20 грудня 2018 року справа №264/4886/18
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченко І.В., Блохіна А.А., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стецюка Олександра Миколайовича на рішення до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2018 р. у справі № 264/4886/18 (головуючий І інстанції Матвєєва Ю.О.), яке складене в повному обсязі 25 вересня 2018року у м.Маріуполь Донецької області, за позовом ОСОБА_2 до поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стецюка Олександра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_2 (далі по-тексту позивач) звернувся до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовною заявою до поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стецюка О.М. (далі по-тексту відповідач, апелянт) у якій просив суд визнати дії неправомірними та скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2018 року серії ВР № 145556, винесеної інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в місті м.Кременчук Стецюком О.М., про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є неправомірною, оскільки винесена при відсутності будь-яких доказів його винуватості в адміністративному правопорушенні, містить у собі посилання на обставини, що в дійсності не мали місце. Зокрема вказав, що під час руху він не порушував ПДР України, пояснив, що 26 серпня 2018 року приблизно о 13-15 годині він дійсно керував автомобілем НОМЕР_1, та рухався автодорогою М-14 у Мангушському районі Донецької області зі швидкістю близько 80 км/год. Автодорога М-14 у наведеному районі має дві смуги для руху транспортних засобів, по одній для руху у кожний бік, та помічена дорожньою горизонтальною розміткою 1.1 «Вузька суцільна лінія», а також позначена дорожнім знаком 3.25 «Обгін заборонено». Під час руху вказаною автодорогою, попереду автомобіля позивача у попутному напрямку від узбіччя дороги тільки-но розпочинав рух автомобіль марки ВАЗ «Нива», який скоріш за все не впевнився у безпеці перед початком руху та не переконався у відсутності інших транспортних засобів на дорозі, яким мав надати перевагу у русі. Діями вказаного автомобіля для позивача фактично було створено аварійну обстановку, з метою уникнення якої він був змушений скерувати автомобіль ліворуч, виїхавши частково при цьому на смугу зустрічного руху та здійснивши його обгін. Уникнувши зіткнення із вказаним автомобілем, позивач повернувся на праву смугу автодороги та продовжив рух, а через хвилину його наздогнав поліцейський автомобіль та примусив зупинитися.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2018 р. у справі № 264/4886/18 позовні вимоги були задоволені.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення від 26 серпня 2018 року серії ВР № 145556 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України - скасовано.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.122 КУпАП - закрито.
Суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень, в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав належних доказів, вчинення позивачем правопорушення.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити відмовити у задоволені позовних в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 145556 від 26.08.2018 року відповідає вимогам ст.283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу.
Крім того, апелянт зазначив, що позивачем не надано доказів у підтвердження невинуватості адміністративного правопорушення.
Усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій установлено, що 26 серпня 2018 року постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ВР № 145556 інспектором роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Стецюком О.М. було притягнуто позивача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, зокрема за те, що він 26 серпня 2018 року о 13.15 год., керуючи автомобілем НОМЕР_1, на автодорозі М-14 у Мангушському районі Донецької області, порушив вимоги дорожнього знаку п.3.25 «Обгін заборонено», та при цьому пересік суцільну смугу горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, що тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП, за скоєння якого накладено штраф в сумі 255 грн.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) встановлено, а саме ст.72-90, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Таким чином, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог дорожнього знаку п.3.25 «Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність згідно КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи постанова була винесена внаслідок того, що ОСОБА_2 керуючи автомобілем порушив вимоги дорожнього знаку п.3.25 «Обгін заборонено» ПДР України. Крім того, як вбачається з вищезазначеної постанови, а саме п.8 встановлено, що до постанови додається відео з нагрудної камери АН-01006.
Однак в матеріалах справи відсутній відеозапис вчинення правопорушення.
З супровідних листів відповідача не вбачається, що такий відеозапис був направлений до суду.
В матеріалах справи є лист (а.с.15) у якому відповідач зазначає про наявність відеозапису, який зберігається в управлінні патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено перед судом факту вчинення позивачем зазначених у оскаржуваній постанові адміністративних правопорушень, зокрема, не представлено відео- або фото фіксації можливого порушення правил дорожнього руху.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Також Законом України «Про Національну поліцію» та «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (надалі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року N 1395, передбачена можливість застосовувати відеофіксацію обставин правопорушення, в тому числі використовувати відеорегістратори.
При таких обставинах суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який зазначив, що відповідач не довів винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення.
Частиною 1 статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної інстанції щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею ст.316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 250, 286, 310, 315, 316, 321, 322, ч.1 ст.325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти №2 батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Стецюка Олександра Миколайовича на рішення до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2018 р. у справі № 264/4886/18 - залишити без задоволення.
Рішення до Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 вересня 2018 р. у справі № 264/4886/18- залишити без змін.
Повне судове рішення складено та підписано 20 грудня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О.Шишов
Судді І.В. Сіваченко
А.А.Блохін