку, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності вперше, у зв'язку з чим, відмова відповідача у її призначенні з огляду на зміну позивачем групи інвалідності з ІІІ на ІІ понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності не ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум необґрунтовано відмовила позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим, п. 62 протоколу № 37 від 06.04.2018 року не ґрунтується на приписах законодавства.
Поряд з вказаним, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд та протиправності прийнятого ним рішення по даній справі, то ефективним способом захисту прав є зобов'язання Міністерство оборони України, прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року у справі № 811/1568/18 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя О.М. Панченко
суддя В.Є. Чередниченко