18 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 540/2034/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Збур'ївське лісомисливське господарство" до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Державне підприємство "Збур'ївське лісомисливське господарство" (далі-позивач, “Збур'ївське ЛМГ”) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 12.09.2018 року № ХС-2118/506/АВ/2П/ТД-ФС.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами Головного управління Держпраці у Херсонській області проведене інспекційне відвідування ДП “Збур'ївське ЛМГ”, за наслідками якого складений акт №ХС2118/506/АВ, що став підставою для винесення постанови про накладення штрафу №ХС2118/506/АВ/2П/ТД-ФС від 12.09.2018 року у розмірі 223380 грн. Вказану постанову позивач вважає протиправною, оскільки інспектор праці помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові угоди, укладені між позивачем та гр. ОСОБА_1 і гр. ОСОБА_2 мають ознаки трудового договору. Зазначає, що доказів наявності у цивільно-правових договорах, укладених між позивачем та гр. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ознак нікчемного правочину відповідачем не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки -підлягають виконанню. З огляду на викладене просить скасувати постанову.
Відповідачем наданий відзив на позовну заяву зі змісту якого слідує, що останній просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Інспектором праці проведене інспекційне відвідування ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин; оплати праці; гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних або громадських обов'язків за результатами якого 07.08.2018р. складений відповідний ОСОБА_3 №ХС2118/506/АВ про порушення вимог законодавства про працю, серед яких зокрема, ч.3 ст.24 КЗпП України. Так, між ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” та гр. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 протягом січня - квітня 2018 року укладені цивільно-правові договори № 8 від 02.02.2018р., № 11 від 01.03.2018р. та № 16 від 01.04.2018р., які мали ознаки трудових відносин. Відповідач стверджує, що відносини між ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” та ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є юридично самостійними, а здійснюються в межах діяльності підприємства з систематичним виконанням трудових функцій, що підтверджується отриманням оплати за виконану роботу за фактичний період часу. Тобто, виконувались певні функції за конкретними посадами, які включені до штатного розпису підприємства. На підставі викладеного вважає позов необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні.
Ухвалою від 05.10.2018р. вказаний позов залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.
Ухвалою від 30.10.2018р. провадження у справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження на 21.11.2018р.
21 листопада 2018р. розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Судове засідання відкладене на 03.12.2018р.
03 грудня 2018р. сторони в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Положеннями ст.205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Представник позивача адвокат ОСОБА_4, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням №7302701202572, яке міститься в матеріалах справи. Однак у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.9 ст.205 КАС України).
Згідно п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
На підставі викладених норм процесуального законодавства суд вважає за необхідне провести розгляд даної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, повно і об'єктивно оцінивши наявні докази та проаналізувавши норми законодавства судом встановлено наступне.
На підставі листа Головного управління ДФС у Херсонській області від 13.07.2018 № 6390/10/21-22-13-07, наказу начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області №750 від 19.07.2018 про проведення інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування від 19.07.2018 р. № 1001 в період з 25.07.2018р. по 07.08.2018 р., інспектором праці Головного управління Держпраці у Херсонській області ОСОБА_3 у присутності директора ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” ОСОБА_5, та головного бухгалтера ОСОБА_6 проведене інспекційне відвідування ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин; оплати праці; гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних або громадських обов'язків за результатами якого 07.08.2018р., складений відповідний акт №ХС2118/506/АВ, в якому зафіксовані наступні порушення вимог законодавства про працю, виявлені під час перевірки:
- в порушення вимог ч.1,2 статті 115 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону України “Про відпустки” ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” у період з 01.01.2018 по 01.07.2018 не забезпечено виплату заробітної плати не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, не пізніше 7 днів після закінчення періоду,за який здійснюється виплата;
- в порушення вимог ч.1 ст.117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки проведення остаточного розрахунку із заробітної плати по день фактичного розрахунку не нараховується;
- порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” протягом січня-квітня 2018 року укладено цивільно-правові договори з двома працівниками, які мають ознаки трудових відносин: ОСОБА_2, ОСОБА_7
Судом встановлено, що уповноваженою посадовою особою відповідача прийняте рішення №ХС2118/506/АВ від 15.08.2018 щодо розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” на 10:00 годину 28.08.2018р.
Повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 15.08.2018р. №01-08/1/2052 направлено на адресу ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство”.
У зв'язку з надходженням 28.08.2018р від ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” клопотання № 01-01/160 розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю перенесено на 14:00 годину 06.09.2018р
06.09.2018р., у зв'язку з надходженням від ДП “Збур'ївське лісомисливське господарство” клопотання № 6025/01-08 розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю перенесено на 11:00 годину 12.09.2018р
12.09.2018 розглянута справа про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та винесені постанови №ХС2118/506/АВ/2П/ІЛ-ФС, якою на позивача накладений штраф у розмірі 3723,00 грн. та №ХС2118/506/АВ/2П/ТД-ФС, якою на позивача накладений штраф у розмірі 223380,00 грн.
Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу від 12.09.2018р. №ХС2118/506/АВ/2П/ТД-ФС, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з питань праці затвердженим постановою КМУ від 11.02.2015 р. № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який зокрема реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон 877). Відповідно до частини 4 статті 2 вищевказаного закону заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Відповідно до п.7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, Головне управління Держпраці у Херсонській області.
Приписами п.1 Положення про Управління Держпраці у Херсонській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 р. № 8, далі - Положення) визначено, що Головне управління Держпраці у Херсонській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їх підпорядковується.
Підпунктами 5, 8 пункту 4 Положення передбачено, що Управління здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Згідно пп.5 п.6 Положення Управління має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.
Кабінетом Міністрів України постановою від 26.04.2017 р. №295 “Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” затверджений “Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю”,“Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю” (далі - Порядок №295).
Відповідно до п.п. 6 п.5 вказаного Порядку встановлені підстави для проведення інспекційного відвідування, зокрема інспекційні відвідування проводяться за інформацією ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Судом встановлено, що перевірка позивача була проведена на підставі листа Головного управління ДФС у Херсонській області від 13.07.2018 № 6390/10/21-22-13-07.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці дійшов до висновку про порушення позивачем частини 3 статті 24 КЗпП України, а саме: протягом січня-квітня 2018р. укладені цивільно-правові договори з двома особами - ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 820/1432/17.
Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.
Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку, відносини між позивачем та фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оформлені цивільно-правовими договорами, які мають ознаки трудового договору з огляду на такі обставини.
Предметом цивільно-правових договорів від 02.01.2018р. №3, від 02.02.2018р. №8, від 01.03.2018р. №11, від 01.04.2018р. №16, від 17.04.2018р. №13 є зобов'язання виконати роботи по охороні центральної садиби підприємства, яка розташована в с. Нова Збур'ївка, вул. Лісна, 9. Характер і вид робіт - охорона об'єкту.
Розділом другим вказаних договорів передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку…
Разом з тим, п.2.1 договорів передбачено, що виконавець зобов'язаний приймати і здавати чергування з оформленням відповідного запису у журналі.
Розділом 4 вищевказаних договорів закріплений розмір і порядок оплати виконаної роботи, яка проводиться за фактично відпрацьовані години.
Оплата виконується після підписання Замовником акта виконаних робіт (п.4.2 договорів).
Суд звертає увагу, що сторонами не надано жодного акта виконаних робіт, щодо наявності вказаних актів також не зазначає позивач у позовній заяві. При цьому, зі змісту позовної заяви та доданих письмових доказів вбачається, що позивач фактично жодними доказами не підтверджує факт виконання робіт за вищевказаними договорами.
Крім того, суд звертає увагу, що зазначенні вище цивільно-правові договори не містять конкретного результату на досягнення якого їх укладено, тобто не містить домовленості сторін щодо конкретного результату робіт, який виконавець повинен передати замовнику, а містять процес виконання обов'язків:
- охороняти центральну садибу підприємства;
- перевіряти цілісність, що охороняється (замків, запірних пристроїв, протипожежного інвентарю,освітлення,телефонів та іншого майна);
- доповідати представникові адміністрації або органу міліції про неможливість взяття об'єкта під охорону у разі виявлення несправностей (відсутність печаток, зламаних замків, дверей та вікон);
- здійснювати охорону слідів злочину до прибуття представників міліції;
- сповіщати аварійну та пожежну службу у випадку виникнення пожежі та аварійної ситуації, вживати заходів щодо ліквідації пожежі на об'єктах, що їм охороняються;
- приймати та здавати чергування з оформленням відповідного запису у журналі, утримувати приміщення та територію охороняємого об'єкта у чистоті та порядку.
Слід зазначити, що вказані договори укладались щомісяця, тобто мають систематичний характер.
З наданої відомості розподілу виплат ДП “ЛМГ” вбачається виплата саме заробітної плати фізичним особам ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Окремо суд звертає увагу, що згідно з цивільно-правовими договорами, укладеними між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_1, останні взяли на себе зобов'язання виконувати роботи по охороні об'єкта. При цьому, чинним законодавством встановлені певні вимоги до вказаної діяльності.
Так, відповідно до ст.1 Закону України “Про охоронну діяльність” охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян. Суб'єкт охоронної діяльності - суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії.
Суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регулює Закон України “Про ліцензування видів господарської діяльності”.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 1 вказаного Закону закріплено:
ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
ліцензування - засіб державного регулювання провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, спрямований на забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування, захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів;
Пунком 30 частини 1 статті 7 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності” передбачено, що ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема охоронна діяльність.
Суду не надано жодних доказів реєстрації господарської діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у встановленому чинним законодавством порядку та наявності у вказаних осіб відповідних ліцензій на здійснення охоронної діяльності.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” визначено постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення” від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Аналізуючи вищенаведені обставини, дослідивши цивільно-правові угоди, які містяться в матеріалах справи суд дійшов до висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку № 509, а отже постанова від 12.09.2018 року № ХС-2118/506/АВ/2П/ТД-ФС про накладення на Державне підприємство "Збур'ївське лісомисливське господарство" штрафу у розмірі 223380,00 гривень на підставі абз.2 частини другої статті 265 КЗпП України є правомірною, а тому правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Морська Г.М.
кат. 10.4.1