справа №1340/3620/18
10 грудня 2018 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Карп'як О.О.,
секретар судового засідання Лубоцька Н.І.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов, -
10.08.2018 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати дії першого заступника начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 560/448/АВ/ФС-1 від 04.07.2018;
- визнати дії першого заступника начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 560/448/АВ/ФС-2 від 04.07.2018;
- визнати дії першого заступника начальника ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 560/448/АВ/ФС-3 від 04.07.2018.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
В обгрунтування протиправності постанови відповідача №ЛВ 560/448/АВ/ФС-1 від 04.07.2018, якою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 допустила ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, позивач покликається на те, що в ході інспекційного відвідування інспектору було надано договір підряду з ОСОБА_5, зі змісту якого вбачається, що такий договір не відповідає змісту трудового договору та відповідно не керується нормами трудового законодавства України, зокрема ст.21 КЗпП України, яка визначає поняття трудового договору. Натомість, як стверджує позивач, згаданий договір підряду укладений з дотриманням норм Цивільного кодексу України, правовідносини з ОСОБА_5 були цивільно-правовими, короткостроковими, із конкретно встановленою сумою винагороди виконавця за виконані роботи з врахуванням сплати необхідних податкових платежів, а також із конкретним предметом зазначеним у такому договорі, а тому, на переконання позивача, у відповідача не було підстав для притягнення ФОП ОСОБА_3 до відповідальності за порушення вимог ч.1 та ч.3 ст.24 КЗпП України.
На спростування висновків постанови відповідача №ЛВ 560/448/АВ/ФС-2 від 04.07.2018 року, згідно яких індексація заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_3 не проводиться, позивач покликається на те, що ним на адресу Головного управління Держпраці двічі надсилався штатний розпис за липень 2017 року, який введений в дію з 01 липня 2017 року. Оскільки сума індексації, на яку треба було збільшити посадовий оклад становила 69,04 грн., тому в липні 2017 року посадовий оклад становив 3470 грн. Але інспектором Держпраці не прийнято до уваги цей штатний розпис за липень 2017 року. Таким чином, позивач стверджує, що ним було дотримано норми трудового законодавства - в повному обсязі виплачено заробітну плату, в яку входить сума індексації заробітної плати та інші нарахування.
Заперечуючи правомірність накладення штрафу постановою відповідача №ЛВ 560/448/АВ/ФС-3 від 04.07.2018 року, згідно з якою тривалість роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочена на 01 годину, позивач посилається на те, що в статті від 09.10.2017 під назвою: «Розрахунок норми тривалості робочого часу на 2018 рік», оприлюдненій на офіційному сайті «Вісник про податки. Офіційне видання Державної фіскальної служби» зазначено, що норма тривалості в годинах при 40 годинному робочому тижні в січні становить 168 годин та в графі за порядковим номером 6 таблиці Розрахунку норми тривалості робочого часу на 2018 рік вказано, що в січні немає кількості днів, що то передують святковим та неробочим, у які тривалість робочого дня (зміни) при 40 годинному тижні зменшується на 1 годину.
Позиція відповідача щодо предмету спору викладена у відзиві на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 18.09.2018 за вх.№ 1729195. Зокрема, в обгрунтування правомірності постанови №ЛВ 560/448/АВ/ФС-1 від 04.07.2018, відповідач зазначає, що в ході інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 за фактичним місцем здійснення позивачем господарської діяльності, було виявлено ОСОБА_5, яка виконувала роботи по прибиранню приміщення, що підтверджується матеріалами відео-зйомки, яка здійснювалася під час інспекційного відвідування. Встановлене порушення на підставі ч.3 ст.24 КЗпПК України полягає у тому, що останньою було допущено ОСОБА_5 до роботи прибиральниці без оформлення трудових відносин у спосіб та порядок встановлений законом. Відповідач вважає, що договір підряду, на який посилається позивач, не спростовує виявленого порушення та не може вважатися належним доказом у справі, оскільки цим договором не передбачено зобов'язання виконавця виконувати роботи чи надавати послуги по прибиранню приміщення, тобто робота за виконанням якої було виявлено ОСОБА_5 взагалі не була обумовлена будь-яким договором.
Також відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що з липня 2017 року працівниці ОСОБА_6 встановлений посадовий оклад у розмірі 3470 грн. не відповідає дійсності, оскільки як слідує з відомостей нарахування та виплати заробітної плати ФОП ОСОБА_3 за період липень-вересень 2017 року, працівнику ОСОБА_6 у відповідному періоді було нараховано заробітну плату виходячи із встановленої тарифної ставки (посадового окладу) у розмірі 3400 грн. Стверджує, що зазначена обставина узгоджується із штатними розписами дослідженими в ході інспекційного відвідування та звітами про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень-вересень 2017 року.
Щодо не скорочення на 1 год тривалості роботи працівника ОСОБА_7 06.01.2018 напередодні святкового дня, відповідач зауважує, що стаття від 09.10.2018, як і розрахунок норми тривалості робочого часу, на яку посилається позивач в обгрунтування своїх позовних вимог, не є джерелом права та не встановлюють правових норм.
У свою чергу, позивач подав відповідь на відзив, де зазначає, що не можна вважати достатнім доказом відео-файл, на якому не є очевидним місце перебування ОСОБА_5 на місці здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 ОСОБА_5 надала письмові пояснення, що здійснює діяльність за договором підряду, який інспектору праці було надано для ознайомлення. Також стверджує, що внаслідок внутрішньої бухгалтерської перевірки було виявлено внутрішню помилку щодо виплати заробітної плати, а відтак позивач видав внутрішню бухгалтерську довідку від 10.10.2018 з аргументацією щодо помилково нарахованої заробітної плати. Щодо зауваження відповідача, що стаття 09.10.2017 не є джерелом права, позивач наголошує, що розрахунки норми тривалості робочого часу носять рекомендаційний характер, які виходять тиражем від Державної фіскальної служби, та якими керуються як роботодавці, так і працівники.
На спростування доводів позивача, відповідач подав заперечення від 06.11.2018 за вх.№ 35391. Зокрема, покликається на те, що саме та робота, за виконання якої було виявлено ОСОБА_8 під час інспекційного відвідування (прибирання приміщення) не була спрямована на одержання результату, який підлягає виміру у конкретних фізичних величинах та не була обумовлена договором підряду, а носила системний характер, та мала на меті постійне підтримання чистоти і порядку у приміщенні магазину впродовж певного періоду часу. Щодо долученої до відповіді на відзив бухгалтерської довідки відповідач зазначає, що така не може бути належним доказом у справі, оскільки наведені у ній розрахунки не мають під собою жодного документального підтвердження, а також суперечать первинним бухгалтерським документам позивача. Також зауважує, що згідно ч.1 ст.73 КЗпП України 07.01.2018 є святковим днем, при цьому можливості перенесення скороченого робочого дня на одну годину, в тому числі і за бажанням працівника, Законом не передбачена.
Ухвалою від 14.08.2018 року суддя залишила позовну заяву без руху до усунення недоліків позовної заяви у встановлений строк.
Ухвалою суду від 28.08.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання у справі.
13 вересня 2018 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 24.10.2018 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
14.11.2018 ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та відповіді на відзиві, просив позов задовільнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмови повністю.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, яким вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Наказом Головного управління Держпраці у Львівській області від 08.06.2018 № 1277-П інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у м.Львові ОСОБА_9 доручено в термін з 11.06.018 по 12.06.2018 провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманим працівником, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків у ФОП ОСОБА_3 (а.с. 114).
На підставі зазначеного наказу Головного управління Держпраці у Львівській області видано направлення на проведення перевірки від 08.06.2018 № 1167 (а.с.115).
Відтак, інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_9, номер службового посвідчення № 448, відповідно до ст. 259 КЗпП, Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26.04.2017 року №295 у присутності уповноваженої особи ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_10 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 за фактичною адресою: Львів, вул. Наукова, 10-А.
За результатами проведення інспекційного відвідування Інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_9 було складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 560/448/АВ від 19 червня 2018 року (а.с.20-36) та Припис «Про усунення виявлених порушень» № ЛВ 560/448/АВ/П від 19 червня 2018 року (а.с. 37-40).
21.06.2018 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області було прийнято рішення № ЛВ/560/448/АВ/ТД/МГ/ІП, яким призначено справу про розгляд штрафу ФОП ОСОБА_3 (а.с.137).
Розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі Акту інспекційного відвідування №560/448/АВ від 12 червня 2018, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами:
- № ЛВ 560/448/АВ/ФС7-1 (а.с. 14-16), згідно з якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 111 690 грн. за порушення вимог частини першої, третьої статті 24 КЗпП України;
-№ ЛВ 560/448/АВ/ФС/-2 (а.с.17-18), згідно з якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 37 230 грн. за порушення вимог частини п'ятої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці»;
-№ ЛВ 560/448/АВ/ФС/-3 (а.с.19-19а), згідно з якою на ФОП ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 3 723 грн. за порушення вимог частини першої статті 53 КЗпП України.
Не погоджуючись з вказаними постановами відповідача, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та з'ясованим обставинам справи, суд керується наступними нормами права.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 N 877-V (далі - Закон N 877-V).
Як зазначено в статті 1 Закону N 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною четвертою статті 2 Закону N 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону N 877-V).
Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
У відповідності до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.
Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку № 295).
Відповідно до пп. 6 пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів про, зокрема: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації.
Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі (пункт 8 Порядку № 295).
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).
Пунктом 21 Порядку № 295 визначено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступних міркувань.
Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 560/448/АВ/ФС-1 від 04.07.2018 встановлено порушення позивачем ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України.
Порушення, що ставиться у вину позивачу, згідно з вказаною постановою, полягає у тому, що ФОП ОСОБА_3 допущено до роботи працівника ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).
Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України, Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17.06.2015 (далі - Постанова № 413).
За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором […].
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В спростування виявленого порушення позивач покликається на те, що між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір підряду № б/н від 02.06.2018 (а.с. 63-66), зі змісту якого вбачається, що такий договір не відповідає змісту трудового договору, натомість такий має цивільно-правовий характер.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
З пояснення ОСОБА_5, наданих головному державному інспектору (а.с. 117), вбачається, що вона працює у магазині «Бекер Маркет» з 02.06.2018 на підставі договору підряду.
Як встановлено судом, предметом договору підряду № б/н від 02.06.2018 (а.с. 63-66), укладеного між ФОП ОСОБА_3 як замовником та фізичною особою ОСОБА_5 як виконавцем, є кількісний результат дій виконавця, а саме отримання інформації не менш як від 200 осіб. Згідно з п.2.1. Договору, виконавець зобов'язується виконати роботи по вивченні кон'юктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері реалізації хлібобулочних, кондитерських виробів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших груп продовольчих товарів. Кінцевим підсумком такого дослідження є отримання відповідей на наступні питання: в який момент, за якими цінами та в який спосіб слід продавати товар.
При цьому, як підтверджується матеріалами фото- та відео-фіксації (а.с. 113, 134-136), під час інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 за фактичним місцем здійснення позивачем господарської діяльності, було виявлено ОСОБА_5, яка виконувала роботи по прибиранню приміщення.
Таким чином, зі встановлених обставин вбачається невідповідність характеру виконуваної ОСОБА_5 роботи (прибирання магазину) предмету, визначеному договором підряду № б/н від 02.06.2018.
Разом з тим, суд критично оцінює аргумент позивача, що дії ОСОБА_5 по прибиранню магазину вчинялися нею на виконання умов договору підряду з метою збору інформації, необхідної для досягнення результату за цим договором. Так, як вже зазначалося, основною ознакою притаманною для договору підряду є отримання певного матеріального результату, який підлягає виміру в конкретних фізичних величинах, тоді як предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, а не кількісний результат.
Вказане дає суду підстави для висновку, що правовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у наведеному контексті носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником. Водночас, позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно абзацу 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Визначаючись щодо правомірності оскаржуваної постанови відповідача №ЛВ 560/448/АВ/ФС-2 від 04.07.2018, якою встановлено порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України «Про оплату праці», суд керується таким.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Частиною першою статті 31 Закону № 108/95-ВР визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 33 Закону № 108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
Згідно з частинами п'ятою, шостою статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.
Як визначено в пункті 5 цього Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій визначено в Законі України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000, № 2017-III. В статті 18 цього Закону з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 560/448/АВ/ФС-2 від 04.07.2018, порушення, що ставиться у вину позивачу, полягає у такому: «Індексація заробітної плати працівникам ФОП ОСОБА_3 не проводиться. Встановлення посадового окладу за посадою адміністратора відбулося з лютого 2017. Згідно зі штатним розписом від 01.02.2017, введеним в дію з 01.02.2017, за посадою адміністратора з 01.02.2017 встановлений посадовий оклад у розмірі 3400 грн. Вказаний посадовий оклад протягом лютого-вересня 2017 року не змінювався. При цьому, у лютому-вересні 2017 року на вказаній посаді працювала працівник ОСОБА_6 Однак працівнику ОСОБА_6, яка працювала на посаді адміністратора, не нараховано та не виплачено індексацію заробітної плати за липень-вересень 2017 року.».
На підставі долучених до матеріалів справи доказів, судом встановлено, що зазначене твердження відповідача повністю узгоджується з інформацією, зазначеною у штатних розписах та звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за липень-вересень 2017 року (а.с.121-133).
У свою чергу, позивач на спростування виплати заробітної плати у розмірі 3400 грн., покликається на внутрішню помилку щодо виплати заробітної плати, виявлену за результатами проведення внутрішньої бухгалтерської перевірки. На підтвердження вказаного позивач надав внутрішню бухгалтерську довідку від 10.10.2018. У даній довідці зазначається, що працівник ОСОБА_6 за власний рахунок брала відпустку 2 дні у липні 2017 року, тому переплата становила 330, 48 грн. Така ж ситуація, за твердженням позивача, склалась і у вересні 2017 року, так як ОСОБА_6 за власний рахунок взяла відпустку 1 день і повинна була отримати 3234, 80, а не 3400 грн.
У контексті зазначеного суд зауважує, що наведені у наданій позивачем бухгалтерській довідці відомості документально не підтверджені та суперечить первинним бухгалтерським документам позивача, відтак не можуть братися судом до уваги.
Натомість, відомостями нарахування та виплати заробітної плати ФОП ОСОБА_3 за період липень-вересень 2017 року підтверджується, що працівниці ОСОБА_6 у відповідному періоді було нараховано заробітну плату виходячи із встановленої тарифної ставки у розмірі 3400 грн. (а.с. 119-120).
Не знаходить належного підтвердження матеріалами справи і покликання позивача на те, що працівниця ОСОБА_6 брала відпустку за власний рахунок у липні та вересні 2017 року.
Так, відповідно до розділу IV наказу Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у звіті, зокрема, зазначається, кількість днів без збереження заробітної плати - кількість календарних днів відпустки без збереження заробітної плати та/або кількість днів звільнення від роботи згідно з довідкою про тимчасове звільнення від роботи по догляду за хворою дитиною.
Однак, у долучених до матеріалів справи звітах навпроти прізвища ОСОБА_6 у графі 14 «Кількість календарних днів без збереження заробітної плати» відсутня інформація про надання їй відпустки без збереження заробітної плати.
На підставі аналізу зазначених приписів законодавства у взаємозв'язку зі встановленими обставинами даної справи, суд доходить висновку про порушення позивачем мінімальних державних гарантій норм оплати праці, у зв'язку з чим відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №ЛВ 560/448/АВ/ФС-2 від 04.07.2018.
Перевіряючи обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача №ЛВ 560/448/АВ/ФС-3 від 04.07.2018, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3 723 грн. за порушення вимог частини першої статті 53 КЗпП України, суд керується таким.
Так, табелем обліку робочого часу за січень 2018 (а.с. 116), долученим до матеріалів справи, підтверджується, що тривалість роботи працівника ОСОБА_7 06.01.2018, напередодні святкового дня, не була скорочена на 1 год.
При цьому даний факт позивач не заперечує, але в своїх діях порушень не вбачає.
Згідно з частиною 1 статті 53 КЗпП України напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Водночас, скорочення тривалості роботи усіх працівників на 1 год напередодні святкових і неробочих днів, перерахованих у ст.73 КЗпП України, передбачено і п.7.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ФОП ОСОБА_3
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для перенесення скороченого робочого дня на одну годину, в тому числі і за бажанням працівника.
Оцінюючи доводи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, суд керується положенням ч.1 ст. 77 КАС України, згідно з яким, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування згідно з ч.2 ст. 73 КАС України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків ( ст. 72 КАС України).
При цьому, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладене, суд доходить переконання, що постанови Головного управління Держпраці у Львівській області відповідають критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, що визначені частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняті обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КЗпП та Порядками №390, 509, при цьому посадові особи Держпраці України діяли щодо ФОП ОСОБА_3 добросовісно та розсудливо.
Таким чином, суд доходить висновку, що вимоги позивача у цій справі є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на висновки суду по суті спору, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються та покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанов - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20.12.2018 року.
Суддя Карп'як Оксана Орестівна