ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2018 року № 826/9971/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві, в якому просив суд: зупинити дію рішення, прийнятого першим заступником начальника ГУ ДМС України в м. Києві Войналовичем М.В. від 21.05.2018 №7-65/2016 про скасування посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2, виданої 15.07.2016 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1; визнати протиправним та скасувати рішення, прийняте першим заступником начальника ГУ ДМС України в м. Києві Войналовичем М.В. від 21.05.2018 № 7-65/2016 про скасування посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2, виданої 15.07.2016 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.
Крім того, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, яка не була прийнята судом, як така, що змінює підставу і предмет позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено підготовче провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2018 закрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 11.12.2018.
У судовому засіданні, що відбулося 11.12.2018 суд на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
Так, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є громадянином Російської Федерації, на території України перебуває на підставі посвідки на тимчасове проживання. Рішенням ГУ ДМС України в м. Києві від 21.05.2018 №7-65/2016 було скасовано посвідку на тимчасове проживання на підставі п.п.4 п. 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання а посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків. Позивач вважає, що формальне посилання на норму закону не є безумовною підставою для скасування посвідки. Крім того, позивач не притягувався до відповідальності, що виключає існування загрози національній безпеці України.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, з огляду на те, що рішення про скасування посвідки прийнято у межах та на підставі Закону. Підставою для такої відмови стало подання Департаменту карного розшуку Національної поліції України №14/03/3-3641 від 11.05.2018, з якого вбачається, що ОСОБА_1, уродженець м. Грозний, Російської Федерації неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності на території України за систематичні порушення правил Дорожнього руху, а саме: 23.12.2012, 26.01.2013, 01.07.2013, 17.11.2016, 05.02.2018. Крім того, за ОСОБА_1 зареєстровано кримінальне провадження №11018100100004974 від 30.04.2018, яке передбачено ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
01.07.2016 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 вступив у шлюб із громадянкою України ОСОБА_4, що підтверджується наявним у справі свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3.
12.07.2016 у зв'язку із возз'єднанням сім'ї, позивач звернувся до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві із заявою на отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні.
15.07.2016 Головним управління державної міграційної служби України в м. Києві видано ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_2 терміном дії до 14.07.2017.
22.06.2017 позивач звернувся до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві із заявою про продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання в Україні.
13.09.2017 Головним управління державної міграційної служби України в м. Києві продовжено ОСОБА_1 посвідку на тимчасове проживання НОМЕР_2 строком до 05.07.2018.
11.05.2018 до Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві надійшло подання Національної поліції України №14/03/03-3641 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.
21.05.2018 Головним управління державної міграційної служби України в м. Києві видано висновок про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1, яким вирішено скасувати посвідку на тимчасове проживання.
21.05.2018 рішенням Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві №7-65/2016 на підставі п.п. 4 п. 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків скасовано посвідку позивача на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_2.
11.06.2018 позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію в якому просив вказати в чому полягає порушення ОСОБА_1 пп. 4 п. 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання а посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків.
21.06.2018 листом №8001.21-1-16419/80.2-18 повідомлено позивача, що посвідка була скасована на підставі подання Національної поліції України №14/03/03-3641.
Позивач, вважаючи вказані дії протиправними, а своє право порушеним, звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Стаття 1 Закону № 3773-VI надає визначення термінів, що застосовуються у Законі, серед яких: іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Відповідно до ст. 2 Закону № 3773-VI, правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.
Згідно з вимогами ст. 5 Закону, іноземці та особи без громадянства, зазначені у ч. 11 ст. 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання. Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч. 11 ст. 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, звернення іноземного засобу масової інформації та подання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення інформаційного суверенітету України. Окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - шістнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи: 1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов'язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України; 3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку; 4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки. У разі продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземці та особи без громадянства додатково подають оригінал посвідки на тимчасове проживання. Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про видачу або продовження строку дії посвідки. Органам державної влади заборонено вимагати від іноземців або осіб без громадянства, членів їхніх сімей, роботодавців та інших осіб будь-які інші документи або відомості, не визначені цією статтею, для видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.
Відповідно до п. 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 року № 1983, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251 (далі - Порядок), визначено, що посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом, або підрозділом Державної міграційної служби (далі - ДМС), який її видав, зокрема, у разі: коли дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні (п.п. 4 п. 19 Порядку).
Рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання приймається начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником протягом п'яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для скасування посвідки (ч. 2 п. 19 Порядку).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням від 05.07.2018 №1/1285-18 на підставі пп. 7 п. 61 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків відмовлено в оформленні посвідки на тимчасове проживання в Україні.
Зазначене вище рішення прийнято Головним управлінням державної міграційної служби України в м. Києві, виходячи з отриманих відомостей, що були викладені Національною поліцією України в поданні від 11.05.2018 №14/03/3-3641, зокрема: 23.12.2012 працівниками ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві встановлено порушення за ч. І ст. 122 КУпАП (перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших правил дорожнього руху);
26.01.2013 працівниками ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС Україні в м. Києві встановлено порушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП (порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть);
01.07.2013 працівниками ВДАІ Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві встановлено порушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших правил дорожнього руху);
17.11.2016 працівниками УГІП ГУНП в м. Києві, за ст. 124 КУпАП (порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів);
05.02.2018 працівниками УПП ГУНП в м. Києві встановлено порушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП (перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху та порушення інших правил дорожнього руху). Являється зв'язком іноземців, які умисно скоїли кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 296 КК України (хуліганство) зареєстрованому в ЄРДР за № 12018100100004974 від 30.04.2018 потерпілим у вказаному кримінальному правопорушенні є Народний депутат України.
Крім того, в даному поданні зазначено, що суспільна небезпечність перебування ОСОБА_1, на території України полягає у систематичному порушенні останнім законодавства України, явної неповаги до органів державної влади України, входження до складу організованих злочинних угрупувань, які вчиняють злочини на території України. Крім того, останній зберігає та розвиває злочинні традиції, ідеї та погляди.
Суд відзначає, що в статті 1 Закону України "Про основи національної безпеки України" міститься визначення національної безпеки, під якою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, охорони дитинства, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Суб'єктами забезпечення національної безпеки є, зокрема, Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України (ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки України").
Статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" визначений перелік загроз національним інтересам і національній безпеці України.
При цьому, фактичною підставою для скасування зазначено порушення останнім законодавства України, явної неповаги до органів державної влади України, входження до складу організованих злочинних угрупувань, які вчиняють злочини на території України. Також зазначено, що вказані дії загрожують громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян, які проживають на території України.
Передумовою для скасування посвідки стало систематичне порушення позивачем Правил дорожнього руху, однак, суд зазначає, що вказані дії (адміністративні правопорушення) не підпадають під жодну із потенційних загроз національної безпеки України, що визначені статтею 7 Закону України "Про основи національної безпеки України".
Крім того, суд звертає увагу, що адміністративні правопорушення за 23.12.2012, 26.01.2013, 01.07.2013 не можуть бути підставою для скасування посвідки на тимчасове проживання, оскільки наявність вказаних адміністративних правопорушень не створювали Головному управлінню державної міграційної служби України в м. Києві перешкод для видачі посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_4 від 12.08.2014 терміном дії до 10.07.2016.
Крім того, в поданні Національної поліції України №14/03/03-3641 від 11.05.2018 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 не міститься жодних доказів, що підтверджують наявність, передбачених ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України" загроз, а також не надано таких доказів відповідачем до матеріалів адміністративної справи.
До того ж, суд звертає увагу, що наявність відкритого кримінального провадження не може свідчити про наявність у діях особи ознак спрямованих на підрив національної безпеки, порушення громадського порядку, здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
У рішенні від 10.02.1995 в справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 та ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи те, що оскільки у кримінальному провадженні №12018100100004974 не прийнято кінцеве процесуальне рішення стосовно ОСОБА_1, то рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_2, виданої 15.07.2016 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 є передчасним.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 37768863) від 21.05.2018 №7-65/2016 про скасування посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2, виданої 15.07.2016 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.
Скасувати рішення Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 37768863) від 21.05.2018 №7-65/2016 про скасування посвідки на тимчасове проживання НОМЕР_2, виданої 15.07.2016 громадянину Російської Федерації ОСОБА_1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, іпн. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної міграційної служби України в м. Києві (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 37768863) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.С. Мазур