Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 грудня 2018 р. Справа№0540/6725/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області та зобов'язання повторно розглянути клопотання від 21.06.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач через представника за довіреністю ОСОБА_2 звернувся з клопотанням до відповідача про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, проте ГУ Держгеокадастру листом від 19.07.2018 року № М-2854/0-1728/0/37-18 повідомлено, що відповідно до стратегії, затвердженою Постановою КМУ від 07.06.2017 року № 413, удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до переліку земельних ділянок, який оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру. Позивач вважає дану відмову незаконною, а тому у судовому порядку просить визнати такі дії протиправними та зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання.
05 вересня 2018 року відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, у якому зазначив про безпідставність заявлених позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що Постановою КМУ від 7 червня 2017 року № 413 «Деякі питання удосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними», якою передбачено, що дозвіл на розробку документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути наданий виключно у випадку, якщо така земельна ділянка міститься в переліку земельних ділянок, який формується та оприлюднюється на веб-сайтах органів Держгеокадастру. Оскільки бажана позивачем земельна ділянка до відведення відсутня в наведеному переліку, відповідач вважає неможливим надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року суддею Черниковою А.О. відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/6725/18-а за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 06 вересня 2018 року.
06 вересня 2018 року судове засідання відкладено до 04 жовтня 2018 року.
Ухвалою суду від 27 вересня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
04 жовтня 2018 року розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Черникової А.О. у відрядженні та наступне судове засідання призначено на 22 жовтня 2018 року.
Розпорядженням керівника апарату суду від 22 жовтня 2018 року № 392 «Щодо повторного автоматичного розподілу справи» призначено повторний автоматичний розподіл справи № 0540/6725/18-а, у зв'язку з перебуванням судді Черникової А.О. у відрядженні.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Чучко В.М.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року прийнято до провадження адміністративну справу №0540/6725/18-а та призначено судове засідання на 22.11.2018 року.
Ухвалою суду від 22 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.12.2018 року.
Позивач і представник позивача до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
Відповідач до судового засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження..
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, 21 червня 2018 року через представника за довіреністю ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Райгородоцької селищної ради Слов'янського району Донецької області (а.с. 10).
До клопотання позивачем додано: копії паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, ситуаційну схему земельної ділянки і копію довіреності.
Відповідно до листа ГУ Держгеокадастру від 19.07.2018 року № М-2854/0-1728/0/37-18, ч. 4 ст. 122 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 «Про деякі питання вдосконалення управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» відповідачем зазначено, що згідно затвердженої Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах норм безоплатної приватизації, повинні надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації, відповідно до переліку земельних ділянок, який формується щоквартально та оприлюднюється на офіційних веб-сайтах територіальних органів Держгеокадастру, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія пунктів 19, 20 частини першої статті 6, пунктів 11-14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції). Також повідомлено, що Головним управлінням сформовано та оприлюднено на своєму офіційному сайті перелік земельних ділянок із зазначенням площ, які можуть бути передані в межах норм безоплатної приватизації на території Донецької області (а.с. 11).
Таким чином, предметом позову у даній адміністративній справі є визначення законності (або незаконності) відмови позивачу у безоплатному отриманні у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
При вирішенні даного спор, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 2 та п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з приписами абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 ЗК України).
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).
Отже, законом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб'єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.
В порушення наведених вимог законодавства відповідач на клопотання позивача, що підлягало розгляду в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, надіслав позивачу лист, якій не містить ні рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Вказане свідчить про допущення суб'єктом владних повноважень бездіяльності щодо розгляду клопотання позивача.
Посилання відповідача на те, що вказаним листом орган Держгеокадастру відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності тому що земельна ділянка, щодо якої звернувся позивач, не містилася у відповідному переліку земельних ділянок, який формується органом Держгеокадастру на виконання Стратегії, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413, є неприйнятними, оскільки лист-відповідь на клопотання позивача не відповідає вимогам, що встановлені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України для розгляду такого клопотання.
Крім того, у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України вказаної Стратегії, будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, і підстав відмови у наданні такого дозволу, що передбачені Земельним кодексом України, внесено не було.
У постанові Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 року № 413 не зазначено, що вона прийнята відповідно до Земельного кодексу України, а тому її не можна віднести до нормативно-правових актів, про які йдеться у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, та які можуть регулювати спірні правовідносини.
Отже, такі посилання не відповідають ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, яка передбачає виключні підстави відмови у наданні такого дозволу.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року в справі № 814/2222/17 (провадження №К/9901/47013/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
На підставі ст. 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Суд зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його затвердженні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у затвердженні проекту землеустрою, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій», без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання вказаної відмови протиправною.
Разом з цим, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
З урахуванням викладеного належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення та з урахуванням висновків суду (рішення Верховного суду від 11 грудня 2018 року у справі 806/862/17).
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області підлягає стягненню наведена сума судового збору.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородцької селищної ради Слов'янського району Донецької області.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1, поданого через представника за довіреністю ОСОБА_2, від 21.06.2018 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства на території Райгородцької селищної ради Слов'янського району Донецької області, з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: вул. Європейська, 13, м. Костянтинівка, Донецька область, 85102, код ЄДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1), судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Судове рішення складено та підписано 11 грудня 2018 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Чучко В.М.