ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 грудня 2018 року № 826/17589/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного територіального управління юстиції у м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи О.Я. про стягнення виконавчого збору від 04.10.2016 у виконавчому провадженні №50697670 винесену щодо ОСОБА_1
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Закон України «Про виконавче провадження» та зазначає про протиправність постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 315379,67 грн., оскільки основним боржником добровільно погашено суму боргу.
Відповідачем відзив на позов не подано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
04.10.2016 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухом О.Я. прийнято постанову у виконавчому провадженні № 50697670 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 315 379,67 грн.
Вказана постанова прийнята при примусовому виконанні виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2016 № 369/8990/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» заборгованості за кредитним договором від 11.02.2008 у розмірі 146 272,73 долари США, що за курсом Національного банку України становить 3 128 099,67 грн. та пеню в гривневому еквіваленті в розмірі 24 783,53 грн. та стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 913,50 грн.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 2 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Згідно статті 24 Закону № 606 (в редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення..
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 606 у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 50697670 по примусовому виконанню виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2016 № 369/8990/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕсБанк» заборгованості за кредитним договором від 11.02.2008 у розмірі 146 272,73 долари США, що за курсом Національного банку України становить 3 128 099,67 грн. та пеню в гривневому еквіваленті в розмірі 24 783,53 грн. та стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 913,50 грн.
Вказаною постановою зобов'язано боржника самостійно виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, 04.10.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийнято оскаржувану постанову у виконавчому провадженні № 50697670 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 315 379,67 грн.
При цьому, як встановлено під час розгляду справи, на примусовому виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебувало виконавче провадження №50814827 по примусовому виконанню виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2016 № 369/8990/15-ц про:
стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «ВіЕсБанк» заборгованості за кредитним договором від 11.02.2008 в розмірі 146 272,73 долари США, що за курсом Національного банку України становить 3 128 099,67 грн. та пеню в гривневому еквіваленті в розмірі 24 783,53 грн.;
стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «ВіЕсБанк» заборгованості за кредитним договором від 11.02.2008 в розмірі 146 272,73 долари США, що за курсом Національного банку України становить 3 128 099,67 грн. та пеню в гривневому еквіваленті в розмірі 24 783,53 грн.;
стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «ВіЕсБанк» заборгованості за кредитним договором від 11.02.2008 в розмірі 146 272,73 долари США, що за курсом Національного банку України становить 3 128 099,67 грн. та пеню в гривневому еквіваленті в розмірі 24 783,53 грн.
В межах виконавчого провадження № 50814827 державним виконавцем 25.04.2018 прийнято постанову про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору.
Не погоджуючись з постановою державного виконавця, ОСОБА_3 оскаржив її до начальника відділу.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про результати перевірки виконавчого провадження від 02.11.2017 скасовано постанову від 25.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні № 5081482.
Постановою начальника відділу встановлено, що наданий державним виконавцем боржникові семиденний строк на самостійне виконання рішення суду у справі №369/8990/15-ц не сплив до моменту винесення виконавцем постанови від 25.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору.
Вказаний висновок зроблений з тих підстав, що з моменту надіслання відділом боржникові постанови від 14.04.2016 про відкриття виконавчого провадження та до зупинення судом касаційної інстанції (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.04.2016 у справі № 369/8990-15-ц) стягнення на підставі виконавчого документа минуло лише п'ять днів, з них три робочі.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 04.12.2018 витребувано від відповідача завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №50697670 та зобов'язано відповідача подати до суду відзив. Проте, відповідачем відзив на позов та матеріали виконавчого провадження не подано, доказів на підтвердження своєчасності отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження № 50697670 не надано, хоча ухвалу суду відповідачем отримано 10.12.2018.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду даної адміністративної справи відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 315 379,67 грн.
При цьому, відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
З урахуванням наведеного, з огляду на те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25.04.2016 у справі № 369/8990-15-ц зупинено примусове виконання рішень Києво-Святошинського районного суду Київської області та Апеляційного суду Київської області та враховуючи, що боржником ОСОБА_3 за станом на вересень 2016 року погашено суму боргу, суд приходить до висновку про передчасність постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи О.Я. від 04.10.2016 у виконавчому провадженні №50697670 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 315379,67 грн.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 03179, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д, ідентифікаційний код 34691374) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гречухи О.Я. від 04.10.2016 у виконавчому провадженні № 50697670 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 315379,67 грн.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: 03179, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у м. Києві (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д, ідентифікаційний код 34691374).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева